ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" січня 2010 р. Справа № 42/310-09 (н.р. 54/36-09)
вх. №
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
прокурора - Бєлашов А.М. (посв.)
позивача - не з'явився
відповідача - 1 - не з'явився
2-го відповідача - не з'явився
третьої особи - не з'явився
розглянувши справу за позовом ТОВ "Техуніверсал-Сервіс", м. Київ в особі
до 1. СПД ФО ОСОБА_1, м. Харків
2. Публічного акціонерного товариства "УНІКОМБАНК", м. Донецьк
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів –Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька
за участю прокуратури Харківської області
про зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Техуніверсал-Сервіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання незаконними дій ТОВ "УНІКОМБАНК" (правонаступник Публічне акціонерне товариство "Унікомбанк) по відмові у виконанні заяви про купівлю іноземної валюти без нарахування та утримання збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та зобов’язання останнього вчинити дії по виконанню заяви на купівлю іноземної валюти без утримання та перерахування збору на обов‘язкове державне пенсійне страхування.
Справа слухалась судами неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2009р. касаційне подання Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Пенсійного фонду України, касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька задоволені частково. Рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2009 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 у справі № 54/36-09 скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.
Представники позивача, 1-го відповідача та 3-ї особи у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Представник 2- відповідача у судовому засіданні 08.12.09р та у наданих письмових поясненнях, просить суд винести рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "ТЕХУНІВЕРСАЛ-СЕРВІС" у повному обсязі, оскільки ТОВ "Унікомбанк" здійснив операції з купівлі-продажу валюти на міжбанківському валютному ринку у травні, червні та липні 2008 року.
До останнього судового засідання 18.01.10р. представник 2-відповідача не прибув.
Прокурор проти позову заперечує, надав усні пояснення своїх заперечень.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
12 жовтня 2007 року між ТОВ «УНІКОМБАНК» та ТОВ "Техуніверсал-сервіс" було укладено договір банківського рахунку. Умовами даного договору передбачено, що банк відкриває клієнту (позивачу по справі) поточний рахунок у розрізі всіх валют на підставі заяви про відкриття рахунку.
01 квітня 2008 року між ТОВ "Техуніверсал-сервіс" та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір доручення.
Відповідно до умов вказаного договору ФОП ОСОБА_1 зобов‘язався за винагороду від імені і за рахунок позивача вчиняти усі необхідні дії по представництву інтересів та прав позивача в ТОВ «УНІКОМБАНК», що витікають з Договору банківського рахунку.
Згідно п. 1.1. Договору доручення, відповідач 1 зобов‘язався від імені позивача вчиняти усі необхідні дії по представництву інтересів та прав позивача до ТОВ “УНІКОМБАНК”, що витікають з Договору банківського рахунку.
Також в процесі здійснення своєї господарської діяльності позивачем було укладено декілька договорів комісії, в тому числі і з фізичною особою, нерезидентом, громадянином Республіки Молдова –ОСОБА_3.
На виконання вказаного договору комісії позивачем було укладено зовнішньоекономічні контракти на придбання електронного та побутового електрообладнання.
Відповідно до п.п. 1.1, 2.6 Контрактів валютою контракту та валютою платежів являється долар США.
Згідно із п. 2.6 Контрактів оплата вартості товару здійснюється позивачем протягом 40 банківських днів від дати узгодження сторонами по відповідним специфікаціям.
В зв’язку з цим, на виконання умов контрактів, 07 квітня 2008 року позивачем через Відповідача 1 було подано заяву про купівлю іноземної валюти № 1 від 07.04.2008 року на загальну суму 37 000,00 доларів США приклавши до неї всі передбачені п. 2 Глави 1 Розділу ІІ Правил торгівлі іноземною валютою, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281, документи.
Однак, 07 квітня 2008 року відповідач –ТОВ “УНІКОМБАНК” відмовив у виконанні заяви про купівлю іноземної валюти № 1 від 07.04.2008 року.
Позивач вважає, що дії ТОВ УНІКОМБАНК” поо відмові у виконанні заяви про купівлю іноземної валюти являються незаконними та такими, що порушують його майнові права та інтереси, а також те, що 1-відповідач ФОП ОСОБА_1 не виконав своїхзобов'язаньь по договору доручення.
Відповідно до п. 17 Розділу І Правил торгівлі іноземною валютою, затверджених постановою Правління Національного банку України № 281 від 10 серпня 2005 року (надалі –Правила) суб’єкти ринку, тобто уповноважені банки здійснюють операції зокрема за дорученням і за кошти клієнтів - резидентів, які є суб'єктами господарювання, на підстав договору банківського рахунку, який передбачає надання клієнту комісійних послуг.
Пунктами 1, 2 Глави 1 Розділу ІІ Правил визначено, що юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності мають праві купити іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями на підставі документів, перелік яких визначено в зазначених пунктах відповідно.
Згідно ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до ст. 1016 ЦК України за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.
При цьому, майно придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст. 1018 ЦК України).
Судом встановлено, що 03 грудня 2007 року позивач уклав два договори комісії з фізичною особою – ОСОБА_3, який є громадянином Республіки Молдова і який не є платником додаткового збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за українським законодавством.
На виконання договору комісії №1 від 03.12.2007 року, Позивачем 26 грудня 2007 та було укладено зовнішньоекономічну угоду - зовнішньоекономічний контракт (надалі –Контракт) з Компанією TMAN PROJECT LLP”, яка зареєстрована та діє у відповідності з законодавством Великобританії, та 03 січня 2008 року зовнішньоекономічний контракт (надалі –Контракт) з Компанією Solutions LLP”, яка зареєстрована та діє у відповідності з законодавством Великобританії.
Згідно з умовами контрактів від 26 грудня 2007 року та 03 січня 2008 Позивач, діючи на підставі договору комісії від 03 грудня 2007 року, здійснив придбання електронного та побутового електрообладнання у нерезидента та зобов’язався сплатити на користь останнього вартість придбаного обладнання в строки та у валюті, визначені в Розділі 2 Контрактів.
В подальшому, для купівлі іноземної валюти позивачем через 1-го відповідача було надано 2-відповідачу заяву на купівлю іноземної валюти № 1 від 07 квітня 2008 року на загальну суму 37 000,00 доларів США (12 000,00 доларів США по Контракту від 26.12.2007 № 32 та 25 000,00 доларів США - по контракту від 03.01.2008 № 33) з метою проведення розрахунків з нерезидентом за імпорт електронного та побутового електрообладнання, який здійснюється без увезення із-за кордону цього обладнання, а також всі документи, визначені в п. 2 глави 1 розділу ІІ Правил, як підставу для купівлі відповідачем 2 на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти за поточними торгівельними операціями.
Позивачем були надані наступні документи:
1. Договір комісії на придбання товару №1 від 03 грудня 2007 року.
2. Контракт № 32 від 26 грудня 2007 року, який є зовнішньоекономічним договором з нерезидентом і який оформлений згідно вимог чинного законодавства.
3. Специфікація № 1 від 26 грудня 2007 року до цього Контракту на суму 7 498 220,00 доларів США.
4. Інвойс № 28-12/7 від 26 грудня 2007 року на суму 7 498 220,00 доларів США.
5. Акт прийому-передачі №1 від 15 січня 2008 року в якості підтвердження факту виконання Контракту в частині продажу електронного та побутового електрообладнання і його імпорту без ввезення із-за кордону.
6. Контракт № 33 від 03 січня 2008 року, який є зовнішньоекономічним договором з нерезидентом і який оформлений згідно вимог чинного законодавства.
7. Специфікація № 1 від 18 січня 2008 року до цього Контракту на суму 4 420 080,00 доларів США.
8. Інвойс № 1 від 18 січня 2008 року на суму 4 420 080,00 доларів США.
9. Акт прийому-передачі №1 від 05 лютого 2008 року в якості підтвердження факту виконання Контракту в частині продажу електронного та побутового електрообладнання і його імпорту без ввезення із-за кордону.
10. Зовнішньоекономічний договір - контракт № 17-12/07 від 25 грудня 2007 року, який передбачає продаж електронного та побутового електрообладнання нерезиденту за межами України.
11. Специфікація до даного контракту № 1 від 25 грудня 2007 року.
12. Рахунок-фактуру № 17-07 від 25 грудня 2007 року на суму специфікації.
13. Акт прийому-передачі обладнання і прав власності на нього № 1 від 15 січня 2008 року на території Російської Федерації.
14. Специфікація до даного контракту № 5 від 17 січня 2008 року.
15. Рахунок-фактуру № 6-08 від 17 січня 2008 року на суму специфікації.
16. Акт прийому-передачі обладнання і прав власності на нього № 5 від 05 лютого 2008 року на території Російської Федерації.
Надання будь-яких інших або додаткових документів (в тому числі і документів про сплату додаткового збору чи доручення на перерахування якого-небудь збору за рахунок клієнта) Правилами або іншим законодавчим актом України не визначено.
Однак не дивлячись на це, відповідач 2 відмовив у виконанні заяви на купівлю іноземної валюти посилаючись на те, що позивачем не було додатково перераховано суму збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, а сама заява не містить вказівки на про те, що позивач доручає відповідачу 2 утримати та перерахувати 0,5% від суми покупки у вигляді збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню. Платниками збору з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню є юридичні особи - резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи - нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки - члени міжнародних платіжних систем, банки (у тому числі уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами) та фізичні особи, в тому числі нерезиденти, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню. Банки та їх установи зобов'язані нараховувати, утримувати та одночасно із подачею заявки на купівлю іноземної валюти, здійснювану ними за власними операціями і від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачувати до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі, встановленому цим Законом, від суми операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, зазначеної у такій заявці, вести податковий облік та подавати звітність органам Пенсійного фонду України.
З 01.01.2004р. набрав сили Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховими внесками являються - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно п. 8 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.
При цьому, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (п. 15 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”). Згідно ст. 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" збір на обов’язкове державне пенсійне страхування є складовою частиною страхових внесків і виключно цим законом визначаються платники страхових внесків.
Визначення платників додаткового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як складової частини страхових внесків до Пенсійного Фонду України базується на нормах Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”. За даним законом платниками цього збору є юридичні і фізичні особи, що здійснюють операції купівлі-продажу валют.
Разом з тим, за Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені в ст. 14 Закону, і застраховані особи (п. 1 ст. 15 Закону).
Статтею 14 названого Закону визначено коло платників страхових внесків, до яких належать роботодавці-підприємства, установи, організації, створені згідно законодавства України, філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи підприємств та організацій, створені згідно законодавства України та, які мають самостійний баланс або розташовані на території України. Зі змісту вказаної статті випливає, що юридичні особи-нерезиденти можуть бути платниками страхових внесків тільки у випадку створення на території України відповідно до вимог діючого законодавства України постійного представництва або іншого відособленого підрозділу, який має самостійний баланс.
Відповідно до п. 5 ст. 14 Закону платниками страхових внесків зокрема є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 і частини першої статті 12 цього Закону, а саме:
1) за п. 4 ст. 11 Закону - особи, що забезпечують себе роботою самостійно: адвокатська, нотаріальна діяльність і т.д.
2) за ч. 1 ст. 12 Закону - особи, що мають право на добровільне страхування. Іноземці, що постійно проживають або працюють на території України, мають право на добровільну участь у системі українського загальнообов'язкового державного пенсійного забезпечення.
3) за п. 3 ст. 11 Закону - фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування.
До жодної з перелічених категорій - ОСОБА_3, як громадянин республіки Молдова, не відноситься через те, що не є юридичною особою, не має найманих осіб –працівників, відособленого підрозділу на території України з самостійним балансом.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26 Конституції України)
ОСОБА_3 має статус громадянина іншої держави - Республіки Молдова, і тому, при застосуванні норм українського законодавства, обов'язковим є врахування норм міжнародних договорів та спеціального законодавства в сфері пенсійного забезпечення.
Так, відповідно до ст. 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України.
Відповідно до п. 2 ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори України" якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно із п. 1 ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
29 жовтня 1996 року Україна ратифікувала міжнародну Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 2 даної Угоди ця Угода поширюється на державне пенсійне забезпечення громадян, яке встановлене або буде встановлене законодавством кожної з держав.
Згідно ст. 5 вказаної міжнародної Угоди пенсійне забезпечення громадян України і громадян Республіки Молдова та членів їх сімей здійснюється по законодавству тієї держави, на території якої вони постійно проживають.
Фізичні особи - громадяни Республіки Молдова - нерезиденти, які постійно не проживають на території України не являються платниками страхових внесків, в тому числі і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином суд вважає, що фізичні особи - нерезиденти неповинні сплачувати збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Вказане підтверджується і листом Пенсійного фонду України від 29.11.2004р. № 12174/06, згідно якого збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти сплачується уповноваженими банками, кредитно-фінансовими установами, юридичними особами-резидентами, постійними представництвами юридичної особи-нерезидента та підприємцями, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, фізичними особами при здійсненні кожної операції з купівлі іноземної валюти. Отже, юридичні особи - нерезиденти, які не мають постійних зареєстрованих представництв в Україні, не визначені як платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валют в безготівковому порядку.
Крім того, вищевикладене підтверджується також постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2009р. по справі № 2а-24683/08/0570, яка вступила в законну силу (арк. справи 23 том ІІ), якою в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Донецька до ТОВ “Унікомбанк” про стягнення сум страхових внесків в розмірі 15 336 634, 97 грн. було відмовлено, в тому числі по даному позивачу.
Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Враховуючи вищевикладене, 2-й відповідач своїми діями по відмові у виконанні зави на купівлю валюти фактично безпідставно позбавляє можливості позивача своєчасно виконати взяті на себе зобов'язання як за договорами комісії, так і за зовнішньоекономічними договорами. А також, 2-й відповідач порушує права позивача, передбачені умовами укладених договорів банківського рахунку та угоди про відкриття поточного рахунку в іноземній валюті та розрахунково-касового обслуговування.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що дії 2-відповідача щодо відмови у виконанні заяви про купівлю іноземної валюти № 1 від 07 квітня 2008 року є незаконними та такими, що порушують майнові права та інтереси позивача, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання 2-відповідача вчиняти дії по виконанню всіх наступних заяв про купівлю іноземної валюти без утримання та перерахування збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, суд відмовляє в задоволенні таких вимог, оскільки відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, організації та інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, тобто право сторони на момент звернення до суду вже повинно бути порушеним, а не з припущення порушення такого права в майбутньому.
Стосовно позовних вимог щодо 1-відповідача, суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 повністю виконав умови договору доручення, так як він надав банку всі необхідні документи до заявки на купівлю валюти, які передбачені Постановою КМУ №1740 від 03.11.98р., тому у нього відсутня вина в зв'язку з відмовою банком у задоволенні заявки, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати дії Публічного акціонерного товариства “УНІКОМБАНК” (код 26287625) по відмові у виконанні заяви на купівлю іноземної валюти № 1 від 07.04.2008 року протиправними.
Зобов’язати Публічне акціонерне товариство“ УНІКОМБАНК” (м. Донецьк, вул. Челюскінцев,202-а, код 26287625) вчинити дії по виконанню заяви про купівлю іноземної валюти № 1 від 07.04.2008 року без утримання та перерахування збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підписано 25.01.10р.
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 18.01.2010 |
Оприлюднено | 29.07.2010 |
Номер документу | 7812499 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Яризько В.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні