Постанова

від 21.11.2018 по справі 916/3182/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м. ОдесаСправа № 916/3182/17 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Колоколова С.І.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання - Селиверстова М.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_4 приватного виробничо-комерційного підприємства "НОТА БЕНЕ"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 20 березня 2018 року (повний текст складено 30 березня 2018 року)

у справі № 916/3182/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України"

до відповідача ОСОБА_4 приватного виробничо-комерційного підприємства "НОТА БЕНЕ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного малого підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Влад"

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_5

час та місце винесення рішення: 20.03.2018р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 21.11.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління ПАТ Державний Ощадний банк України (далі - Банк) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_4 приватного виробничо-комерційного підприємства НОТА БЕНЕ (далі - МП ВКП НОТА БЕНЕ ), в якому просило суд в рахунок погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №32 від 28.09.2007р. у розмірі 836 083 грн. 27 коп. звернути стягнення на предмет застави за договором застави майна, посвідченим 30.08.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим у реєстрі за №10607, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження майна, яке належить ОСОБА_4 приватному виробничо-комерційному підприємству НОТА БЕНЕ на праві приватної власності, за початковою ціною 1 238 186 грн. 00 коп. , та стягнути судовий збір у сумі 12 541 грн. 24 коп.

Позовна заява мотивована тим, що позивачем та ПМП ВКФ Влад укладено договір відновлювальної кредитної лінії. На виконання умов цього договору ПМП ВКФ Влад надано грошові кошти. ПМП ВКФ Влад зобов'язувалася протягом дії кредитного договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений у договорі строк, а в разі неналежного виконання обов'язків за договором - на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У зв'язку із невиконанням ПМП ВКФ Влад умов кредитного договору виникла заборгованість, яка на теперішній час не погашається та станом на 01.09.2017р. становить 836083 грн. 27 коп. Позивачем та відповідачем було укладено договір застави, згідно з умовами якого відповідач передав в заставу позивачу для забезпечення вимог третьої особи за кредитним договором рухоме майно. Відповідно до умов договору застави, в разі невиконання або неналежного виконання ПМП ВКФ Влад умов кредитного договору, позивач має право задовольнити забезпечені договором застави вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2017 року до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено: Приватне мале підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Влад" (далі - ПМП ВКФ Влад ).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2018 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.07.2018 року, позовну заяву задоволено повністю. В рахунок погашення заборгованості Приватного малого підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Влад» перед ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ПАТ «Державний Ощадний банк України» за договором відновлювальної кредитної лінії №32 від 28.09.2007р. у розмірі 836 083 грн. 27 коп., з яких: 400 000 грн. - прострочений основний борг по кредиту; 70734 грн. 25 коп. - прострочені проценти за користування кредитом; 37 025 грн. 04 коп. - загальна сума 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 6543 грн. 46 коп. - загальна сума 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків; 273 393 грн. 55 коп. - загальна сума втрат банку від інфляції за непогашення кредиту; 48 386 грн. 97 коп. - загальна сума втрат від інфляції несвоєчасну сплату процентів; 31594 грн. 51 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 5556 грн. 99 коп. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, звернуто стягнення на предмет застави за договором застави майна, посвідченого 30.08.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим у реєстрі за №10607, а саме на: комбайн зернозбиральний Дон - 1500Б, 2005р. випуску, реєстраційний №18927ОК; трактор МТЗ-82.1.57, 2004р. випуску, реєстраційний №11883ОК; трактор МТЗ-82.1.57, 2004р. випуску, реєстраційний №11882ОК; трактор 82.1.57 екскаватор «Борекс» , 2004р. випуску, реєстраційний №14408ОК; агрегат ґрунтообробний АГ-2, 4-20, 2004р. випуску; каток полевий КП-6, 2004р. випуску; борона БДП-6.3, 2004р. випуску; борона БДП-6.3, 2001р. випуску; теліжка для транспортування жатки 8545ДЛ, 2005р. випуску; кукурудзозбиральна машина КМС-6, 2006р. випуску; стіл рапсовий ПР-6 2007р. випуску, які належать ОСОБА_4 приватному виробничо-комерційному підприємстуа «НОТА БЕНЕ» на праві приватної власності та знаходяться за адресою: 465-ий км. шосе Київ-Одеса, с. Усатове, Біляївський район, Одеська область, 67663, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 1 238 186 грн. 00 коп.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю вимог позивача щодо звернення стягнення на предмет застави за договором застави майна №10607 від 30.08.2007р., оскільки таке право звернення стягнення на предмет застави виникло у позивача у зв'язку з невиконанням позичальником умов договору відновлюваної кредитної лінії №32 від 28.08.2007р.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, МП ВКП НОТА БЕНЕ звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник посилається на те, що йому не було відомо про місце, дату та час судових засідань по справі, оскільки не було вручено належним чином ухвал господарського суду Одеської області та не надіслано судові повістки. Також скаржник зазначає, що позивачем по справі умисно не було пред'явлено до суду оригінал платіжного доручення № 01. від 29.08.2007р., що унеможливлює підтвердження копії даного платіжного доручення, є підстави не брати цей доказ до уваги, а так як підтвердити факт передачі грошових коштів неможливо, то є всі законні підстави вважати кредитний догові неукладеним. При цьому, Банком було порушено вимоги ст. 54 ГПК України шляхом не зазначення ціни позову у позовній заяві. Дії позивача щодо нарахування процентів за кредитом є протизаконними та необґрунтованими.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 28 вересня 2007 року між АТ Ощадбанк (Банк) та ПМП Виробничо-комерційна фірма Влад (позичальник) було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №32 (кредитний договір), за умовами п. 1.1 якого Банк зобов'язався надати позичальнику на умовах цього договору кредит у сумі 400 000 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати, повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 18,5% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

Додатковою угодою № 4 від 27.08.2009р. до кредитного договору сторони збільшили розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами до 19,5 % річних.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 28 серпня 2010р. Сторони погодили суму ліміту кредитування і визначили його в розмірі 400 000 грн.

Відповідно до п.4.3.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний точно в строки, обумовлені цим договором погашати кредит та своєчасно у визначені договором строки сплачувати плату (відсотки) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати спричинені збитки.

Пунктом 3.1 кредитного договору встановлено, що виконання позичальником зобов'язання за цим договором (в тому числі і додатковими угодами до нього) забезпечуються договором застави майна.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 30 серпня 2007 року між АТ Ощадбанк (заставодавець) та МП ВКП НОТА БЕНЕ (поручитель) було укладено договір застави майна, за умовами п.1.1 якого заставодавець, як майновий поручитель Боржника (ПМП ВКФ Влад ), з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору №32 від 28.09.2007р., передає в заставу, а заставодержатель цим приймає в заставу в порядку і на умовах цього договору, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності, а саме: комбайн зернозбиральний Дон - 1500Б, 2005р. випуску, реєстраційний №18927ОК; трактор МТЗ-82.1.57, 2004р. випуску, реєстраційний №11883ОК; трактор МТЗ-82.1.57, 2004р. випуску, реєстраційний №11882ОК; трактор 82.1.57 екскаватор Борекс , 2004р. випуску, реєстраційний №14408ОК; агрегат ґрунтообробний АГ-2, 4-20, 2004р. випуску; каток полевий КП-6, 2004р. випуску; борона БДП-6.3, 2004р. випуску; борона БДП-6.3, 2001р. випуску; теліжка для транспортування жатки 8545ДЛ, 2005р. випуску; кукурудзозбиральна машина КМС-6, 2006р. випуску; стіл рапсовий ПР-6 2007р. випуску (п.1.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його в порядку, передбаченим цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно до п. 4.2 договору застави майна у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання в цілому чи тієї або іншої її частини, а також, у інших випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством, заставодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет застави у порядку, визначеному цим договором або законом.

Пунктом 4.3 договору визначено, що заставодержатель вправі задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у повному обсязі, який визначається заставодержателем самостійно на момент реалізації права застави, у тому числі, але не виключно.

Суд першої інстанції встановив, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику кредит у розмірі 400000 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №01 від 29.08.2007р.

Судом установлено, що до теперішнього часу зобов'язання позичальника перед Банком за вказаним кредитним договором не виконані, у зв'язку з чим станом на 01.09.2017 розмір заборгованості позичальника за договором кредитної лінії становить 836083,27 грн. Контрозрахунок заборгованості ні відповідачем, а ні третьою особою суду не подано.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого суду з наступних підстав.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, за змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вже було зазначено вище, до теперішнього часу зобов'язання позичальника перед Банком за вищевказаним кредитним договором не виконані, станом на 01.09.2017 розмір заборгованість позичальника за договором кредитної лінії становить 836 083,27 грн.: з яких: 400 000 грн. - прострочений основний борг по кредиту; 70 734 грн. 25 коп. - прострочені проценти за користування кредитом; 37 025 грн. 04 коп. - загальна сума 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 6 543 грн. 46 коп. - загальна сума 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків; 273 393 грн. 55 коп. - загальна сума втрат банку від інфляції за непогашення кредиту; 48 386 грн. 97 коп. - загальна сума втрат від інфляції несвоєчасну сплату процентів; 31 594 грн. 51 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 5 556 грн. 99 коп. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у Главі 49 Цивільного кодексу України визначено види забезпечення виконання зобов'язання.

Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, майнові поручителі.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, з якою кореспондуються положення статті 1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічна норма міститься у ст. 19 Закону України "Про заставу".

Відповідно до частини першої статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про заставу застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

За приписами ст. 19 Закону України Про заставу за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Частиною 1 ст. 20 Закону України Про заставу передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ч. 6 ст. 20 цього Закону).

Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Частинами першою, третьою статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Судом установлено, що відомості про звернення стягнення на предмет застави в судовому порядку Банком було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) за №40891308 від 07.06.2013р.

Реалізація предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду врегульована у ст.25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до п.4 ч.2 ст.25 зазначеного Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Одним із таких способів звернення стягнення, що визначені у ст. 26 вказаного Закону, є передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

З наявного в матеріалах справи висновку про ринкову вартість об'єкту оцінки, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Парус , ринкова вартість предмету застави станом на 18.08.2017р. становить 1 238 186 грн.

Зазначена ринкова вартість є достатньою для погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором.

Водночас, згідно з положеннями статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог статті 74 ГПК України обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем.

Доказів, які б підтверджували виконання зобов'язань позичальником перед кредитором за договором відновлюваної кредитної лінії №32 від 28.08.2007р. відповідачем до суду не подано і в матеріалах справи не міститься.

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет застави за договором застави майна №10607 від 30.08.2007р., оскільки таке право звернення стягнення на предмет застави виникло у позивача у зв'язку з невиконанням позичальником умов договору відновлюваної кредитної лінії №32 від 28.08.2007р.

Твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв'язку з тим, що йому не було відомо про місце, дату та час судових засідань по справі, оскільки не було вручено належним чином ухвал Господарського суду Одеської області та не надіслано судові повістки, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що копії ухвал суду першої інстанції від 22.12.2017 про відкриття апеляційного провадження, від 23.01.2018, 15.02.2018 про відкладення підготовчого засідання та від 20.02.2018 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду, які направлялися на адресу МП ВКП НОТА БЕНЕ , яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 465-ий км.шоссе Київ-Одеса,Усатове, Біляївський район, Одеська область,67663, були повернуті до суду першої інстанції органом зв'язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з приписами частини сьомої статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Не отримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на адресу його місцезнаходження зумовлене суто суб'єктивними причинами (залежало від власної ініціативи самого відповідача) і не є підставою вважати, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права у повідомленні відповідача про день, час та місце розгляду справи.

Більше того, саме вказана адреса місцезнаходження зазначена відповідачем і в апеляційній скарзі.

Апеляційний господарський суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти ОСОБА_5", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти ОСОБА_5", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Щодо зазначення скаржником, що позивачем не було надано суду оригіналу платіжного доручення № 1 від 29.08.2007р. про надання ВКФ Влад кредитних коштів у сумі 400 000 грн. колегія суддів зазначає наступне.

20.02.2018 року позивачем подано до суду письмові пояснення, в яких останній зазначив, що не може надати оригінал платіжного доручення № 01 від 29.08.2007р., оскільки його знищення відповідно до Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України із зазначенням строків зберігання, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 601 від 08.12.2004р.

Посилання відповідача на Інструкцію з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України № 14. відповідно до якої зазначає, що кредит, наданий згідно договору відновлюваної кредитної лінії № 32 від 28.08.2007 р. є довгостроковим кредитом, а тому Банк повинен був зберігати оригінали меморіальних документів протягом п'яти років після погашення кредиту, не заслуговує уваги, адже вказана інструкція була затверджена Постановою Правління НБУ - 21.02.2018 р., тобто через 10 років з дня укладення кредитного договору.

Довід апелянта щодо не зазначення в позовній заяві ціни позову не відповідає дійсності. Банком в позовній заяві вказано ціну позову, яка згідно з розрахунком заборгованості станом на 01.10.2017р. склала 836 083,27 грн. Саме з цієї суми здійснено розрахунок судового збору за подачу позовної заяви.

Також, колегія суддів відхиляє посилання скаржника щодо незаконного нарахування Банком процентів за користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, оскільки відсотки за користування кредитними коштами нараховувались до 28.08.2010 року, що відповідає умовам укладеного сторонами договору та не суперечить чинному законодавству України.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 18811,50 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2018р. по справі №916/3182/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови підписаний 26.11.2018р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Принцевська Н.М.