Рішення

від 27.11.2018 по справі 320/5459/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 року м. Київ справа № 320/5459/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Ютекс Ойл" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

16 жовтня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство "Ютекс Ойл" (далі - позивач) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про:

- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у реєстрації податкових накладних від 8 грудня 2017 р. № 379770/37800037; 8 грудня 2017 р. № 379771/37800037; 8 грудня 2017 р. № 379772/37800037; 8 грудня 2017 р. № 379773/37800037; 11 грудня 2018 р. № 391409/37800037; 11 грудня 2017 р. № 391410/37800037; 13 грудня 2017 р. № 403666/37800037; 11 грудня 2017 р. № 391411/37800037; 13 грудня 2017 р. № 403667/37800037; 13 грудня 2017 р. № 403668/37800037;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні від 10 листопада 2017 р. № 27, 10 листопада 2017 р. № 28, 11 листопада 2017 р. № 29, 11 листопада 2017 р. № 30, 13 листопада 2017 р. № 31, 14 листопада 2017 р. № 33, 14 листопада 2017 р. № 34, 14 листопада 2017 р. № 35, 15 листопада 2017 р. № 38, 15 листопада 2017 р. № 39.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем електронними каналами зв'язку було направлено до Єдиного вікна подання електронних документів ДФС України для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 10 листопада 2017 р. № 27, 10 листопада 2017 р. № 28, 11 листопада 2017 р. № 29, 11 листопада 2017 р. № 30, 13 листопада 2017 р. № 31, 14 листопада 2017 р. № 33, 14 листопада 2017 р. № 34, 14 листопада 2017 р. № 35, 15 листопада 2017 р. № 38, 15 листопада 2017 р. № 39. За результатами обробки реєстрацію названих податкових накладних зупинено з формулюванням: "Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в ЄРПН зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної, затверджених наказом МФУ від 13 червня 2017 р. № 567. За результатами опрацювання СМОКР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 8479. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до п. "в" п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13 червня 2017 р. №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена п. 4 цього наказу". Зазначив, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено, яким саме ознакам ризиковості із вказаних в пункті 6 Критеріїв відповідає він, здійснена господарська операція чи накладна, у зв'язку з чим в поясненнях до поданої на реєстрацію податкової накладної було вказано інформацію на підтвердження того, що жодна з ознак, зазначених в пункті 6 Критеріїв, не відноситься до позивача. Відповідачу було надано пояснення, в яких описано суть господарської операції, за результатами якої складено відповідні податкові накладні. Не зважаючи на надані пояснення та документи, Комісією були прийняті оскаржувані рішення, в яких не зазначалися підстави відмови в реєстрації податкових накладних (т. 1 а.с. 3-18).

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що позивачем не надано копій первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій. За таких обставин вважає оскаржувані рішення правомірними (т. 2 а.с. 72-75).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін (т. 1 а.с. 1).

Представники сторін подали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв'язку з поданими клопотаннями учасників справи про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 19 жовтня 2018 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке .

Позивач зареєстрований як юридична особа 15 вересня 2011 р. за адресою: 09631, Київська область, Рокитнянський район, с. Острів, вул. Леніна, 18/1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (ідентифікаційний код 37800037) (т. 1 а.с. 25).

1 вересня 2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ПСМ Київ" (покупець) та позивачем (продавець) було укладено договір поставки паливо мастильних матеріалів № 01/09/17 (далі - договір № 01/09/17) (т. 1 а.с. 43).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язувався постачати товар (передавати у власність) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах договору (т. 1 а.с. 43).

На виконання вказаного договору позивачем було реалізовано товариству з обмеженою відповідальністю "ПСМ Київ" товар.

За результатами фінансово-господарської діяльності позивачем складено податкову накладну від 10 листопада 2017 р. № 27 на суму 112 500 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 18 750 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 26).

Вказана накладна була направлена до відповідача засобами електронного зв'язку для реєстрації в ЄРПН.

24 листопада 2017 р. позивач отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, реєстраційний номер 9248587443, відповідно до якої названу податкову накладну прийнято, але її реєстрацію зупинено. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем вказано таке: "відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в ЄРПН зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної, затверджених наказом МФУ від 13 червня 2017 р. № 567. За результатами опрацювання СМОКР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 2710. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН (т. 1 а.с. 26 на звороті).

Позивачем надіслано пояснення та копії документів про підтвердження реальності здійснення операцій стосовно податкової накладної від 10 листопада 2017 р. № 27, що підтверджується повідомленням від 1 грудня 2017 р. № 2. Копії цих документів наявні в матеріалах справи, їх досліджено судом (т. 1 а.с. 27-43).

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів, Комісією відповідача було прийнято рішення від 8 грудня 2017 р. № 379770/37800037 про відмову у реєстрації названої податкової накладної.

В якості підстави прийняття такого рішення відповідачем зазначено про надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття комісією відповідача рішення про реєстрацію податкової накладної (т. 1 а.с. 28).

Крім того, 1 липня 2014 р. між позивачем (продавець) та приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Світанок" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 01-07/2014-01 (далі - договір № 01-07/2014-01) (т. 1 а.с. 76-80).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору продавець зобов'язувався передати нафтопродукти, масла (мастила) та автохімію у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти товар та повністю оплатити його вартість (ціну) (т. 1 а.с. 76-80).

На виконання вказаного договору позивачем було реалізовано приватному сільськогосподарському підприємству "Агрофірма "Світанок" товар.

За результатами фінансово-господарської діяльності позивачем складено податкові накладні від:

- 10 листопада 2017 р. № 28 на суму 725 564 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 120 927 грн 45 коп. (т. 1 а.с. 57);

- 11 листопада 2017 р. № 29 на суму 680 599 грн 50 коп., у тому числі ПДВ 113 433 грн 25 коп. (т. 1 а.с. 98);

- 11 листопада 2017 р. № 30 на суму 724 117 грн 80 коп., у тому числі ПДВ 120 686 грн 30 коп. (т. 1 а.с. 132);

- 13 листопада 2017 р. № 31 на суму 665 979 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 110 996 грн 50 коп. (т. 1 а.с. 160);

- 14 листопада 2017 р. № 33 на суму 62 730 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 10 455 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 185);

- 14 листопада 2017 р. № 34 на суму 669 592 грн 50 коп., у тому числі ПДВ 111 598 грн 75 коп. (т. 1 а.с. 209);

- 14 листопада 2017 р. № 35 на суму 60 609 грн 60 коп., у тому числі ПДВ 10 101 грн 60 коп. (т. 1 а.с. 244);

- 15 листопада 2017 р. № 38 на суму 669 592 грн 50 коп., у тому числі ПДВ 111 598 грн 75 коп. (т. 2 а.с. 14 на звороті);

- 15 листопада 2017 р. № 39 на суму 712 407 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 118 734 грн 50 коп. (т. 2 а.с. 47).

Вказані накладні були направлені до відповідача засобами електронного зв'язку для реєстрації в ЄРПН.

За результатами їх розгляду позивач отримав квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до якої названу податкову накладну прийнято, але її реєстрацію зупинено. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем вказано таке: "відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в ЄРПН зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної, затверджених наказом МФУ від 13 червня 2017 р. № 567. За результатами опрацювання СМОКР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 2710. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН (т. 1 а.с. 26 на звороті, т. 1 а.с. 57 на звороті, т. 1 а.с. 98 на звороті, т. 1 а.с. 132 на звороті, т. 1 а.с. 160 на звороті, т. 1 а.с. 187 на звороті, т. 1 а.с. 209 на звороті, т. 1 а.с. 244 на звороті, т. 2 а.с. 14, т. 2 а.с. 47 на звороті).

Позивачем було надіслано пояснення та копії документів про підтвердження реальності здійснення операцій стосовно податкових накладних від 10 листопада 2017 р. № 28; 11 листопада 2017 р. № 29; 11 листопада 2017 р. № 30; 13 листопада 2017 р. № 31; 14 листопада 2017 р. № 33; 14 листопада 2017 р. № 34; 14 листопада 2017 р. № 35; 15 листопада 2017 р. № 38; 15 листопада 2017 р. № 39, що підтверджується відповідними повідомленнями. Копії цих документів наявні в матеріалах справи, їх досліджено судом (т. 1 а.с. 57-75, 99-131, 133-159, 161-184, 186-208, 210-243, 245-250, т. 2 а.с. 1-13, 15, 18-46, 48, 49-66).

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів, Комісією відповідача були прийняті рішення, якими було відмовлено у реєстрації податкових накладних, зокрема, від:

- 8 грудня 2017 р. № 379771/37800037 про відмову у реєстрації податкової накладної від 10 листопада 2017 р. № 28 (т. 1 а.с. 59);

- 8 грудня 2017 р. № 379772/37800037 про відмову у реєстрації податкової накладної від 11 листопада 2017 р. № 29 (т. 1 а.с. 100);

- 8 грудня 2017 р. № 379773/37800037 про відмову у реєстрації податкової накладної від 11 листопада 2017 р. № 30 (т. 1 а.с. 134);

- 11 грудня 2017 р. № 391409/37800037 про відмову у реєстрації податкової накладної від 13 листопада 2017 р. № 31 (т. 1 а.с. 161 "а");

- 11 грудня 2017 р. № 391410/37800037 про відмову у реєстрації податкової накладної від 14 листопада 2017 р. № 33 (т. 1 а.с. 187);

- 13 грудня 2017 р. № 403666/37800037 про відмову у реєстрації податкової накладної від 14 листопада 2017 р. № 34 (т. 1 а.с. 211);

- 11 грудня 2017 р. № 391411/37800037 про відмову у реєстрації податкової накладної від 14 листопада 2017 р. № 35 (т. 1 а.с. 246);

- 13 грудня 2017 р. № 403667/37800037 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15 листопада 2017 р. № 38 (т. 2 а.с. 16);

- 13 грудня 2017 р. № 403668/37800037 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15 листопада 2017 р. № 39 (т. 1 а.с. 49-50).

В якості підстави прийняття таких рішень відповідачем зазначено про надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття комісією відповідача рішення про реєстрацію податкової накладної.

У зв'язку з тим, що позивач вважає названі рішення такими, що винесені протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, судом надано з урахуванням наступного.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Як убачається зі змісту квитанцій № 1, відповідачем було сформовано висновок про відповідність поданих позивачем податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 р. № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Проте, контролюючим органом порушено норми п.п.201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки ним не зазначено у квитанції № 1 конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Так, п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків наказу № 567 містить у собі визначення двох різних критеріїв. Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється відповідачем за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Отже, відповідач був зобов'язаний у квитанції №1 чітко вказати конкретний вид критерію, який встановлений п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків наказу № 567.

Визначення у квитанції № 1 конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у наказі № 567 "Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Так, відповідно до п. 1 Вичерпного переліку документів наказу № 567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом № 567:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Аналіз наведених норм свідчить, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Крім того, зі змісту квитанцій № 1 убачається, що відповідачем запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до п. "в" п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом № 567, та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Отже, у квитанціях № 1 відповідачем не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (п. 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом № 567 (п. 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Стосовно формулювання відповідачем у квитанціях № 1 вимоги надання "та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу" (тобто наказу № 567), слід зазначити, що таке визначення також являється нечітким та незрозумілим, зокрема, для платника податків.

Так, наказ № 567 містить у собі п. 4 наступного змісту: "Державній фіскальній службі України: до 25 червня 2017 р. здійснити аналіз ефективності застосування Критеріїв оцінки та у п'ятиденний строк надати пропозиції Міністерству фінансів України стосовно їх удосконалення; щокварталу до п'ятого числа першого місяця наступного кварталу надавати пропозиції Міністерству фінансів України для удосконалення Критеріїв оцінки".

Натомість, Критерії оцінки ступеня ризиків наказу № 567 містить п. 4 наступного змісту: "Інформація за встановленою формою подається платником податку в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв'язку, якими може подаватися інформація за встановленою формою".

Разом з тим, вичерпний перелік документів наказу № 567 взагалі не містить пункту 4.

Таким чином, враховуючи позицію відповідача щодо необхідності надання платником податків переліку документів та/або Таблиці даних, йому необхідно було чітко зазначати, що п.4 віднесено до Критеріїв оцінки ризиків наказу № 567. Проте, відповідачем цього зроблено не було, що суб'єктивізує вказане рішення і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність та обґрунтованість рішення.

Відповідно до вимог п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" п.п. 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з вимогами п.п. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до п.п. 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику .

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до п.п. 201.16.2 ПК України.

Відповідно до вимог п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, враховуючи позицію відповідача щодо необхідності надання платником податків переліку документів та/або Таблиці даних, йому необхідно було чітко зазначати, що п.4 віднесено до Критеріїв оцінки ризиків наказу № 567.

Відповідно до вимог п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" п.п. 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з вимогами п.п. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до п.п. 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику .

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до п.п. 201.16.2 ПК України.

Як убачається з абз. 1 Постанови № 190, комісія відповідача приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до п.п. "в" п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПУ України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з вимогами абз. 2 Постанови № 190 підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п.п 201.16 п.201 ст. 201 цього Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 цього Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що саме остання обставина зазначена комісією відповідача як підстава для його прийняття.

Така підстава для відмови в реєстрації податкової накладної за своєю суттю є складною, оскільки містить у своєму складі два можливі критерії: наявність порушень у наданих копіях документів; недостатність наданих копій документів.

При цьому, конструкція наведеної вище норми постанови Кабінету Міністрів України містить сполучники "та/або", що свідчить про альтернативну можливість існування тієї чи іншої підстави для відмови. Зазначене свідчить про те, що під час розгляду справи та прийняття рішення у ній Комісія ДФС України повинна встановити конкретну обставину із двох наведених, або ж зазначити про існування двох підстав без використання сполучника "або".

Суд зазначає, що під недостатністю наданих платником податків документів для прийняття комісією відповідача рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених Переліком № 567.

Така підстава для прийняття комісією відповідача рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування як надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, потребує викладення Комісією у такому рішенні мотивів його прийняття з посиланням на факти, які безумовно свідчать про недостовірність наданих платником податків документів.

Відповідно з вимогами п. 16 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого наказом № 566, комісією розглядаються письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 розділу V ПК України, а також висновок контролюючого органу з пропозицією щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації.

Згідно з вимогами п. 18 цього Порядку комісія може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).

Як убачається п. 5.1 Регламенту комісії відповідача, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом ДФС від 26 червня 2017 року №450, матеріали, що виносяться на розгляд цієї комісії, включають, серед іншого: письмові пояснення та/або копії документів платника податку стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації; таблицю даних платника податку, яка надана платником податку до відповідача.

Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення відповідача, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією відповідного засідання, на якому членами Комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

Водночас, в оскаржуваному рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної не зазначено, які саме документи з наданих позивачем, складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних; комісією відповідача не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів.

Оскаржуваним рішенням комісією відповідача було відмовлено в реєстрації податкової накладної з підстави надання платником податку копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

При цьому, було лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин: чи то надані позивачем копії документів складені з порушеннями вимог законодавства, а якщо так, то яких саме; чи то копії наданих документів є недостатніми для прийняття позитивного рішення, а якщо так, то яких саме документів згідно з Переліком № 567 не надано; чи то існують обидві зазначені передумови для відмови у реєстрації.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Проте, оскаржувані рішення об'єктивно не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття Комісією ДФС України рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчить про їх необґрунтованість.

Суд зазначає, що всі вказані первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Отже, відповідність обсягу реалізованого позивачем товару підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, які, як зазначено вище, за допомогою сервісу "Електронний кабінет платника" були надіслані позивачем Державній фіскальній службі України для врахування під час вирішення питання про реєстрацію зазначених податкових накладних.

Разом з тим, Комісією ДФС України, незважаючи на вказані повідомлення позивача та додані до нього документи, що підтверджують факти, викладені у повідомленнях, прийнято оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкової накладної без уточнення підстав неврахування наданих позивачем документів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що:

- оскаржувані рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною у реєстрації якої відмовлено;

- господарські операції, за результатами яких позивачем видано податкові накладні мають реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та оформленими належними чином первинно-бухгалтерськими документами;

- на дату здійснення господарських операцій позивач та його контрагент були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а отже підставою для виникнення права на податковий кредит є отримання товарів та послуг за наданими первинно-бухгалтерськими документами;

- зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних від 10 листопада 2017 р. № 28; 11 листопада 2017 р. № 29; 11 листопада 2017 р. № 30; 13 листопада 2017 р. № 31; 14 листопада 2017 р. № 33; 14 листопада 2017 р. № 34; 14 листопада 2017 р. № 35; 15 листопада 2017 р. № 38; 15 листопада 2017 р. № 39.

Суд також зазначає, що оскаржувані рішення є актами індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що рішення від 8 грудня 2017 р. № 379770/37800037; 8 грудня 2017 р. № 379771/37800037; 8 грудня 2017 р. № 379772/37800037; 8 грудня 2017 р. № 379773/37800037; 11 грудня 2018 р. № 391409/37800037; 11 грудня 2017 р. № 391410/37800037; 13 грудня 2017 р. № 403666/37800037; 11 грудня 2017 р. № 391411/37800037; 13 грудня 2017 р. № 403667/37800037; 13 грудня 2017 р. № 403668/37800037 прийняті відповідачем не у спосіб визначений законом. Відтак, є протиправними та підлягають скасуванню.

Водночас судом не можуть бути прийняті до уваги викладені у відзиві посилання відповідача на те, що позивачем не було подано копій первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій, оскільки воно спростовується змістом поданих позивачем до відповідача документів.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, безпосередньо досліджених судом доказів та правової позиції суду вищої інстанції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.

Водночас наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

Згідно із вимогами п.п. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням відповідача.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, надані позивачем документи підтверджували реальність здійснення господарських операцій по поданій податковій накладній. Документи складено з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 р. в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) ".

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 10 листопада 2017 р. № 28; 11 листопада 2017 р. № 29; 11 листопада 2017 р. № 30; 13 листопада 2017 р. № 31; 14 листопада 2017 р. № 33; 14 листопада 2017 р. № 34; 14 листопада 2017 р. № 35; 15 листопада 2017 р. № 38; 15 листопада 2017 р. № 39.

Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого останнім зроблено не було.

Так, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність копій первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій, оскільки воно спростовується наданими позивачем доказами.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 12 жовтня 2018 р. № 947 позивачем сплачено судовий збір на суму 35 240 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 2).

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 35 240 грн 00 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 8 грудня 2017 р. № 379770/37800037; 8 грудня 2017 р. № 379771/37800037; 8 грудня 2017 р. № 379772/37800037; 8 грудня 2017 р. № 379773/37800037; 11 грудня 2018 р. № 391409/37800037; 11 грудня 2017 р. № 391410/37800037; 13 грудня 2017 р. № 403666/37800037; 11 грудня 2017 р. № 391411/37800037; 13 грудня 2017 р. № 403667/37800037; 13 грудня 2017 р. № 403668/37800037.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 10 листопада 2017 р. № 27, 10 листопада 2017 р. № 28, 11 листопада 2017 р. № 29, 11 листопада 2017 р. № 30, 13 листопада 2017 р. № 31, 14 листопада 2017 р. № 33, 14 листопада 2017 р. № 34, 14 листопада 2017 р. № 35, 15 листопада 2017 р. № 38, 15 листопада 2017 р. № 39.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь приватного підприємства "Ютекс Ойл"судові витрати у сумі 35 240 (тридцять п'ять тисяч двісті сорок) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.