Постанова

від 21.11.2018 по справі 812/1205/17

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року справа №812/1205/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О., при секретарі судового засідання Романченко Г.О., за участю представника позивача Бєляєва О.А., відповідача Шатайло К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компотерм плюс на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року (повний текст складено 19 липня 2018 року в м. Сєверодонецьк) у справі № 812/1205/17 (суддя І інстанції - Петросян К.Є.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компотерм плюс до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2017р.№0000991411 яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2090904,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 522726,00 грн., загальна сума 2613613,00 грн.;- №0001021411 яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції 20086,20 грн. у розмірі 10% суми завищення від'ємного значення ПДВ за червень 2015р.; № 0000981411 яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1812859,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4262,25 грн., загальна сума 1817121,25 грн..

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач зазначив, що наданими первинними документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, зазначеними в акті перевірки. Судом першої інстанції безпідставно прийнято до уваги вироки та ухвали судів у кримінальних провадженнях, які були використані податковим органом при проведенні перевірки, оскільки останні не містять в собі жодних обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій з придбання позивачем ТОВ Євроінвест ЛТД , ТОВ Масстрой 1 , ТОВ Стройхимторг ЛТД , ТОВ Гуд-Лайн , ТОВ Ферум Трейд , ТОВ Ойлтактік . Судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що предметом спірних господарських операцій є поставка товару, а не надання послуг з перевезення, а тому зазначені в акті перевірки недоліки товарно-транспортних накладних не є правовою підставою для невизнання реальності господарських операцій з поставки товару.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Компотерм плюс (замість планової документальної невиїзної перевірки) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2014 по 31.12.2016, податку на додану вартість за період з 01.06.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 02.08.2014 по 31.12. 2016, а також по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складений акт перевірки від 27.07.2017 року №201/12-32-14-11/39050572 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.08.2017р.: -№0000991411 яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2090904,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 522726,00 грн., загальна сума 2613613,00 грн.; - №0001021411 яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції 20086,20 грн. у розмірі 10% суми завищення від'ємного значення ПДВ за червень 2015р.

- № 0000981411 яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1812859,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4262,25 грн., загальна сума 1817121,25 грн.;

Підставою для прийняття спірних рішень покладено висновок податкового органу про порушення позивачем вимог: - п.44.1, п.44.6 ст.44, п.135.1 ст.135, п.135.2, п.135.4 ст.135 (в редакції до 01.01.2015); п.138.2 ст.138 (в редакції до 01.01.2015), п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 (в редакції до 01.01.2015), п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 (в редакції після 01.01.2015) ПК України, в результаті чого ТОВ Компотрем плюс занижена сума податку на прибуток в розмірі 1812859,00 грн, у тому числі за 2015 рік у сумі 1795810,00 грн., 2016 рік у сумі 17049,00 грн;

- п.44.1 ст.44, п.п.14.1.179, п.п.14.1.181, п.п.14.1.191, п.185.1 ст.185 та п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188. п.201.1, п.201.7, п.201.10 ПК України завищено податкові зобов'язання за період з 01.06.2014 по 31.12.2016 внаслідок неправомірного визначення податкових зобов'язань по задекларованих операціях з реалізації мазуту М-100, фактичне здійснення яких в ході проведення перевірки документально не підтверджено у податковій звітності на загальну суму 1257863 грн., в тому числі за серпень 2014 року 170520 грн, за вересень 2014 року 644898 грн, за жовтень 2014 року 243978 грн, за листопад 2014 року 144811 грн, за січень 2015 року 53656 грн; - п.44.1, п.44.6 ст.44 ПК України незабезпечення платником податків зберігання документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом; - п.44.1 ст.44, п.п.14.1.181, п.п.14.1.191, п.185.1 ст.185 та п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ПК України занижено податкові зобов'язання по отриманим передплатам за мазут М-100 за період з 01.06.2014 по 31.12.2016 на загальну суму 1257863 грн, в тому числі за вересень 2014 року 815418 грн, за жовтень 243978 грн, за листопад 2014 року 144811 грн, січень 2015 року 53656 грн; - п.44.1 ст.44, п.п.14.1.191, п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ПК України завищено податковий кредит за період з 01.06.2014 по 31.12.2016 внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту по задекларованих операціях з придбання мазуту М-100, фактичне здійснення яких в ході проведення перевірки документально не підтверджено у податковій звітності на загальну суму 2090904 грн, у тому числі: за серпень 2014 року 168164 грн, за вересень 2014 року 636692 грн, за жовтень 2014 року 241108 грн, за листопад 2014 року 142968 грн, за січень 2015 року 47666 грн, за квітень 2015 року 461476 грн, за травень 2015 року 44946 грн, за липень 2015 року 38380 грн, за серпень 2015 року - 309504 грн; - п.п.14.1.179, п.п.14.1.181, п.185.1 ст.185 та п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.20.1, п.201.7, п.201.10 ПК України повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.06.2014 по 31.12.2016 встановлено його заниження всього у сумі 2090904 грн., а саме: за рахунок завищення податку на додану вартість у сумі 2356 грн, а саме за серпень 2014 року 2356 грн, та за рахунок заниження податку на додану вартість у сумі 2093260 грн, а саме за вересень 2014 року 807212 грн, за жовтень 2014 року 218038 грн, за листопад 2014 року 166038 грн., за січень 2015 року 7629 грн, за квітень 2015 року 290715 грн, за травень 2015 року 54882 грн, за липень 2015 року 20685 грн, за серпень 2015 року 390525 грн, за вересень 2015 року 45793 грн, за серпень 2016 року 19079 грн, за вересень 2016 року 72534 грн, за жовтень 2016 року 130 грн.

Як убачається з акту перевірки, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано відсутністю документального підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, проведених позивачем в межах договорів з придбання мазуту паливного М-100 від суб'єктів господарювання -ТОВ Євроінвест ЛТД , ТОВ Масстрой 1 , ТОВ Стройхимторг ЛТД , ТОВ Гуд-Лайн , ТОВ Ферум Трейд , ТОВ Ойлтактік .

Наведені обставини сторонами визнані.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно зпунктом 138.5,підпунктами 138.10.5,138.10.6пункту 138.10,пунктами 138.11,138.12цієї статті,пунктом 140.1статті 140 істаттею 141цього Кодексу; крім витрат, визначених упунктах 138.3цієї статті та устатті 139цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 цієї статті).

Згідно із п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

У відповідності до вимог п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарськихоперацій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З аналізу наведених норм убачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (покупець) та ТОВ Євроінвест лтд ( постачальник) був укладений договір № 18082014 від 18.08.2014р. поставки нафтопродуктів, а саме мазуту паливного М-100.

При здійсненні перевірки податковим органом було використано дані з Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.01.2016р. у справі № 335/6512/15-к.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 28.01.2016 у справі № 335/6512/15-к за ч.2 ст.205 Кримінального Кодексу України встановлено, що ТОВ Євроінвест лтд задіяне у схемах ухилення від сплати податків, створене як фіктивне підприємство з метою подальшого прикриття незаконної діяльності з конвертації грошових коштів. Зокрема, вироком встановлено, що печатка ТОВ Євроінвест Лтд , реєстраційні документи та банківські рахунки в подальшому використовувались для здійснення незаконної фіктивної діяльності та для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.11.2014 по 01.12.2014 наступним підприємствам, а саме … за серпень 2014: ТОВ Компотерм плюс у сумі 168164,44 грн…, за вересень 2014; ТОВ Компотерм плюс у сумі 197032,35 грн (т.4 а.с.147).

У відповідності до вимог ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 28.01.2016 у справі № 335/6512/15-к ТОВ Євроінвест лтд визнано фіктивним підприємством, то підприємницька діяльність між позивачем та ТОВ Євроінвест лтд є незаконною, всі первинні документи контрагента позивача - є неналежними.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з придбання мазуту паливного М-100 від ТОВ Євроінвест ЛТД є правомірним, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Згідно наданого податковим органом розрахунку, наведене порушення спричинило донарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 365196 грн., та штрафні санкції в сумі 91299 грн..

Між позивачем та ТОВ Масстрой 1 укладено договір постачання нафтопродуктів( мазуту паливного М-100) № 04/09/2014 від 04.09.2014р. (т.2 а.с.95-96).

Згідно додаткової угоди №01 від 05.09.2014р. до наведеного договору строк поставки вересень-жовтень 2014р., доставка товару здійснюється автотранспортом постачальника; пункт навантаження м.Кіровоград, пункт розвантаження - пгт.Білий Колодец, Волчанський район, Харьковскої області.

Згідно додаткових угод №02 від 30.09.2014р. та №03 від 04.11.2014р. строк поставки жовтень, листопад 2014р., доставка товару здійснюється автотранспортом постачальника; пункт навантаження м.Кременчуг, пункт розвантаження -вул..Мира,70с.Руденківка Новосанжарського р-на, Полтавскої області.

На підтвердження виконання наведеного договору позивачем під час проведення перевірки та до матеріалів справи надано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, перелік яких наведений у акті перевірки.

Оплата придбаної продукції підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

У ході перевірки вищезазначених документів податковим органом встановлено, що товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, всупереч частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів не містить обов'язкових реквізитів, а саме кодів ЕДРПОУ та адресу автопідприємства та вантажоодержувача.

Паспорта ( сертифікати) якості виробника товару, які згідно умов договору підтверджують якість та відповідність товару технічним умовам (ТУ) та державним стандартам до перевірки не надано.

При здійсненні перевірки відповідачем було використано податкову інформацію ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 19.02.2015р. №247/26-59-22-02/39262555 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Масстрой за вересень-жовтень 2014р. , у зв'язку із відсутністю за місцезнаходженням.

Відповідачем при здійсненні перевірки було також використано дані з Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 20.04.2017р. по справі № 761/11044/17 у кримінальному провадженні №42017000000000939 від 27.03.2017 р. за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, про закриття кримінального провадження, у зв'язку із закінченням строків давності.

Наведеною ухвалою встановлено, що ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності, 18.07.2014р. попередньо знаючи, що фактично не буде займатися підприємницькою діяльністю, придбала суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ Кінгстон Груп (код 39261436). Метою діяльності вказаного товариства було прикриття незаконної діяльності, а саме сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов'язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту та валових витрат, у тому числі для ТОВ Масстрой код 39262555 .

Також даною ухвалою суду встановлено, що після перереєстрації ТОВ Кінгстон Груп ОСОБА_21 самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала, угоди фінансового характеру не укладала, печаткою підприємства не користувалася, а реєстраційні і установчі документи підприємства передала невстановленим особам, що надало змогу останнім вести незаконну господарську діяльність що надало змогу перераховувати грошові кошти без фактичного проведення фінансово-господарських операцій, тобто в подальшому невстановлена особа використала печатку, статутні документи та реквізити ТОВ Кінгстон Груп для відображення в податковій та бухгалтерській звітності підприємства і його контрагентів операцій, які не відповідають дійсності.

Колегія суддів зазначає, що в ухвалі, на яку посилається податковий орган, жодних обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій з придбання мазуту паливного М-100 між позивачем та ТОВ Масстрой1 не встановлено.

Колегія суддів вважає, що наявність наведеної ухвали не дає підстав для висновку про нереальність господарських операцій, вчинених позивачем безпосередньо з ТОВ Масстрой1 .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №802/1853/16-а.

На підтвердження здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ Масстрой1 мазуту паливного М-100 позивачем під час проведення перевірки та до матеріалів справи надано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, перелік яких наведений у акті перевірки.

Придбана у ТОВ Мастрой1 нафтопродукція (мазут М-100) в подальшому була продана позивачем ТОВ Сільськогосподарське підприємство Білий Колодязь за договором постачання нафтопродуктів від 20.08.2014р. №01/2014 р. та ДП Металінвест ТОВ Донметалзбут за договором постачання нафтопродуктів від 02.10.2014р.№02/2014р.

На підтвердження виконання наведених договорів позивачем під час проведення перевірки та до матеріалів справи надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, перелік яких наведений у акті перевірки.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015р. у справі №820/7831/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015р., за позовом ТОВ Сільськогосподарське підприємство Білий Колодязь до Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, також встановлений факт здійснення господарський операцій на виконання договору постачання нафтопродуктів від 20.08.2014р. №01/2014 р., укладеного між позивачем та ТОВ Сільськогосподарське підприємство Білий Колодязь , за спірними накладними.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ Масстрой1 .

Між позивачем та ТОВ Гуд-Лайн було укладено договір поставки нафтопродуктів № 12/01/2015 від 12.01.2015р.

Згідно додаткової угоди №01 від 14.01.2015р. до цього договору строк поставки 15-17 січня 2015р., доставка товару здійснюється постачальником; пункт навантаження м. Київ, пункт розвантаження -с.Руденківка Новосанжарського р-ну, Полтавської області.

На підтвердження виконання наведеного договору позивачем під час проведення перевірки та до матеріалів справи надано видаткову накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортні накладні, перелік яких наведений у акті перевірки.

У ході перевірки вищезазначених документів податковим органом встановлено, що товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, всупереч частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів не містить обов'язкових реквізитів, а саме кодів ЕДРПОУ та адресу автопідприємства та вантажоодержувача.

Паспорта ( сертифікати) якості виробника товару, які згідно умов договору підтверджують якість та відповідність товару технічним умовам (ТУ) та державним стандартам до перевірки не надано.

При здійсненні перевірки податковим органом було використано дані з Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 13.11.2015р. по справі №755/20745/15-к.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва від 13.11.2015р. по справі №755/20745/15-к задоволено клопотання про проведення обшуку у приміщенні, які належать ТОВ Девелоперська Компанія АРЦ та ТОВ Бізнес Центр Новий у рамках кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.212 КК України.

Тобто, в ухвалі, на яку посилається податковий орган, жодних обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій з придбання мазуту паливного М-100 між позивачем та ТОВ Гуд-Лайн не встановлено.

Крім того, наведена ухвала не підпадає під дію приписів ч.6 ст.78 КАС України .

Факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання мазуту паливного М-100 у ТОВ Гуд-Лайн підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та до матеріалів справи відповідними видатковими накладними, податковими накладними, рахунок-фактурами, товарно-транспортними накладними, перелік яких наведений у акті перевірки.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ Гуд-Лайн , а тому судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позову.

Під час перевірки також встановлено, що між позивачем та ТОВ Стройхимторг лтд було укладено договір поставки нафтопродуктів № 31/03-2015 від 31.03.2015р. (т.2 а.с.55-57). Договір та бухгалтерські документи підписано директором ТОВ Стройхимторг лтд ОСОБА_4

Згідно додаткових угод №3 від 20.04.2015р. та №4 від 25.04.2015р. до цього строк поставки 21-26.04.2015р., 03-05.05.2015р., доставка товару здійснюється автотранспортом постачальником; пункт навантаження - м.Кременчуг, пункт розвантаження м.Кіровоград.

На підтвердження виконання наведеного договору позивачем під час проведення перевірки та до матеріалів справи надано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, перелік яких наведений у акті перевірки.

У ході перевірки вищезазначених документів податковим органом встановлено, що товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, всупереч частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів не містить обов'язкових реквізитів, а саме кодів ЕДРПОУ та адресу автопідприємства та вантажоодержувача.

Паспорта ( сертифікати) якості виробника товару, які згідно умов договору підтверджують якість та відповідність товару технічним умовам (ТУ) та державним стандартам до перевірки не надано.

Під час проведення перевірки податковим органом було використано дані з Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 20.05.2016 р. у справі №646/2543/16-к за обвинуваченням ОСОБА_5 , яка працює директором ТОВ Інтертехторг у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.1 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.

Наведеним вироком встановлено, що у період 2014-2015 років ОСОБА_5, діючи групою осіб, з метою прикриття незаконної діяльності, направленої на сприяння підприємствам реального сектору економіки в ухиленні ними від сплати податків шляхом безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам-контрагентам, створили та придбали на території м.Харкова та області низку суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності .

Однак, серед зазначених у вироку підприємств відсутній контрагент позивача ТОВ Стройхимторг лтд .

Наведеним вироком суду взагалі не встановлено жодних обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій з придбання мазуту паливного М-100 , вчинених позивачем безпосередньо з ТОВ Стройхимторг лтд .

За таких обставин, наявність наведеного вироку, не дає підстав для висновку про нереальність господарських операцій з ТОВ Стройхимторг лтд .

Факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання мазуту паливного М-100 у ТОВ Стройхимторг лтд підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та до матеріалів справи відповідними видатковими накладними, податковими накладними, рахунок-фактурами, товарно-транспортними накладними, перелік яких наведений у акті перевірки.

Між позивачем та ТОВ Ферум Трейд було укладено договір поставки нафтопродуктів від 24.07.2015р. № 24/07-2015

Згідно додаткової угоди №1 від 24.07.2015р. до цього договору строк поставки до 31.07.2015р., доставка товару здійснюється автотранспортом постачальником; пункт навантаження - м.Кіровоград, пункт розвантаження м.Кіровоград.

На підтвердження виконання наведеного договору позивачем під час проведення перевірки та до матеріалів справи надано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, перелік яких наведений у акті перевірки.

У ході перевірки вищезазначених документів податковим органом встановлено, що товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, всупереч частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів не містить обов'язкових реквізитів, а саме кодів ЕДРПОУ та адресу автопідприємства та вантажоодержувача.

Паспорта ( сертифікати) якості виробника товару, які згідно умов договору підтверджують якість та відповідність товару технічним умовам (ТУ) та державним стандартам до перевірки не надано.

При здійсненні перевірки податковим органом було використано дані з Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 13.04.2016 р. у справі №646/2539/16-к за обвинуваченням ОСОБА_6. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоих ч.2 ст.205 КК України.

Наведеним вироком встановлено, що на початку лютого 2015 року ОСОБА_7 шляхом умовлянь та підкупу у вигляді обіцянки грошової винагороди, запропонував знайомому ОСОБА_8 вчинити фіктивне підприємництво, для чого зареєструвати в органах державної влади на свої паспортні дані суб'єкт господарювання - товариство з обмеженою відповідальністю, з метою його подальшого використання ОСОБА_5 та ОСОБА_9 для прикриття незаконної діяльності. ОСОБА_8, не маючи наміру здійснювати підприємницьку діяльність, погодився на пропозицію ОСОБА_7 та у середині лютого 2015 року передав ОСОБА_7 свій паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру для виготовлення статутних документів фіктивного підприємства, про що ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_5 та передав надані йому документи ОСОБА_10, з метою підготовки необхідних документів для здійснення державної реєстрації фіктивного підприємства. Після цього, ОСОБА_10 підготував протокол загальних зборів засновника від 18.02.2015 про створення ТОВ Ферум Трейд та затвердження на посаду директора товариства ОСОБА_8 Вказані дії надали можливість ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 використовувати реквізити та поточні рахунки фіктивного підприємства ТОВ Ферум Трейд для здійснення незаконної діяльності (т.4 а.с.131-138).

Однак, серед підприємств, стосовно яких вироком встановлено факт здійснення безтоварних операцій, ТОВ Ферум Трейд не зазначено.

Наведеним вироком суду взагалі не встановлено жодних обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій з придбання мазуту паливного М-100 , вчинених позивачем безпосередньо з ТОВ Ферум Трейд .

Факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання мазуту паливного М-100 у ТОВ Ферум Трейд підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та до матеріалів справи відповідними видатковими накладними, податковими накладними, рахунок-фактурами, товарно-транспортними накладними, перелік яких наведений у акті перевірки.

Між позивачем та ТОВ Ойлтактік був укладений договір №14082015 від 14.08.2015р. поставки нафтопродуктів.

Згідно додаткових угод №1 від 14.08.2015р. та №2 від 21.08.2015р. до цього договору строк поставки до 31.08.2015р., доставка товару здійснюється автотранспортом постачальником; пункт навантаження - м.Кіровоград, пункт розвантаження м.Кіровоград.

На підтвердження виконання наведеного договору позивачем під час проведення перевірки та до матеріалів справи надано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, перелік яких наведений у акті перевірки.

У ході перевірки вищезазначених документів податковим органом встановлено, що товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, всупереч частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів не містить обов'язкових реквізитів, а саме кодів ЕДРПОУ та адресу автопідприємства та вантажоодержувача.

Паспорта ( сертифікати) якості виробника товару, які згідно умов договору підтверджують якість та відповідність товару технічним умовам (ТУ) та державним стандартам до перевірки не надано.

При здійсненні перевірки податковим органом було використано дані з Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 19.01.2016р. у справі № 234/673/16-к.

Наведеною ухвалою задоволено клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ПАТ "Кредобанк", у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014160690000073 від 13.11.2014 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 258-3 та ч. 3 ст. 258-5 КК України, а також ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 та ч. 1 ст. 258-3 КК України.).

Тобто, в ухвалі, на яку посилається податковий орган, жодних обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій з придбання мазуту паливного М-100 між позивачем та ТОВ Ойлтактік не встановлено.

Крім того, наведена ухвала не підпадає під дію приписів ч.6 ст.78 КАС України .

Факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання мазуту паливного М-100 у ТОВ Ойлтактік підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та до матеріалів справи відповідними видатковими накладними, податковими накладними, рахунок-фактурами, товарно-транспортними накладними, перелік яких наведений у акті перевірки.

Придбана позивачем у наведених вище контрагентів нафтопродукція (мазут М-100) позивачем була продана в подальшому, зокрема, ТОВ Статусінвестбуд та ТОВ Прінт Інжінірінг , ТОВ Тенко , на підтвердження чого позивачем під час проведення перевірки та до матеріалів справи надано відповідні договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності, перелік яких наведений у акті перевірки.

В матеріалах справи також містяться письмові пояснення водія ОСОБА_11 від 14.09.2017р. , ОСОБА_12 від 11.09.2017р., ОСОБА_13 від 14.09.2017р.(надані адвокату на підставі ст.20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) у яких водії підтвердили факт перевезення мазуту за спірними господарськими операціями.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ Масстрой 1 , ТОВ Стройхимторг ЛТД , ТОВ Гуд-Лайн , ТОВ Ферум Трейд , ТОВ Ойлтактік , а тому судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, ( в редакції,чинної у спірний період) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.4, 11.6 вказаних правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил; Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини щодо придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 р. по справі № 816/166/15-а дійшов правового висновку про те, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки факт придбання позивачем товару у ТОВ Масстрой 1 , ТОВ Стройхимторг ЛТД , ТОВ Гуд-Лайн , ТОВ Ферум Трейд , ТОВ Ойлтактік та використання його у власній господарській діяльності підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами, які складені з дотриманням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV , певні недоліки у оформленні товарно-транспортних накладних, не можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Податковим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, податковим органом під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Податковим повідомлення-рішенням № 0000981411 від 14.08.2017р. позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1812859,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4262,25 грн., загальна сума 1817121,25 грн;.

Згідно наданого податковим органом розрахунку донарахованих сум підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог - п.44.1, п.44.6 ст.44, п.135.1 ст.135, п.135.2, п.135.4 ст.135 (в редакції до 01.01.2015); п.138.2 ст.138 (в редакції до 01.01.2015), п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 (в редакції до 01.01.2015), п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 (в редакції після 01.01.2015) ПК України, в результаті чого позивачем занижена сума податку на прибуток в розмірі 1812859,00 грн, у тому числі за 2015 рік у сумі 1795810,00 грн., 2016 рік у сумі 17049,00 грн..

Підставою для донарахування податку на прибуток в сумі 17049 грн. став висновок податкового органу про те, що оскільки актом перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення поставки товару від ТОВ Оілтактік то сума невідшкодованого пдв 94717,80 грн. позивачем безпідставно віднесена до складу витрат.

Актом перевірки встановлено , що оскільки під час проведення перевірки встановлено, що позивач фактично не отримував мазут М-100 від ТОВ Ферум Трейд , ТОВ Стройхимторг ЛТД та ТОВ Оілтактик , інших постачальників мазуту М-100 не було, то це свідчить про те, що мазут М-100, поставлений на адресу ТОВ Статусінвестбуд та ТОВ Прінт Інжінірінг є безоплатно отриманим від невстановленого суб'єкта господарської діяльності.

На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку про те, що сума доходів від безоплатно одержаних товарів у розмірі 5 694143,95 грн. не було врахована при формуванні фінансового результату за 2015 рік, що призвело до заниження об'єкту оподаткування та донарахування податку на прибуток за 2015 рік в сумі 1 795 810,00 грн..

При здійсненні перевірки податковим органом було використано також ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22.10.2015р. по справі № 127/24378/15-к якою встановлено, що засновник та заступник директора ТОВ Статусінвестбуд (код ЄДРПОУ 38969821, вступивши у попередню змову із директором ТОВ Будіндустрія 09 , не маючи передбачених чинним законодавством України відповідних дозвільних документів на виготовлення підакцизних товарів, діючи з прямим умислом, з метою особистого збагачення, використовуючи установку із стабілізації вуглеводнів із комплексом виробничих потужностей ТОВ Будіндустрія 09 (код ЄДРПОУ 36802185), що розташована по вул. Промисловій, 7 м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області, тобто на обладнанні, що забезпечує масове виготовлення, у період з 27.03.2014 по 23.06.2015 здійснював незаконне виготовлення підакцизних товарів: бензинів моторних та палива дизельного, які в подальшому зберігав з метою збуту, а також збував різним суб'єктам господарської діяльності через підконтрольні йому підприємства: ТОВ Статусінвестбуд (код ЄДРПОУ 38969821, ТОВ Статусінвестгруп (код ЄДРПОУ 38969898, ТОВ Струм-сервіс (код ЄДРПОУ 32899490).

В ухвалі також зазначено …. Після чого вказані незаконно виготовлені бензини та дизельне паливо реалізовувались як товарні нафтопродукти як через ТОВ Будінудстрія 09 , так і через підконтрольні ТОВ Статусінвестбуд та ТОВ Струм-сервіс , безпосередньо відвантажуючи їх з території ТОВ Будіндустрія 09 та орендованої ТОВ Статусінвестбуд нафтобази із заправною станцією по вул. Промисловій, 4 м. Вінниці.

З посиланням на наведену ухвалу податковий орган дійшов висновку, що ТОВ Статусінвестбуд фактично отримував від позивача мазут М-100, факт перевезення якого підтверджено товарно-транспортними накладними, зазначеними в акті перевірки.

Враховуючи, що позивач фактично не отримував мазут М-100 від ТОВ Стройхимторг ЛТД протягом квітня 2015р., інших постачальників мазуту М-100 не було встановлено, залишки відсутні, то це свідчить про те, що мазут М-100, поставлений позивачем на адресу ТОВ Статусінвестбуд є безоплатно отриманим від невстановленого суб'єкту господарської діяльності.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.10.2015р. по справі № 127/24378/15-к задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області про надання дозволу на призначення позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємством ТОВ Статусінвестбуд . на документальну позапланову перевірку.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтава від 15.03.2016р. у справі № 554/1240/16-к встановлено, що на території Новосанжарської філії ТОВ Прінт Інжиніринг , згідно наявної оперативної інформації здійснюється незаконне виробництво бензину та дизельного пального, які є продуктами переробки нафти сирої. Крім цього, на виробничих потужностях підприємства надаються послуги по переробці давальницької сировини для суб'єктів господарювання, які є покупцями нафти і які в подальшому цю нафту реалізовують. В ході відпрацювання встановлено, що ТОВ Прінт Інжиніринг по бухгалтерському та податковому обліку відображає придбання кубового залишку, дизельне пальне, мазут, послуги автотранспорту. Згідно зареєстрованих податкових накладних відображає реалізацію дизельного палива, мазуту, бензину А-92, що є підакцизною групою товарів. Також зазначена інформація свідчить про те, ТОВ Прінт Інжиніринг маючі нафтопереробний завод, фактично здійснює виготовлення бензину марки А-92, та в подальшому реалізовує його в адресу СГД реального сектору економіки, при чому не сплачує акцизний податок.

З посиланням на наведену ухвалу податковий орган дійшов висновку, що ТОВ Прінт Інжиніринг фактично отримував від позивача мазут М-100, факт перевезення якого підтверджено товарно-транспортними накладними, зазначеними в акті перевірки.

Тобто, податковим органом під час проведення перевірки було встановлено сам факт поставки позивачем мазуту паливного М-100 ТОВ Статусінвестбуд та ТОВ Прінт Інжиніринг .

В ухвалах, на які посилається податковий орган, жодних обставин, які б свідчили про здійснення позивачем поставки мазуту паливного М-100 ТОВ Статусінвестбуд та ТОВ Прінт Інжиніринг , який було отримано позивачем від інших постачальників, ніж ТОВ Ферум Трейд , ТОВМ Стройхимторг ЛТД та ТОВ Оілтактик , не встановлено.

Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ Масстрой 1 , ТОВ Стройхимторг ЛТД , ТОВ Гуд-Лайн , ТОВ Ферум Трейд , ТОВ Ойлтактік , а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000981411 від 14.08.2017р..

Одночасно апеляційний суд на підставі приписів ч. 2 ст. 6 КАС України враховує те, що Європейський суд з прав людини у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції зазначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 9 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, на думку апеляційного суду, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову, а саме; - скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2017р. №0001021411 яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції 20 086,20 грн. у розмірі 10% суми завищення від'ємного значення ПДВ за червень 2015р; - скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2017р. - № 0000981411 яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 812 859,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 262,25 грн, загальна сума 1817121,25 грн, та відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Пунктом 4 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.139, ч.5 ст.250, п.3 ч.1 ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.3 ч.1, ч.2, ч.4 ст.317, ст. 321, ст.322, ч.1 ст.325, ч.1, ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компотерм плюс на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у справі № 812/1205/17 - задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у справі № 812/1205/17 - скасувати.

Позов ТОВ Компотерм плюс до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2017р. -№0000991411, №0001021411, - № 0000981411 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2017р. №0000991411 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 725 708 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 431 426 грн,

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2017р. №0001021411 яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції 20 086,20 грн. у розмірі 10% суми завищення від'ємного значення ПДВ за червень 2015р.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2017р. - № 0000981411 яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 812 859,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 262,25 грн, загальна сума 1817121,25 грн;

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області ( 93401, Луганська область, м. Сєверодонецьк, вул. Енергетиків, 72 , код ЄДРПОУ 39591445 ), за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компотерм плюс" ( 93400 Луганська область, м. Сєверодонецьк, просп. Гвардійський, ,13, офіс 503, код ЄДРПОУ 39050572) понесені судові витрати у розмірі 149 788,37 грн. ( сто сорок дев'ять тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 37 коп.).

Повне судове рішення складено 26 листопада 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов