Ухвала

від 15.11.2017 по справі 804/4571/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

15 листопада 2017 р.Справа №804/4571/17

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

30 серпня 2017 року до суду позивачем подано уточнену позовну заяву до відповідача 1 Відділу Держгеокадастру у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідача 2 Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа,яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, яку прийнято судом до розгляду ухвалою від 30.08.2017 року.

14 листопада 2017 року представником позивача до суду надано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії, спрямовані на внесення з мін у Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2 га, яка розташована на території Микільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, до вирішення справи по суті.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 20.07.2017 року №4-4858/15-17-СГ затверджено проект землеустрою відведення громадянину ОСОБА_3 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, яка розташована на території Микільської ради, Солонянського району, Дніпропетровської області за кадастровим номером НОМЕР_1, яка була сформована на підставі заяви від 16.11.2015 рок позивача після розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки. У той час, коли розробником усувалися зауваження землевпорядної документації позивача, 24.07.2017 року відповідач 2 протиправно здійснив державну реєстрацію спірної земельної ділянки за третьою особою ОСОБА_3, у зв'язку з чим позивач стверджує, що існує очевидна небезпека вчинення відповідачами дій щодо спірної земельної ділянки, що унеможливить або ускладнить виконання рішення суду по справі №804/4571/17, у зв'язку з чим просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову було призначено до розгляду в судовому засіданні на 15 листопада 2017 року о 09:20 год.

Частина 3 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.

Згідно частини 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Поряд із цим, суд зазначає, що відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ , судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

Згідно із пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Також, згідно із пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ судам слід мати на увазі, що забезпечення адміністративного позову у спосіб не передбачений Законом є неприпустимим, оскільки це є вихід за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Абзацом другим частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України).

З системного аналізу вищенаведених норм, суд доходить висновку, що отримання позивачем у 2015 році дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ще не означає позитивного рішення про надання такої ділянки у власність.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Заявленим способом забезпечення позову позивач фактично до вирішення спору по суті намагається отримати висновок суду щодо протиправності дій відповідачів щодо внесення змін у від , правомірність якої буде досліджена судом при розгляді справи по суті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем у клопотанні про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову спосіб забезпечення адміністративного позову не відповідає приписам пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ .

З огляду на викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи заявлене клопотання, не мають ознак очевидності та підлягають доведенню у судовому засіданні під час розгляду справи по суті, а тому підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з мотивів та у спосіб, які наведені позивачем у клопотанні, відсутні, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання.

Керуючись пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ , статтями 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 асильовича про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі №804/4571/17 за позовом позов ОСОБА_1 до відповідача 1 Відділу Держгеокадастру у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідача 2 Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа,яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева