Рішення

від 16.11.2018 по справі 916/1464/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2018 р. Справа № 916/1464/18 Господарський суд Одеської області, м. Одеса

у складі судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання Матвієнко А.С.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності №220/456/д від 20.12.2017р.

відповідача - ТОВ «Буд-Південь» : не з`явився

відповідача - ДП МОУ «ОЗБМ» : ОСОБА_2, згідно довіреності від 14.11.2017р.,

розглянувши справу №916/1464/18 за позовом Міністерства оборони України (03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 6) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Південь» (65088, АДРЕСА_1), Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» (65039, м. Одеса, 4-1 Басейний провулок,7)

про визнання недійсним договору №15/04-16 на надання послуг по зберіганню матеріалів, інструментів, обладнання і майна від 15.04.2016р., укладеного між ТОВ «Буд-Південь» та ДП МОУ «ОЗБМ» ,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні документи суду щодо їх вирішення та ходу судового розгляду:

Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що відповідно до положень ст.ст.3, 4, 6 Закону України Про управління об'єктами державної власності та п. 1 Положення про Міністерство оборони України , затвердженого Указом Президента України від 6.04.2011р. №406/2011, МОУ є центральним органом виконавчої влади, яке зокрема, здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядними установами та організаціями, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки та оборони. Згідно Статуту ДП МОУ ОЗБМ останнє засноване на державній власності та належить до сфери управління МОУ. Також позивач вказує, що 15.04.2016р. між ДП МОУ ОЗБМ (зберігач) та ТОВ Буд-Південь (поклажодавець) було укладено договір №15/04-16 на надання послуг по зберіганню матеріалів, інструментів, обладнання і майна, а саме, будівельні матеріали, які належать поклажодавцю та використовуються поклажодавцем у господарській діяльності. За умовами договору №15/04-16 майно мало зберігатися в промисловому цеху зберігача за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35 (загальна площа 330м.кв.). Також згідно договору №15/04-16 зберігач має право на відшкодування витрат на зберігання, які складаються із вартості спожитих комунальних послуг (електропостачання, водопостачання), а згідно п.2.4.1. договору поклажодавець має право використовувати майно для здійснення господарської діяльності. Крім того, позивач зазначає, що згідно п.3.3. договору №15/04-16 сторони мали щомісячно складати та підписувати акт виконаних робіт. Аналіз наведених умов договору №15/04-16 дає позивачу підстави вважати, що умовами договору передбачено право поклажодавця використовувати майно, передане на зберігання для здійснення господарської діяльності в період дії договору у приміщенні зберігача, за що окрім плати за зберігання, він додатково відшкодовує вартість спожитих комунальних послуг. Як зазначає позивач, за результатами проведеного аудиту встановлено, що приміщення на момент проведення перевірки використовувалось ТОВ Буд-Південь та представники підприємства доступу до приміщень не мали. Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про те, що договір №15/04-16 має ознаки договору оренди державного нерухомого майна, а саме промислового цеху зберігача відповідно букви И по технічному паспорту ДОК-80 від 25.10.2006р. за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35, тому договір на надання послуг по зберіганню матеріалів, інструментів, обладнання і майна, є удаваним правочином, який укладений між ДП МОУ ОЗБМ та ТОВ Буд-Південь для приховання іншого правочину, який вони вчинили, а саме - договору оренди нерухомого державного майна.

Заявою від 15.08.2018р. за вх.№2-4183/18 ДП МОУ ОЗБМ визнало позов, вказало, що, укладаючи договір зберігання №15/04-16, сторони мали на меті укласти договір оренди майна, повноваження на передання якого в оренду у підприємства відсутні. Також відповідач зазначив, що під час дії договору №15/04-16 між сторонами акти про приймання-надання послуг зберігання не підписувались, спільна інвентаризація майна не проводилась, ключі від виробничого приміщення знаходились у ТОВ Буд-Південь , яке використовувало це приміщення для власної господарської діяльності.

Відповідач - ТОВ Буд-Південь у судові засідання не з'являвся, правом на подання відзиву на позов не скористався

Ухвали суду, якими призначались судові засідання, відповідачем не отримані, однак, з врахуванням того, що поштова кореспонденція суду надсилалась відповідачу за адресою: 65088, АДРЕСА_2, яка зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 09.08.2018р., у суду наявні підстави вважати належним повідомлення відповідача про дату, час та місце судових засідань у даній справі. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.07.2018р. відкрито провадження у справі №916/1464/18, постановлено розглядати справу №916/1464/18 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 15.08.2018 р. о 12год.30хв., задоволено клопотання позивача від 17.07.2018р. за вх.№2-3650/18 про витребування доказів.

У судовому засіданні 15.08.2018р. судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.09.2018р. о 10год.30хв.

Ухвалою суду від 13.09.2018р. призначено проведення підготовчого засідання суду на 14.09.2018р. об 11год.30хв.

14.09.2018рю судом постановлено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження до 18.10.2018р., відкладення підготовчого засідання суду на 15.10.2018 р. о 10год.00хв.

Ухвалою суду від 26.09.2018р. перепризначено підготовче засідання суду на 16.10.2018 р. о 10год.30хв.

16.10.2018р. судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження по справі №916/1464/18, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 18.10.2018р. о 10год.30хв.

Ухвалою суду від 18.10.2018р. відкладено розгляд справи на 07.11.2018р. о 10год.30хв.

Ухвалою суду від 23.10.2018р. призначено проведення розгляду справи на 16.11.2018р. о 10год.30хв.

Клопотання відповідача - ДП МОУ ОЗБМ від 16.10.2018р. за вх.№20930/18 було судом задоволено.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи :

15.04.2016р. між ТОВ Буд-Південь (поклажодавець) та ДП МОУ ОЗБМ (зберігач) було укладено договір №15/04-16 на надання послуг по зберіганню матеріалів, інструментів, обладнання і майна, відповідно до умов якого його предметом є надання зберігачем послуг пов'язаних із зберіганням майна, яке передане йому поклажодавцем. Під майном, яке передається на зберігання розуміються будівельні матеріали, які належать поклажодавцю та використовуються поклажодавцем у господарській діяльності. Майно буде зберігається в промисловому цеху зберігача відповідно букви И по технічному паспорту ДОК -80 від 25.10.2006р. за адресою м. Одеса, вул. Хімічна,35 (загальна площа 330 м2) (п.п.1.1., 1.2., 1.3. договору).

Відповідно до пп.2.1.1., 2.1.2., 2.1.3., 2.1.4. п.2.1. договору №15/04-16 від 15.04.2016р. зберігач зобов 'язується: прийняти майно від поклажодавця за актом приймання-передачі та підписати його зі свого боку; прийняти усі необхідні заходи для належного зберігання та схоронності майна; не використовувати майно для власних потреб і не відчужувати його та не передавати майно будь-яким іншим особам; після припинення дії договору повернути його поклажодавцю за актом приймання- передачі.

Зберігач має право: отримувати плату за зберігання на умовах встановлених цим договором; на відшкодування витрат на зберігання, які складаються із вартості спожитих комунальних послуг (електропостачання, водопостачання) (пп.2.2.1., 2.2.2. п.2.2. договору №15/04-16 від 15.04.2016р.).

Згідно пп.2.3.1., 2.3.2. п.2.3. договору №15/04-16 від 15.04.2016р. поклажодавець зобов'язується: передати майно зберігачу на зберігання за актом приймання-передачі та підписати його зі свого боку; сплачувати зберігачу плату за зберігання майна згідно з виставленими рахунками в повному обсязі та на умовах встановлених цим договором.

Як сторони визначили у пп.2.4.1., 2.4.2., 2.4.3. п.2.4. договору №15/04-16 від 15.04.2016р., поклажодавець має право: використовувати майно для здійснення господарської діяльності; на повернення майна за актом приймання-передачі після припинення дії договору; на належну схоронність майна.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2., 3.3. договору №15/04-16 від 15.04.2016р. за надання послуг по зберіганню майна поклажодавець сплачує зберігачу грошові кошти в Національній валюті України у відповідності з виставленими рахунками та актами виконаних робіт (наданих послуг) щомісячно, із розрахунку 3300 гривень (без ПДВ) за базовий місяць. Оплата за кожний наступний місяць попередній місяць на індекс інфляції. Щомісячно Сторони складають та підписують акт виконаних робіт, у разі належного виконання кожною Стороною взятих на себе зобов'язань.

Не пізніше 2-х робочих днів після підписання цього договору, сторони зобов'язуються підписати акт приймання-передачі майна, та згідно якого зберігач зобов'язується прийняти, а поклажодавець передати майно на зберігання. Протягом 30-ти робочих днів після припинення дії цього договору, сторони зобов'язуються підписати акт приймання-передачі майна, згідно якого зберігач зобов'язується повернути, а поклажодавець прийняти майно зі зберігання (п.п.4.1., 4.2. договору №15/04-16 від 15.04.2016р.).

Згідно п.п.8.1., 8.2. договору №15/04-16 від 15.04.2016р. він діє протягом п'яти років з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, а в частині оплати - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

15.04.2016р. сторонами складено та підписано акт приймання майна на зберігання відповідно до договору №15/04-16 від 15.04.2016р.

Відповідно до п.2.1. Статуту ДП МОУ ОЗБМ , зареєстрованого державним реєстратором 02.06.1999р., підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству оборони України. Підприємство створене з метою задоволення потреб Міністерства оборони України, а також потреб народного господарства України своєю продукцією та вирішення за рахунок отриманих прибутків соціальних та економічних інтересів трудового колективу.

У п.4.2., 4.5. Статуту ДП МОУ ОЗБМ визначено, що майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Підприємство має право здавати в оренду відповідно до чинного законодавства України (крім цілісних майнових комплексів, його структурних підрозділів, філій, цехів, а також нежилих приміщень) підприємствам, організаціям та установам, а також громадянам устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, які йому належать, а також списувати їх з балансу у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Як вбачається із проміжного звіту №234/40/18 від 20.12.2016р., складеного територіальним управлінням внутрішнього аудиту військових частин безпосередньо підпорядкованих МОУ та ГенШтабу ЗСУ будівля за літ. И за ГП (промисловий цех), загальною площею 291м.кв. використовувалась ТОВ Буд-Південь на підставі договору зберігання. Водночас вказана будівля знаходиться на окремій огородженій земельній ділянці площею 0,2 га до якої підведені під'їзні колії. Доступу до вказаної земельної ділянки працівники ДП МОУ ОЗБМ не мають.

Згідно поданої ДП МОУ ОЗБМ копії бухгалтерської довідки станом на 01.10.2017р. майно, що є предметом договору зберігання №15/04-16 від 15.04.2016р., знаходиться на балансі ТОВ Буд-Південь .

Між тим, подані до справи акти контрольної перевірки інвентаризації цінностей станом на 01.05.2016р., вказують на те, що у ДП МОУ ОЗБМ майно, визначене у договорі №15/04-16 від 15.04.2016р., відсутнє.

Подана ДП МОУ ОЗБМ картка рахунку по контрагенту ТОВ Буд-Південь за 01.01.2016р. - 30.12.2016р. та за 2017р. свідчить про те, що оплати за договором зберігання №15/04-16 від 15.04.2016р. товариство припинило здійснювати у листопаді 2017р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Положення ст.202 ЦК України передбачають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Як визначено у п.1 ч.1 ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо державного та комунального майна є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як визначено ч.ч.1, 2 ст.235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ч.ч.1, 2 ст.236 ЦК України).

Положення п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009р. №9 звертають увапгу судів на те, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (з наступними змінами та доповнюваннями) роз'яснено: ... встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний) господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянуто справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей остатній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків .

Відповідно до ст.3 Закону України Про Збройні Сили України та п.п.1, 4 Положення про Міністерство оборони України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. року №671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, яке зокрема веде облік об'єктів державної власності, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо відчуження військового майна та здійснює в установленому законом порядку його відчуження та передачу.

Статтею 1 Закону України Про управління об'єктами державної власності визначено, що управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними у межах, визначених законодавством України.

Згідно п.п.15, 16, 30 ч.1 ст.6 ЗУ Про управління об'єктами державної власності уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: виявляють державне майно, яке тимчасово не використовується, та вносять пропозиції щодо умов його подальшого використання; здійснюють управління державним майном, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі корпоратизації або перетворення державних підприємств у державні акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі, приймають рішення про подальше використання цього майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), у тому числі об'єктів, що не підлягають приватизації; надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Як визначено у ч.ч.2, 4 ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець, за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду, у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном, а у разі якщо: підприємство, його структурний підрозділ, щодо цілісного майнового комплексу якого надійшла заява про оренду, або ініціатор укладення договору оренди згідно із законодавством займають монопольне становище на ринку; внаслідок укладення договору оренди підприємець або група підприємців можуть зайняти монопольне становище на ринку; сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів (робіт, послуг), що належать об'єкту оренди та ініціаторові укладення договору оренди, перевищують показники, визначені законодавством, - також до органу Антимонопольного комітету України. Орган Антимонопольного комітету України розглядає надіслані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про можливість оренди та умови договору оренди. У разі порушення провадження у справі про банкрутство керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна подає орендодавцеві матеріали щодо оренди нерухомого майна, копію яких орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає органу, уповноваженому управляти відповідним майном. Орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, як встановлено судом 15.04.2016р. між ТОВ Буд-Південь (поклажодавець) та ДП МОУ ОЗБМ (зберігач) було укладено договір №15/04-16 на надання послуг по зберіганню в промисловому цеху зберігача відповідно букви И по технічному паспорту ДОК -80 від 25.10.2006р. за адресою м. Одеса, вул. Хімічна,35 (загальна площа 330 м2) матеріалів, інструментів, обладнання і майна - будівельних матеріалів, які належать поклажодавцю та використовуються поклажодавцем у господарській діяльності.

Тобто, як вбачається із умов договору №15/04-16, саме ТОВ Буд-Південь використовувало майно, що у договорі визначено як поклажу, та одночасно використовувало у своїй діяльності промисловий цех за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35, загальною площею 330 м.кв., на що, зокрема, вказує визначений у договорі обов'язок ТОВ Буд-Південь відшкодовувати витрати на спожиті комунальні послуги (електропостачання та водопостачання). Між тим, у працівників ДП МОУ ОЗБМ відсутній доступ до приміщення промислового цеху відповідно букви И по технічному паспорту ДОК-80 від 25.10.2006 року за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35, загальною площею 330 м. кв., так як будівля знаходиться на окремій загородженій земельній ділянці площею 0,20 га до якої підведені під'їзні колії.

Між тим, відповідно ст.ст.759, 936, 944, 949 ЦК України на відміну від договору оренди, який укладається для надання орендареві права оплатного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності, договір зберігання майна укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на схов і, за загальним правилом, не передбачено право користування поклажодавцем власним майном у період дії Договору.

Крім того, сторонами до справи не подано та не доведено суду складання та підписання сторонами в період дії спірного договору актів надання послуг по зберіганню, складських квитнацій, документів, що засвідчують право власності на поклажу (чеки, квитанції, виписки з банку, що підтверджують придбання майна, товарні накладні, паспорти заводу виготовлювача, зареєстровані податкові декларації на господарські операції з придбання майна), документів спільних інвентаризацій майна, переданого на зберігання (охоронні записки, складені відомості), як то передбачено п.10 Розділу 2, п.4.3 Розділу 4 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.14р. №879.

З огляду на наведені встановлені судом обставини, враховуючи наявні у ДП МОУ ОЗБМ обмеження стосовно передання в оренду промислового цеху за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35, уклавши договір №15/04-16 від 15.04.2016р. на надання послуг по зберіганню матеріалів, інструментів, обладнання і майна, сторони мали намір приховати фактичне виникнення між ними правовідносин щодо строкового оплатного права володіння та користування вказаним промисловим цехом. Тобто, спірний договір є удаваним, у зв'язку з чим є підстави, визначені ч.2 ст.235 ЦК України, для визнання його недійсним.

Крім того, передача спірного державного майна у користування на підставі договору №15/04-16, укладеного без участі ФДМУ та без дозволу МОУ, без попередньої оцінки майна та поза конкурсом, порушує права МОУ, як органу, уповноваженого управляти майном ДП МОУ ОЗБМ , визначати напрями використання цього майна, надавати згоду на передання його в оренду, у зв'язку з чим є правомірним подання даного позову саме МОУ.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача підлягають судом задоволенню у повному обсязі.

За попереднім розрахунком позивача розмір понесених ним судових витрат складає 1762грн. судового збору за подання до суду даного позову, що налічує одну позовну вимогу немайнового характеру.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 1762грн., які підлягають відшкодуванню платнику за рахунок відповідача, внаслідок задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позов Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) повністю.

2. Визнати недійсним договір №15/04-16 на надання послуг по зберіганню матеріалів, інструментів, обладнання і майна від 15.04.2016р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Буд-Південь (65088, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40420119) та Державним підприємством Міністерства оборони України Одеський завод будівельних матеріалів (65039, м. Одеса, 4-й Басейний провулок,7, код ЄДРПОУ 08336521).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Південь (65088, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40420119) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. судового збору.

4. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський завод будівельних матеріалів (65039, м. Одеса, 4-й Басейний провулок,7, код ЄДРПОУ 08336521) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 листопада 2018 р. з підстав перебування судді Малярчук І.А. на лікарняному в період з 22.11.2018р. по 25.11.2018р.

Суддя І.А. Малярчук