Рішення

від 27.11.2018 по справі 200/11278/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 р. Справа№200/11278/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, зокрема, що з 01.07.2018 року їй призначено пенсію за віком. З листа Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02.08.2018 року № 64/К-01-01-05 дізналася, що до страхового стажу їй не зараховано період роботи з 25.09.1989 року по 31.12.1998 року в Донецькому бюро технічної інвентаризації через ненадання уточнюючої довідки.

Між тим, вказаний період роботи підтверджено трудовою книжкою.

Вважаючи свої пенсійні права порушеними просила:

- визнати незаконними дії Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо неврахування до її страхового стажу при призначенні пенсії за віком періоду роботи з 25.09.1989 року по 31.12.1998 року в Донецькому бюро технічної інвентаризації;

- зобов'язати Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зробити перерахунок призначеної пенсії за віком з 01.07.2018 року із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 25.09.1989 року по 31.12.1998 року в Донецькому бюро технічної інвентаризації.

Відповідач подав відзив на позовну заяву та письмові пояснення, в яких зазначав, що з 01.07.2018 року позивачу призначено пенсію за віком. При розрахунку пенсії до страхового стажу не зараховано період роботи з 25.09.1989 року по 31.12.1998 року в Донецькому бюро технічної інвентаризації, оскільки не надано уточнюючу довідку. Так, згідно із записами в трудовій книжці 25.09.1989 року на підставі наказу від 17.09.1989 року №93 позивач була прийнята до Донецького бюро технічної інвентаризації, а 01.12.2016 року - на підставі наказу від 01.12.2016 року №12-к - звільнена у зв'язку з ліквідацією підприємства, запис завірений підприємством-роботодавцем - комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Донецька (код ЄДРПОУ 03336670), яке зареєстровано на непідконтрольній українській владі території (в м. Донецьку). Відомості та матеріали, що надходять з непідконтрольної території, викликають сумнів щодо їх достовірності, і Управління не має можливості здійснити розрахунок стажу за період роботи позивача з 25.09.1984 року по 31.12.1998 року без уточнення відповідних відомостей. Рішення щодо не зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи не виносилося. Вважав, що його дії відповідали вимогам законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що з 01.07.2018 року Великоновосілківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області ОСОБА_1 призначено пенсію за віком.

При вирішенні питання про призначення пенсії вказаним органом Пенсійного фонду України до страхового стажу не зараховано період роботи з 25.09.1989 року по 31.12.1998 року в Донецькому бюро технічної інвентаризації, оскільки не надано уточнюючу довідку.

Рішення щодо не зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи не виносилося.

Про вказані обставини позивача повідомлено листом від 02.08.2018 року № 64/К-01-01-05.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (до 01.01.2001 року), а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

До набрання чинності Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України Про пенсійне забезпечення .

Відповідно до ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно зі ст. 101 Закону України Про пенсійне забезпечення органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Орган Пенсійного фонду України не зарахував спірний період до страхового стажу виходячи з того, що позивач не надав довідок, що уточнюють спірний період роботи.

Між тим, з самої назви та безпосередньо з п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Проте, в трудовій книжці позивача чітко зазначені відомості щодо роботи позивача у відповідний період на відповідній посаді.

Записи в трудовій книжці щодо спірного періоду вчинені з урахуванням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58.

У зв'язку з наведеним орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував вказаний період до страхового стажу, посилаючись на відсутність уточнюючої довідки.

У відзиві на позов відповідач також посилався на те, що останній запис про звільнення позивача завірений підприємством-роботодавцем - комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Донецька (код ЄДРПОУ 03336670), яке зареєстровано на непідконтрольній українській владі території (в м. Донецьку), а відомості та матеріали, що надходять з непідконтрольної території, викликають сумнів.

Суд вважає таку позицію відповідача неприйнятною з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

З огляду на загальні принципи ( намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Виходячи з наведеного порушені пенсійні права позивача підлягають відновленню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування при призначенні пенсії за віком до страхового стажу спірного періоду роботи позивача із зобов'язанням зарахувати цей період до страхового стажу та у зв'язку з цим провести перерахунок призначеної пенсії за віком з дня її призначення.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85500, Донецька обл., Великоновосілківський р-н, смт. Велика Новосілка, вул.Центральна, 104, код ЄДРПОУ 42171290) про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 до страхового стажу періоду її роботи з 25.09.1989 року по 31.12.1998 року в Донецькому бюро технічної інвентаризації.

Зобов'язати Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 25.09.1989 року по 31.12.1998 року в Донецькому бюро технічної інвентаризації та провести перерахунок її пенсії за віком з дня її призначення, тобто з 01.07.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85500, Донецька обл., Великоновосілківський р-н, смт. Велика Новосілка, вул.Центральна, 104, код ЄДРПОУ 42171290) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 27 листопада 2018 року.

Суддя Логойда Т. В.