Рішення

від 16.11.2018 по справі 904/4090/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2018м. ДніпроСправа № 904/4090/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П за участю секретаря судового засідання Батова Р.Р.

за позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросплав", м. Дніпро

про стягнення 175 897,19 грн.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 01-14/975 від 15.11.2018

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 122 496,00 грн., що складають заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною № 79 від 02.10.2015 р., 10 360,14 грн. річних, 43 041,35 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання згідно рахунку №101 від 02.10.2015 в частині несвоєчасної оплати за товар.

Ухвалою суду від 12.09.2018 відкрито загальне провадження у справі. Підготовче

засідання призначено на 10.10.2018.

Ухвалою суду від 10.10.2018 розгляд підготовчого засідання відкладено до 23.10.2018.

Ухвалою суду від 23.10.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду на 16.11.2018.

Представник позивача у судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 16.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнім підприємством Дніпропетровський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі Філії Нікопольський райавтодор ДП Дніпропетровський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (позивач) на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпросплав (відповідач) на підставі рахунку № 101 від 02.10.2015 року було поставлено товар:

- Уніфлекс ЕКП сланець сірий у кількості 1 000 м. кв. за ціною 54,78 грн. без ПДВ за

одиницю товару на загальну суму 54 780,00грн. без ПДВ;

- Уніфлекс ЕПП укр. у кількості 1 000 м. кв. за ціною 47,30 грн. без ПДВ за одиницю

товару на загальну суму 47 300,00грн. без ПДВ.

Приймання товару відповідачем підтверджується видатковою накладною № 79 від 02.10.2015р.(а.с.13), довіреністю №7 від 02.10.2015, податковою накладною від 02.12.2015 №9, відповідно до яких товар в зазначеній кількості отримав директор відповідача ОСОБА_2 за довіреністю № 7 від 02.10.2015р., що підтверджується підписом директора та печаткою підприємства.

Частиною 1 ст.181 ГК України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник - зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві - товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" N 14 від 17.12.2013 та п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою и значено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10.

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Однак, станом на час подання позову розрахунки за поставлений товар проведено не було, у зв'язку із чим відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 122 496,00грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 10 360,14 грн. за та вимогу про стягнення втрат від інфляції у сумі 43041,35 грн. за період з листопада 2015 по липень 2018.

Стосовно інфляційних нарахувань, слід зазначити, що відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу; при цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Розрахунок 3% річних та втрат від інфляції наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок.

Європейський суд з прав людини у справі Мантованеллі проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

Ст.13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з'ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 193, 229, 230, 231, Господарського Кодексу України, ст. ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 191, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросплав" (49000, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 32122634) на користь Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49600, м. Дніпро,вул.. Воскресенська,24, ЄДРПОУ 31950828, код 31950828) заборгованість за поставлений товар в сумі 122496,00 грн., 3% річних в розмірі 10 360,14 грн., інфляційні втрати в сумі 43041,35 грн., судовий збір в розмірі 2638,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 26.11.2018

Суддя С.П.Панна