Рішення

від 23.11.2018 по справі 907/475/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.2018 м. Ужгород Справа № 907/475/18

Господарський суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Васьковського О.В.,

За участі секретаря судового засідання Дергачової Ю.А.

розглянувши матеріали справи №907/475/18

за позовом Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Ужгород

до відповідача фізичної особи-підприємця Петро Віктора Олександровича, с.Невицьке, Ужгородський район

про стягнення суми 50000,00 грн. штрафу та 50000,00 грн. - пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у відповідності до ст.ст. 25,56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"

Представники:

від позивача - Зомбор Д.С. (дов. № 57-02/01-15/902 від 01.10.18)

від відповідача - Петрецький С.І. (ордер ЗР № 42671 від 17.08.18р. )

СУТЬ СПОРУ: стягнення суми 50000,00 грн. штрафу та 50000,00 грн. - пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у відповідності до ст.ст. 25,56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.08.2018 року відкрито провадження у справі №907/475/18 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.08.2018 року та 28.08.2018 року підготовче засідання в порядку загального позовного провадження відкладено.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.10.2018 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.11.2018 року розгляд справи по суті відкладено.

Позивач просить позов задоволити, мотивуючи тим, що відповідно до рішення адміністративної колегії від 29.09.17 №12-р/к у справі №04.10/2017 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку фізичної особи-підприємця Петро Віктора Олександровича і товариства з обмеженою відповідальністю Йовро Буд ", м.Ужгород та накладення штрафу" на відповідача накладено штраф у сумі 50000,00 грн. Вказує, що відповідно до ч.3 ст.56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" встановлено, особа на яку накладено штраф за рішенням Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Відповідач у визначений строк вказану суму штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції не сплатив, у зв'язку з чим позивачем нараховано 50000,00 грн. пені, відповідно до ч.5 ст.56 Закону України „Про захист економічної конкуренції". Позивач зазначає, що рішення адміністративної колегії від 29.09.17 №12-р/к у справі №04.10/2017 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку фізичної особи-підприємця Петро Віктора Олександровича і товариства з обмеженою відповідальністю Йовро Буд " було оскаржене в судовому порядку, однак рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.02.18 у задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця Петро Віктора Олександровича, с. Невицьке Ужгородського району та товариства з обмеженою відповідальністю "Йовро Буд", с. Баранинці Ужгородського району відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.18 вказане рішення господарського суду залишено без змін.

Позивач у поданій 02.10.18 відповіді на відзив з посиланням на ст.56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" повністю заперечує доводи відповідача щодо неправомірності нарахування пені та періоду нарахування пені відповідно до рішення адміністративно колегії, а також заперечує щодо доводів відповідача щодо неправомірності стягнення штрафу, оскільки правомірність нарахування та застосування такого розміру і виду санкцій (штрафу у розмірі 50000 грн.) перевірено в ході розгляду справи №907/838/17. У зв'язку з чим, просить суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Відповідач у поданому 18.09.18 відзиві та запереченнях на відповідь на відзив від 11.10.18 позовні вимоги не визнає. Зазначає, що жодних ідентифікуючих даних суб'єктів господарювання, стосовно, яких таке прийнято, Рішенням адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення від 29.09.2017 року № 12-р/к у справі № 04-10/2017 не містить, тобто особа порушника за таким рішенням не є ідентифікованою належним чином, що в свою чергу унеможливлює стягнення судом штрафу саме з відповідача. Стверджує., що враховуючи відсилочний зміст пункту 2 резолютивної частини оскаржуваного Рішення до його пункту 1, в якому не вказана ніяка кваліфікація порушення згідно статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , штрафні санкції встановлені Рішенням адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення від 29.09.2017 року № 12-р/к у справі № 04-10/2017 взагалі не підлягають стягненню.

Також, відповідач заперечує проти нараховування позивачем пені, зазначає що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, тому вважає стягнення пені за період з 27.02.2018 року по 15.04.2018 року є неможливим через перебування Рішенням адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення від 29.09.2017 року № 12-р/к у справі № 04-10/2017 в процесі оскарження в межах провадження по справі №907/838/17. Період між датою винесення рішення судом першої інстанції до дати відкриття провадження судом апеляційної інстанції не можна розглядати як період між часом розгляду ти перегляду господарським судом справи, оскільки таке йде в супереч з вимогами чинного Господарського процесуального кодексу України щодо умов набрання рішенням сили та суперечить принципам права на апеляційне оскарження рішення суду та єдності судового процесу на всіх стадіях, принаймні до набрання рішенням сили.

Крім того, з посиланням на правові висновки Верховного суду України, зроблених в постановах №347/1910/15-ц та від 21.10.2015 №6-2003цс15 зазначає, що штраф і пеня є одним видом відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної відповідальності за одне й те саме порушення. Згідно одночасне застосування штрафу й пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції.

У зв'язку з наведеними доводами, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 23.11.2018 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

29.09.2017 року Адміністративна колегія Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення №12-р/к у справі №04-10/2017 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку фізичної особи-підприємця Петро Віктора Олександровича і товариства з обмеженою відповідальністю Йовро Буд ", м. Ужгород та накладення штрафу " (далі - Рішення).

Вказаним рішенням адміністративної колегії територіального відділення від 29.09.2017 року № 12-р/к у справі № 04-10/2017 вирішено визнати, що фізична особа-підприємець Петро В.О. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) і товариство з обмеженою відповідальністю "Йовро Буд" (ідентифікаційний код 37637702) під час участі у процедурі закупівлі Невицькою сільською радою робіт по робочому проекту з будівництва "Спортивний комплекс в с.Невицьке, вул.Центральна, б/н, Ужгородського району. Коригування" за державні кошти (дата оприлюднення і номер оголошення про проведення процедури закупівлі, розміщеного на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель №122150,. "ВДЗ" №97 (24.05.2016) від 24.05.2016), вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів

Пунктом 2 вказаного рішення за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на підставі статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на фізичну особу-підприємця Петро В.О накладено штраф у розмірі - 50000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень та на товариство з обмеженою відповідальністю "Йовро Буд" накладено штраф у розмірі 50000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень.

Станом на 13.07.18 вказаний штраф відповідачем не був сплачений, у зв'язку з прострочкою сплати якого позивачем, з врахуванням ч.5 ст.56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", нараховано пеню у період з 27.02.18 по 15.04.18 (48 календарних днів) та з 01.06.18 по 13.07.18 (43 календарні дні) на суму штрафу у розмірі 50000,00 грн.

Проаналізувавши подані матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. У розумінні статті 5 цього Закону узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання; узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання.

Згідно з частиною 1, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно ст. 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції

тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписом частини першої статті 13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 статті 50 Закону).

Статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено суб'єкти відповідальності, види порушень та розмір штрафів за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які накладаються органами Антимонопольного комітету України.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за дане порушення накладається штраф у розмірі, передбаченому цією нормою.

Згідно з частиною третьою ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення може бути оскаржено повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.09.2017 №12-р/к надіслано відповідачу для виконання листом №03-15/821 від 02.10.2017, та отримане ним 10.11.17.

Відповідачем вказане Рішення оскаржувалось у Господарському суді Закарпатської області, згідно рішення якого від 26.02.18 у справі №907/838/17 у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Петро В.О та товариства з обмеженою відповідальністю "Йовро Буд" відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.18 у справі №907/838/17 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Петро В.О та товариства з обмеженою відповідальністю "Йовро Буд" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.02.18 у справі №907/838/17 - залишено без змін.

Так, в ході розгляду справи №907/838/17, дослідивши рішення, що оспорюється, господарським судом встановлено, що адміністративною колегією Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України доведено порушення ФОП Петро В.О. та ТОВ "Йовро Буд" конкурентного законодавства, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки зазначені в цьому рішенні фактичні обставини доводять узгоджену поведінку учасників торгів, що призвела до усунення змагальності та спотворення результатів торгів.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання, а частиною третьою встановлено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 8 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Оскільки, правомірність та законність прийняття адміністративною колегією рішення від 29.09.2017 №12-р/к щодо накладення позивачем на відповідача штрафу встановлено у судовому порядку в ході розгляду справи №907/838/17, а відповідачем штраф у встановлений законом строк не сплачено то вимога позивача про його стягнення у судовому порядку є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі. У зв'язку з наведеним доводи відповідача щодо правомірності стягнення суми штрафу, викладені у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив до уваги судом не беруться.

Щодо нарахованої позивачем пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, то суд констатує наступне.

Згідно ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Комітету стягують штраф та пеню у судовому порядку; суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Судом встановлено, що станом на момент у розгляду даної справи штраф, накладений адміністративною колегією рішення від 29.09.2017 №12-р/к у сумі 50000,00 грн. не сплачений.

Позивачем нараховано пеню у період з 27.02.18 (наступний день після прийняття рішення господарським судом) по 15.04.18 (дата прийняття апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом) (48 календарних днів) та з 01.06.18 (наступний день після прийняття постанови Львівським апеляційним господарським судом) по 13.07.18 (дата позовної заяви по справі) (43 календарні дні) на суму штрафу у розмірі 50000,00 грн.

Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Тобто, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Відтак, доводи відповідача щодо неможливості розгляду періоду між датою винесення рішення судом першої інстанції до дати відкриття провадження судом апеляційної інстанції як періоду між часом розгляду та перегляду господарським судом справи, оскільки такий йде в супереч з вимогами чинного Господарського процесуального кодексу України щодо умов набрання рішенням сили та суперечить принципам права на апеляційне оскарження рішення суду та єдності судового процесу на всіх стадіях, , спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Враховуючи вищенаведене, період розрахунку пені з 27.02.2018 р. (початок нарахування наступний день після прийняття рішення господарським судом) по 15.04.2018 р. (до прийняття апеляційної скарги до розгляду) є правомірно застосованим. Крім того, суд зауважує, що у період з 01.06.18 - після прийняття постанови Львівським апеляційним господарським судом по 13.07.18 дата позовної заяви по справі відповідачем накладений штраф у добровільному порядку не сплачений.

Також, відповідач заперечує щодо нарахування пені як такої, вказуючи що нарахування пені на суму штрафу суперечить загальнотеоретичному поняттю про юридичну відповідальність та посягає на принцип верховенства права і йде в розріз з нормами Конституції України як нормами прямої дії, оскільки штраф і пеня є видами неустойки.

Зауважує, що спеціальною нормою, що застосується до врегулювання питання нарахування пені є Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", стаття третя якою встановлює, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, посилається на правові висновки Верховного суду України, зроблених в постановах №347/1910/15-ц та від 21.10.2015 №6-2003цс15 одночасне застосування штрафу й пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції.

Щодо наведених доводів відповідача, суд зазначає, що на відповідача накладено штраф не за порушення грошових зобов'язань, а як вид господарської відповідальності за порушення антимонопольного законодавства в спеціальному порядку, передбаченому Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Водночас, нормами ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено стягнення органами Комітету штрафу та пені у судовому порядку, суми яких зараховуються до державного бюджету.

Відтак, вищенаведені доводи відповідача щодо одночасного застосування штрафу та пені до відповідача судом до уваги не беруться та спростовуються вищенаведеними висновками суду.

В ході судового розгляд у справи судом встановлений факт порушеного права позивача щодо повної та своєчасної сплати штрафних санкції за порушення антимонопольного законодавства суб'єктами, на яких такі санкції покладені рішенням органів Антимонопольного комітету України, у зв'язку з несплатою такими суб'єктами штрафних санкцій у передбаченому чинним законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позовні вимоги позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України. Доводи позивача відповідачем не спростовані, докази сплати суми штрафи та пені відповідачем не подано та відсутні у матеріалах справи.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягненню з відповідача 50000,00 грн. штрафу та 50000,00 грн. - пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у відповідності до ст.ст. 25,56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1762,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 216, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Петро Віктора Олександровича, (АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1) до Державного бюджету України (одержувач - УК в Ужгородському районі, код 38015605, МФО 899998, номер рахунку - 31116106007286, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), призначення платежу: код 21081100 „Адміністративні штрафи та інші санкції") суму 50000,00 грн. штрафу та суму 50000,00 грн. - пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Петро Віктора Олександровича, (АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1) на користь Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (88017, Закарпатська обл. м. Ужгород. вул. Загорська, 2, код 20447938; одержувач - Закарпатське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, рахунок 35218017013739) суму 1762,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати накази.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.11.18.

Суддя О.В. Васьковський