Постанова

від 22.11.2018 по справі 2027/11739/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року

м. Харків

справа № 2027/11739/12

провадження № 22-ц/818/253/18

Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Юр-Алком , боржник ОСОБА_1, зацікавлені особи Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк Базис , ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому листі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 10 вересня 2018 року (в складі судді Скотаря А.Ю.),

встановив:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Юр-Алком звернулось до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому листі.

Заява мотивована тим, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29.01.2013 року у справі № 2020/11739/12 частково задоволені позовні вимоги ПАТ Акціонерного комерційного банку Базис (далі Банк) до ОСОБА_2 та ОСОБА_1. про звернення стягнення на майно і з ОСОБА_1. на користь Банку в якості погашення заборгованості за договором про надання кредитної лінії № 38/07-00 від 23.04.2007 року стягнуто 2886310,91 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 23070283,15 грн. та судові витрати в розмірі 3306,00 грн.

Вказане рішення змінено рішенням Апеляційного суду Харківської області від 20.06.2013 року, яким зменшена сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_1. на користь Банку, до 2118310,91 доларів США, що станом на 19.07.2012 року становить 16931659,00 грн.

На підставі зазначеного вище рішення Московським районним судом м. Харкова видані виконавчі листи, отримані Банком 21.09.2015 року, строк пред'явлення до виконання яких поновлений ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06.12.2016 року.

12.12.2016 року між ПАТ АКБ Базис та Товариством укладений договір про відступлення прав вимоги № ВВ-38/07-ФО відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги, в тому числі, за договором про надання кредитної лінії № 38/07-ФО від 23.04.2007 року.

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 10 вересня 2018 рокузаяву ТОВ Юридична компанія Юр-Алком , боржник ОСОБА_1, зацікавлені особи ПАТ Акціонерний комерційний банк Базис , ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому листі задоволено.

Замінено стягувача - ПАТ Акціонерний комерційний банк Базис у виконавчому листі, виданому Московським районним судом м. Харкова 21.09.2015 року у справі № 2027/11739/2012 про стягнення з ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, на користь ПАТ Акціонерний комерційний банк Базис в якості погашення заборгованості за Договором про надання кредитної лінії № 38/07-00 від 23.04.2007 року - 2118310,91 доларів США, що станом на 19.07.2012 року за офіційним курсом НБУ (100 доларів США = 799,30 грн.) становить 16931659 грн. на правонаступника - ТОВ Юридична компанія Юр-Алком , в частині стягнення 1867266 доларів США 47 центів.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся на цю ухвалу з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати та вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за наявності укладеного договору про відступлення права вимоги № ВВ-38/07-ФО, поновлення строку подання виконавчого документу вимагав ПАТ АКБ Базис , а не новий кредитор, як передбачено статтею ЦК України. Таким чином, судом першої інстанції при постановленні ухвали від 10.09.2018 року припустився неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме фіктивність Договору від 12 грудня 2016 року про відступлення права вимоги № ВВ-38/07-ФО.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи заяву ТОВ Юридична компанія Юр-Алком , суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Юридична компанія Юр-Алком є правонаступником ПАТ АКБ Базис у виниклих правовідносинах.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 29.01.2013 року, яке було змінене рішенням апеляційного суду Харківської області від 20.06.2013 року, з ОСОБА_1. на користь ПАТ АКБ БАЗИС за договором про надання кредитної лінії № 38/07-ФО від 23.04.2007 року стягнуто 2118310,91 доларів США, що станом на 19.07.2012 року становить 16931659,00 грн. та судові витрат в сумі 3306,00 грн. (а.с. 4-17).

21.09.2015 року на підставі вказаного судового рішення Московським районним судом м. Харкова виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1. на користь Банку в якості погашення заборгованості за договором про надання кредитної лінії № 38/07-ФО від 23.04.2007 року - 2118310,91 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 19.07.2012 року становить 16931659 грн. (а.с. 35).

Товариство, посилаючись на дані про розмір заборгованості ОСОБА_1. перед Банком відповідно до судових рішень, договору про відступлення прав вимоги № ВВ-38/07-ФО від 12.12.2016 року, за яким ПАТ АКБ Базис відступило ТОВ Юридична компанія Юр-Алком право вимоги за договором про надання кредитної лінії № 38/07-ФО від 23.04.2007 року, просить замінити Банк, який є стягувачем за виконавчим листом, правонаступником - ТОВ Юридична компанія Юр-Алком в межах стягнення 1600000 доларів США - суми основного боргу за договором, та 267266,47 доларів США - заборгованості за відсотками, а усього 1867266,47 доларів США (а.с. 20-23, 27-28).

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Частиною 5 статті 15 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з частини 1 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Тобто законом передбачено, що заміна сторони у виконавчому провадженні відбувається у разі її вибуття на правонаступника.

За положеннями частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених стаття 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи із норм пунктів 1, 2 частини 1 статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

У зв'язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 15 Про виконавче провадження , статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є особа, що отримала від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За загальним правилом, суть правонаступництва полягає в переході прав та обов'язків, що особисто не пов'язані з особою, яка вибуває з правовідносин, до іншої особи, яка вступає у спірні правовідносини.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2016 року між ПАТ АКБ БАЗИС та ТОВ Юридична компанія Юр-Алком , код ЄДРПОУ 37188412, укладено договір про відступлення прав вимоги № ВВ-38/07-ФО, відповідно до якого до Товариства перейшло право вимоги за договором про надання кредитної лінії № 38/07-ФО від 23.04.2007 року. (а.с. 20).

Цей договір є дійсним, не скасований та недійсним не визнаний.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення заяви ТОВ Юридична компанія Юр-Алком про заміну сторони виконавчого провадження.

Посилання апелянта на фіктивність Договору від 12 грудня 2016 року про відступлення права вимоги № ВВ-38/07-ФО, колегією суддів не приймаются, оскільки статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

З урахуванням вищезазначеного, правові підстави вважати договір про відступлення права вимоги недійсним відсутні. Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та останній судовим рішенням визнано недійсним.

Також не приймаються колегією суддів доводи апелянта стосовно того, що ПАТ АКБ БАЗИС та ТОВ Юридична компанія Юр-Алком не мали права укладати такий договір, оскільки ці товариства не мають ліцензії на вчинення валютних операцій, не надано доказів перерахування ТОВ Юридична компанія Юр-Алком на адресу ПАТ АКБ БАЗИС 37 528 810 грн., оскільки ці питання стосуються дійсності договору відступлення прав вимоги, що не є предметом цього судового розгляду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 10 вересня 2018 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 листопада 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко