Рішення

від 27.11.2018 по справі 924/867/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2018 р. Справа № 924/867/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши у залі судових засідань № 306 справу

за позовом Керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури, м. Старокостянтинів в інтересах держави в особі Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів

до 1. Приватного підприємства "Стисан", м. Київ;

2. Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств, м. Старокостянтинів

про визнання недійсним договору оренди №7 нерухомого майна комунальної власності комбінату комунальних підприємств від 02.03.2009р. та припинення зобов'язання за ним на майбутнє;

про зобов'язання приватне підприємство "Стисан" звільнити земельну ділянку, яку підприємство займає на підставі договору оренди нерухомого майна від 02.03.2009р. №7,

представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - згідно довіреності №47/03-39-695/2018 від 16.03.2018 року

відповідача 1: ОСОБА_2 - згідно довіреності від 15.10.2018 року

відповідача 2: не з'явився

прокуратури: ОСОБА_3 - згідно посвідчення №035772 від 21.09.2015 року

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.09.2018 року відкрито провадження у справі за позовом Керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури, м. Старокостянтинів в інтересах держави в особі Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів до 1. Приватного підприємтсва "Стисан", м. Київ; 2. Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств, м. Старокостянтинів про визнання недійсним договору оренди №7 нерухомого майна комунальної власності комбінату комунальних підприємств від 02.03.2009р. та припинення зобов'язання за ним на майбутнє; про зобов'язання приватне підприємство "Стисан" звільнити земельну ділянку, яку підприємство займає на підставі договору оренди нерухомого майна від 02.03.2009р. №7, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Прокурор в інтересах позивача звернувся з позовом, у якому просить суд визнати недійсним договір оренди №7 нерухомого майна комунальної власності комунальних підприємств від 02.03.2009 року та припинити зобов'язання за ним на майбутнє. Окрім того, просить зобов'язати приватне підприємство "Стисан" звільнити земельну ділянку, яку підприємство займає на підставі договору оренди нерухомого майна від 02.03.2009 року №7.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуваний договір є удаваним та містить ознаки іншого правочину, а саме - договору оренди земельної ділянки, а також містить всі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Вважає, що оспорюваний договір оренди нерухомого майна від 02.03.2009 року не відповідає вимогам ст.ст. 92, 93 Земельного кодексу України, оскільки в директора Стокостянтинівського КПП відсутні повноваження на передачу наданої в постійне користування земельної ділянки. Тому вказує, що оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Також наголошує, що перед укладанням договору оренди між відповідачами та по теперішній час незалежна оцінка об'єкта оренди не проводилася, про що зазначено у листі Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств від 16.04.2018 року. Окрім того, з посиланням на норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 вважає, що передане оскаржуваним договором приміщення диспетчерської з прилеглою територією промзони площею 250 кв.м. не могло бути об'єктом договору оренди нерухомого майна.

Прокурор та позивач в судовому засіданні позов підтримав, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 1 в судовому засіданні та у наданому суду відзиві на позовну заяву №78/16 від 10.10.2018 року заперечив проти заявлених позовних вимог. В обґрунтування заперечень наголосив, що оспорюваний договір не містить всіх істотних умов оренди земельної ділянки, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а є договором оренди приміщення диспетчерської з територією промзони підприємства "Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств".

Звертає увагу суду на рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 28.05.2009 року № 231, яким затверджено протокол конкурсної комісії щодо оренди приміщення диспетчерського пункту Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємства по вул. Красовського, 1-А. Окрім того, посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові у справі № 916/661/17.

Також наголошує на неможливості заміни прокурором суб'єкта владних повноважень в частині звернення до суду за захистом порушеного права.

Старокостянтинівською місцевою прокуратурою Хмельницької області надано відповідь на відзив від 23.10.2018р., в якій зазначає, зокрема, що згідно відповідей СККП та Старокостянтинівської міської ради споруда операторської є комунальною власністю територіальної громади, обліковується на балансі СККП та не є об'єктом нерухомого майна. Таким чином, укладення спірного договору міською радою не погоджувалося, що підтверджується листами СККП від 26.06.2018р. № 194. Разом з тим, як вбачається із змісту договору від 02.03.2009р., частину земельної ділянки площею 0,25 га та приміщення диспетчерської СККП передано приватному підприємству "Стисан" з метою встановлення та експлуатації пересувного малогабаритного пункту, модульного типу, заводського виготовлення для заправки автотранспорту скрапленим газом типу пропан-бутан. Крім того, Старокостянтинівський комбінат комунальних підприємств фактично передав частину земельної ділянки у платне користування, не уклавши при цьому договору оренди земельної ділянки відповідно до вимог законодавства. Отже, на думку Старокостянтинівської місцевої прокуратури Хмельницької області, договір оренди нерухомого майна від 02.03.2009р. є удаваним та містить ознаки іншого правочину - договору оренди земельної ділянки.

Відповідач 2 не скористався правом участі свого представника на судових розглядах спору, відзиву на позов не подав, причин не повідомив; належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи судовими повістками.

Частина 1 ст. 202 ГПК України передбачає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. З викладеного, приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача 2 про час, місце та дату судових засідань, а також відсутність повідомлень останнього про причини неявки, суд приходить до висновку про можливість розгляду даного спору по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до статуту комбінату комунальних підприємств, зареєстрованого виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради 23.11.2001 року (в новій редакції від 29.06.2004 року), комбінат є комунальним підприємством, який має всі права юридичної особи та здійснює свою діяльність на підставі даного статуту і у відповідності з діючим законодавством України з метою надання населенню відповідних послуг та одержання прибутку.

Засновником підприємства та власником його майна є Старокостянтинівська міська рада, яка не несе відповідальності по зобов'язанням підприємства і підприємство, діючи самостійно, не несе відповідальності по зобов'язаннях міської ради (п. 1. статуту).

У п. 3.5. статуту передбачено право комбінату продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, а також громадянам, обмінювати, здавати в оренду належні йому устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності з обов'язковим погодженням власника, з оплатою за оренду по тарифах, затверджених міською радою з урахуванням, по погодженості з орендатором, коефіцієнта інфляції щомісячно, за опалення, освітлення, використання води і стоків, міжміські переговори, по цінах, виставлених комбінату постачальниками, площі під стоянку машин, точільні роботи, а також списувати устаткування, транспорті засоби, інвентар, сировину з балансу комбінату.

Конкурсна комісія щодо проведення конкурсу на право оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, 12.01.2009 року на засіданні, результати якого оформлено протоколом №1, вирішила Старокостянтинівському комбінату комунальних підприємств забезпечити укладання договору оренди приміщення диспетчерського пункту площею 24,00 кв.м. по вул. Красовського, 1-А, з приватним підприємством "Стисан" (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО №656660 від 22.07.2008 року), цільове використання - обладнання диспетчерського пункту газонаповнювальної заправки. Ставка місячної орендної плати - 25,00 грн./кв.м. Доручено Управлінню економіки виконавчого комітету міської ради направити рішення комісії в Старокостянтинівський комбінат комунальних підприємств для виконання та оприлюднити результати конкурсу.

02 березня 2009 року між Старокостянтинівським комбінатом комунальних підприємств (орендодавець) та приватним підприємством "Стисан" (орендар) укладено договір №7 оренди нерухомого майна комунальної власності (далі - договір), за умовами якого орендодавець передає орендареві в тимчасове користування на правах оренди нежитлове приміщення - приміщення диспетчерської з прилеглою територією промзони підприємства "Старокостянтинівського Комбінату комунальних підприємств" (п. 1.1. договір).

Передача майна проводиться шляхом підписання орендодавцем та орендарем акту приймання-передачі приміщення за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Маршала Красовського, 1а; строком на 11 місяців; загальною площею 0,25 га; з метою встановлення та експлуатації пересувного малогабаритного пункту, модульного типу, заводського виготовлення для заправки автотранспорту скрапленим газом типа пропан-бутан (МАГЗП); що знаходиться на балансі Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств (п. 1.2. договору).

Орендодавець протягом 3-х днів повинен звільнити об'єкт оренди та передати його орендарю (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору орендар набуває права користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди орендодавцем та орендарем, який є невід'ємною частиною договору.

У разі припинення договору майно повертається орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 2.4. договору).

Згідно п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі рішення 31 сесії міської ради від 25.12.2008 року за №6 "Про затвердження ставок орендної плати за використання майна комунальної власності територіальної громади міста", згідно розрахунку: загальна орендована площа - 250 м.кв.; ставка місячної орендної плати за використання нерухомого майна - 178,40 грн.; підсумкова сума орендної плати за місця складає 278,40 грн.

Орендна плата перераховується на рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що слідує за звітним згідно виставленого рахунку (п. 3.2. договору).

У п. 5.7. договору передбачено, що орендар, зокрема, зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Договір відповідно до п. 10.1. укладено на термін 11 місяців з дня його підписання.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, за умови належного виконання з боку орендаря умов договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах (п. 10.6. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

02.03.2009 року орендодавцем відповідно до акту прийому-передачі орендованого майна передано, а орендарем прийнято приміщення диспетчерської з прилеглою територією промзони підприємства "Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств", загальною площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Маршала Красовського, 1а.

Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області рішенням №231 від 28.05.2009 року "Про затвердження протоколів засідання конкурсної комісії щодо проведення конкурсу на право оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста", затвердив протокол №1 від 12.01.2009 року засідань конкурсної комісії щодо проведення конкурсу на право оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, щодо оренди приміщення диспетчерського пункту Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств площею 24,00 кв.м. по вул. Красовського, 1-А.

10 лютого 2012 року комбінату комунальних підприємств на підставі рішення Старокостянтинівської міської ради від 01.07.2010 року видано державний акт серія ЯЯ №330981 на право постійного користування земельною ділянкою, площею 1,2844 га за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Красовського, 1, із цільовим призначенням: для обслуговування адміністративної будівлі.

Старокостянтинівський комбінат комунальних підприємств у листі №153 від 03.05.2018 року повідомив прокуратуру, що під час укладення договору оренди з ПП "Стисан" і на протязі 2009-2018 років акти обстеження переданого майна не складалися.

Як вбачається із акту обстеження від 02.05.2018 року, представниками комбінату комунальних підприємств проведено обстеження нежитлового приміщення - приміщення диспетчерської з прилеглою територією промзони, яке згідно договору передано в оренду ПП "Стисан". Під час обстеження з'ясувалося, що вагончик знаходиться в задовільному стані, прилегла територія заасфальтована, знаходиться в задовільному стані, пожежний щит в наявності.

Відповідач 2 повідомив прокурора у листі №175 від 04.06.2018 року, що в оскаржуваному договорі за основу розрахунку орендної плати нежитлового приміщення диспетчерської з прилеглою територією промзони взято рішення 31 сесії міської ради від 25.12.2008 року №6 "Про затвердження ставок орендної плати за використання майна комунальної власності територіальної громади міста"; розрахунок орендної плати з виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради не погоджувався; оскаржуваний договір продовжений відповідно до п. 10.6. договору; заборгованість по орендній платі відсутня.

У листі №194 від 26.06.2018 року Старокостянтинівський комбінат комунальних підприємств повідомив прокурора, що нерухоме майно, на який було складено договір оренди №7 від 02.03.2009 року, стоїть на балансі підприємства, зазначений як вагончик і обліковується в основних засобах, та був куплений згідно накладної №7 від 03.10.2008 року; за погодженням до Старокостянтинівської міської ради комбінат не звертався, так як вказаний вагончик не є об'єктом нерухомого майна.

Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області у листі №47/18-24-1456/2018 року від 20.06.2018 року зазначив, що відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 1 кв.м. земельної ділянки за адресою: вул. Красовського, 1, становить 646,55 грн. Таким чином, орендна плата на рік складає 93103,20 грн.

Згідно інформації, наданої відділом Старокостянтинівському районі Головного управління Держгеокадатсру у Хмельницькій області у листі №1073/113-18 від 21.08.2018 року та інформаційній довідці №18-22-0.30-875/113-18 від 02.07.2018 року, земельна ділянка за кадастровим номером 6810800000:03:009:0032 площею 1,2844 га, зареєстрована за Старокостянтинівським комбінатом комунальних підприємств за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Красовського, 1, категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - 03.12 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування. Станом на 01.01.2018 року грошова оцінка 1 м.кв. вказаної земельної ділянки - 641,54 грн.

Виконавчий комітет Старокостянтиніваської міської ради повідомив прокуратуру, що на підставі звіту про оренду приміщення від 18.11.2009 року Старокостянтинівськй міській раді стало відомо про факт укладання між Старокостянинівським комбінатом комунальних підприємств та ПП "Стисан" договору оренди нерухомого майна, зареєстрованого за №7 від 02.03.2009 року.

З вищевикладеного, прокурор в інтересах позивача звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) зазначив, що сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор в даному випадку звернувся в інтересах держави в особі Старокостянтинівської міської ради, оскільки пасивна поведінка останньої щодо самостійного звернення з даним позовом призводить до втрат бюджету територіальної громади в частині сплати належного розміру орендної плати.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999р. №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

В свою чергу, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, а здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Судом встановлено, що виконавчий комітет Старокостянівської міської ради Хмельницької області у листі №47/18-24-2118/2018 від 13.09.2018 року повідомив Старокостянтинівську місцеву прокуратуру про те, що позивачу в даній справі стало відомо про факт укладення оскаржуваного договору на підставі звіту про оренду приміщення.

Проте, будь-яких дій з вказаного періоду щодо спірного в даній справі договору міською радою не вчинялось, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про пасивність поведінки останнього щодо захисту інтересів держави та, у зв'язку з цим, наявність підстав для звернення саме прокурора в інтересах ради з даним позовом до суду.

Наведеним вище спростовуються відповідні доводи відповідача 1, викладені у відзиві на позов.

У пункті 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини І статті 638 ЦК України договір с укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається із матеріалів справи, між відповідачами у справі 02.03.2009 року укладено договір №7 оренди нерухомого майна комунальної власності комбінату комунальних підприємств, за умовами якого відповідачем 2 передано відповідачу 1 в оренду нежитлове приміщення загальною площею 0,25 га.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( в редакції, на час укладення оскаржуваного договору), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною І статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), об'єктами оренди за цим законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Статтею 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передбачено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Статтею 10 вказаного Закону визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Таким чином, відповідно до положень ст. ст. 10, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вартість майна є однією з істотних умов договору, оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою КМУ від 10.08.1995 за №629 (в редакції, чинній на час укладення оскаржуваного договору).

Відповідно до пункту 1 згаданої Методики, проводиться оцінка майна державних підприємств, установ та організацій, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, що передається в оренду, зокрема, нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) та іншого окремого з індивідуально визначеного майна підприємств (машин, устаткування, інших облікових одиниць основних засобів, нематеріальних активів та інших цінностей, що виділяються у самостійний об'єкт оренди згідно із законодавством).

Оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому.

Згідно п.п. 20, 21 Методики у разі оренди окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого) за заявою підприємства-орендодавця комісією, що утворюється органом, уповноваженим управляти майном цього підприємства, здійснюється стандартизована оцінка майна на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням всіх передбачених законодавством переоцінок і дооцінок.

За рішенням підприємства-орендодавця може також здійснюватися незалежна оцінка зазначеного майна. Вартість робіт з оцінки оплачується за домовленістю сторін договору оренди.

Стандартизована оцінка нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна завершується складанням комісією акта його оцінки, який затверджується органом, який утворив комісію, а незалежна оцінка - складанням звіту про оцінку майна, який підписується оцінювачами, що безпосередньо її здійснювали, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. До акта додаються відомості розрахунку вартості нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що передається в оренду, а також звіти про оцінку майна.

Проте, як вбачається із листа Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств №175 від 04.06.2018 року, а також не заперечується сторонами (протилежного не доведено жодними доказами), на момент укладення оскаржуваного договору оцінка переданого за договором майна не проводилась.

Таким чином, спірний договір укладено з порушенням вимог статті 3, 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст. ст. 10,11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики, затвердженої постановою КМУ від 10.08.1995 за № 629 (чинної на час укладення договору), а саме, без проведення оцінки майна, що є обов'язковою у разі визначення розміру орендної плати за оренду державного та комунального майна, а тому є недійсним в силу вимог статті 215 ЦК України, оскільки в момент вчинення сторони не дотримались ч.1 ст. 203 ЦК України. Так за змістом даної статті (203) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, зокрема Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики, затвердженої постановою КМУ від 10.08.1995 за № 629 (чинної на час укладення договору).

Аналогічна правова позиція щодо підстав визнання договору недійсним викладена у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 926/1080/17, Вищого господарського суду України від 14.04.2015 у справі №914/2705/14.

Окрім того, як вбачається із статуту комбінату комунальних підприємств від 23.11.2001 року зі змінами від 29.06.2004 року, останній є комунальним підприємством, засновником та власником майна якого є Старокостянтинівська міська рада. А згідно п. 3.5. статуту, комбінату надано право здавати в оренду належні йому устаткування, транспорті засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності з обов'язковим погодженням власника.

Проте, як свідчать матеріали справи, зокрема, лист №194 від 26.06.2018 року комбінату комунальних підприємств та не заперечується позивачем, спірний договір не погоджувався з Старокостянтинівською міською радою. Одночасно суд зауважує, що статут не містить обмежень щодо необхідності погодження оренди нерухомого або рухомого майна, чим спростовуються твердження відповідача 2 (зміст листа) щодо відсутності погодження із позивачем у зв'язку з переданням рухомого майна.

Надане рішення виконавчого комітету від 28.05.2009 року №231 суд не може розцінювати як погодження власника майна на укладення оскаржуваного договору, оскільки таке рішення прийнято пізніше, ніж було укладено спірний договір, та стосується оренди приміщення площею 24,00 кв.м. Натомість, згідно п. 1.2. договору відповідачу 1 передано 0,25 га, тобто, земельну ділянку вказаної площі, що також підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна. Жодних погоджень позивача на передачу земельної ділянки площею 0,25 га матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано. При цьому, право постійного користування такою земельною ділянкою у відповідача 2 виникло лише на підставі рішення ради від 01.07.2010 року.

Вказаним також спростовуються твердження відповідача 1 про погодження оскаржуваного договору зі сторони власника майна.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення спірного провочину) Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів

Як зазначалось вище, зі змісту п. 1.2. спірного договору та акту прийому-передачі орендованого майна вбачається, що орендарю було передано нежитлове приміщення, а також прилеглу територію промзони відповідача 2 загальною площею 0,25 га. Таким чином, за спірним правочином ПП "Стисан" передано також земельну ділянку площею 0,25 га. Проте жодних рішень власником земельної ділянки про можливість надання в оренду даної земельної ділянки не приймалося, що також суперечить вимогам законодавства.

Частиною 1 ст. 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

У п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9, зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічна правова позиція висловлена у п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Верховний Суд України у постанові від 20.06.2017 року у справі №916/661/17 зазначив, що у такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Правова конструкція статті 235 ЦК України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести, для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином. Наведена норма прямо не передбачає недійсності удаваного правочину, однак визначає необхідність застосування до правовідносин, які виникли з цього правочину, норм, що регулюють правочин, який насправді вчинено сторонами.

Проте, суд, дослідивши умови договору №7 оренди нерухомого майна комунальної власності, приймаючи до уваги дії сторін, які спрямовані на виконання умов договору, дійшов висновку, що орендодавцем було передано також приміщення за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Маршала Красовського, а орендарем станом на даний час таке приміщення використовується з метою, визначеною п. 1.2. договору №7. Тобто, має місце настання між сторонами також тих правовідносин, які викладені в оскаржуваному договорі, з чого у суду відсутні підстави вважати спірний договір удаваним.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частини З статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини І статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно з частино І статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до пункту 2.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", на підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Враховуючи вищевикладене, оскільки спірний договір укладений з порушенням порядку вчинення такого договору, зокрема, без погодження із власником майна та без проведення оцінки такого майна, та враховуючи передання даним договором земельної ділянки, право користування на яку виникло у відповідача 2 значно пізніше самого договору, останній підлягає визнанню недійсним на підставі п. п. 1 ст. 215 ЦК України з мотивів недотримання на момент його укладення ст. 203 ЦК України, а позов, відповідно, слід задовольнити в цій частині.

З огляду на положення частин 1, 3 ст. 216 Цивільного кодексу України, у ПП "Стисан" відсутні підстави для зайняття переданої останньому за актом прийому-передачі орендованого майна земельної ділянки площею 0,25 га, за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Маршала Красовського, 1а. Тому позовна вимога про звільнення земельної ділянки площею 0,25 га є обґрунтованою та такою, що також підлягає задоволенню.

З наведеного, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Посилання відповідача 1 на постанову Верховного Суду по справі 916/661/17 не спростовує висновки встановлені судом, оскільки в даній постанові вказано про удаваність правочину, однак за розглядом справи №924/867/18 судом визнано недійсним спірний правочин з інших підстав.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, з огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури, м. Старокостянтинів в інтересах держави в особі Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів до 1. Приватного підприємтсва "Стисан", м. Київ; 2. Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств м. Старокостянтинів про визнання недійсним договору оренди №7 нерухомого майна комунальної власності комбінату комунальних підприємств від 02.03.2009р. та припинення зобов'язання за ним на майбутнє, зобов'язання приватне підприємство "Стисан" звільнити земельну ділянку, яку підприємство займає на підставі договору оренди нерухомого майна від 02.03.2009р. №7, задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди №7 нерухомого майна комунальної власності комбінату комунальних підприємств від 02.03.2009 року укладений між Старокостянтинівським комбінатом комунальних підприємств та приватним підприємством "Стисан".

Зобов'язати приватне підприємство "Стисан" (03061, м. Київ, Солом'янський район, проспект Відрадний, 95-Ю, код 35820884) звільнити земельну ділянку площею 0,25 га, за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Маршала Красовського, 1а, яку ПП "Стисан" займає на підставі договору оренди нерухомого майна від 02.03.2009 року №7.

Стягувач: Старокостянтинівська міська рада (31101, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. К. Острозького, 41, код 36027760).

Стягнути з приватного підприємства "Стисан" (03061, м. Київ, Солом'янський район, проспект Відрадний, 95-Ю, код 35820884) на користь прокуратури Хмельницької області (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 1762, 00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств (31101, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Героїв Небесної сотні, 1, код 03356039) на користь прокуратури Хмельницької області (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 1762, 00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.11. 2018 року.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 6 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (31100, м. Старокостянтинів, вул. К.Острозького, 41),

3 - Старокостянтинівській місцевій прокуратурі, (31100, м. Старокостянтинів, вул. К.Острозького, 41),

4 - Прокуратурі Хмельницької області (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3),

5 - відповідачу1, (03061, м. Київ, Соломянський р-н, Проспект Відрадний, 95-Ю),

6 - відповідачу 2, (31101, м. Старокостянтинів, вул. Героїв Небесної Сотні, 1).

Всім рекомендованим з повідомленням.