Рішення

від 16.11.2018 по справі 915/886/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 року Справа № 915/886/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_1 - дов.№09-01/59 від 16.10.2018;

представника відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

(54020, м.Миколаїв, вул.Каботажний спуск, буд.18),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму і менеджменту»

(54001, м.Миколаїв, вул.Шевченка, буд.59),

про : стягнення заборгованості в розмірі 110158,04 грн, з яких: 89234,41 грн сума боргу за теплову енергію, 3239,52 грн інфляційні втрати, 1536,76 грн - 3 % річних, 16147,35 грн пені.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог №09.01/1672ю від 30.10.2018: стягнення 61062,40 грн боргу за спожиту теплову енергію, 3239,52 грн інфляційних втрат, 1536,76 грн - 3 % річних, 16147,35 грн пені, -

в с т а н о в и в:

13.08.2018 Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелекстроцентраль» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №09-01/1125 від 06.08.2018, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму і менеджменту» основний борг за теплову енергію в сумі 89234,41 грн, 3239,52 грн інфляційних втрат, 1536,76 грн - 3% річних та 16147,35 грн пені.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №2008 від 21.10.2016 відповідач не розрахувався за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня.

Ухвалою суду від 20.08.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.09.2018.

Ухвалою суду від 25.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.10.2018.

16.10.2018 судом ухвалено відкласти судовий розгляд справи на 08.11.2018.

05.11.2018 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог №09.01/1672ю від 30.10.2018 (вх.№14336/18 від 05.11.2018), згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 81986,03 грн, з яких: 61062,40 грн боргу за спожиту теплову енергію, 3239,52 грн інфляційних втрат, 1536,76 грн - 3 % річних та 16147,35 грн пені.

Відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача №09.01/1672ю від 30.10.2018 (вх.№14336/18 від 05.11.2018).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що керуючись правом щодо зменшення позовних вимог, позивач зменшує позовні вимоги, з тих підстав, що станом на 22.10.2018 відповідачем частково погашено заявлену в позові заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 28172,01 грн.

08.11.2018 від відповідача на адресу суду надійшов відзив по справі б/н від 07.11.2018 (вх.№14544/18 від 08.11.2018), в якому він позов визнає частково в розмірі 59300,00 грн основного боргу. При цьому, відповідач зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року при цьому звернувся до суду у серпні 2018 року, не врахувавши проведенні оплати за період з квітня по жовтень 2018 року.

08.11.2018 судом ухвалено відкласти судовий розгляд справи на 16.11.2018.

У судовому засіданні 16.11.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

21.10.2016 між Публічним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (енергопостачальна організація, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму і менеджменту» (споживач, відповідач у справі) було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №2008 (надалі - Договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 Договору).

У відповідності до п.5.3. Договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.

Згідно п.5.5. Договору, при відсутності приладів обліку або виході їх з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Пунктами 6.2. та 6.3. Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду оплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

У відповідності до п.10.1. Договору, договір набуває чинності з моменту укладання та діє до 21.10.2017. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4. Договору).

В опалювальному періоді 2017-2018 років позивач постачав відповідачу теплову енергію в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Шевченка, 59 (відповідно до Додатку №1/1 до Договору), що підтверджується нарядом на підключення до централізованої системи опалення від 13.11.2017 (а.с.33) та не заперечується відповідачем.

Виконуючи умови договору, енергопостачальна організація за період з листопада 2017 по квітень 2018 року поставила споживачу теплову енергію на загальну суму 117658,35 грн, що підтверджується виставленими рахунками за теплову енергію (а.с.34-39), актами прийому-передачі теплової енергії (а.с.40-42), які направлялися на адресу відповідача, що підтверджується реєстрами вручення рахунків та актів прийому-передачі (а.с.43-48).

Відповідач вимоги договору виконав частково, перерахувавши позивачу частину суми основного боргу в розмірі 28423,94 грн, яка є оплатою поточних нарахувань за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року, що підтверджується платіжними дорученнями на вказану суму (а.с.49-62).

З матеріалів справи вбачається, що після подання позову до суду відповідачем було здійснено частково погашено заборгованості в сумі 28172,01 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: №247 від 08.08.2018 на суму 3000,00 грн; №248 від 14.08.2018 на суму 4600,00 грн; №253 від 29.08.2018 на суму 2600,00 грн; №259 від 13.09.2018 на суму 772,01 грн; №263 від 25.09.2018 на суму 12500,00 грн; №264 від 26.09.2018 на суму 1700,00 грн; №265 від 28.09.2018 на суму 1000,00 грн; №267 від 12.10.2018 на суму 2000,00 грн. У зв'язку з вказаними обставинами позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог на зазначену суму та просить стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року (включно) у сумі 61062,40 грн (89234,41 грн - 28172,01 грн).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 61062,40 грн основного боргу є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі приписів ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції за період з грудня 2017 року по квітень 2018 року включно в розмірі 3239,52 грн та 3% річних за період з 13.11.2017 по 10.07.2018 в розмірі 1536,76 грн.

Окрім збитків від інфляції та 3% річних, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню.

Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.25 Закону України «Про теплопостачання» , у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У відповідності до п.7.2.3. Договору несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996.

На підставі наведеного та керуючись ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996, позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Посилаючись на несвоєчасну оплату відповідачем послуг за договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 11.11.2017 по 10.07.2018 в розмірі 16147,35 грн.

Розрахунок інфляційних втрат, річних та пені судом перевірено, відповідачем не заперечено.

Розглянувши позовні вимоги в цій частині суд вважає їх також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму і менеджменту» (54001, м.Миколаїв, вул.Шевченка, буд.59, код ЄДРПОУ 19290041) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м.Миколаїв, вул.Каботажний спуск, буд.18, код ЄДРПОУ 30083966) 61062,40 грн боргу за спожиту теплову енергію, 3239,52 грн інфляційних втрат, 1536,76 грн - 3 % річних, 16147,35 грн пені та 1762,00 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 26 листопада 2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва