Рішення

від 16.11.2018 по справі 179/1376/17

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/1376/17

2/179/57/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2018 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Нестер К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Агропростор , треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Заплавська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області, Головне територіальне управління юстиції в Дніпропетровській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Агропростор , треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Заплавська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області, Головне територіальне управління юстиції в Дніпропетровській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки .

Позивач з урахуванням уточнень посилається на те, що 01 червня 2013 року був укладений договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та приватним підприємством Агропростор строком на 5 років, з правом пролонгації щодо земельної ділянки площею 4,12 га з кадастровим номером 1222383000:01:002:0230, що розташована на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Зазначений договір був зареєстрований Магдалинівський районним управлінням юстиції 25.04.2014 року.

Після смерті ОСОБА_3 який при і оформлення відповідних документів на спадщину, позивач достовірно знаючи, що дія договору оренди з ОСОБА_3, який при житті уклав з відповідачем договір закінчився і ОСОБА_3 не підписував договору.

Позивач вирішив розірвати договір оренди з відповідачем, який укладено раніше, але відповідачем йому було надано новий договір від 01.06.2013 року, який нібито підписаний ОСОБА_3 га строк 5 років. Ознайомившись із наданим договором, позивач виявив, що він підписаний не ОСОБА_3, а іншою особою. ОСОБА_3 повноважень на укладення від його імені договору не надавав, крім позивача.

Позивач звертає увагу суду, що у самому договорі оренди, зазначено, що ПП Агропростор має свідоцтво про реєстрацію юридичної особи лише від 04.06.2013 року, тобто на момент укладення зазначеного договору такої юридичної особи як ПП Агропростор не існувало.

На підставі наведеного, позивач прохає суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.06.2013 року укладений між ОСОБА_3 та ПП Агропростор , у зв'язку із істотним порушенням договору, зобов'язати ПП Агропростор повернути земельну ділянку, стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позивач в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву, в якій прохає розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Раніше в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що пояснив, що між ОСОБА_3 та ПП Агропростор було узгоджено договір оренди земельної ділянки, який позивач власноручно підписав 04.06.2013 року. Представник відповідача зазначає, що відповідач належним чином виконує прийняті у договорі оренди обов'язки по повній та своєчасній виплаті орендної плати, заборгованість відсутня. Крім того, представник відповідача зазначив, що дата укладення договору, яка зазначена у ньому є помилковою та дійсною датою укладення договору є 04.06.2013 року. Таким чином, вважає, що відповідач на законних підставах використовує земельну ділянку позивача, тому прохає суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши докази, суд дійшов до висновку про відмову у позові з таких підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, який датований 01.06.2013 року, яка знаходиться на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (а. с. 8-17).

Зазначений договір оренди земельної ділянки зареєстрований Державним реєстратором Магдалинівського районного управління юстиції 25 квітня 2014 р. (а. с. 21).

19.02.2018 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем було зареєстроване право власності земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3 (а. с. 21).

До позивача як власника земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3 перейшли права та обов'язки попереднього власника за договором оренди укладеного ОСОБА_3 та ПП Агропростор , у відповідності до ч. 1 ст. 148-1 ЗК України.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статті 6 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до пункту 2.3 спірного договору оренди земельної ділянки договір укладається терміном на 5 років, починаючи з дати державної реєстрації.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, як власник земельної ділянки та ПП Агропростор дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, скріпивши договір своїми підписами. Зазначення в договорі оренди невірної дати його укладення не впливає на факт дійсності цього договору, оскільки права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірного договору, набуто після відповідної державної реєстрації, а саме з 25.04.2014 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Ст. 203 цього ж кодексу визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину , до яких відповідно до ч. 1-6 статті відноситься: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 2, 4 ст. 207 ЦПК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що спірний договір оренди земельної ділянки було укладено за вільного волевиявлення ОСОБА_3, як сторони договору. Доказів, які б свідчили про підписання оспорюваного договору не ОСОБА_3, а іншою особою, позивачем не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 81, 263-265, 268 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства Агропростор , треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Заплавська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області, Головне територіальне управління юстиції в Дніпропетровській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 листопада 2018 року.

Суддя Т.А.Ковальчук