Рішення

від 16.11.2018 по справі 920/447/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.2018 Справа № 920/447/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Коваленко О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Молодецької В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської міської ради (пл. Незалежності, 2, м. Суми, 40000, код 23823253)

до відповідачів: 1. фізичної особи-підприємця Середи Івана Івановича (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1);

2.Товариства з обмеженою відповідальністю Ікор (вул. Кузнечна, буд. 2А, м. суми, 40021, код 21106300);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Підприємство з іноземними інвестиціями Макдональдз Юкрейн ЛТД (вул. Гришка, буд. 7, м. Київ, 02140, код 23744453),

про звільнення земельних ділянок,

за участю представників сторін:

від позивача - Заїка І.В.,

від відповідачів: 1. Середа І.І., Моїсеєнко В.В.;

2. Дереза М.Е.;

від третьої особи - Турченко С.П.,

від прокуратури - Вортоломей М.Ф.,

УСТАНОВИВ:

19.06.2018 до суду звернувся прокурор із позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідачів звільнити земельні ділянки комунальної власності загальною площею 0,0101 га, шляхом демонтажу тимчасових споруд, які використовуються для розміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: крита нежитлова будівля із закритими приміщеннями з цоколем площею 89 кв.м., частково розташована на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2; крита нежитлова будівля площею 12 кв.м., яка розташована біля будинку по АДРЕСА_3. Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідачів судовий збір в розмірі 1762 грн.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що зазначені вище тимчасові споруди були розміщені на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного рішення щодо передачі спірних земельних ділянок, а тому земельні ділянки є самовільно зайнятими, що є порушенням ст. 212 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), а зведені на них споруди підлягають демонтажу.

Перший відповідач 23.07.2018 надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує. Перший відповідач зазначає, що вказаний спір підсудний районному суду, а нежитлова будівля із закритими приміщеннями з цоколем площею 89 м. кв. була побудована у зв'язку з наявним договором про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми № 037/12 від 01.03.2012 ПП Сіріс у 2012 році. Нежитлове приміщення площею 12 м.кв. на час заявлення позову відсутнє. Крім того, прокурором не дотримано позасудового порядку врегулювання спору, який передбачений ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

30.07.2018 прокурор надав суду відповідь на відзив першого відповідача.

Другий відповідач 31.07.2018 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує. Другий відповідач заперечує з тих же підстав, що і перший відповідач.

Третя особа надала 02.08.2018 письмові пояснення по справі, в яких зазначає, що позов прокурора є обгрунтованим. Третя особа зазначає, що самочинне будівництво на земельній ділянці, що перебуває в оренді третьої особи було здійснено першим відповідачем. Самовільне захоплення відповідачем земельної ділянки, яка перебуває в оренді третьої особи та здійснення на ній самочинного будівництва, створює третій особі перешкоди в користуванні орендованою земельною ділянкою, у зв'язку з цим самочинно зведені першим відповідачем будівлі та споруди мають бути ним знесені, що передбачено ч. 2 ст. 212 ЗК України.

Крім того, 23.08.2018 третя особа подала пояснення щодо відзиву відповідачів, в яких наводить спростування щодо заперечень відповідачів.

02.08.2018 позивач надав суду відповідь на відзив, в яком зазначає, що перший відповідач без належних правових підстав використовує земельні ділянки комунальної власності, а тому позовні вимоги є правомірними.

15.08.2018 прокурором була подана відповідь на відзив.

28.08.2018 позивачем надані заперечення по справі, в яких позивачем наведені доводи в спростування твердження відповідачів про те, що позов повинен бути поданий до першого відповідача як фізичної особи, а не як до фізичної особи-підприємця.

28.08.2018 прокурором було подано пояснення стосовно клопотання про закриття провадження у справі.

14.11.2018 першим відповідачем було подано пояснення, в яких зазначено, що відкриваючи провадження у справі, суд не перевірив та не встановив повноважень прокурора для подання позову в інтересах держави.

Представник прокуратури в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що підтримує позовні вимоги, які заявлені прокурором.

Представники першого відповідача в судовому засіданні усно зазначили, що проти позовних вимог заперечують.

Представник другого відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що проти позовних вимог заперечує.

Представник третьої особи усно зазначив, що підтримує заявлені прокурором позовні вимоги.

Щодо поданих сторонами заяв та клопотань.

По-перше, 31.07.2018 від першого відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі. 23.08.2018 третьою особою було подано письмові пояснення щодо клопотання першого відповідача про закриття провадження у справі. Ухвалою від 24.09.2018 в задоволенні клопотання було відмовлено.

По-друге, 16.08.2018 третя особа подала клопотання про встановлення строку для надання пояснень на відзив. Ухвалою від 16.08.2018 клопотання було задоволено.

По-третє, 24.09.2018 прокурором було подано клопотання про закриття провадження у справі у частині зобов'язання першого відповідача звільнити земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,0012 га.

По-четверте, 24.09.2018 першим відповідачем було подано клопотання про відмову в залученні в якості представника третьої особи до участі у справі Турченка С.П. Ухвалою від 24.09.2018 в задоволенні клопотання було відмовлено.

По-п'яте, 18.10.2018 від першого відповідача надійшло клопотання про залучення в якості співвідповідача Приватне підприємство Сіріс . Ухвалою від 18.10.2018 вищезазначене клопотання було залишено судом без розгляду.

По-шосте, першим відповідачем 14.11.2018 подано клопотання про долучення до матеріалів справи договору № 023/18 та договору № 024/18 від 01.10.2018 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми. Ухвалою від 15.11.2018 клопотання було задоволено судом.

По-сьоме, 14.11.2018 перший відповідач надав суду клопотання про витребування документів. Ухвалою від 15.11.2018 в задоволенні клопотання було відмовлено.

По-восьме, перший відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі. Ухвалою від 15.11.2018 в задоволенні клопотання було відмовлено.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Суд, дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 є власністю територіальної громади м. Суми.

Сумська міська рада є органом, що від імені та в інтересах територіальної громади має права суб'єкта комунальної власності.

Між позивачем та третьою особою було укладено договір оренди земельної ділянки, а саме 15.02.2001 укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3456 кв.м., що розташована за адресою: м. Суми, Червона площа, 15.

У той же час, 30.06.2016 між позивачем та третьою особою укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 15.02.2001.

Вищезазначені факти підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями вищезазначених договорів (а.с. 199-202, том 1).

Відповідно до п. 2 договору про внесення змін від 30.06.2016 змінено частину третю пункту 1.1, розділу 1 договору оренди земельної ділянки від 15.02.2001 (Предмет договору) та викладено його у новій редакції, а саме, що в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,3456 га, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2, реєстраційний номер загальної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 618285359101.

Вищезазначений факт підтверджується інформаціною довідкою про реєстрацією речових прав від 30.06.2018 (а.с. 203-209, том 1).

Отже, судом встановлено, що позивач, як власник, передав земельну ділянку за договором оренди у користування третій особі.

Як вбачається із наданих першим відповідачем доказів до відзиву, між Приватним підприємством Сіріс та Середою Іваном Івановичем було укладено договір купівлі-продажу від 07.07.2015.

Приватне підприємство Сіріс передало Середі Івану Івановичу у власність, а останній прийняв у власність нежитлове приміщення кафе, загальною площею 118,4 кв.м. в громадському будинку (вбудоване нежитлове приміщення), на земельній ділянці Сумської міської ради під номером АДРЕСА_3.

Вищезазначений факт перший відповідач підтверджує копією акту прийому-передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за зазначеною вище адресою (а.с. 118, том 1).

Відповідно до даних договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.07.2015 та даних договору № 037/12 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми від 01.12.2012 дія особистого строкового сервітуту на земельну ділянку площею 81,08 кв.м. за адресою АДРЕСА_3, припинилась у зв'язку з тим, що він встановлений виключно для ПП Сіріс .

11.08.2018 між першим відповідачем та другим відповідачем був укладений договір оренди приміщення, за умовами якого було передано в строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, площею 118,4 м.кв.

Отже власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 (кафе ІНФОРМАЦІЯ_1) є перший відповідач, а орендарем зазначеного приміщення є другий відповідач.

11.08.2016 до міського голови м. Суми з листом звернулась третя особа, в якому зазначила про виявлений факту самочинного захвату орендової нею земельної ділянки у спосіб самочинного будівництва.

Вищезазначений факт підтверджується листом від 11.08.2016 (а.с. 210, том 1).

За цими фактами 17.01.2017 слідчим відділом Сумського ВП ГУНП в Сумській області було розпочато кримінальне провадження № 12017200440000185.

В ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження було встановлено, що неподалік від нежитлового приміщення по АДРЕСА_3, яке перебуває у власності першого відповідача та в оренді другого відповідача, для потреб кафе розміщено ще одну тимчасову споруду площею 85 кв.м., яка також знаходиться на землях комунальної власності. Більша частина вказаної споруди (78 кв.м.) розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_2, яка передана в оренду третій особі, інша частина (7 кв.м) - на землях запасу комунальної власності.

Крім того, було встановлено, що вказані споруди використовуються у господарській діяльності відповідачів для розміщення кафе.

Порушення зафіксовано Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради у акті обстеження земельної ділянки від 09.08.2017 № 5, який був складений у присутності, в тому числі і представника другого відповідача (а.с. 86-87, том 1).

Прокурор у позовній заяві зазначає, що наведене також підтверджується наданими до справи копіями матеріалів кримінального провадження, а саме протоколом огляду місця події від 17.01.2017, протоколами допитів свідків, ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми про арешт майна від 26.03.2018 та ухвалою апеляційного суду Сумської області від 27.04.2018 у справі № 592/2989/18.

В межах зазначеного кримінального провадження Сумським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса було проведено судову будівельно-технічну та земельно технічну експертизу № 1002/1003.

Прокурором, як доказ по справі, був наданий зазначений висновок.

Згідно до ст. 73, ст. 91 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи вбачається, що має місце перетин (накладення) земельних ділянок, що фактично використовується кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 під нежитловою будівлею 1 та її цоколем 2, відкритим майданчиком 3, парканом 10 з межами земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2. При цьому загальна площа перетину становить 89 кв. м., в тому числі під нежитловою будівлею 1 та її цоколем 2 - 87 кв. м., відкритим майданчиком 3 - 2 кв. м. (а.с. 21-48, том 1).

У висновку встановлено, що літні майданчики та тимчасові споруди, використовуються відповідачами для провадження господарської діяльності, в тому числі крита нежитлова будівля із закритими приміщеннями з цоколем площею 89 кв.м. та крита нежитлова будівля площею 12 кв.м. В експертизі заначено, що зазначені об'єкти підпадають під ознаки тимчасових споруд, оскільки зведені без улаштування фундаменту.

Відповідно до даних Інформаційного сайту Публічна кадастрова карта України , станом на дату складання висновку, між земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, з кадастровим номером НОМЕР_2 (територія, що знаходиться у користуванні третьої особи) та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3, з кадастровим номером НОМЕР_3(територія, де знаходиться нежитлове приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1) відсутні будь-які інші сформовані ділянки.

Оскільки правоустановлюючі документи на використання земельних ділянок під критою нежитловою будівлею з цоколем площею 89 кв.м. та критою нежитловою будівлею площею 12 кв.м. у відповідачів відсутні, так як позивачем рішення щодо надання у власність чи користування земельних ділянок під ними не приймалися, в той же час земельна ділянка не повернута та не звільнена від тимчасових споруд, то прокурор, враховуючи те, що з моменту виявлення позивачем порушень заходи щодо повернення та звільнення земельних ділянок від споруд не вживались, звернувся до суду з даною позовною заявою, так як у даному спорі наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Першим відповідачем було подано пояснення, в яких зазначено, що прокурор не навів наявність виключних обставин виключного випадку для подання позову прокуратурою в інтересах держави.

Суд відхиляє доводи першого відповідача, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Також, відповідачі стверджують, що позов подано прокурором від неналежного позивача, а третя особа, права якої порушені, з позовом не зверталась.

Суд відхиляє доводи відповідачів, оскільки, як вбачається з договору оренди, укладеного між позивачем та третьою особою, земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 є власністю територіальної громади м. Суми, а тому саме позивач має першочергове право вимагати звільнення цієї земельної ділянки відповідачами. Факт захоплення частини земельної ділянки було виявлено третьою особою, яка повідомила власника про необхідність вжиття відповідних заходів реагування, у справі третя особа виступає на стороні позивача та підтримує заявлений позов.

Суд не приймає доводи відповідачів про недотримання порядку досудового врегулювання спору, що визначено ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Суд погоджується з доводами третьої особи про те, що відповідно до ст.12, ст. 16 ЦК України вибір способу захисту порушеного права належить позивачу. В даному випадку позов пред'явлено про звільнення земельних ділянок відповідно до ст.ст. 152, 212 ЗК України, шляхом демонтажу тимчасових споруд, тобто з інших підстав, ніж визначено ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

В заперечення позову відповідачі зазначають також, що об'єкти, щодо яких виник спір, не є самочинним будівництвом, оскільки перебувають не на самовільно зайнятих земельних ділянках, а на спеціально виділених земельних ділянках для їх будівництва рішенням сесії Сумської міської ради від 21.02.2018 № 3052-МР про передачу першому відповідачу у користування земельних ділянок на праві особистого строкового сервітуту. Отже, нежитлова будівля із закритим приміщеннями з цоколем площею 89 м.кв. була побудована у зв'язку з наявним договором про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми № 037/12 від 01.03.2012 ПП Сіріс у 2012 році.

Вищезазначені факти відповідач підтверджує копією зазначеного рішення та договору (а.с.113, 122-123, том 1).

Суд не не погоджується з доводами відповідачів, оскільки вищезазначене рішення і договір не стосуються спірних земельних ділянок, а тому зазначені документи не є належними та допустимими доказами, які підтверджують заперечення відповідачів.

Згідно до п. 58 Рішення Європеського суду з прав людини у справі Серявін протии України , яке є джерелом права, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з рав людини , суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Отже, судом були досліджені всі докази, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи.

Крім того, під час судового провадження прокурором було подано клопотання про закриття провадження у справі в частині земельної ділянки площею 12 кв.м. Прокурор зазначає, що за інформацією управління архітектури і містобудування Сумської міської ради встановлено, що земельна ділянка комунальної власності загальною площею 0,0012 га, звільнена від тимчасової споруди (критої нежитлової будівлі площею 12 кв.м.), яка розташована біля будинку по АДРЕСА_3 та використовувалось для розміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд дійшов висновку, що клопотання прокурора є правомірним, обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Надаючи юридичну оцінку встановленим вище фактичним обставинам справи, суд дійшов до наступних висновків.

Отже, предметом даного позову є зобов'язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу тимчасових споруд, а підставою є порушення встановленого законом порядку отримання земельної ділянки. Предметом доказування по даній справі є факт використання земельної ділянки без належних на те правових підстав.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Згідно з ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, Земельним кодексом України передбачено отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів. Відповідачі не зазначили суду про причини відсутності таких документів у них, як осіб, що використовують земельну ділянку. Відповідачами не надані належні та допустимі докази наявності правоустановлюючих документів право використання спірної земельної ділянки та розміщення на ній тимчасової споруди площею 87 кв.м., в той час як позивач та прокурор заперечують факт наявності таких документів та підтверджують належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка знаходиться у правомірному користуванні третьою особою.

Тому, суд дійшов висновку, що відповідачами порушені права позивача, прокурором вірно обрано спосіб захисту порушеного права, а тому є правомірною і підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,0087 га, шляхом демонтажу тимчасової споруди, яка використовується для розміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: критої нежитлової будівлі із закритими приміщеннями з цоколем площею 89 кв.м., частково розташованої на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2.

В іншій частині позовних вимог, то суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Стосовно витрат прокурора в розмірі 1762грн. із сплати судового збору.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернення з позовною заявою прокуратурою було сплачено 1762 грн. 37 коп. судового збору. Вищезазначений факт підтверджується платіжним дорученням № 828 від 11.06.2018 (а.с.20, том 1).

Враховуючи те, що судом частково задоволені позовні вимоги, однак прокурором була сплачена мінімальна сума судового збору, то витрати прокуратури із сплати судового збору в розмірі 1762 грн. покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 238, 240Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Середу Івана Івановича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) і Товариство з обмеженою відповідальністю фірму ІКОР (вул. Кузнечна, буд. 2А, м. Суми, 40021, код 21106300)звільнити земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,0087 га, шляхом демонтажу тимчасової споруди, яка використовується для розміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: критої нежитлової будівлі із закритими приміщеннями з цоколем площею 89 кв.м., частково розташованої на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2.

3. Провадження у справі №920/447/18 в частині зобов'язання Фізичної особи-підприємця Середи Івана Івановича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) і Товариства з обмеженою відповідальністю фірми ІКОР (вул. Кузнечна, буд. 2А, м. Суми, 40021, код 21106300) звільнити земельну ділянку комунальної власності шляхом демонтажу тимчасової споруди, яка використовується для розміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: критої нежитлової будівлі площею 12 кв.м., яка розташована біля будинку по АДРЕСА_3,- закрити.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Середи Івана Івановича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, розрахунковий рахунок №35214005002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 881 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірму ІКОР (вул. Кузнечна, буд. 2А, м. Суми, 40021, код 21106300) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, розрахунковий рахунок №35214005002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 881 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 27.11.2018 р.

Суддя О.В. Коваленко