Рішення

від 21.11.2018 по справі 908/1993/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/104/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2018 Справа № 908/1993/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Концерн "Міські теплові мережі" (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4, код ЄДРПОУ 32121458)

до відповідача: Приватного підприємства "Промекспорт" (69114 м. Запоріжжя, вул. Воронезька, 22, код ЄДРПОУ 30502011)

про стягнення 3 603 грн. 53 коп.

за участю

представника позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

01.10.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Приватного підприємства "Промекспорт" про стягнення 2 902 грн. 12 коп. основного боргу, 390 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 123 грн. 35 коп. 3 % річних, 180 грн. 66 коп. пені.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2018 р., справу № 908/1993/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 02.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1993/18, присвоєно справі номер провадження 27/104/18.

Справа № 908/1993/18 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 29.10.2018 р.

Ухвалою суду від 29.10.2018 р. розгляд справи було відкладено на 21.11.2018 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача.

У судовому засіданні 21.11.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судове засіданні 21.11.2018 р. представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження юридичної особи - Приватного підприємства "Промекспорт" є: 69114 м. Запоріжжя, вул. Воронезька, 22, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

В матеріалах справи міститься оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.10.2018 р., яке не отримано відповідачем та зазначено у довідці поштового зв'язку - адресат не розшуканий .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1993/18.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізької міської ради № 17 від 11.01.2002 р. "Про створення комунальних підприємств теплових мереж" створено Концерн "Міські теплові мережі".

Відповідно до п. 2.1 Статуту Концерну "Міські теплові мережі" в третій редакції, зареєстрованій 12.04.2013 р. за № 11031050064000104, основною метою діяльності Концерну "МТМ" (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну..

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну "МТМ" предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Статтею ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до ст.ст. 13, 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване опалення належить до житлово-комунальних послуг, порядок надання, якісні та кількісні показники яких мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 4 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору, а пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Згідно п. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, що повністю кореспондується зі ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Аналогічні норми щодо встановлення тарифів містяться у ст. 13 Закону України "Про теплопостачання".

01.08.2008 р. між Концерном Міські теплові мережі (теплопостачальна організація) та Приватним підприємством "Промекспорт" (споживач) укладено договір № 203147 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 1.1 договору відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією , Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду , Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води , Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж , та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами (п. 1.2 договору).

В розумінні Закону України Про теплопостачання та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до договору.

Теплова енергія постачалась до нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (40 років Радянської України), 58.

Загальна опалювальна площа об'єкту теплопостачання складає 8,95 кв.м.,

Теплове навантаження на вказане приміщення, відповідно до Додатку 1 до Договору,складає 0,000456 Гкал/год.

Об'єкт теплопостачання належить на праві власності що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Об'єкт теплопостачання розташований на цокольному поверсі п'ятиповерхового житлового будинку. Система опалення житлового будинку - однотрубна, з верхньою розводкою, приєднана до теплової мережі через елеваторний вузол. Система опалення приміщення є спільною із загальнобудинковою, що підтверджується Актом обстеження системи теплоспоживання об'єкту теплопостачання від 19.02.2018р.

В зв'язку з тим, що об'єкт теплопостачання має спільну з житловим будинком систему опалення, то факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів, відповідно до яких Концерном Міські теплові мережі було розпочато і закінчено опалювальний сезони в м. Запоріжжі.

Відповідно до умов договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Концерн МТМ у період з жовтня 2015 року по квітень 2018 року відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 2 902 грн. 12 коп.

Відповідач не оплатив суму нарахувань.

Таким чином, заборгованість відповідач складає суму у розмірі 2 902 грн. 12коп.

Факт постачання теплової енергії підтверджується рахунками, актами приймання-передачі теплової енергії, рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів у м. Запоріжжя.

За умовами п. 6.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток №5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних встановлених розрахунковим способом.

У пунктах 6.2, 6.3 договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Згідно з п. 6.4 договору споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що при наявності приладів комерційного обліку обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

Пунктом 6.7 договору передбачено, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4 документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платнику ПДВ).

Згідно п. 6.7.1 договору отриманий акт споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.

У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.7.2 договору).

Боржник не з'явився до заявника для отримання зазначених документів в порядку, визначеному договором. А тому, Концерн Міські теплові мережі направив розрахункові документи за спірний період в необхідній кількості примірників на адресу споживача поштовою кореспонденцією, хоча такий обов'язок не покладається на теплопостачальну організацію умовами договору.

Споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання - передачі теплової енергії на адресу теплопостачальної організації не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими Заявником до оплати за відповідні періоди.

Концерном Міські теплові мережі були зроблені помітки на актах згідно п. 6.7.2 договору. Отже, оформлені таким чином акти вважаються погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Крім того, п. 3.2.26 договору передбачено, що споживач зобов'язався щомісячно, у строки, визначені договором, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

На підставі п. 6.4 договору споживач зобов'язаний до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Заявник надсилав на адресу боржника претензії з вимогою погасити суму заборгованості. Однак сума заборгованості у добровільному порядку погашена не була.

Отже, споживач, всупереч умовам укладеного договору, не оплатив вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з 01 серпня 2008 року і діє до 01 серпня 2009 року.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках:

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття відповідного рішення Господарським судом;

ліквідації однієї із сторін.

Відповідно до п. 10.4 договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Таким чином, договір є діючим та таким, що підлягає виконанню сторонами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 29.10.2018 р. Діяльність Приватного підприємства "Промекспорт", м. Запоріжжя не припинено.

На момент подання позову жодна з обставин зазначених у п. 10.2 договору не відбулася.

Доказів припинення дії договору сторони не надали, отже його умови є діючими на момент вирішення спору судом та таким, що підлягає виконанню сторонами.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про теплопостачання серед основних обов'язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. П. 40 Правил користування тепловою енергією № 1198 від 03.10.2007 р. передбачає, що споживач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно ст. 276 ГК України відповідач зобов'язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.

Згідно ст. 24 Закону України Про теплопостачання основним обов'язком відповідача є додержання вимог договору та нормативно - правових актів.

У відповідності п. 40 Правил відповідач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та правил

У відповідності до ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається здійснюється відповідно до умов договору.

Отже, Концерном "Міські теплові мережі" були виконані всі умови договору.

За умовами п. 6.4 договору оплата за договором мала бути здійснена відповідачем до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач не здійснив розрахунок за договором.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми заборгованості у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Промекспорт" 2 902 грн. 12 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 390 грн. 40 коп. інфляційних втрат за період з жовтня 2015 року по квітень 2018 року, 123 грн. 35 коп. 3 % річних з жовтня 2015 року по квітень 2018 року, 180 грн. 66 коп. пені з жовтня 2017 року по квітень 2018 року.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договорами, є доведеним і вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлені обґрунтовано.

До стягнення з відповідача належить сума втрат від інфляції в розмірі 390 грн. 40 коп. та сума 3 % річних в розмірі 123 грн. 35 коп., в межах заявлених позовних вимог.

У зв'язку з порушення відповідачем строків оплати, позивачем заявлено до стягнення 180 грн. 66 коп. пені

Пунктом 7.2.8 договору передбачено, що споживач несе відповідальність в разі несплати або несвоєчасної сплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3. цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені за порушення строку оплати, суд вважає, що вимоги про її стягнення в розмірі 180 грн. 66 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі, в межах заявлених позовних вимог.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Промекспорт" про стягнення 2 902 грн. 12 коп. основного боргу, 390 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 123 грн. 35 коп. 3 % річних, 180 грн. 66 коп. пені.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1 762 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Приватного підприємства "Промекспорт", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Промекспорт" (69114 м. Запоріжжя, вул. Воронезька, 22, код ЄДРПОУ 30502011) на користь Концерн "Міські теплові мережі" (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4, на п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) 2 902 (дві тисячі дев'ятсот дві) грн. 12 коп. основного боргу, 390 (триста дев'яносто) грн. 40 коп. втрат від інфляції, 123 (сто двадцять три) грн. 35 коп. - 3% річних, 180 (сто вісімдесят) грн. 66 коп. пені. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства "Промекспорт" (69114 м. Запоріжжя, вул. Воронезька, 22, код ЄДРПОУ 30502011) на користь Концерн "Міські теплові мережі" (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4, на п/р № 26007301001951 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) 1 762 (одна тисячу сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 27.11.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова