Рішення

від 26.11.2018 по справі 910/11575/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2018Справа № 910/11575/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/11575/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Бар" (23032, Вінницька обл., Барський район, с. Мілісс, вул. Лісова, 2)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос Фуд Енд Бевереджис" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-б, оф. 11)

Про стягнення 111 992,97 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Бар" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос Фуд Енд Бевереджис" (далі - відповідач) про стягнення 111992, 97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором складського зберігання № 57 від 23.12.2016, а тому позивач просить стягнути з відповідача 111992,97 грн, з яких 95 577, 20 грн заборгованості та 16415,77 грн пені. Також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Бар" без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом: подання до суду письмової заяви з доданням до неї доказів відповідно до ст. 91 ГПК України.

18.09.2018 від позивача до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, яким останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи №910/11575/18 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін; запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 24.10.2018.

19.10.2018 через відділ канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути 95 577, 20 грн заборгованості за надані послуги та 12 786, 59 грн пені.

Подана позивачем заява розцінена судом як заява про зменшення позовних вимог та прийнята до розгляду, оскільки подана у строк, визначений судом. В подальшому розгляд позовних вимог здійснюється судом з врахуванням поданої заяви.

Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі №910/11575/18, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/11575/18 за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-б, оф. 11.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до поштового повернення № 0103047713130, яке повернулося на адресу Господарського суду міста Києва, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі № 910/11575/18 не було вручене під час доставки, про що вказано: "інші причини, що не дали змогу виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі № 910/11575/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 23.12.2016 між позивачем, як зерновим складом за умовами договору, та відповідачем, як поклажедавцем за умовами договору, було укладено договір складського зберігання № 57 (далі за текстом - договір).

Згідно пункту 1.1. договору, в порядку, строки та на умовах, визначених договором, поклажодавець зобов'язується передати на зберігання сільськогосподарську продукцію зернових, зернобобових та олійних культур врожаю 2016 року, сплатити зерновому складу усі визначені договором платежі, а також отримати продукцію зі зберігання, а зерновий склад зобов'язується прийняти продукцію на зберігання, надати послуги та виконати роботи, передбачені договором стосовно продукції, та повернути її поклажодавцеві.

На зберігання передається наступна продукція: пшениця, ячмінь, соя, кукурудза, соняшник, ріпак; граничний строк зберігання (включно) 30.04.2017 (п. 1.2. договору).

У відповідності до п. 1.4. договору зерновий склад надає поклажедавцю послуги по доведенню якості продукції до вимог, обумовлених п. 2.10 договору, і послуги зі зберігання продукції, та виконує роботи для уникнення псування і втрати якості (далі по тексту послуги , роботи ). Такі послуги можуть та роботи можуть надаватися (виконуватися) як за згодою поклажедавця, так і без його згоди (у випадку, якщо надання таких послуг передбачено договором, або їх не надання призведе до зниження якісних показників продукції).

Згідно з п. 2.11. договору поклажедавець, за свій рахунок, цим договором доручає зерновому складу довести продукцію до якісних показників, встановлених п. 2.10. договору, згідно тарифів, зазначених у додатку № 1 до договору.

За умовами п. 3.2. договору поклажедавець зобов'язується своєчасно розраховуватися за надані йому послуги з приймання, сушіння, очищення, зберігання, вентилювання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов'язаних зі зберіганням продукції, відшкодувати вартість складських документів за тарифами, визначеними в додатку № 1 до договору.

Вартість послуг зернового складу визначена сторонами в додатку № 1 до договору ( п. 6.1. договору).

Послуги зернового складу з приймання, очищення, сушіння та зберігання, інші платежі, передбачені цим договором або додатками до нього, повинні бути оплачені поклажедавцем протягом 3- х робочих днів з дня одержання виставленого зерновим складом рахунку, який або надсилається поклажедавцю поштою, або надається уповноваженому представнику поклажедавця під розпис, або надається поклажедавцю будь - яким іншим способом, що свідчить про вручення (п. 6.3. договору).

Відповідно до п. 6.11. договору, зерновий склад зобов'язаний щомісячно не пізніше 10-го числа кожного місяця направляти акт(и) здачі - приймання виконаних робіт поклажедавцю поштою з повідомленням про вручення або передати під розпис уповноваженому представнику поклажедавця. Поклажедавець повинен підписати та повернути акт протягом 5 - ти календарних днів з моменту отримання. В разі неповернення акту здачі - приймання виконаних робіт у зазначений термін, акт здачі - приймання виконаних робіт вважається погодженим поклажедавцем, а роботи/послуги - такими, що прийняті поклажедавцем без зауваження.

Згідно п. 7.2. договору, у разі несвоєчасної сплати поклажодавцем наданих зерновим складом послуг (виконаних робіт), поклажодавець несе відповідальність, встановлену ст. 625 Цивільного кодексу України, та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє сторони від виконання договірних зобов'язань та відшкодування завданих збитків.

Згідно п. 8.1. договору строк зберігання продукції визначений у п. 1.2. договору. Відлік строку зберігання починається з дня передачі продукції зерновому складу на зберігання, а при переоформлені продукції - з дня зарахування продукції на особовий рахунок поклажедавця. Зберігання продукції понад строк, встановлений договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін та оформлюється додатковою угодою до договору.

В додатку № 1 до договору сторони погоди такі тарифи послуг за 1 тн: приймання 18, 15 грн; очистка 13, 75 грн; сушіння 40, 00 грн; активне вентилювання 10, 50 грн; зберігання 1, 25 грн день; відвантаження насипом на автотранспорт 84, 70 грн; відвантаження на залізничний транспорт 93, 17 грн; переоформлення зерна з одного власника на іншого за партію 72, 60 грн; зважування на залізничній вазі за вагон 550, 00 грн; користування під'їзними шляхами за вагон 275, 00 грн; маневрові роботи тепловоза, подача та збирання вагонів 23, 50 грн; комплект складських квитанцій 20, 00 грн, аналіз визначення генетично - модифікованих організмів, визначення показників безпеки, глюкозинолатів та ерукової кислоти 6, 86 грн.

На виконання даного договору у грудні 2016 року та січні 2017 року було надано комплекс послуг та робіт передбачених договором на загальну суму 95 577, 52 грн. Факт надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 285 від 31.12.2016 та № 2 від 10.01 2017, копії яких наявні в матеріалах справи. Згідно зазначених актів в грудні 2016 року позивачем надані відповідачу такі послуги на загальну суму 60 986, 09 грн: аналіз та показники безпеки (кукурудза 3 клас (кормові потреби); сушка (кукурудза 3 клас (кормові потреби); складська квитанція (кукурудза 3 клас (кормові потреби); приймання (кукурудза 3 клас (кормові потреби); зберігання (кукурудза 3 клас (кормові потреби); очистка (кукурудза 3 клас (кормові потреби); переоформлення (кукурудза 3 клас (кормові потреби). В січні 2017 року - на загальну суму 34 591, 43 грн: зберігання (кукурудза 3 клас (кормові потреби); аналіз на показники безпеки (кукурудза 3 клас (кормові потреби); сушка (кукурудза 3 клас (кормові потреби); складська квитанція (кукурудза 3 клас (кормові потреби); приймання (кукурудза 3 клас (кормові потреби); очистка (кукурудза 3 клас (кормові потреби); переоформлення (кукурудза 3 клас (кормові потреби). Акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Надані за вказаними актами послуги відповідачем оплачені не були, і доказів протилежного матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача з вимогою про проведення оплати наданих послуг. Зокрема, було направлено письмовий лист № 56 від 24.04.2017 з вимогою про проведення оплати, який залишений відповідачем без задоволення.

Предметом позову у даній справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення 95 577, 20 грн заборгованості за надані за договором послуги та 12 786, 59 грн за період прострочення 14.01.2017 по14.07.2017.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором складського зберігання.

У відповідності до ч. 3 та 4 ст. 294 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення (ч. 1 та 2 ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні").

Як встановлено судом, в договорі сторонами було погоджено, що строк зберігання зерна - до 30.04.2017 (п. 1.2 договору).

На підтвердження факту надання позивачем відповідачу послуг із зберігання зерна за договором в період з грудня 2016 року по 10 січня 2017 року включно позивачем були надані копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) до договору за вказаний період, які з боку відповідача підписані та скріплені його печаткою, що свідчить про прийняття останнім відповідних послуг та отримання відповідачем рахунків на оплату відповідних послуг.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В договорі сторонами було погоджено, що послуги зернового складу повинні бути оплачені поклажедавцем протягом 3- х робочих днів з дня одержання виставленого зерновим складом рахунку, який або надсилається поклажедавцю поштою, або надається уповноваженому представнику поклажедавця під розпис, або надається поклажедавцю будь - яким іншим способом, що свідчить про вручення (п. 6.3. договору).

Рахунки на оплату надані позивачем в матеріали справи (№ 322 від 31.12.2016 на суму 60 986, 09 грн та № 3 від 10.01.2017 на суму 34 591, 43 грн) не містять відомостей про їх отримання відповідачем.

Однак, враховуючи, що акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) надані позивачем містять підпис відповідача та датовані тим же датами, що і рахунки на оплату, суд дійшов висновку, що відповідні рахунки були отримані відповідачем в день підписання відповідних актів.

Отже послуги надані в грудні 2016 року відповідач повинен був оплатити по 04.01.2017 включно, а послуги надані в січні 2017 року - до 13.01.2017 включно.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 95577, 20 грн відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 95 577, 20 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг із зберігання зерна наданих в період з грудня 2016 року по 10 січня 2017 року включно, у відповідності до п. 6.3. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з положень ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення пені за періоди прострочення визначені позивачем.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (далі за текстом - ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 7.2. договору сторонами погоджено, сплату пені поклажедавцем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, у разі несвоєчасної сплати поклажодавцем наданих зерновим складом послуг (виконаних робіт).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у відповідності до п. 7.2. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату наданих послуг та визнано арифметично не правильним, оскільки позивачем не правильно визначено початок періоду прострочення відповідача, оскільки останнє мало місце з 05.01.2017, а не з 03.01.2017, як визначено позивачем. За розрахунком суду за загальний період прострочення з 05.01.2017 по 14.07.2018 з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в розмірі 12 693, 02 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню частково.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Бар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос Фуд Енд Бевереджис" про стягнення 111 992,97 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос Фуд Енд Бевереджис" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-б, оф. 11; ідентифікаційний код 39264133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Бар" (23032, Вінницька обл., Барський район, с. Мілісс, вул. Лісова, 2; ідентифікаційний код 35599189) 95 577 (дев'яносто тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн 20 коп. основної заборгованості, 12 693 (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто три) грн 02 коп. пені та 1 760 (одну тисячу сімсот шістдесят) грн 48 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 93, 57 грн пені, відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26.11.2018.

Суддя Г.П. Бондаренко