Рішення

від 28.11.2018 по справі 905/1862/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.11.2018р. Справа №905/1862/18

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Стандартпарк Україна", м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ремдор-Комплекс", м.Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 38825,24 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Стандартпарк Україна", м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ремдор-Комплекс", м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 38825,24 грн., у тому числі основний борг в сумі 30225,97 грн. та пеня в сумі 8599,27 грн.

Виходячи зі змісту позовної заяви, сума 8599,27 грн. складається з пені у розмірі 6648,67 грн., трьох процентів річних в сумі 599,00 грн. та інфляції в сумі 1351,60 грн.

Саме розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляції також доданий позивачем до позову.

За таких обставин, враховуючи припущення позивачем помилки у резолютивній частині позову при визначенні заявленої до стягнення суми 8599,27 грн., фактично судом розглянуті та позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30225,97 грн., пені в сумі 6648,67 грн., трьох процентів річних в сумі 599,00 грн. та інфляції в сумі 1351,60 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки №74-РП від 16.11.2017р., специфікацію до нього №1 від 16.11.2017р., видаткові накладні №2611 від 29.11.2017р., №2659 від 05.12.2017р., №2660 від 05.12.2017р., №2803 від 27.12.2017р., №2827 від 29.12.2017р., довіреності на отримання матеріальних цінностей, платіжні доручення банківську виписку, розрахунок суми боргу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.10.2018р. відкрите провадження у справі №905/1862/18, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ремдор-Комплекс" зареєстроване за адресою: 87515, Донецька обл., м.Маріуполь, проїзд Лівобережний, 10, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом.

Відповідно до ст.120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

16.11.2017р. між сторонами був підписаний договір поставки №74-РП, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити товар згідно замовлення покупця, а відповідач (покупець) взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість та ціна за одиницю якого вказуються в рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або специфікаціях до договору, що його невід'ємною частиною. Ціна договору є загальна ціна товару, що поставляється у відповідності з цим договором та складається з сумарної вартості товару, поставленого згідно всіх видаткових накладних (п.п.1.1-1.2 договору).

За умовами п.п.2.1.-.2.6. договору якщо у специфікації не вказано інше, умови поставки товару приймаються на умовах: Франко-склад (м.Київ, проспект Перемоги, 67), згідно Інкотермс 2010.

Поставка товару здійснюється партіями. Строк поставки кожної партії товару може вказуватись у специфікації. При поставці товару у день поставки постачальник надає покупцю наступні документи на товар: рахунок, видаткову накладну, документи що підтверджують якість товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного відвантаження товару на Франко-складі.

За умовами п.3.1 договору №74-РП від 16.11.2017р. оплата товару проводиться 100% попередньої оплатою шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника, на підставі наданого рахунку.

Договір №74-РП від 16.11.2017р. набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків. Договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік, якщо сторонами за 25 календарних днів до закінчення дії договору не заявили про протилежне.

На виконання умов договору, сторонами підписано специфікацію №1 до договору №74-РП від 16.11.2017р., в якій сторони дійшли згоди щодо найменування, кількості та вартості товару.

Згідно п.п.1-2 специфікації поставка продукції відбувається за рахунок постачальника на об'єкт будівництва. Поставка продукції відбувається партійно. Об'єм кожної партії узгоджується з замовником у попередньому замовленні.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними №2611 від 29.11.2017р., №2659 від 05.12.2017р., №2660 від 05.12.2017р., №2803 від 27.12.2017р., №2827 від 29.12.2017р. позивачем було поставлено відповідачу товар на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей на суму 30225,97 грн. з урахуванням часткового погашення боргу з боку відповідача.

Відповідачем факт отримання від позивача товару на вказану суму не спростований.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено вище, згідно п.3.1 договору оплата товару проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% передплати.

Згідно з приписами частини 2 пункту 1 ст.693 Цивільного кодексу України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу, тобто положення при виконанні зустрічних зобов'язань.

Так, відповідно до частини четвертої статті 538 Цивільного Кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Факт отримання товару унеможливлює подальше здійснення його оплати в порядку попередньої оплати - така оплата може бути тільки наступною.

Стаття 531 Цивільного кодексу України передбачає можливість позивача як боржника відносно обов'язку з поставки виконати своє зобов'язання достроково - діюче законодавство України та умови договору не містять обмеження такого права. В свою чергу, прийняття відповідачем дострокової поставки товару без зауважень дає підстави стверджувати про узгодження сторонами такого порядку виконання цього зобов'язання, що в силу його зустрічного характеру у розумінні ст.538 Цивільного кодексу України з розглядуваним обов'язком з оплати, обумовлює необхідність виконання відповідачем такого обов'язку.

Означений висновок суду кореспондується з приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, яка регламентує подальшу оплату товару та підлягає застосуванню в даному випадку к спірним правовідносинам в силу хронологічної неможливості здійснення оплати саме як попередньої у відношенні вже здійснених до такої оплати поставок.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, за висновками суду, строк виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару за накладними пов'язана з моментом його прийняття.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар в сумі 30225,97 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач належним чином не виконав.

Згідно ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6.2 договору №74-РП від 16.11.2017р у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ закожен день прострочення платежу, що діяла протягом строку затримки платежу, але не більше максимального розміру, встановленого ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

На підставі вищевказаного пункту позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 29.12.2017р. по 27.08.2018р. в розмірі 6648,67 грн.

Проте, позивачем при розрахунку суми пені помилково не враховано вимоги п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того, позивачем невірно визначено дату виникнення прострочення виконання зобов'язання.

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 4954,58 грн. за період з 30.12.2017р. по 29.06.2018р., а решта вимог підлягає залишенню без задоволення.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 28.12.2017р. по 27.08.2018р. нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 599,00 грн. та інфляцію в сумі 1351,60 грн. за період з грудня 2017р. по червень 2018р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд визнає його невірним з підстав, що були викладені вище.

Крім того, щодо вимог про стягнення інфляції за грудень 2017р. суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 1320,38 грн. за період з січня 2018р. по червень 2018р. та три проценти річних в сумі 593,75 грн. за період з 30.12.2017р. по 27.08.2018р., а решта вимог є неправомірною.

Відповідач заперечень проти позову не надав.

За таких обставин, виходячи з того, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте в частині вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляції є частково неправомірним, виходячи з того, що відповідач заперечень не надав, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 38825,24 грн. підлягають частковому задоволенню 37094,68 грн., у тому числі основний борг в сумі 30225,97 грн., пеня в сумі 4954,58 грн., три проценти річних в сумі 593,75 грн. та інфляція в сумі 1320,38 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 120, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Стандартпарк Україна", м.Київ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ремдор-Комплекс", м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 38825,24 грн., у тому числі основний борг в сумі 30225,97 грн., пеня у розмірі 6648,67 грн., три проценти річних в сумі 599,00 грн. та інфляція в сумі 1351,60 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ремдор-Комплекс" (87515 Донецька обл., м.Маріуполь, проїзд Лівобережний, б.10, рах.№26000055018995 ПАТ Приватбанк , МФО 337546, ЄДРПОУ 41438860) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Стандартпарк Україна" (03062, м.Київ, пр-т.Перемоги, 67, рах.№26005601543 в ОСОБА_2 Аваль, МФО 380805, ЄДРПОУ 35704813) основний борг в розмірі 30225,97 грн., пеню в сумі 4954,58 грн., три проценти річних в сумі 593,75 грн. та інфляцію в сумі 1320,38 грн., всього заборгованість в сумі 37094,68 грн., судовий збір в розмірі 1758,94 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 28.11.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 28.11.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина