Рішення

від 26.11.2018 по справі 815/2448/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2448/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Балабан М.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить визнати протиправними та скасувати податковы повідомлення-рішення від 15.05.2018 року № 0019271403, № 0019151403, № 0019051406.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що первинні документи щодо взаємовідносин з ТОВ ІНДУСТРІЯ 2000 оформленні у відповідності до вимог законодавства та в повній мірі відображають зміст та характер вчинених господарських правовідносин. Акт перевірки не містить аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентом, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин. При цьому, податковим органом в акті вказано, що згідно бази даних Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів відхилення між підприємствами відсутні. Крім того, наявні у позивача первинні документи не дають підстави для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод. На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача, ТОВ ІНДУСТРІЯ 2000 зареєстрований як юридична особа в ЄДР. В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними правовідносинами, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна", або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про непов'язаність господарських операцій з господарською діяльністю позивача. Крім того, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" повертало фінансову допомогу, виплати якої проводились через касу та під час перевірки надані всі документи, що підтверджують ведення касової дисципліни.

Представником Головного управління ДФС в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що операції з контрагентом ТОВ ІНДУСТРІЯ 2000 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення робіт (послуг), місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, наявності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Таким чином, товари/послуги (оренди приміщення, обладнання, ремонт приміщення) отримані ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" від невстановлених осіб, оплату на користь яких здійснено не було. Крім того, з каси підприємства 29.04.2016 року були видані кошти у сумі 40000,00 грн., відповідно до видаткового касового ордеру, які не підтверджені підписом одержувача у день їх видачі, що є порушенням п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення № 637.

Ухвалою суду від 29 травня 2018 року по справі № 815/2448/18 відкрито загальне позовне провадження.

12 липня 2018 року ухвалою суду зупинено провадження у справі № 815/2448/18 до 11 вересня 2018 року до 11:00 год.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, від 19 вересня 2018 року поновлено провадження по справі.

Ухвалою суду від 19 вересня 2018 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 22.06.2000 року проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" , код ЄДРПОУ 31034548, за № 1 556 120 0000 012090 (а.с. 30).

Судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС в Одеській області на підставі направлень від 26.03.2018 року № 2189/14-03, № 2190/14-03, № 2191/14-03, № 2192/14-03, № 2193/14-03, № 2194/14-03, № 2195/14-03, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 1 квартал 2018 року, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 14.03.2018 року № 1745, проведена планова документальна виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 рр., за результатами якої складено та підписано акт перевірки від 27.04.2018 року № 932/15-32-14-03-31034548 (а.с. 44-90 т. 1, а.с. 163 т. 2).

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 15.05.2018 року № 0019271403, № 0019151403, № 0019051406 (а.с. 41-43 т. 1).

Проаналізувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі ПКУ) органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75. 1 ст. 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Зі змісту акту перевірки від 27.04.2018 року № 932/15-32-14-03-31034548 вбачається, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 165703 грн., у тому числі: 2015 - 165703 грн.; п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, ч. а п. 198.1 ст. 198, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 153428 грн., у тому числі: лютий 2015 - 11417 грн., березень 2015 - 59165 грн., квітень 2015 - 82846 грн.; п.п. 2.8, 2.6 гл. 2, п.п. 3.5 гл. 3 Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні , затвердженого Постановою правління НБ України від 15.12.2004 № 637.

Так, в п. 3.1.1.1 п. 3.1.1 розділу 3 акта перевірки зазначено, що операції з контрагентом ТОВ ІНДУСТРІЯ 2000 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення робіт (послуг), місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, наявності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Вказане свідчить по безоплатне отримання товарів/послуг на загальну суму 920569 грн. (з ПДВ).

При цьому, в 3.1.1.5 п. 3.1.1 розділу 3 акта перевірки від 27.04.2018 року № 932/15-32-14-03-31034548 вказано, що перевіркою повноти та достовірності визначення об'єкта оподаткування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 встановлено заниження у загальній сумі 165703 грн., у тому числі 2015 - 165703 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені у пп. 3.1.1.1 п. 3.1.1 розділу 3 акта перевірки.

Також, в акті перевірки від 27.04.2018 року № 932/15-32-14-03-31034548 вказано, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 встановлено його завищення у загальній сумі 153428 грн., оскільки надані документи свідчать про неможливість постачання товарі, робіт/послуг контрагентом-постачальником ТОВ ІНДУСТРІЯ-2000 на адресу покупця ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна".

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на 31.12.2015 року) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на 31.12.2015 року) базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 11 П (С)БУ собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)

складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Відповідно до п. 12 цього Положення до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 Витрати , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290.

Відповідно до п. 5 Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з п. 21 Положення 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 року № 996-XIV визначено, що на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Підпунктами 2.4, 2.5, 2.13, 2.14 п. 2 Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

З наданих суду документів вбачається, що між ТОВ ІНДУСТРІЯ 2000 (орендодавець) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" (орендар) укладено договір оренди № 150130 від 30.01.2015 року (а.с. 133-138 т. 1).

Відповідно до п. 1 договору оренди № 150130 від 30.01.2015 року орендодавець передає орендарю в суборенду частину нежитлового приміщення площею 881,6 кв. м. відповідно додатку № 1, що знаходиться на 1 поверсі в приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8а, а орендар зобов'язується щомісячно оплачувати орендодавцю орендну плату. Передача обкута закріплюється в аті приймання-передачі.

Згідно п. 2 вказаного договору право користування обкатом виникає у орендаря від дати підписання акта приймання-передачі об'єкта, який є невід'ємною частиною до вказаного договору.

01 березня 2015 року між ТОВ ІНДУСТРІЯ 2000 та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" укладено додатковий договір № 1 до договору оренди № 150130 від 30.01.2015 року (а.с. 141-142 т.1).

29 жовтня 2015 року між ТОВ ІНДУСТРІЯ 2000 та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" укладено акт приймання-передачі нежитлового приміщення та розірвання договору оренди № 150130 від 30.01.2015 року (а.с. 143 т. 1).

На підтвердження виконання умов договору оренди № 150130 від 30.01.2015 року ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" надано: акт приймання-передачі нежитлового приміщення (а.с. 139 т. 1), акт надання послуг (а.с. 144 -146 т. 1), платіжні доручення (а.с. 151-163 т. 1), податкові накладні (а.с. 147-150 т. 1), договір на послуги водовідведення (а.с. 164-175 т. 1), договір про постачання електричної енергії (а.с. 176-186 т. 1), договір на постачання природного газу (а.с. 187-197 т. 1).

25 лютого 2015 року між ТОВ ІНДУСТРІЯ 2000 (орендодавець) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" (орендар) укладено договір оренди № 150225 (а.с. 198-199 т. 1).

Відповідно до п. 1 договору оренди № 150225 від 25.02.2015 року орендодавець передає в тимчасове володіння та користування орендарю на умовах суборенди обладнання, для використання в господарській діяльності орендаря.

Згідно п. 2 вказаного договору орендодавець надає, а орендар повертає обладнання в належному стані. Передача здійснюється по акту приймання-передачі, який складається орендодавцем та підписується сторонами.

Відповідно до п. 3 договору орендна плата по даному договору виплачується орендарем щомісячно. Розмір орендної плати встановлюється в розмірі 60359,00 грн. Оплата здійснюється шляхом перерахування орендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

01 березня 2015 року між ТОВ ІНДУСТРІЯ 2000 та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" укладено акт приймання-передачі обладнання, згідно списку (а.с. 199-200 т. 1).

30 квітня 2015 року між ТОВ ІНДУСТРІЯ 2000 та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" укладено додатковий договір № 1 до договору оренди № 150225 від 25.02.2015 року (а.с. 201 т. 1).

29 жовтня 2015 року між ТОВ ІНДУСТРІЯ 2000 та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" укладено акт приймання-передачі обладнання та розірвання договору оренди №150225 від 25.02.2015 року (а.с. 202 т. 1).

На підтвердження виконання умов договору оренди № 150225 від 25.02.2015 року ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" надано: акти надання послуг (а.с. 205-206 т. 1), платіжні доручення (а.с. 209-2016 т. 1), податкові накладні (а.с. 207-208 т. 1).

16 лютого 2015 року між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" (покупець) та ТОВ ІНДУСТРІЯ 2000 (постачальник) укладено договір поставки № 150216 (а.с. 233-236 т. 1).

Відповідно до п. 1 договору поставки № 150216 від 16.02.2015 року постачальник у відповідно до договору зобов'язується по заявках покупця передавати у власність покупцю товар відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар. Конкретне найменування товару, його кількість і вартість визначаються сторонами на підставі специфікацій в заявках, які є невід'ємною частиною договору та відображаються у видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов договору поставки № 150216 від 16.02.2015 року ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" надано: специфікації (а.с. 237-246 т. 1), заявки (а.с. 247-250 т. 1, 1-5 т. 2), видаткові накладні (а.с. 6-11 т. 2), податкові накладні (а.с. 12-20 т. 2), платіжні доручення (а.с. 21-29 т. 2), звіт про виробництво (а.с. 30-34 т. 2), норми витрат (а.с. 35-59 т. 2).

23 березня 2015 року між ТОВ ІНДУСТРІЯ 2000 (підрядник) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" (замовник) та укладено договір № 23/03-1 (а.с. 85-90 т. 2).

Відповідно до п. 1 договору № 23/03-1 від 25.03.2015 року підрядник зобов'язується власними і/чи допоміжними силами та коштами, на свій страх та ризик виконати роботи в приміщенні за адресою: м. Одеса, вул.. Моторна, 8А, а також здати замовнику в установлений термін виконані роботи, а замовник зобов'язується забезпечити підряднику необхідну допомогу для виконання робіт по договору, прийняти результат вказаних робіт і оплатити їх вартість.

Згідно п. 3 вартість робіт на вказаному договору - ціна договору, яка виплачується замовником підряднику, визначається на підставі динамічної договірної ціни, яка є невід'ємною частиною вказаного договору.

На підтвердження виконання умов договору підряду № 23/03-1 від 25.03.2015 року ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" надано: договірну ціну (а.с. 91-92 т. 2), локальну смету (а.с. 93-95 т. 2), підсумкову відомість (а.с. 96-98, 105-107 т. 2), довіку про вартість виконаних робіт (а.с. 99 т. 2), акт приймання виконаних робіт (а.с. 100-104 т. 2), акт обстеження (а.с. 108-110 т. 2), податкову накладну (а.с. 111 т. 2), платіжні доручення (а.с. 112-116 т. 2).

Разом з тим, відповідач зробив висновок про те, що позивачем занижений податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 165703 грн., у тому числі: 2015 - 165703 грн., з огляду на те, операції з контрагентом ТОВ ІНДУСТРІЯ 2000 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення робіт (послуг), місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, наявності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Так, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на прибуток дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентом. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (послуг) в межах господарської діяльності.

Отже, під час дослідження обсягу податкових прав і обов'язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Податковий орган, не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства України.

Разом з тим, надані ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеним контрагентом, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів.

При цьому жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Також в п. 70, 71 вказаного рішення зазначено, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

На підставі вищезазначеного суд дійшов до висновку, що викладені фахівцями Головного управління ДФС в Одеській області обставини щодо порушення ТОВ Науково-виробниче підприємство "Аріадна" вимог Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ є безпідставними та спростовуються зібраними по справі доказами.

Відповідно до вимог податкового законодавства України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 15.05.2018 року № 0019271403, № 0019151403 прийняті Головним управлінням ДФС в Одеській області необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

Також, під час перевірки посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області встановлено порушення ТОВ Науково-виробниче підприємство "Аріадна" п.п. 2.8, 2.6 гл. 2, п.п. 3.5 гл. 3 Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні , затвердженого Постановою правління НБ України від 15.12.2004 № 637.

Відповідно до п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Указом Президента України від 12.06.1995 № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами -громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Як встановлено в акті перевірки, з каси підприємства 29.04.2016 року згідно видаткового касового ордеру № 2 були видані ОСОБА_1 готівкові кошти в сумі 40000,00 грн., які не підтверджені підписом одержувача готівкових коштів у день їх видачі.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що видача грошових коштів у розмірі 40000,00 грн. з каси ТОВ Науково-виробниче підприємство "Аріадна" здійснена підставі видаткового касового ордеру від 29.04.2016 року, який заповнений у визначеному порядку, містить підпис одержувача та його паспортні данні (а.с. 127 т. 2).

Згідно з положеннями пунктів 3.5, 3.8 Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями.

Таким чином, оскільки видатковий касовий ордер від 29.04.2016 року містить підпис одержувача коштів, висновки акта перевірки про перевищення ліміту готівки у касі підприємства спростовуються зібраними по справі доказами.

При цьому, суд не приймає до уваги надану представником відповідача ксерокопію видаткового касового ордеру 29.04.2016 року з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Згідно ст. 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження звернення контролюючого органу під час проведення перевірки із запитом до ТОВ Науково-виробниче підприємство "Аріадна" для отримання від позивача засвідчених належним чином копій документів, а саме видаткового касового ордеру від 29.04.2016 року.

Таким чином, відповідачем, суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність отримання ксерокопії видаткового касового ордеру від 29.04.2016 року та що вказана ксерокопія касового ордеру отримана безпосередньо під час проведення перевірки.

Крім того, представник відповідача, Васильєва І.О., якою безпосередньо здійснювалась перевірка ТОВ Науково-виробниче підприємство "Аріадна" в судовому засіданні підтвердила, що письмового запиту до позивача для отримання належним чином оформленої копії видаткового касового ордеру від 29.04.2016 року не подавалось та акт про відмову платника податків або його законних представників надати копії документів не складався.

За таких підстав, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 15.05.2018 року № 0019051406 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Відповідно до до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8074,02 грн., відповідно до оригіналу платіжного доручення № 504 від 13.06.2018 року (а.с. 21 т. 1).

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" (код ЄДРПОУ 31034548, адреса місцезнаходження: 65085, м. Одеса, вул. Моторна, 8А) слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5238,92 грн. (п'ять тисяч двісті тридцять вісім гривень 92 копійки).

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" (код ЄДРПОУ 31034548, адреса місцезнаходження: 65085, м. Одеса, вул. Моторна, 8А) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 15.05.2018 року № 0019271403, № 0019151403, № 0019051406.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Аріадна" (код ЄДРПОУ 31034548, адреса місцезнаходження: 65085, м. Одеса, вул. Моторна, 8А) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5238,92 грн. (п'ять тисяч двісті тридцять вісім гривень 92 копійки).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 26 листопада 2018 року.

Суддя О.А. Левчук

.