Рішення

від 26.11.2018 по справі 826/12140/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2018 року № 826/12140/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фарби Колорит доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 березня 2018 року №0000074109 та №0000084109,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фарби Колорит (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 27 березня 2018 року №0000074109 (форма В4 ) та від 27 березня 2018 року №0000084109 (форма Р ).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що в акті перевірки не доведено неможливості проведення Товариством з обмеженою відповідальністю Фарби Колорит господарських операцій з контрагентом з урахуванням несумісності спірного правочину з напрямом господарської діяльності платника податків. На думку позивача, податковим органом в ході перевірки не доведено також підстав неможливості здійснення позивачем правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Пейнт з огляду на наявність у вказаного підприємства необхідного обсягу дієздатності на момент вчинення господарських операцій.

Крім того, представник позивача стверджує, що в акті перевірки податковий орган не заперечує наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю Фарби Колорит податкових накладних за відповідними господарськими операціями, а також не ставить під сумнів їх відповідність вимогам чинного законодавства. При цьому, факт реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Пейнт в якості платника податку на додану вартість підтверджується відповідним витягом №1404174500087, яка не була скасована або визнана недійсною на момент вчинення правочину та виписки податкових накладних, а також станом на момент звернення до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позивних вимог представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин справи, адже відповідно до опрацювання зібраної податкової інформації Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Еко Пейнт (код ЄДРПОУ 39260521) здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги третім особам. При цьому, згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних за період, що перевірявся, Товариство з обмеженою відповідальністю Еко Пейнт придбавало (хлібобулочні вироби, приправи) у Товариства з обмеженою відповідальністю Арттехнології . В свою чергу, згідно інформаційного ресурсу Державної фіскальної служби України по даному підприємству Товариством з обмеженою відповідальністю Арттехнології не підтверджено ланцюг придбання у інших контрагентів-постачальників продукції, у зв'язку з чим встановлено обрив ланцюга.

Представник позивача подав до суду клопотання, в якому зазначив про дублювання представником відповідача у відзиві на адміністративний позов висновків акта перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З 19 лютого 2018 року по 23 лютого 2018 року на підставі направлень від 16 лютого 2018 року №146, №147, виданих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 15 лютого 2018 року №229 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Фарби Колорит (код ЄДРПОУ 24726322) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Пейнт (код ЄДРПОУ 39260521) за період з 01 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2015 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 02 березня 2018 року №336/28-10-41-09/24726322.

В ході перевірки встановлено, що за період з 01 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2015 року платником податків задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 4 427 763,00 грн.

Перевіркою правомірності визнання податкового кредиту за період з 01 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2015 року встановлено його завищення всього у сумі 174 596,17 грн., в тому числі за жовтень 2015 року в сумі 174 596,17 грн., що призвело до завищення від'ємного значення за жовтень 2015 року на 144 490,00 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 30 106,17 грн.

На думку перевіряючих, неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Пейнт (код ЄДРПОУ 39260521), а саме - неможливо підтвердити джерело походження товару, який у періоді, що підлягав перевірці, був реалізований зазначеним контрагентом, транспортування (рух) товарно-матеріальних цінностей в зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (послуг, робіт).

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Фарби Колорит :

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 174 596,17 грн., у тому числі за жовтень 2015 року - 174 596,17 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30 106,17 грн., у тому числі за жовтень 2015 року в сумі 30 106,17 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 144 490,00 грн., у тому числі за жовтень 2015 року в сумі 144 490,00 грн.

На підставі вказаних висновків акта перевірки 27 березня 2018 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0000074109, на підставі якого Товариству з обмеженою відповідальністю Фарби Колорит зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 144 490,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000084109, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 37 632,71 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 30 106,17 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 7 526,54 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, визначаючи, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі по тексту - Закон України від 16 липня 1999 року №996-XIV) дія цього Закону поширюється на юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому статтею 4 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV встановлено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Судом відповідно до акту перевірки встановлено та не заперечується сторонами, що 20 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фарби Колорит та Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Пейнт укладено договір №1, згідно умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати роботи з виготовлення експозиційних зразків, презентаційних матеріалів тощо, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.

При цьому, роботи виконуються на підставі окремих заявок замовника, що містять характеристики робіт, їх орієнтовну вартість, порядок оплати, матеріали, строк виконання, дату поставки. Якщо інше не передбачено заявкою, виконавець не пізніше п'яти робочих днів з моменту отримання заявки надає замовнику для затвердження оригінал-макет (ескізи) робіт у форматі ехр ерв або аі. Замовник протягом п'яти робочих днів замовник затверджує наданий виконавцем оригінал-макет, або повідомляє виконавця про свої зауваження (пропозиції або вимоги (пункти 2.1-2.3 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна договору складається з суми вартості виконаних виконавцем робіт по заявкам замовника впродовж терміну його дії. Ціна договору містить вартість матеріалів, що використовуються при виконані робіт, винагороду виконавця, його винагороду за передачу (відступлення) замовнику виключних майнових прав та всі інші витрати виконавця, пов'язані з виконанням ним цього договору.

Оплата виконаних робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі підписаного сторонами відповідного акту прийому-передачі виконаних робіт (пункт 3.2 договору).

Згідно пункту 4.4 договору, доставка виконаних робіт здійснюється на умовах DDP (Інкотермс-2010), місце поставки - склад замовника, вул. Марко Вовчок, 14, м. Київ, якщо інше не обумовлено в заявці.

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини на виконання умов зазначеного договору оформлювались:

- видатковими накладними від 04 березня 2016 року №03/03, від 01 квітня 2016 року №05/04, від 10 травня 2016 року №07/05, від 13 липня 2016 року №08/07, від 18 липня 2016 року №09/07, від 08 серпня 2016 року №010/08, від 12 серпня 2016 року №012/08, від 22 серпня 2016 року №013/08, від 23 лютого 2016 року №001/02 всього на суму 824 120,66 грн.;

- замовленнями від 22 жовтня 2015 року №45, №46, №47, №48, №49, №50, №51, №52, №53, №54, №55, №56, №57, №58, №59, №61, №62, №63, від 20 жовтня 2015 року №64, від 22 жовтня 2015 року №67, №68, №69, №70, №71, №71/1, №71/2;

- актами звірки взаємних розрахунків між позивачем та контрагентом за 2015 рік, за 2016 рік та за 2017 рік;

- податковими накладними, виписаними Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Пейнт на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Фарби Колорит від 23 жовтня 2015 року №1 на суму 838 061,44, в тому числі ПДВ в сумі 139 676,91 грн.; від 23 жовтня 2015 року №2 на загальну суму 209 515,36 грн., в тому числі ПДВ 34 919,23 грн.

При цьому, розрахунки здійснювались в безготівковій формі на підставі платіжних доручень: п/д №4317, №4321 від 23 жовтня 2015 року.

Перелік наданих до перевірки документів відображено в акті перевірки без будь-яких зауважень.

Тобто, вищезгадані документи мають всі необхідні реквізити первинного документа, що містить відомості про господарську операцію і підтверджує факт її реального здійснення, відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, на підставі яких господарські операції можуть бути відображені в обліку підприємства.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що позивач здійснює діяльність передбачену КВЕД: 20.30 Виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

При цьому, до видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Пейнт відноситься: 18.12 Друкування іншої продукції (основний); 18.13 Виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 58.19 Інші види видавничої діяльності; 73.11 Рекламні агентства; 74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну; 32.99 Виробництво іншої продукції, н. в. і. у.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які судові рішення щодо визнання недійсними правочинів або первинних документів по взаємовідносинах Товариства з обмеженою відповідальністю Фарби Колорит з Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Пейнт .

Викладені докази свідчать про реальність та відповідність господарській діяльності підприємств договору від 20 жовтня 2014 року №1, укладеного позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Пейнт , а відповідно, і про законність включення Товариством з обмеженою відповідальністю Фарби Колорит сум ПДВ за період жовтень 2015 року в загальному розмірі 4 427 763,00 грн. до складу податкового кредиту.

У свою чергу, висновок податкового органу про непідтвердження реальності господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Пейнт зроблено з огляду на висновок про обрив ланцюга постачання даного виду товарів.

Проте, суд критично оцінює такі твердження відповідача, оскільки визначальним критерієм для підтвердження права платника на податковий кредит та визначення фінансового результату для оподаткування податком на прибуток є встановлення факту руху активів або зміни зобов'язань платника, наявність ділової мети, а також відсутність факту узгодженості дій платника з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями контрагента. При цьому при оцінці дій платника податків необхідно виходити з принципів індивідуальної відповідальності платника, а також належної обачності , встановлених рішеннями Європейського суду з прав людини у справі Булвес АТ проти Болгарії від 22 січня 2009 року, а також у справі Інтерсплав проти України від 09 січня 2007 року.

Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України вказано, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Варто також наголосити, що виходячи з принципу індивідуальності юридичної відповідальності, визначеного частиною 2 статті 61 Конституції України, платник податків не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальниками, відсутність у постачальника первинних документів чи недостовірність відомостей контрагентів своїх постачальників.

Дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій. Отже, вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарської операції чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень статті 14 Податкового кодексу України передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Отже, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У свою чергу, інших доводів в обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Пейнт контролюючим органом не надано, що, в свою чергу, спростовує позицію відповідача у справі про те, що зазначений договір не опосередковувався реальним виконанням операції, що становить його предмет.

Встановлені судом обставини спростовують зазначені вище висновки контролюючого органу, а наявними в матеріалах справи доказами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Пейнт , а також правомірність віднесення підприємством позивача до складу податкового кредиту відповідних періодів накладних по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Пейнт .

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фарби Колорит задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 27 березня 2018 року №0000074109 (форма В4 ) та від 27 березня 2018 року №0000084109 (форма Р ).

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фарби Колорит (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, буд. 14, код ЄДРПОУ 24726322) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2750 (дві тисячі сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко