Постанова
від 14.11.2018 по справі 461/13458/14-ц
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 461/13458/14-ц

провадження № 61-17549св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Комерційний банк Південкомбанк ,

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - приватне акціонерне товариство Страхова компанія Ейемджи Груп ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк Південкомбанк в собі виконуючої обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк Південкомбанк на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2016 року у складі судді Вознюка С. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Іванової І. В., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк Південкомбанк (далі - ПАТ КБ Південкомбанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - приватне акціонерне товариство Страхова компанія Ейемджи Груп (далі - ПрАТ Страхова компанія Ейемджи Груп ), про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 15 березня 2013 року між ним та

ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит на споживчі потреби в розмірі 950 тис. грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17 % річних, з кінцевою датою повернення кредиту 25 лютого 2015 року.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору у нього утворилась заборгованість, яка станом на 28 жовтня 2014 року складала

1 033 818 грн 87 коп., яку банк просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до

ПАТ КБ Південкомбанк , третя особа - ПрАТ Страхова компанія Ейемджи Груп , про визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 14 березня 2013 року між ПрАТ СК Ейемджи Груп та ПАТ КБ Південкомбанк був укладений договір банківського вкладу Стандартний про розміщення депозитного вкладу в розмірі 1 млн грн строком на 2 роки з виплатою відсотків.

15 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ Південкомбанк був укладений кредитний договір № 170К-21Ф про надання кредиту в сумі

950 тис. грн. Для забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 15 березня 2013 року між ПрАТ СК Ейемджи Груп та ПАТ КБ Південкомбанк був укладений договір застави майнових прав на депозитний вклад № 1703-21Ф, згідно з яким депозит в розмірі 1 млн грн за договором банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю, передавався під заставу для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором

№ 170К-21Ф, згідно з яким йому було видано кредит в розмірі 950 тис. грн.

Крім того, 11 квітня 2014 року між ПрАТ СК Ейемджи Груп та ОСОБА_1 був укладений договір про заміну кредитора у зобов'язанні по договору банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю, згідно з яким ПрАТ СК Ейемджи Груп передало, а ОСОБА_1 прийняв право вимоги до ПАТ КБ Південкомбанк за договором банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю на суму 1 млн грн. Про заміну кредитора в договорі банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю було повідомлено ПАТ КБ Південкомбанк .

Однак, всупереч умовам договорів, що склали кредитний проект, ПАТ КБ Південкомбанк , відмовився від виконання вимог ОСОБА_1 і ПрАТ СК Ейемджи Груп щодо дострокового припинення договорів кредитного проекту: договору банківського вкладу Стандартний від 14 березня 2013 року

№ 588Д-21Ю, кредитного договору від 15 березня 2013 року № 170К-21Ф та договору застави майнових прав на депозитний вклад від 15 березня 2013 року № 1703-21Ф, тому ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати припиненим з 11 квітня 2014 року, у зв'язку із поєднанням боржника і кредитора в одній особі, його зобов'язання перед

ПАТ КБ Південкомбанк за кредитним договором від 15 березня 2013 року

№ 170-21Ф; визнати відсутнім у ПАТ КБ Південкомбанк права на стягнення з нього заборгованості за кредитним договором від 15 березня 2013 року

№ 170-21Ф; визнати договір застави майнових прав на депозитний вклад

від 15 березня 2013 року № 1703-21Ф припиненим з 11 квітня 2014 року.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ Південкомбанк відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано припиненим

з 11 квітня 2014 року зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором

від 15 березня 2013 року № 170К-21Ф, укладений між ПАТ КБ Південкомбанк та ОСОБА_1, щодо повернення суми кредиту в розмірі 950 тис. грн. Визнано припиненими з 11 квітня 2014 року зобов'язання за договором застави майнових прав на депозитний вклад № 1703-21Ф від 15 березня 2013 року, укладеного в забезпечення виконання кредитного договору № 170К-21Ф

від 15 березня 2013 року, між ПАТ КБ Південкомбанк та ПрАТ Страхова компанія ЕйЕмДжи Груп , на суму 1 млн грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання по розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням положень статті 606 ЦК України, зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором

від 15 березня 2013 року № 170К-21Ф припинилось, у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ Південкомбанк відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що після набуття 11 квітня 2014 року ОСОБА_1 прав на банківський вклад Стандартний № 588Д-21Ю

ПАТ КБ Південкомбанк в силу статей 592, 1060 ЦК України банк повинен був здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог і за рахунок депозитних коштів, яких достатньо, погасити заборгованість за кредитним договором в зв'язку з чим висновок суду про обґрунтованість зустрічних позовних вимог в цій частині відповідає обставинам справи та вимогам закону.

У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ПАТ КБ Південкомбанк в собі виконуючої обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Південкомбанк в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до договору застави дострокове погашення зобов'язань боржника це право банку, а не обов'язок. Оскільки ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп відступило право вимоги кредитора всупереч положенням договору банківського вкладу Стандартний

від 14 березня 2013 року, порушивши пункт 2.6, тобто в односторонньому порядку відступило право вимоги ОСОБА_1 без відповідного погодження із ПАТ КБ Південкомбанк , то цей договір про відступлення права вимоги є недійсним.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

18 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 14 березня 2013 року між ПАТ КБ Південкомбанк та ПрАТ СК Ейемджи Груп був укладений договір банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю, згідно з яким останнє перераховує грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, а банк приймає грошові кошти вкладника в сумі 1 млн. грн строком до 26 лютого 2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

15 березня 2013 року між ПАТ КБ Південкомбанк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 170К-21Ф, згідно з яким банк надає позичальнику кредит на споживчі потреби в сумі 950 тис. грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17 % річних, з кінцевою датою повернення кредиту 25 лютого 2015 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором,

15 березня 2013 року між ПАТ КБ Південкомбанк та ПрАТ СК Ейемджи Груп був укладений договір застави майнових прав на депозитний вклад № 1703-21Ф.

Пунктом 1.1 вказаного договору застави передбачено, що цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з кредитного договору № 170К-21ФК від 15 березня 2013 року, а також усіх додаткових угод/додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, укладеного між заставодержателем та ОСОБА_2, за умовами якого позичальник зобов'язаний до 25 лютого 2015 року повернути заставодержателю отримані за кредитним договором кредитні кошти в сумі 950 тис. грн, сплатити проценти за його користування у розмірі 17 % річних, а також повністю сплатити штрафні санкції (пеню) у випадках та розмірах, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору застави, в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у пункті 1.1 цього договору, заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передає в заставу заставодержателю майнові права на депозитний вклад, що розміщений на рахунку № 2651016537002, відкритому в Київській Філії ПАТ КБ Південкомбанк .

Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ Південкомбанк , заборгованість за кредитним договором від 15 березня 2013 року № 170К-21Ф станом на 28 жовтня 2014 року становить 1 033 818 грн 87 коп.

18 березня 2014 року ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп та ОСОБА_1 надав на адресу ПАТ КБ Південкомбанк лист № 091/01/05 з вимогою про дострокове вилучення вкладу за договором банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю від 14 березня 2013 року та дострокове припинення договору банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю від 14 березня 2013 року і спрямування грошових коштів вкладу на дострокове погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 170К-21Ф від 15 березня 2013 року.

ПАТ КБ Південкомбанк 21 березня 2014 року надав відповідь за № 04/735, про те, що ПАТ КБ Південкомбанк з вимогою ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп та ОСОБА_1 не погодився, пославшись на пункт 1.6 договору банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю, яким передбачено, що дострокове повне або часткове повернення вкладу умовами вкладу не передбачено.

11 квітня 2014 року між ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп та ОСОБА_1 був укладений договір про заміну кредитора у зобов'язанні по договору банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю, згідно з яким ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп передало, а ОСОБА_1 прийняв право вимоги до ПАТ КБ Південкомбанк за договором банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю на суму 1 млн грн. Про заміну кредитора в договорі банківського вкладу Стандартний

№ 588Д-21Ю 14 квітня 2014 року ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп направило ПАТ КБ Південкомбанк лист зі зворотнім повідомленням.

Згідно з частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, зарахуванням (стаття 601 ЦК України).

Відповідно до статті 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Зазначена підстава припинення цивільно-правового зобов'язання відноситься до групи підстав, що не належать до правочинів і не залежать від волі сторін.

Поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі має місце у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної в законі підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Поєднання боржника і кредитора в одній особі може відбуватись для юридичних осіб - при реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємним зобов'язанням; для фізичних осіб - при спадковому правонаступництві в разі переходу майна кредитора до боржника і навпаки. Отже, при такому поєднанні боржника і кредитора (двох суб'єктів) один із цих суб'єктів правовідносин повинен зникнути, у зв'язку з цим і припиняється зобов'язання.

Ураховуючи наведене, стаття 606 ЦК України повинна застосовуватися судом до правовідносин у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі, та якщо при цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає і з двох самостійних суб'єктів залишається (утворюється) один, в якому поєднується боржник і кредитор. Саме в такому разі підстава припинення цивільно-правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України

від 16 вересня 2015 року у справі № 6-43цс15.

Положення статті 606 ЦК України, у цьому випадку, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки позивач за зустрічним позовом та відповідач за первісним позовом є та сама фізична особа, отже поєднання двох суб'єктів не відбулося.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

За змістом частини п'ятої статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (у редакції Закону № 629-VIII від 16 липня 2015 року) з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Враховуючи, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 вересня 2014 року прийнято рішення № 101 про початок ліквідації

ПАТ Південкоммбанк , також неможливим є і зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку.

У період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог має здійснюватися в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених статтею Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , у зв'язку з чим припинення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які фактично є задоволенням (погашенням) вимог кредитора в порушення порядку статті 52 цього Закону, не допускається.

Вказаним Законом встановлений певний порядок погашення вимог до банку, який ліквідується, а тому зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України Про банки і банківську діяльність .

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2047цс16.

Суди попередніх інстанцій, застосовуючи до спірних правовідносин статтю 606 ЦК України, не врахували вказаних роз'яснень та дійшли передчасного висновку про те, що ОСОБА_1 по відношенню до ПАТ КБ Південкомбанк одночасно набув статусу кредитора та боржника на суму кредитного договору.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості досліджувати докази, з'ясовувати обставини справи, необхідні для прийняття рішення, перешкоджає ухваленню нового судового рішення, а тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк Південкомбанк в собі виконуючої обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк Південкомбанк задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня

2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Дата ухвалення рішення14.11.2018
Оприлюднено28.11.2018

Судовий реєстр по справі —461/13458/14-ц

Постанова від 01.10.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Висоцька Валентина Степанівна

Ухвала від 27.02.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Висоцька Валентина Степанівна

Постанова від 31.01.2019

Цивільне

Київський апеляційний суд

Савченко Сергій Іванович

Ухвала від 28.12.2018

Цивільне

Київський апеляційний суд

Савченко Сергій Іванович

Постанова від 14.11.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Хопта Сергій Федорович

Ухвала від 02.11.2017

Цивільне

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Леванчук Андрій Олексійович

Ухвала від 29.06.2017

Цивільне

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Леванчук Андрій Олексійович

Ухвала від 21.03.2017

Цивільне

Апеляційний суд Київської області

Гуль В. В.

Ухвала від 27.01.2017

Цивільне

Апеляційний суд Київської області

Гуль В. В.

Ухвала від 27.01.2017

Цивільне

Апеляційний суд Київської області

Гуль В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні