Рішення

від 22.11.2018 по справі 910/12990/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.11.2018Справа № 910/12990/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АММЕТ"

про стягнення 118 999,99 грн.

Суддя Гулевець О.В.

за участю представників:

від позивача: Меденцова Н.В.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АММЕТ" про стягнення 118999,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №10 від 20.03.2018 в частині здійснення поставки товару, вартість якого сплачена позивачем згідно із платіжним дорученням № 5931 від 21.03.2018, у зв'язку із чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 118999,99 грн., що становить суму попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12990/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання у справі на 25.10.2018.

24.10.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 25.10.2018 відкладено розгляд справи, про що постановлено ухвалу яка занесена до протоколу судового засідання. Відповідачу направлено ухвалу про виклик в судове засідання 22.11.2018.

Представник відповідача в судове засідання 22.11.2018 не з'явився, про розгляд справи був повідомлений ухвалою суду від 25.10.2018, повернутою на адресу суду поштовим відділенням зв'язку.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 22.11.2018 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 22.11.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АММЕТ" (відповідач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАВОР" (покупець, позивач) укладений договір купівлі-продажу №10 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується відвантажити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно умов цього договору (п. 1.1. договору).

В пункті 1.2. договору сторони погодили, що асортимент, кількість, вартість кожної партії товару визначається на підставі усних та/або письмових заявок покупця і вказуються в рахунку-фактурі продавця та у відповідних видаткових накладних. Оплата рахунку-фактури або надання продавцеві довіреності для одержання товару, зазначеного в рахунку-фактурі, є підтвердженням узгодження з боку покупця асортименту, кількості, ціни товару, що постачається, та умов його постачання.

Згідно із п. 5.1. договору відвантаження товару здійснюється за попередньою заявкою покупця, надісланою засобами електронної пошти або факсимільного зв'язку у термін п'яти робочих днів, з моменту внесення покупцем попередньої оплати.

Відвантаження товару здійснюється на умовах DDP до складу покупця (доставка перевізником), згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору якість товару, що поставляється продавцем, повинна відповідати технічним умовам виробника, а також вимогам діючих нормативних актів України по відношенню до якості такого товару і підтверджується сертифікатом якості.

Згідно із п. 5.4. договору, у накладних на товар, який відвантажується, продавець зазначає найменування кожної асортиментної позиції товару, його кількість та вартість.

Пунктом 6.4. договору сторони погодили, що оплата за партію товару, яка підлягає поставці, здійснюється наступним чином: 100% попередня оплата, яка зараховується на рахунок продавця.

Позивач на виконання умов договору на підставі рахунку №СФ-00000049 від 20.03.2018 перерахував на користь відповідача попередню оплату в загальному розмірі 118999,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5931 від 21.03.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за усною домовленістю сторін, для зручності під час транспортування товару до складу покупця, рифлені листи були порізані продавцем навпіл за розмірами 4x1250x3000.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором продавець відправив позивачу вантаж вагою 1638 кг без жодних супровідних документів, в підтвердження чого позивачем додано до позову копію товарно-транспортної накладної №98389 від 23.03.2018.

08.05.2018 та 10.05.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію №101 від 08.05.2018 з вимогою надіслати оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, а також надати податкову накладну, здійснити поставку товару на суму 84192,50 грн., або повернути сплачені кошти за товар (докази направлення наявні в матеріалах справи).

Оскільки, відповідач вимоги позивача не задовольнив, поставки товару оплаченого позивачем товару не здійснив, попередньої оплати не повернув, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 118999,99 грн. заборгованості.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.4. договору сторони погодили, що позивач здійснює 100% попередньої оплати за товар, який підлягає поставці.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору на підставі рахунку №СФ-00000049 від 20.03.2018, згідно із платіжним дорученням №5931 від 21.03.201, позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату в загальному розмірі 118999,99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами договору, відповідач здійснює поставку товару у термін п'яти робочих днів з моменту внесення позивачем попередньої оплати (п. 5.1. договору).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначено позивачем та вбачається із матеріалів справи, згідно із товарно-транспортною накладною №98389 від 23.03.2018 відповідач направив позивачу вантаж вагою 1638 кг.

У розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.06.1965, приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним та супроводжувальним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Приймання товару за кількістю полягає у визначенні кількості товарів, що надійшли покупця.

За змістом пункту п. 5.4. договору, найменування кожної асортиментної позиції товару, його кількість та вартість визначається у накладних на товар, який відвантажується.

З урахуванням наведеного та у відповідності до погоджених сторонами умов договору, первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції є накладна, в якій зазначається найменування товару, його кількість, асортимент та вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не було надано позивачу належним чином оформлену накладну на товар, який зазначений у рахунку №СФ-00000049 від 20.03.2018.

Натомість, у товарно-транспортній накладній №98389 від 23.03.2018 відсутні відомості щодо товару, який направляється, а саме: найменування товару, його кількості, асортименту та вартості. Вказана товарно-транспортна накладна не є належним та достатнім доказом в підтвердження поставки позивачу зазначеного у рахунку №СФ-00000049 від 20.03.2018 товару.

Також, у відповідності до п. 11.9 договору, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Всупереч умовам договору, податкової накладної відповідач позивачу не надав.

Крім того, у відповідності до пункту 4.2. договору сторони погодили, що якість товару який поставляється відповідачем підтверджується сертифікатом якості.

Відповідний сертифікат якості на товар відповідачем позивачу не надано.

Матеріалами справи підтверджені доводи позивача, що відповідачем не надано належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували поставку позивачу товару, зазначеного у рахунку №СФ-00000049 від 20.03.2018 (в тому числі часткову), а згідно із товарно-транспортною накладною №98389 від 23.03.2018 неможливо ідентифікувати товар поставлений відповідачем.

Як встановлено судом вище, позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №101 від 08.05.2018 з вимогою надіслати оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, а також надати податкову накладну, здійснити поставку товару або повернути сплачені кошти за товар. Однак, вказана вимога повернута поштовим відділенням зв'язку на адресу позивача у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання. Також, згідно із повідомленням вих. 72/05 від 22.05.2018 служби експрес-доставки "Меркурій" отримувач - ТОВ "Аммет" відмовився отримувати поштове відправлення, яким позивач здійснив направлення зазначеної претензії.

Судом враховані пояснення позивача, за якими здійснити повернення направленого згідно із товарно-транспортною накладною №98389 від 23.03.2018 товару позивач не має можливості, у зв'язку із відмовою відповідача приймати адресовані йому поштові відправлення.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, покупець в силу положень ст. 693 ЦК України, матиме право вимоги до продавця щодо передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати у разі якщо продавець не передасть товар у встановлений строк.

Згідно із ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази часткової поставки відповідачем позивачу товару обумовленого сторонами згідно із рахунку №СФ-00000049 від 20.03.2018, суд прийшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення всієї суми попередньої оплати у розмірі 118999,99 грн.

З урахуванням встановлених судом обставин, строк поставки товару у відповідності до п. 5.1. договору настав, то відповідач зобов'язаний здійснити поставку товару на суму 118999,99 грн. або повернути позивачу вказану суму попередньої оплати.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем не було здійснено поставки товару у повному обсязі на перераховані позивачем грошові кошти, попередньої оплати у сумі 118999,99 грн. не повернуто.

Доказів поставки продукції чи повернення суми попередньої оплати у розмірі 118999,99 грн. відповідачем суду не надано.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вище встановлені судом обставини, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 118999,99 грн. або поставки продукції на вказану суму, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АММЕТ" про стягнення 118999,99 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АММЕТ" (01042, м. Київ, вулиця ЧИГОРІНА, будинок 49, ПРИМІЩЕННЯ 82, офіс 4, ідентифікаційний код 40154430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОР" (40020, Сумська обл., місто Суми, ПРОСПЕКТ КУРСЬКИЙ, будинок 18, ідентифікаційний код 30759962) заборгованість у сумі 118 999,99 грн. та судовий збір у розмірі 1785,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.11.2018 .

Суддя О.В. Гулевець