Постанова

від 22.11.2018 по справі 344/9300/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/9300/16-ц

Провадження № 22-ц/4808/137/18

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Матківський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю: представника апелянта ПП Аресконт Пукіша Т.Р., позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства Аресконт про стягнення заборгованості по заробітній платі, визнання дійсним контракту, та зустрічним позовом Приватного підприємства Аресконт до ОСОБА_2 про визнання недійсним контракту, стягнення безпідставно привласнених коштів, з апеляційною скаргою Приватного підприємства Аресконт на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 серпня 2018 року, ухваленого суддею Антоняком Т.М.,

в с т а н о в и в:

22 липня 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Приватного підприємства Аресконт про визнання дійсним контракту та стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 31.08.2015 року був призначений на посаду директора ПП Аресконт . 12.04.2016 року його звільнено з посади директора за згодою сторін. Трудові відносини між ними було оформлено шляхом укладення контракту з директором приватного підприємства Аресконт (далі - Контракт ), яким визначено права та обов'язки сторін, інші суттєві умови, зокрема, й структуру формування та розмір заробітної плати директора підприємства. Підпунктом 3.1 контракту було передбачено, що керівнику щомісяця виплачується заробітна плата в розмірі не менше, ніж десять мінімальних розмірів заробітної плати, встановлених законодавством України, та додаткові виплати, а саме: частина прибутку підприємства в розмірі 10 відсотків в місяць від залучених особисто керівником підприємства нових клієнтів (договорів на охорону тощо) та одноразова виплата за залучення нових клієнтів в розмірі місячної оплати за укладеним договором на охорону при умові укладення такого договору терміном не менше ніж на 1 рік.

Тому, за період роботи на посаді директора розмір його заробітної плати повинен становити 135510,35 гривень, з яких посадовий оклад - 101709 гривень; одноразові виплати за залучення нових клієнтів - 29288,75 гривень; частина прибутку підприємства в розмірі 10 відсотків в місяць від залучення особисто керівником нових клієнтів - 4107,60 гривень.

Зазначав, що сума фактично отриманого ним доходу за час роботи на посаді директора підприємства становила тільки 12755,20 гривень.

Тому на час звільнення заборгованість відповідача по виплаті заробітної плати складає 122350,15 гривень.

Усні та письмові вимоги до відповідача провести повний розрахунок залишились без реакції.

09.02.2017 року ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги та просив визнати контракт з директором ПП Аресконт дійсним, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 101889,30 грн, оскільки він отримав кошти в сумі 24000 гривень в якості зарплати та відпускних за грудень та січень, допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Відповідач Приватне підприємство Аресконт подало зустрічну позовну заяву, в якій просило суд визнати недійсним контракт з директором ПП Аресконт ОСОБА_2 (позивачем по справі) від 31.08.2015 року та стягнути з нього 11 700 гривень безпідставно привласнених коштів підприємства.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач посилався на те, що будь-які претензії позивача з приводу виплати недоотриманого доходу є надуманими, сфальсифікованими, нічим не підтверджені, оскільки жодного контракту між ними укладено не було. Позивач працював на підставі наказу у відповідності до норм КЗпП України.

Згідно поданої копії позивачем контракт був підписаний ОСОБА_4, який діяв згідно цивільно-правової довіреності для представлення інтересів ОСОБА_5 Однак, проаналізувавши дану довіреність, з'ясовано, що вона видана виключно для представлення інтересів фізичної особи ОСОБА_5 в органах державної влади та місцевого самоврядування без права підпису. Дана довіреність жодним чином не стосується корпоративних прав ОСОБА_5 як власника ПП Аресконт , тобто довіреність не надавала повноважень представникові підписувати будь-яку документацію, що стосується корпоративних прав ПП Аресконт . Крім того, на момент звільнення з роботи за ОСОБА_2 обліковується борг перед підприємством в розмірі 11700 грн внаслідок несанкціонованого зняття готівкових коштів з рахунку підприємства. Такі дії підпадають під кваліфікацію ст.191 КК України. Гроші позивач обіцяв повернути, однак не повернув, а звернувся з до суду з безпідставним і надуманим позовом.

Ухвалою суду первісний та зустрічний позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 серпня 2018 року позов ОСОБА_2 до Приватного підприємства Аресконт про стягнення заборгованості по заробітній платі та визнання дійсним контракту задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства Аресконт на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 101 889 гривень 30 копійок.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 13 780 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства Аресконт в дохід держави 1018,89 грн. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства Аресконт до ОСОБА_2 про визнання недійсним контракту та стягнення безпідставно привласнених коштів відмовлено.

На дане рішення представник Приватного підприємства Аресконт подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення зустрічного позову.

Апелянт у скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Суд не взяв до уваги довідку про доходи, наданупідприємством, і первинні бухгалтерські документи(а.с.123-134), із яких видно, що за період з вересня 2015 року по березень 2016 року згідно яких ОСОБА_2 було нараховано та отримано кошти на загальну суму 12096,15 грн., нарахування та виплата заробітної плати відбувалась щомісячно у відповідності до посадового окладу, що становив спочатку 1730 грн до квітня 2016 року, а після цього 1750 грн. Жодного контракту між власником ПП Аресконт та ОСОБА_2 ніколи не укладалось.

Судом не досліджено, що спірний контракт зі сторони ПП Аресконт було підписано представником власника підприємства, який не мав повноважень на укладення такого контракту, жодної згадки у поданій довіреності про підприємство немає, тому такий контракт повинен бути визнаний недійсним.

Суд, в порушення вимог статей 76-81 ЦПК України, прийняв за основу ксерокопії, долучені позивачем для обґрунтування позовних вимог, які не можуть вважатися належними, допустимими та достовірними доказами, а саме: ксерокопію розпорядження власника корпоративних прав №09/02-16 від 09.02.2016 року(а.с.63), ксерокопію доповідної записки, яка невідомо ким виготовлена і ніким не підписана(а.с.64), ксерокопію доповідної записки, що підписана позивачем(а.с.65).

Суд не прийняв до уваги показання головного бухгалтера ПП Аресконт , яким надані обґрунтовані пояснення, що ОСОБА_2 працював на підставі наказу, отримував кошти у відповідності до затвердженого штатного розпису ПП Аресконт , а також, що жодних коштів в розмірі 24000 грн. в касі підприємства ОСОБА_2 на підставі неіснуючого контракту ніколи не отримував.

Також помилковим є висновок суду щодо розрахунку позивача із приводу загальної суми виплат, які мали бути йому виплачені за залучення нових клієнтів. У випадку виконання таких робіт, фіксування їх мало б відбуватись на підставі актів про виконання із відповідним двостороннім погодженням між власником та виконавцем.

Крім того, на момент звільнення із роботи за позивачем обліковується борг перед підприємством в розмірі 11700 грн., який виник внаслідок несанкціонованого зняття готівкових коштів із рахунку підприємства.

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, оскільки доводи апеляційної скарги були досліджені судом і їм надана правильна правова оцінка.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши представника апелянта, який вимоги скарги підтримав, позивача, який вимоги скарги заперечив, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 101889,30 грн, з яких: посадовий оклад в сумі 68492,95 грн, одноразові виплати за залучення нових клієнтів в розмірі місячної оплати за укладеним договором на охорону в сумі 29288,75 грн та частина прибутку підприємства в розмірі 10 відсотків в місяць від залучених особисто керівником підприємства нових клієнтів в сумі 4107,60 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що такі вимоги є підставними і законними, обґрунтовані відповідними та належними доказами і підлягають до задоволення в повному обсязі, згідно до поданих уточнених позовних вимог.

Однак повністю погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального, без повного з'ясування обставин справи, що мають значення, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною 4 статті 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 31.08.2015 року був призначений на посаду директора приватного підприємства Аресконт згідно наказу №137-К від 31.08.2015 (а.с. 8), а з 12.04.2016 року його звільнено з цієї посади за згодою сторін на підставі наказу №13-К від 12.04.2016 (а.с. 10).

Трудові відносини між ОСОБА_2 та приватним підприємством Аресконт з ініціативи останнього було оформлено шляхом укладення Контракту між ПП Аресконт в особі представника засновника ОСОБА_4, що діє на підставі нотаріальної довіреності від 09.06.2015 року.

Даним контрактом визначено права та обов'язки сторін, інші суттєві умови, зокрема, й структуру формування та розмір заробітної плати директора підприємства.

Так, підпункт а п. 3.1 розділу 3 про оплату праці та соціально-побутове забезпечення керівника Контракту передбачав, що керівнику підприємства щомісяця виплачується заробітна плата в наступних розмірах: посадовий оклад в розмірі не менше ніж десять мінімальних розмірів заробітної плати, встановлених законодавством України. Крім того, підпунктом б пункту 3.1 Контракту були передбачені додаткові виплати:

- частина прибутку підприємства в розмірі 10 відсотків в місяць від залучених особисто Керівником Підприємства нових клієнтів (Договорів на охорону, на установку систем сигналізації та відеоспостереження тощо);

- одноразової виплати за залучення нових клієнтів в розмірі місячної оплати за укладеним договором на охорону при умові укладення такого договору строком не менше ніж на один рік. У випадку укладення такого договору терміном менше ніж на один рік одноразова виплата здійснюється пропорційно до кількості місяців, поки буде діяти Договір.

Відповідно до ч.3, 4 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Постановою Кабінету Мінінстрів України від 19 березня 1994 року №170 Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору передбачено, що відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України контракт укладається у письмовій формі і підписується роботодавцем та працівником, якого приймають (наймають) на роботу за контрактом.

Контракт оформляється у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін контракту.

За згодою працівника копію укладеного з ним контракту може бути передано профспілковому чи іншому органові, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за додержанням умов контракту.

Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі.

Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про державний Бюджет України на 2015 рік від 17.09.2015 року внесено зміни до ст.ст.7-8 Закону країни Про державний бюджет України на 2015 рік , а саме: з 01.09.2015 року мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 1378 гривень.

Згідно наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку заборгованості за період роботи на посаді директора (з 01.09.2015 року по 12.04.2016 року) його заробітна плата мала б становити 135510,35 грн, з яких:

1) посадовий оклад - 101709 грн (7 (місяців) x 1378(розмір мінімальної заробітної плати) = 96460 грн + 5249 грн(оплата за 8 робочих днів, відпрацьованих у квітні);

2) одноразові виплати за залучення нових клієнтів - 29288,75 грн;

3) частина прибутку підприємства в розмірі 10 відсотків в місяць від залучення особисто керівником нових клієнтів - 4107,60 грн.

Згідно довідки про доходи (а.с.7) загальна сума фактично отриманого позивачем доходу за час роботи на посаді директора підприємства становила 12755,20 грн (12096,15 грн. за вересень 2015 року по березень 2016 року + 659,05 грн за квітень).

З урахуванням уточнених позовних вимог та розрахунку позивача за первісним позовом, які не спростовані відповідачем, вбачається, що розпорядженням №09/02-16 від 09.02.2016 року власника корпоративних прав ПП Аресконт ОСОБА_5 (а.с. 63), на підставі саме положень Контракту, а саме: п.2.2.7, п.3.4, п.6.3 Б , в лютому 2016 року в приватному підприємстві Аресконт проводилась службова перевірка правильності отримання директором підприємства коштів в грудні 2015 року - січні 2016 року в якості зарплати та відпускних. Відповідно до розрахунку головного бухгалтера ПП Аресконт ОСОБА_6 (а.с. 66) правильності отримання директором підприємства коштів в грудні 2015 року - січні 2016 року в якості зарплати та відпускних та доповідної записки ОСОБА_2 №1 від 03.03.2016 року (а.с. 67) було встановлено, що ОСОБА_2 на законних підставах отримав в касі ПП Аресконт кошти в сумі 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень, розмір якої визначений відповідно до п.п. 3.1, 3.4 Контракту з директором ПП Аресконт від 31.08.2015 року.

З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку про те, що Контракт між сторонами дійсно був укладений, оскільки рішення власника корпоративних прав ПП Аресконт ОСОБА_5 безпосередньо стосувались виконання положень контракту з директором підприємства - ОСОБА_2 Крім того, Контракт укладений відповідно положень законодавства та в передбаченому законодавством порядку (ч.3, 4 Господарського кодексу України та Постанова Кабінету Мінінстрів України від 19 березня 1994 року №170 Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору .

Зазначеним спростовуються доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що жодного контракту між власником ПП Аресконт та ОСОБА_2 ніколи не укладалось.

З урахуванням уточнених позовних вимог, остаточний розрахунок позовних вимог за первісним позовом зменшено на 20460,85 гривень (24000 гривень - (1703,43 гривень + 1832,72 гривень)= 20460,85 гривень, де 1703,43 гривень та 1832,72 гривень - зарплата згідно до довідки про доходи отримані грудень - січень 2015-2016 років.

Тому, за остаточним розрахунком позовних вимог ОСОБА_2 заробітна плата за виконання обов'язків директора у розмірі посадового окладу передбаченого штатним розписом, але не менше ніж десять мінімальних розмірів заробітної плати, встановлених законодавством України, становить 68492,95 грн.

Вимоги щодо розміру і виплати посадового окладу відповідно до п.3.1. а Контракту підтверджуються наказом №137-К від 31.08.2015 (а.с. 8); наказом №13-К від 12.04.2016 (а.с. 10); Контрактом (а.с. 11-15); розпорядженням №09/02-16 від 09.02.2016 року власника корпоративних прав ПП Аресконт ОСОБА_5 (а.с. 63); розрахунком головного бухгалтера ПП Аресконт ОСОБА_6 (а.с. 66); доповідною запискою ОСОБА_2 №1 від 03.03.2016 року (а.с. 67).

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України Про оплату праці , якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, не виплачуючи заборговану позивачеві заробітну плату, відповідач порушив його право на своєчасне одержання винагороди за працю, гарантоване Конституцією України, Законом України Про оплату праці та обмежив право на використання його власності для задоволення життєвих потреб грошових коштів, тому суд дійшов вірного висновку про порушення права позивача.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що суд не взяв до уваги довідку про доходи, надану позивачем, і первинні бухгалтерські документи, із яких видно позивачу було нараховано та отримано ним кошти на загальну суму 12096,15 гривень, нарахування та виплата заробітної плати відбувалась щомісячно у відповідності до посадового окладу, що становив спочатку 1730 гривень до квітня 2016 року, а після цього 1750 гривень, колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами було укладено Контракт, яким передбачено умови оплати праці позивача, а тому заробітна плата повинна виплачуватись у розмірі та умовах передбачених Контрактом.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд не прийняв до уваги показання свідка - головного бухгалтера ПП Аресконт , яким надані обґрунтовані пояснення, що ОСОБА_2 працював на підставі наказу, отримував кошти у відповідності до затвердженого штатного розпису ПП Аресконт , а також, що жодних коштів в розмірі 24000 гривень в касі підприємства ОСОБА_2 на підставі неіснуючого контракту ніколи не отримував, не заслуговують на увагу, оскільки суд у рішенні зазначив, що показання допитаного свідка не дають змогу встановити зв'язок між поясненнями сторін і спірними правовідносинами, та фактично є неспроможними підтвердити чи спростувати наявні у справі письмові докази та пояснення сторін, а тому оцінюються судом критично.

Також апелянт в апеляційній скарзі посилався на те, що суд, в порушення вимог статей 76-81 ЦПК України, прийняв за основу ксерокопії, долучені позивачем для обґрунтування позовних вимог, які не можуть вважатися належними, допустимими та достовірними доказами, а саме: ксерокопію розпорядження власника корпоративних прав №09/02-16 від 09.02.2016 року(а.с. 63), ксерокопію доповідної записки, яка невідомо ким виготовлена і ніким не підписана(а.с. 64), ксерокопію доповідної записки, що підписана позивачем(а.с. 65). Однак такі доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки частиною 2 ст. 65 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент подання вищевказаних доказів (09.02.2017р.), було передбачено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі; якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу. Оскільки відповідач із клопотанням до суду про витребування оригіналів вказаних документів не звертався, у суду не було підстав не приймати вищевказані копії письмових доказів, які не виклакають сумнівів у їх достовірності.

Крім цього у засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 подав оригінали Контракту, укладеного з ним як директором ПП Аресконт , наказ №137-К від 31.08.2015 року про призначення його на посаду директора з 01.09.2015 року, рішення №52 від 31.08.2015 року за підписом власника підприємства ОСОБА_5 про призначення його на посаду директора, доповідну записку про перерахунок грошових коштів за грудень та січень на підставі п.3.4. та 3.1. Контракту, рішення власника ПП Ареконт ОСОБА_5 від 09.02.2016 року про доручення головному бухгалтеру ПП Аресконт здійсними перевірку отриманих коштів ОСОБА_2 за грудень - січень 2015-2016 років на підставі п.3.4. Контракту, розрахунок відпустки ОСОБА_2 за грудень - січень 2015-2016 років, де сума його заробітної плати зазначена значно більша, ніж у встановленому розмірі посадового окладу, акт №2 приймання-передачі від 12.04.2016 року готівкових коштів та ключів від кабінету. Також позивач подав оригінали довідок від 29.07.2016 року про укладення з його ініціативи договорів про надання охоронних послуг від фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 та директора ДП Завод якісних бетонів . Крім цього ним подано оригінал договору про надання охоронних послуг Обласній клінічній лікарні та довідку головного лікаря про укладення ним договору без відповідного підпису.

Наявність зазначених оригіналів документів у себе після звільнення ОСОБА_2 обґрунтував тим, що вони виготовлялися у двох примірниках, тобто для власника ПП Аресконт , а інші він залишав для себе.

Колегія суддів вважає, що зазначені оригінали документів підтверджують факт виконання роботи ОСОБА_2 на посаді директора за Контрактом і відповідно його права на отримання передбаченої заробітної плати за рахунок коштів підприємства, сума яких повинна складати не менше, ніж десять мінімальних розмірів заробітної плати, встановлених законодавством України.

Враховуючи наведене, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 68492,95 гривень на підставі п. 3.1 розділу 3 Контракту в розмірі щомісячного посадового окладу не менше, ніж десять мінімальних розмірів заробітної плати, встановлених законодавством України, є підставними та підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи представника апелянта, що розмір посадового окладу для ОСОБА_2 визначався тільки штатним розписом ПП Аресконт , актом перевірки управління Держпраці в Івано-Франківській області від 05.10.2016 року не виявлено порушень трудового законодавства, у тому числі із виплати заробітної плати працівникам, підтвердженням управління ПФУ в м.Івано-Франківську, що ОСОБА_2 фактично протягом грудня - січня 2015-2016 років виплачено 24000 гривень та нарахування заробітної плати за період роботи з квітеня по травень, оскільки він працював на посаді заступника директора ПП Аресконт згідно трудової книжки тільки з 02.06.2015 року.

Згідно штатного розпису ПП Аресконт посадовий оклад ОСОБА_2 як директора дійсно визначався у розмірі 1700 гривень та поступово підвищувався. Однак у п.3.1. Контракту передбачено, що підприємство виплачує працівнику також посадовий оклад згідно штатного розпису, однак категорично застережено, що сума оплати не може бути меншою, ніж десять розмірів мінімальної заробітної плати.

У засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 пояснив, що заробітну плату у розмірі, який перевищував його посадовий оклад йому видавалася на руки і за отримання цієї суми він не розписувався, такий порядок оплати був встановлений за вказівкою засновника підприємства. Саме тому і підтверджує отримання ним 24000 грн. за грудень - січень 2015-2016 років, що підтверджується оригіналом розрахунку та підписом головного бухгалтера ПП Аресконт . Колегія суддів вважає такі пояснення позивача обґрунтованими та переконливими і саме тому у довідці управління ПФУ м.Івано-Франківську не враховано отримання позивачем частини заробітної плати за грудень-січень 2015-2016 років.

У зв'язку із виплатою позивачу частини заробітної плати без відповідного обліку не могли бути виявлені відносно нього порушення і управлінням Держпраці в Івано-Франківській області.

У засіданні апеляційного суду позивачем ОСОБА_2 надано анкету кандидата на посаду заступника директора охоронної діяльності та у зв'язку із цим виконання обов'язків директора з випробувальним строком з квітня 2015 року з отриманням заробітку, тому й до розрахунку відпусток включено заробіток за квітень-травень 2016 року.

Разом з тим, суд дійшов передчасного висновку, що вимоги позивача про стягнення одноразових виплат за залучення нових клієнтів в розмірі місячної оплати за укладеним договором на охорону в сумі 29288,75 гривень та частини прибутку підприємства в розмірі 10 відсотків в місяць від залучених особисто Керівником підприємства нових клієнтів в сумі 4107,60 гривень підтверджуються доказами, що наявні в матеріалах справи, і не спростовані відповідачем.

Всупереч вимогам статей 76, 81 ЦПК України, стягнувши з відповідача одноразові виплати за залучення нових клієнтів в розмірі місячної оплати за укладеним договором на охорону в сумі 29288,75 гривень та частина прибутку підприємства в розмірі 10 відсотків в місяць від залучених особисто керівником підприємства нових клієнтів в сумі 4107,60 гривень, суд у своєму рішенні не навів доводів в обґрунтування своїх висновків, а також не звернув уваги, що належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених сум позивач не надав.

Суд вважав, що вимоги щодо стягнення 29288,75 гривень одноразових виплат за залучення нових клієнтів в розмірі місячної плати відповідно до п.3.1. б Контракту підтверджуються трьома договорами: 1) укладеним договором на охорону з ФОП ОСОБА_7 від 16.10.2015 р. (на один рік) в сумі 5952 грн. (а.с.154-157); 2) укладеним з ДП Завод якісних бетонів договором від 02.03.2016 р. (на один рік) в сумі 11700 грн. (а.с. 158-161), 3) укладеним з Обласною клінічною лікарнею договором від 01.04.2016 р. (на три місяці) в сумі 3761,75 грн. (а.с. 162-165).

Однак, у позовній заяві позивач просив стягнути 29288,75 гривень одноразових виплат за залучення нових клієнтів в розмірі місячної плати за чотирма договорами, в тому числі, 7875 грн. одноразових виплат за залучення нових клієнтів на підставі договору з ФОП ОСОБА_8 від 28.03.2016 року, проте будь-які докази на підтвердження факту укладення цього договору в матеріалах справи відсутні. Із довідки директора ПП Аресконт , наданої на вимогу апеляційного суду, вбачається, що вказаний договір не укладався, будь-які розрахунки згідно цього договору не проводились.

На зазначене суд, взагалі, уваги звернув, а тому будь-які підстав для стягнення 7875 грн. одноразових виплат за залучення нових клієнтів на підставі договору з ФОП ОСОБА_8 від 28.03.2016 року відсутні.

Більше того, що стосується позовної вимоги про стягнення 29288,75 гривень одноразових виплат за залучення нових клієнтів в розмірі місячної плати відповідно до п.3.1. б Контракту, то колегія суддів вважає, що такі позовні вимоги є недоведеними, оскільки для стягнення таких виплат недостатнім є сам факт укладення вказаних договорів. Крім того, стягуючи такі виплати суд не звернув уваги на положення п.3.2. Контракту, яким передбачено умови встановлення доплат, надбавок, премій винагород за підсумками роботи: у разі укладення Договору на охорону із залученням інвестиційних коштів підприємства на обладнання Клієнта за Договором системами сигналізації або (та) відеоспостереження, системи контролю доступу та інше, керівник отримує тільки 10% від прибутку по укладеному Договору без права на одноразову виплату, що передбачена пунктом 3.1. б ч.2.

Що стосується позовної вимоги щодо частини прибутку підприємства в розмірі 10 відсотків в місяць від залучених особисто керівником підприємства нових клієнтів відповідно до п.3.1. б Контракту в сумі 4107,60 грн. за договором з ФОП ОСОБА_7 від 16.10.2015 р. (з листопада 2015 р. по жовтень 2016 р.) - 2937,60 грн та за договором з ДП Завод якісних бетонів від 02.03.2016 року - 1170 грн, то суд вважав, що така вимога підтверджується підтверджується відповідними довідками(а.с.157, 161) про те, що від ПП Аресконт ініціатором укладання вказаних договорів виступав директор ОСОБА_2, який фактично під час неодноразових зустрічей та переговорів переконав керівництво ДП Завод якісних бетонів та ФОП ОСОБА_7 укласти договори саме з ПП Аресконт .

Однак такий висновок суду є помилковий. Факт залучення особисто ОСОБА_2 як керівником підприємства нових клієнтів повинен підтверджуватися не просто довідками, які видані в один день, через значний проміжок часу від укладення договору, є однотипними, а тому викликають сумнів у їх достовірності, а на підставі актів виконаних робіт із відповідним двостороннім погодженням між власником та виконавцем.

Відповідно до п.2.2.12. Контракту позивач повинен був нести персональну відповідальність за наявність боргів підприємства перед бюджетом, по виплаті заробітної плати працівникам підприємства і у випадку наявністі будь-якої з вище перелічених заборгованостей зобов'язаний був вживати дієвих заходів з метою іх погашення чи ліквідації.

Протягом періоду виконання обов'язків директора за Контрактом ОСОБА_2 не оформляв жодних документів щодо належності йому додаткових виплат, у тому числі частини прибутку підприємства у розмірі 10 відсотків та одноразової виплати за залучення нових клієнтів у розмірі місячної оплати.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення в частині стягнення одноразових виплат за залучення нових клієнтів в розмірі місячної оплати за укладеним договором на охорону в сумі 29288,75 гривень та частини прибутку підприємства в розмірі 10 відсотків в місяць від залучених особисто керівником підприємства нових клієнтів в сумі 4107,60 гривень, є обґрунтованими, тому зазначені вимоги позивач не підлягають до задоволення.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості по заробітній платі необхідно змінити, стягнувши з ПП Аресконт на користь ОСОБА_2 68492 гривні 95 копійок заборгованості по заробітній платі за період з 1 вересня 2015 по 12 квітня 2016 роки.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ПП Аресконт про визнання недійсним Контракту та стягнення з ОСОБА_2 11 700 грн. безпідставно привласнених коштів підприємства, суд дійшов вірного висновку про безпідставність вказаних вимог, огляду на наступне.

Правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Згідно із положеннями статті 207 ЦК України, яка встановлює вимоги до письмової форми правочину, зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, так зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі належних та допустимих доказів суд вірно встановив, що на виконання вказаного оспорюваного правочину сторонами правочину здійснювались передбачені Контрактом права та обов'язки, в тому числі і виплата заробітної плати у передбаченому оспорюваним Контрактом порядку. За таких обставин суд дійшов правильного висновку що оспорюваний Контракт відповідає вимогам закону і справжній волі сторін, тому підстави для визнання оспорюваного Контракту недійсним з мотивів, наведених зустрічному позові, відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що судом не досліджено, що спірний контракт зі сторони ПП Аресконт було підписано представником власника підприємства, який не мав повноважень на укладення такого контракту, тому такий контракт повинен бути визнаний недійсним, колегія суддів відхиляє, оскільки Контракт від імені ПП Аресконт було укладено представником засновника ОСОБА_4, що діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 09.06.2015 року, копію якої долучено до матеріалів справи (а.с. 16), виданої ОСОБА_5 - засновником ПП Аресконт . Більше того, ОСОБА_5 як власник корпоративних прав ПП Аресконт у своєму рішенні №09/02-16 від 09.02.2016 (а.с.63) посилається на положення Контракту(п.2.2.7, п.3.4, п.6.3 Б ), що свідчить про визнання даного Контракту.

Не знайшли свого підтвердження і посилання позивача за зустрічним позовом стосовно безпідставно привласнених коштів підприємства директором з огляду на те, що в правоохоронні органи позивач за зустрічним позовом з вказаного приводу не звертався, в матеріалах справи такі заяви відсутні. ПП Аресконт не подано жодного переконливого та допустимого доказу, що ОСОБА_2 привласнив 11700 гривень коштів підприємства.

У поданих ПП Аресконт документах відсутні підтвердження, що із ОСОБА_2 укладався договір поворотної позики на суму 11700 гривень. Крім цього відповідно до акту приймання-передачі від 08.02.2016 року ОСОБА_2 передав головному бухгалтеру підприємства печатку та карту-ключ підприємства, тому не міг самостійно розпоряджатися коштами підприємства, а такі дії вчиняв заступник директора за розпорядженням власника. Також відповідно до акту приймання-передачі від 12.04.2016 року ОСОБА_2 передав заступнику директора наявні у його зберіганні грошові кошти у розмірі 8477 гривень.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та судового збору.

В решті рішення необхідно залишити без змін як таке, що ухвалене з дотримання норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його законності не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Аресконт задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 серпня 2018 року в частині стягнення з Приватного підприємства Аресконт 101889.30 гривень заборгованості по заробітній платі та судового збору в розмірі 1018.89 гривень змінити.

Стягнути з Приватного підприємства Аресконт (код ЄДРПОУ 33162207, місцезнаходження: м.Івано-Франківськ, вул.Дорошенка, 28б) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) 68492 гривні 95 копійок (шістдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто дві гривні 95 копійок) заборгованості по заробітній платі за період з 1 вересня 2015 по 12 квітня 2016 роки.

Стягнути з Приватного підприємства Аресконт (код ЄДРПОУ 33162207, місцезнаходження: м.Івано-Франківськ, вул.Дорошенка, 28б) в дохід держави 684 гривні 93 копійки судового збору.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді: Л.В. Василишин

І.О. Максюта