Рішення

від 12.11.2018 по справі 0640/3857/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року м.Житомир справа № 0640/3857/18

категорія 5.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: представника позивача Михніцького Г.Ю.,

представника відповідача Макаренка І.Я.,

представників третіх осіб: Кемки Д.В., Болохівського А.В., Грицика А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Іванопільської селищної ради Чуднівського району Житомирської області до Жеребківської сільської ради Чуднівського району Житомирської області, треті особи: Житомирська обласна рада, Житомирська обласна державна адміністрація, Краснопільська сільська рада Чуднівського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення № 253 від 18.06.2018,

встановив:

Іванопільська селищна рада Чуднівського району Житомирської області звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Жеребківської сільської ради Чуднівського району Житомирської області №253 від 18.06.2018 "Про добровільне приєднання територіальної громади".

В обґрунтування позову зазначено, що 18 червня 2018 на 23-й сесії сьомого скликання Жеребківської сільської ради Чуднівського району Житомирської області було прийняте рішення про добровільне приєднання до територіальної громади, згідно якого Жеребківська сільська рада приєдналась до Краснопільської сільської об'єднаної територіальної громади. Позивач не погоджується з таким рішенням сільської ради, вважає його таким, що грубо порушує законодавство України про добровільне об'єднання територіальних громад та право Іванопільської територіальної громади утворити об'єднану територіальну громаду із територією з територіальних громад, яка є нерозривною.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники третіх осіб - Житомирської обласної ради, Житомирської обласної державної адміністрації та Краснопільської сільської ради Чуднівського району Житомирської області в судовому засіданні проти позову заперечували.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) визначена компетенція сільських рад, порядок організації роботи сільських рад, постійних комісій та порядок скликання сесій для прийняття рішення та принципи діяльності місцевого самоврядування в Україні, яке здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Приписами статті 2 Закону №280/97-ВР передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У статті 6 вказаного Закону зазначено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об'єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.

Територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об'єдналися в одну територіальну громаду, можуть вийти із складу об'єднаної територіальної громади в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 1) затвердження регламенту ради; 2) утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій; 3) утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; 4) обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом; 5) затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; 6) утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради.

Приписами частини 1 статті 46 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частинами 1, 2, 3 стаття 47 Закону №280/97-ВР визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією. До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники.

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Жеребківської сільської ради Чуднівського району Житомирської області від 18.06.2018 №253 "Про добровільне приєднання територіальної громади" вирішено приєднатися до Краснопільської сільської об'єднаної територіальної громади з центром в с.Краснопіль шляхом приєднання сіл Жеребки, Польова Слобідка, Степок, Певна, селища Поштове Жеребківської сільської ради. Рекомедовано Краснопільському сільському голові звернутися до Житомирської обласної державної адміністрації з проханням звернутися до Центральної виборчої комісії про призначення додаткових виборів депутатів Краснопільської сільської ради в с.Жеребки, Польова Слобідка, Степок, Певна, селище Поштове. Повноваження Жеребківської сільської ради та Жеребківського сільського голови припинити з моменту офіційного оголошення Краснопільською виборчою комісією на сесії Краснопільської сільської ради рішення про підсумки додаткових виборів та визнання повноважень не менш як половини депутатів сіл Жеребки, Польова Слобідка, Степок, Певна, селище Поштове Жеребківської сільської ради, обраних на виборах до Краснопільської сільської ради. Правонасупником активів і пасивів Жеребківської сільської ради визначено Краснопільську сільську раду з дня припинення повноважень сільської ради. Затверджено план організаційних заходів щодо добровільного приєднання територіальної громади (а.с.10-11).

Вказане рішення прийняте на підставі рішення Житомирської обласної ради від 31.05.2018 №1038, яким внесено зміни у перспективний план формування територій громад Житомирської області. Рішенням шістнадцятої сесії 7 скликання від 31.05.2018 №1038 внесено зміни у перспективний план формування територій громад Житомирської області. Пудпунктами 1.2 та 1.3 включено пропозиції щодо зміни складу об'єднаних територіальних громад у зв'язку з добровільним приєднанням до них інших територіальних громад згідно з додатками 2,3 (а.с.12).

Зі змісту паспорта Іванопільської сільської ради станом на 01.01.2018 за видно, що за Іванопільською сільською радою рахується 3 населених пункта, що налічують 3369 осіб (а.с.21-24).

Постановою Іванопільської селищної ради від 29.10.2015 №29 відбулась реєстрація факту обрання головою селищної ради Маркова І.А. (а.с.25), рішенням 7-го скликання від 11.11.2015 продовжено повноваження селищного голови Маркова Івана Анатолійовича (а.с.26).

Рішеннями Іванопільської сільської ради та Жеребківської сільської ради від 19.05.2015 надано згоду на добровільне об'єднання громад селища Іванопіль, сіл: Радісне, Медведиха, Жеребки, Польова Слобідка, Степок, Певна, Хутір Поштовий з центром в селищі Іванопіль (а.с.17-18).

В подальшому рішенням 35 сесії 6 скликання Жеребківської сільської ради від 14.07.2015 № 135 "Про відміну рішення Жеребківської сільської ради від 19.05.2015 № 117 "Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад та делегування представника робочої групи" вирішено вважати таким, що втратило чинність рішення Жеребківської сільської ради від 19.05.2015 № 117 (а.с.59).

Не погоджуючись з вказаними рішенням Жеребківської сільської ради Чуднівського району Житомирської області, Іванопільська селищна рада Чуднівського району Житомирської області звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у процесі добровільного об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об'єднаних територіальних громад регулює Закон України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" від 05 лютого 2015 року № 157-VIII (далі - Закон № 157-VIII ).

Статтею 2 Закону № 157-VIII визначено принципи добровільного об'єднання територіальних громад. Добровільне об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких принципів: конституційності та законності; добровільності; економічної ефективності; державної підтримки; повсюдності місцевого самоврядування; прозорості та відкритості; відповідальності.

Згідно з ч.1 ст.4 вказаного Закону добровільне об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких умов:

1) у складі об'єднаної територіальної громади не може існувати іншої територіальної громади, яка має свій представницький орган місцевого самоврядування;

2) територія об'єднаної територіальної громади має бути нерозривною, межі об'єднаної територіальної громади визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об'єдналися;

3) об'єднана територіальна громада має бути розташована в межах території Автономної Республіки Крим, однієї області;

4) при прийнятті рішень щодо добровільного об'єднання територіальних громад беруться до уваги історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на соціально-економічний розвиток об'єднаної територіальної громади;

5) якість та доступність публічних послуг, що надаються в об'єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об'єднання.

Відповідно до ч.5 ст.7 Закону № 157-VIII у разі відповідності проекту рішення щодо добровільного об'єднання територіальних громад Конституції та законам України сільські, селищні, міські ради приймають рішення про добровільне об'єднання територіальних громад або про проведення місцевого референдуму щодо підтримки об'єднання територіальних громад.

Статтею 8-2 Закону № 157-VIII визначено порядок підготовки проекту рішення про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади.

Частиною 1 вказаної статті визначено, що сільський, селищний, міський голова після прийняття відповідною сільською, селищною, міською радою об'єднаної територіальної громади рішення про надання згоди на добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади вживає заходів для підготовки проекту рішення про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади.

Проекти рішень про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади повинні, зокрема, містити:

1) найменування територіальної громади, яка має намір приєднатися, із зазначенням відповідних населених пунктів;

2) найменування об'єднаної територіальної громади, до складу якої є намір приєднатися;

3) план організаційних заходів щодо добровільного приєднання територіальної громади .

Схвалені сільськими, селищними, міськими радами проекти рішень про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади у п'ятиденний строк подаються Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній державній адміністрації для надання висновку щодо відповідності цього проекту Конституції та законам України (ч.2, 4 ст.8-2 Закону № 157-VIII).

Відповідно до ч.8 ст.8-2 вказаного Закону у разі прийняття сільською, селищною радою рішення про приєднання до об'єднаної територіальної громади голова сільської, селищної об'єднаної територіальної громади звертається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної державної адміністрації з пропозицією звернутися до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення додаткових виборів депутатів сільських, селищних рад від територіальної громади, що приєдналася, в установленому законом порядку.

Отже, Закон №157-VIII визначає принципи та певні умови добровільного об'єднання територіальних громад. Так, адміністративним центром такої об'єднаної громади може визначатись населений пункт, який має розвинуту інфраструктуру, може бути розташований найближче до географічного центру території громади і найменування громади, суд акцентує увагу, може бути похідним від найменування такого населеного пункту. Ініціаторами добровільного об'єднання територіальних громад можуть бути відповідні голови рад, не менш як третина депутатів від загального складу рад, члени територіальної громади. Відповідний голова у визначений термін забезпечує вивчення пропозиції щодо добровільного об'єднання громад та її громадське обговорення, подає її до відповідної ради для прийняття рішення про надання згоди на об'єднання та делегування представників до спільної робочої групи. Порядок проведення громадського обговорення визначається відповідною радою. Після прийняття такого рішення відповідний голова надсилає пропозицію голові суміжної територіальної громади, який, у свою чергу, вчиняє вищевказані дії. Надалі голова, який ініціював об'єднання, приймає рішення про утворення спільної робочої групи з підготовки проектів рішень. Спільна робоча група готує проекти рішень щодо добровільного об'єднання і також забезпечує громадське обговорення, за результатами якого відповідні голови вносять питання про його схвалення на розгляд рад. Схвалені радами проекти рішень подаються обласній державній адміністрації для надання висновку щодо відповідності Конституції та законам України. Обласна державна адміністрація у визначений строк готує відповідний висновок, що затверджується розпорядженням голови. У разі відповідності проекту рішення Конституції та законам України ради приймають рішення про добровільне об'єднання територіальних громад.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 214 затверджено Методику формування спроможних територіальних громад, яка визначає механізм та умови формування спроможних територіальних громад, а також порядок розроблення і схвалення перспективного плану формування територій громад Автономної Республіки Крим, області (далі - перспективний план, Методика).

Пунктом 11 Методики визначено, що з метою врахування інтересів територіальних громад під час розроблення проекту перспективного плану уповноважені Радою міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрацією посадові особи проводять консультації з уповноваженими представниками органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, а також суб'єктами господарювання та їх громадськими об'єднаннями.

За результатами консультацій оформляється протокол.

Консультації проводяться під час: визначення переліку територіальних громад, що можуть увійти до складу спроможної територіальної громади; визначення переліку територіальних громад, території яких не охоплюються зонами доступності потенційних адміністративних центрів; визначення меж територій спроможних територіальних громад.

Консультації проводяться насамперед з представниками територіальних громад, території яких охоплюються зонами доступності кількох потенційних адміністративних центрів.

За результатами консультацій та на підставі рішень органів місцевого самоврядування визначається потенційний адміністративний центр спроможної територіальної громади.

Згідно з п.12 Методики встановлено, якщо в процесі розроблення проекту перспективного плану після проведення консультацій виникла необхідність внесення до нього змін, проводяться додаткові консультації.

Листом Мінрегіону України від 01.09.2016 № 7/13-10903 "Щодо добровільного об'єднання територіальних громад" роз'яснено, що одним із головних принципів об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст є принцип добровільності.

Суд критично ставиться до трактування позивачем п.12 Методики, що зміни до проекту перспективного плану можуть вноситися лише в процесі розроблення його проекту, а не після його затвердження, оскільки вказана норма містить ознаки дозвільного характеру, і не може звужувати право громади на добровільне об'єднання.

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням 33 сесії 7 скликання Жеребківської сільської ради Чуднівського району Житомирської області від 19.05.2015 №117 надано згоду на добровільне об'єднання територіальних громад сіл Жеребки, Степок, Польова Слобідка, Певна, Хутір Поштовий Жеребківської сільської ради в Іванопільську територіальну громаду з центром в селищі Іванопіль (а.с.18).

Позивач у позовній заяві стверджує, що зазначене рішення сесії є законним, не скасованим в законному порядку, тому у Житомирської обласної ради були підстави для утворення Іванопільської об'єднаної територіальної громади до складу якої має входити територія Жеребківської сільської ради.

Суд звертає увагу, що рішенням Жеребківської сільської ради Чуднівського району Житомирської області 35 сесії 6 скликання від 14.07.2015 №135 вирішено вважати таким, що втратило чинність рішення Жеребківської сільської ради від 19.05.2015 №117 "Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад та делегування представника робочої групи" (а.с.59).

Посилання позивача про порушення принципу нерозривності території об'єднаної територіальної громади, що є порушенням п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" спростовуються долученим до матеріалів справи географічним планом Чуднівського району.

Зі змісту якого встановлено, що територія Краснопільської об'єднаної територіальної громади, до якої входить Жеребківська сільська рада є цілісним, нерозривним об'єктом (а.с.106)

Твердження позивача про те, що Жеребківська сільська рада станом на 18.06.2018 не входила до складу Краснопільської об'єднаної територіальної громади згідно перспективного плану спростовуються наявністю рішення Житомирської обласної ради від 31.05.2018 про внесення змін до перспективного плану.

Зі змісту додатку №3 до рішення №1038 від 31.05.2018 видно, у чому полягають зміни до перспективного плану формування територій та складено порівняльну таблицю з Переліком спроможних об'єднаних територіальних громад відповідно до перспективного плану та Переліком змін, що планується зробити у перспективному плані для охоплення всієї території.

Так, згідно Переліку змін, що планується зробити у перспективному плані для охоплення всієї території зазначено, що зокрема Жеребківська територіальна громада буде відноситися до Краснопільської ОТГ з центром в с.Краснопіль Чуднівського р-ну (а.с.16).

Таким чином, доводи позивача щодо незаконності оскаржуваного рішення Жеребківської сільської ради є безпідставними.

Крім того, доказів створення Іванопільською сільською радою об'єднаної територіальної громади до матеріалів справи не надано, а тому ознак порушення принципу вже сформованих об'єднаної територіальної громади суд у спірних правовідносинах не вбачає.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо, позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 7 лютого 2017 року у справі №800/45/16 та підтримано Верховним Судом у постанові від 11 травня 2018 року у справі №766/7172/17.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.02.2018 по справі № 800/191/17 відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Тобто, наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача. Право на захист це самостійне суб'єктивне право, яке зявляється у володільця регуляторного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

При цьому, суд погоджується з твердженнями представників відповідача та третіх осіб, що спірне рішення не породжує, не змінює та не припиняє прав та обов'язків позивача, а отже є таким, що не призводить до будь-якого порушення їх прав, що підтверджено в ході судового розгляду.

Суд зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача. Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суди повинні встановити, в чому полягає порушення прав позивача оскаржуваним актом.

Таким чином, обов'язковою умовою визнання акту протиправним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, що в даному випадку судом не встановлено.

Іванопільською селищною радою не обґрунтовано та не доведено, яким чином оскаржуване рішення порушує її права, свободи та інтереси.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, з урахуванням беззаперечного права територіальної громади на добровільне об'єднання, та відсутність фактів порушення процедури приєднання Жеребківської сільської ради до Краснопільської об'єднаної територільної громади, суд не вбачає законних підстав для скасування рішення №253 від 18.06.2018 "Про добровільне приєднання територіальної громади".

З огляду на наведене, позивачем не надано доказів в підтвердження протиправності рішення відповідача, а тому у задоволенні позову Іванопільської селищної ради Чуднівського району Житомирської області слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову Іванопільської селищної ради Чуднівського району Житомирської області (вул. Незалежності, 19, Іванопіль, Чуднівський район, Житомирська область, 13253, ЄДРПОУ 04344943) відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва

Повне судове рішення складене 26 листопада 2018 року