Рішення

від 15.11.2018 по справі 905/1740/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.11.2018 Справа № 905/1740/18

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Мартинчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Донеквіпсервіс (02660, місто Київ, вулиця Червоноткацька, будинок № 42; код ЄДРПОУ - 34849739)

до публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь (84306, Донецька область, місто Краматорськ; код ЄДРПОУ - 00210602)

про стягнення 1 335 442,72 гривень,-

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 (посвідчення адвоката №ХВ002256 від 01.08.2018)

від відповідача : не з'явились

С У Т Ь С П О Р У

На адресу господарського суду Донецької області 17.09.2018 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Донеквіпсервіс до публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь про стягнення 1 335 442,72 гривень, з яких:

- 1 205 454,68 гривень - основна заборгованість;

- 87 757,10 гривень - пеня;

- 19 221,22 гривень - 3% річних;

- 23 009,72 гривень - інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №15/563 від 16.10.2016, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в заявленому розмірі, а також позивачем нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2018 позовну заяву по справі №905/1740/18 передано на розгляд судді Левшиної Г.В.

До вирішення питання про відкриття провадження по справі №905/1740/18, суддею Левшиною Г.В. подано заяву від 18.09.2018 про самовідвід, яка мотивована наявністю обставин, що перешкоджають неупередженому та об'єктивному розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.09.0218 задоволено заяву про самовідвід судді Левшиної Г.В. від розгляду справи №905/1740/18.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 20.09.2018 призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/1740/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2018 справу № 905/1740/18 передано на розгляд судді Величко Н.В.

До вирішення питання про відкриття провадження у справі № 905/1740/18, суддею Величко Н.В. подано заяву від 21.09.2018 про самовідвід, яка мотивована наявністю обставин, що можуть викликати сумнів у неупередженому та об'єктивному розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.09.0218 задоволено заяву про самовідвід судді Величко Н.В. від розгляду справи №905/1740/18.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 21.09.2018 призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/1740/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2018 справу № 905/1740/18 передано на розгляд судді Фурсової С.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.09.2018 відкрито провадження по справі №905/1740/18, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 23.10.2018.

19.10.2018 на адресу господарського суду Донецької області від відповідача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 23.10.2018 судом вирішено всі питання, передбачені ст. 182 ГПК України, вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 15.11.2018, надано додатковий строк для подання заяв, клопотань по справі до наступного судового засідання.

15.11.2018 від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, а також заява про надання детального опису витрат на правничу допомогу із доказами фактичного понесення таких витрат.

У судовому засіданні 15.11.2018 представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві.

У судове засідання15.11.2018 представник відповідача не з'явився.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

16.10.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю Донеквіпсервіс (далі по тексту - Постачальник, позивач) та публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь (далі по тексту - Покупець, відповідач) укладено договір поставки №15/563 (далі по тексту - Договір), за умовами п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товар (продукцію), загальна вартість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру і загальна вартість, виробник якого визначений Сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Ціна продукції зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.2.1. договору).

Пунктом 5.1.-5.3. договору передбачено, що строки та умови поставки товару зазначаються у специфікаціях.

Датою поставки товару вважається дата його передачі Покупцю Постачальником у визначеному у специфікаціях місці.

Постачальник зобов'язаний попередити Покупця про передбачувану дату поставки товару (продукції) не пізніше ніж за 3 дні до дати поставки.

Згідно п.6.1. договору Постачальник зобов'язується надати Покупцю одночасно із продукцією наступні документи:

рахунок;

копія сертифікату якості ISO 9001:2008;

накладну (у у накладній обов'язкове посилання на отримувача продукції);

товарно-транспортну накладну.

Якщо на момент передачі продукції будь-які з вищезазначених документів відсутні, вони мають бути надані протягом двох календарних днів після передачі продукції (п.6.2. договору).

Датою переходу права власності є дата, зазначена представником Покупця у товарно-транспортній накладній (видатковій накладній), документом, що підтверджує такий перехід, є накладна (видаткова накладна) (п.6.3. договору).

За умовами п.10.6. договору при несвоєчасній оплаті поставленої продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Строк дії договору до 31.12.2017 (п.13.2. договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін з Протоком розбіжностей, які сторонами були врегульовані, підписи скріплені печатками підприємств.

16.10.2016 Сторонами була підписана Специфікація №1 до договору поставки №15/563 від 16.10.2016 на суму 1 177 116,00 гривень.

У пункті 3 даної Специфікації сторони узгодили умови оплати:

10% передоплата, що складає 117 711,60 гривень з ПДВ,

90% по факту готовності Товару до відвантаження, що складає 1 059 404,40 гривень з ПДВ.

При цьому, сума, що підлягає сплаті підлягає перерахунку за офіційним курсом НБУ євро по відношенню до української гривні.

Строк поставки: 6-8 тижнів з моменту надходження 10% передоплати (перший платіж), але не пізніше 14 днів з моменту надходження 90% передоплати (другий платіж). Другий платіж проводиться не раніше 6 тижнів з моменту першого платежу. (п.4. Специфікації №1 від 16.10.2016)

29.12.2017 сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору поставки №15/563 від 16.10.2016, якою змінили строк дії договору - до 31.12.2018.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Внаслідок укладення договору поставки №15/563 від 16.10.2016 між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Зобов'язання згідно із ст.11 Цивільного кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

На виконання умов договору 22.06.2017 позивач надав покупцю рахунок на оплату №143 від 22.06.2017 на загальну суму 1 363 166,28 гривень.

Відповідач 22.06.2017 здійснив часткову передоплату в розмірі 117 711,60 гривень, 12.12.2017 - на суму 40 000,00 гривень, що у сукупності склало необхідні 10% для виникнення у Постачальника обов'язку з поставки товару.

Наведені обставини відповідачем не заперечуються.

Позивач листом від 25.01.2018 повідомив відповідача про готовність товару до відвантаження, повідомив передбачувану дату поставки та надав вимогу про перерахування другої частини платежу.

Гарантійним листом №15/21 від 01.02.2018 відповідач повідомив про готовність прийняти товар на умовах відстрочення платежу та гарантував провести остаточні розрахунки у строк до 28.02.2018.

На виконання умов договору та Специфікації №1, 26.02.2018 позивач поставив відповідачу товар, із визначеними п.6.1. договору документами, за видатковою накладною №Р32 від 26.02.2018.

Вантаж прийнятий відповідальною особою відповідача ОСОБА_2 на підставі довіреності №297 від 20.02.2018.

Розмір несплаченої вартості поставленого товару склала 1 205 454,68 гривень, що відповідачем не заперечується.

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, проте відповідач порушив умови Договору та Специфікації №1 до нього не здійснив своєчасну оплату вартості поставленого товару.

Позивачем була направлена відповідачу претензія №04-04/18 від 04.04.2018, яка була залишена останнім без відповіді.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що в порушення умов договору одночасно із продукцією позивачем не було передано копію сертифікату якості ISO 9001:2008, як це передбачено п.6.1.

Вказує, що наведене є підставою не оплачувати отриману продукцію до моменту отримання повного комплекту документів на підставі п.9.7. договору.

Перевіривши доводи відповідача судом встановлено, що у товарно-транспортній накладній №Р32 від 26.02.2018 дійсно відсутні відомості що передачі відповідачу разом із поставленим товаром копії сертифікату якості ISO 9001:2008.

Проте, зазначена товарно-транспортна накладна підписана уповноваженим представником відповідача без зауважень, будь-яких відомостей щодо направленню позивачу вимоги про направлення відповідного сертифікату матеріали справи не містять.

Пункт 9.7. договору поставки №15/563 від 16.10.2016 був виключений з нього. Про що сторони дійшли згоди у Протоколі розбіжностей№1 до договору.

Отже, будь-яких інших підстав для несплати залишкової вартості поставленої продукції відповідач не має.

Доводи відповідача про те, що сторони на підставі Гарантійного листа №15/21 від 01.02.2018 змінили умови оплати поставленого товару, проте в подальшому не узгодили умови та порядок такої оплати у зв'язку з чим вони залишились неузгодженими, господарським судом приймаються частково з огляду на наступне.

Дійсно, пунктом 3 Специфікації №1 від 16.10.2016 сторони узгодили умови оплати:

10% передоплата, що складає 117 711,60 гривень з ПДВ - перший платіж,

90% по факту готовності Товару до відвантаження, що складає 1 059 404,40 гривень з ПДВ - другий платіж.

Гарантійним листом №15/21 від 01.02.2018 відповідач повідомив про готовність прийняти товар на умовах відстрочення платежу та гарантував провести остаточні розрахунки у строк до 28.02.2018 .

Позивач, здійснивши поставку продукції без отримання попередньої оплати у вигляді другого платежу, погодився на умову відповідача щодо відстрочення платежу (до 28.02.2018).

Підстав для додаткового узгодження умов та порядку оплати між сторонами не виникло.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціну договору, є грошовими зобов'язаннями.

Доказів оплати поставленого товару в розмірі 1 205 454,68 гривень на момент прийняття рішення у справі відповідачем суду не надано, тому вказана сума є його боргом та підлягає стягненню.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У пункті п.10.6. договору при несвоєчасній оплаті поставленої продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 01.03.2018 по 29.08.2018 в розмірі 87 757,10 гривень підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Також, позивачем заявлені до стягнення 3% річних за період з 01.03.2018 по 10.09.2018 в розмірі 19 221,22 гривень, а також інфляційні втрати за період березень - червень 2018 року в розмірі 23 009,72 гривень.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши поданий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, господарським судом встановлено, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

У п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положення ч.ч.1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, 05.09.2018 року між адвокатським об'єднанням Рух та товариством з обмеженою відповідальністю Донеквіпсервіс (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1. якого, Клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає Об'єднанню завдання-доручення на ведення справ, а Об'єднання зобов'язується відповідно до завдання-доручення Клієнта надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.1.4. договору, для досягнення мети та вирішення поставлених перед Об'єднанням завдань, Об'єднання має право залучати до виконання умов договору на договірних засадах адвокатів, а саме адвоката ОСОБА_1, свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю №002256 від 01.08.2018, видане Радою адвокатів Харківської області на підставі рішення №24, які не є учасниками Об'єднання та інших спеціалістів.

Актом приймання-передачі наданих послуг від 15.11.2018 року адвокатським об'єднанням Рух передано товариству з обмеженою відповідальністю Донеквіпсервіс на підставі договору від 05.09.2018 правничі послуги в межах даної господарської справи на загальну суму 20 000,00 гривень.

Акт складений та підписаний сторонами без зауважень.

06.09.2018 товариством з обмеженою відповідальністю Донеквіпсервіс було перераховано 20 000,00 гривень на підставі договору від 05.09.2018, що підтверджується платіжним дорученням №1227 від 06.09.2018.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Згідно з ч. 6 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Відповідно до ст. 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до ч. 3 ст. 48, ч. 6 ст. 49 ГПК України має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд дійшов висновку, що ця справа не потребувала затрат значного часу, проте, відповідачем заперечувалися позовні вимоги, що мало наслідком підготування письмової відповіді на відзив із обґрунтування відхилення всіх доводів відповідача, тому суд вважає цілком обґрунтованим та справедливим розмір заявлених витрат.

Отже, з урахуванням доведеності позивачем фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та обґрунтованості їх розміру, суд дійшов висновку про стягнення таких витрат у повному обсязі.

За положеннями статті 129 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 165, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

Позовні товариства з обмеженою відповідальністю Донеквіпсервіс до публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь про стягнення 1 335 442,72 гривень, з яких: 1 205 454,68 гривень заборгованість, 87 757,10 гривень пеня, 19 221,22 гривень 3% річних, 23 009,72 гривень інфляційні втрати задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь (84306, Донецька область, місто Краматорськ; код ЄДРПОУ - 00210602) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Донеквіпсервіс (02660, місто Київ, вулиця Червоноткацька, будинок № 42; код ЄДРПОУ - 34849739) 1 205 454,68 гривень заборгованості, 87 757,10 гривень пені, 19 221,22 гривень 3% річних, 23 009,72 гривень інфляційних втрат, а також 20 031,64 гривень судового збору, 20 000,00 гривень компенсації витрат на професійну (правничу) допомогу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 15.11.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2018.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю Донеквіпсервіс (02660, місто Київ, вулиця Червоноткацька, будинок № 42; код ЄДРПОУ - 34849739)

Відповідач: публічне акціонерне товариство Енергомашспецсталь (84306, Донецька область, місто Краматорськ; код ЄДРПОУ - 00210602)

Суддя С.М. Фурсова