Рішення

від 21.11.2018 по справі 906/677/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2018 р. м. Житомир Справа № 906/677/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грань-Кор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довбиський фарфор"

про стягнення 303527,94 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грань-Кор" звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довбиський фарфор" про стягнення 303527,94грн боргу, із яких: 293364,79грн основного боргу, 3871,61грн 3% річних, 6291,54 грн інфляційні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на часткове невиконання відповідачем умов договору поставки №19/03/2015-1 від 19.03.2015 в частині оплати поставленого товару.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст.526, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 15.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.09.2018.

19.09.2018 через діловодну службу суду відповідач надав відзив за №9 від 20.08.2018, в якому зазначено, що підприємство визнає борг у сумі 303527,94грн (а.с.113).

Ухвалою господарського суду від 19.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження; відкладено підготовче судове засідання на 23.10.2018.

Ухвалою суду від 23.10.2018 підготовче засідання відкладено на 07.11.2018.

В підготовчому судовому засіданні 07.11.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав та підтвердив факт часткової оплати відповідачем заборгованості у сумі 56350,00 грн.

Ухвалою суду від 07.11.2018 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/677/18 до судового розгляду по суті на 21.11.2018.

В судове засідання сторони уповноважених представників не направили, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені вчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.167,169).

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Грань-Кор (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Довбиський фарфор (покупець, відповідач) укладено договір поставки №19/03/2015-1 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених у даному Договорі Товар (деколь), асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках та або специфікаціях, складених у вигляді додатків до договору, які є невід'ємними частинами даного Договору (а.с.12-14).

У розділі 2 Договору сторони передбачили, що ціна на Товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Загальна сума Договору визначається на підставі сплачених рахунків. Розрахунок по даному Договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі на поточний рахунок постачальника. Оплата за поставлений Товар здійснюється шляхом 100% передплати. Датою оплати вартості Товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Датою приймання Товару вважається дата підписання видаткової накладної (п.4.1. Договору). Згідно п.4.2. Договору Товар приймається Покупцем відповідно до видаткової накладної.

У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п.6.1. Договору).

Договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2015 (п.11.1. Договору).

Пунктом 11.2. Договору передбачено, що у випадку якщо жодна зі сторін не заявить про намір розірвати даний договір за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

У період із 10.04.2015 по 19.01.2018 позивачем згідно видаткових накладних №10/04 від 10.04.2015 на суму 15625,00грн, №ГКр-22/09 від 22.09.2015 на суму 13812,50грн, №ГКр-23/10 від 23.10.2015 на суму 13687,50грн, №ГКр-24/11 від 24.11.2015 на суму 7278,12грн, №ГКр-11/01-2 від 11.01.2016 на суму 7278,12грн, №ГКр-22/03 від 22.03.2016 на суму 17174,30грн, №ГКр-13/05-1 від 13.05.2016 на суму 7996,88грн, №ГКр-17/06 від 17.06.2016 на суму 7230,62грн, №ГКр-21/06-1 від 21.06.2016 на суму 7859,38грн, №ГКр-05/07 від 05.07.2016 на суму 7828,13грн, №ГКр-22/07-1 від 22.07.2016 на суму 69534,68грн, №ГКр-26/07-1 від 26.07.2016 на суму 31187,50грн, №ГКр-29/07 від 29.07.2016 на суму 31187,50грн, №ГКр-27/09-1 від 27.09.2016 на суму 16406,26грн, №ГКр-28/12 від 28.12.2016 на суму 16581,25грн, №ГКр-08/02-2 від 08.02.2017 на суму 27090,50грн, №ГКр-28/02 від 28.02.2017 на суму 27172,80грн, №ГКр-09/03-1 від 09.03.2017 на суму 18360,00грн, №ГКр-13/03 від 13.03.2017 на суму 18360,00грн, №ГКр-20/03-1 від 20.03.2017 на суму 18360,00грн, №ГКр-07/04 від 07.04.2017 на суму 18312,00грн, №ГКр-03/05-1 від 03.05.2017 на суму 63063,00грн, №ГКр-04/05 від 04.05.2017 на суму 17730,65грн, №ГКр-08/05 від 08.05.2017 на суму 27308,52грн, №ГКр-10/05-1 від 10.05.2017 на суму 8973,00грн, №ГКр-15/05-2 від 15.05.2017 на суму 18233,14грн, №ГКр-17/05 від 17.05.2017 на суму 17991,00грн, №ГКр-11/08 від 11.08.2017 на суму 52140,51грн, №ГКр-24/08 від 24.08.2017 на суму 17023,20грн, №ГКр-25/10 від 25.10.2017 на суму 27214,11грн, №ГКр-27/10-1 від 27.10.2017 на суму 18218,25грн, №ГКр -10/11 від 10.11.2017 на суму 25589,20грн, №ГКр-04/12-1 від 04.12.2017 на суму 25469,69грн, №ГКр-06/12 від 06.12.2017 на суму 23579,66грн, поставлено відповідачу товар на загальну суму 740856,97грн (а.с.70-103).

Згідно банківських виписок за період із 01.01.2015 по 31.12.2017 відповідачем здійснено оплату отриманого згідно договору товару на загальну суму 623123,04грн (а.с.56-69).

Таким чином, позивач вказує, що станом на 19.01.2018 заборгованість відповідача перед позивачем становила 117733,93грн.

За період із 29.01.2018 по 06.08.2018 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 394330,86грн, що підтверджується видатковими накладними №Гкр-29/01-1 від 29.01.2018 на суму 7516,08грн, №Гкр-08/02 від 08.02.2018 на суму 53106,56грн, №Гкр-12/02-1 від 12.02.2018 на суму 9198,00грн, №Гкр-19/02-1 від 19.02.2018 на суму 58498,50грн, №Гкр-20/02 від 20.02.2018 на суму 21749,15грн, №Гкр-05/03-1 від 05.03.2018 на суму 83674,96грн, №Гкр-07/03-1 від 07.03.2018 на суму 36028,87грн, №Гкр-21/03 від 21.03.2018 на суму 71200,74грн, №Гкр-02/04 від 02.04.2018 на суму 53358,00грн (а.с.24-32).

В період із 19.01.2018 по 27.06.2018 відповідачем частково оплачено поставлений товар на загальну суму 218700,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

-№ 730 від 19.01.2018 на суму 15 200,00 грн;

-№ 734 від 22.01.2018 на суму 20 000,00 грн;

-№ 394 від 24.01.2018 на суму 25 000,00 грн;

-№ 437 від 15.02.2018 на суму 24 500,00 грн;

-№ 506 від 29.03.2018 на суму 50 000,00 грн;

-№ 531 від 11.04.2018 на суму 9 000,00 грн;

-№ 532 від 11.04.2018 на суму 15 000,00 грн;

-№ 801 від 12.04.2018 на суму 10 000,00 грн;

-№ 534 від 16.04.2018 на суму 5 000,00 грн;

-№ 538 від 23.04.2018 на суму 5 000,00 грн;

-№ 548 від 25.04.2018 на суму 5 000,00 грн;

-№ 824 від 11.05.2018 на суму 10 000,00 грн;

-№ 573 від 15.05.2018 на суму 5 000,00 грн;

-№ 623 від 15.06.2018 на суму 10 000,00 грн;

-№ 636 від 27.06.2018 на суму 10 000,00 грн (а.с.33-47).

Вказані платежі зараховано позивачем відповідно до календарної черговості виникнення такої заборгованості.

В матеріалах справи міститься копія підписаного та скріпленого печатками сторін акта звіряння №43 за період із 01.01.2018 по 12.06.2018 (а.с.15), згідно якого сальдо початкове становить 117 733,93грн. Кінцеве сальдо становить 313 364,79грн.

Згідно акта звіряння №53 за період із 13.06.2018 по 09.07.2018, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с.16), заборгованість відповідача на 09.07.2018 становила 293 364,79грн.

10.07.2018 на адресу відповідача позивачем направлено претензію №10/07/2018 від 10.07.2018 із вимогою сплатити до 31.07.2018 суму основного боргу у розмірі 293364,79грн (а.с.17).

Претензія отримана відповідачем 17.07.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого додана до матеріалів позовної заяви (а.с.19).

Позивач вказував, що вимоги, викладені у претензії, відповідачем не виконані, заборгованість не сплачена, що стало підставою для звернення із позовною заявою до суду про стягнення із відповідача 293364,79грн основного боргу.

Також позивач просив стягнути із відповідача 3871,61грн 3% річних та 6291,54грн інфляційних втрат.

Згідно клопотання від 06.11.2018 (а.с.155) позивач вказує, що відповідачем після відкриття провадження у справі здійснено часткову сплату основного боргу на загальну суму 56350,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №706 від 29.08.2018 на суму 15000,00грн, №972 від 06.09.2018 на суму 8500,00грн, №715 від 07.09.2018 на суму 5000,00грн, №720 від 14.09.2018 на суму 5000,00грн, №977 від 18.09.2018 на суму 5850,00грн, №730 від 21.09.2018 на суму 5000,00грн, №763 від 19.10.2018 на суму 5000,00грн, №777 від 02.11.2018 на суму 5000,00грн, №1022 від 02.11.2018 на суму 2000,00грн (а.с.156-164). Таким чином, позивач зазначає, що заборгованість відповідача становить 247177,94грн, в тому числі 237014,79грн основного боргу, 3871,61грн 3% річних, 6291,54грн інфляційних втрат.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

За ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

3. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 293364,79грн.

Як зазначалося вище, відповідачем після відкриття провадження у справі здійснено часткову сплату основного боргу на загальну суму 56350,00грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку, коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення позивача з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи, що відповідачем частково сплачено на рахунок позивача суму заборгованості, що підтверджується наданими до суду доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 56350,00грн основного боргу, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Суд вважає суму основного боргу 237014,79грн обґрунтованою, підтвердженою належними доказами , а вимогу про її стягнення такою, що підлягає задоволенню.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 3871,61грн 3% річних (нарахованих за період з 29.01.2018 по 06.08.2018) та 6291,54грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних судом встановлено, що заборгованість відповідача за вказаний період становить 4095,99грн.

Враховуючи положення ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення 3871,61грн 3% річних, які заявлено у позовній заяві.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення с т а н о в и т ь м і с я ц ь, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в н а с т у п н о м у м і с я ц і з а місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Тобто, враховуючи викладене, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць.

За поданим позивачем розрахунком судом встановлено, що позивачем неправильно визначено розмір інфляційних втрат.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом за допомогою калькулятора інформаційно-пошукової системи "Ліга", враховуючи те, що інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць, інфляційні втрати, які підлягають задоволенню становлять 1725,65грн (за період лютий 2018 -липень 2018).

Інфляційні втрати в розмірі 4565,89грн не підлягають задоволенню.

5. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

В свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву визнав заборгованість перед позивачем, однак доказів сплати заборгованості в повному обсязі суду не надав.

Враховуючи закриття провадження у частині позовних вимог про стягнення 56350,00грн основного боргу, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 237014,79грн основного боргу, 3871,61грн 3% річних, 1725,65грн інфляційних втрат.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4565,89грн інфляційних втрат.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов ТОВ Грань-Кор задоволено частково, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати та професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

В позовній заяві позивачем вказано, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу становить 5000,00грн.

Однак, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем не надано суду жодних підтверджуючих документів.

Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. В судових засіданнях представництво інтересів позивача здійснював Кокорєв Е.О. згідно довіреності від 05.09.2018 (а.с.114). Вказана довіреність не містить інформації, що Кокорєв Е.О. є адвокатом, а тому заявлені позивачем до стягнення із відповідача 5000,00грн витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грань-Кор" (61052, м.Харків, вул. Ярославська, 10, ідентифікаційний код 39546172) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довбиський фарфор" (12724, Житомирська обл., Баранівський район, смт. Довбиш, вул. Поліська,2, ідентифікаційний код 39303947) в частині стягнення основного боргу у сумі 56350,00 грн.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грань-Кор" (61052, м.Харків, вул. Ярославська, 10, ідентифікаційний код 39546172) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довбиський фарфор" (12724, Житомирська обл., Баранівський район, смт. Довбиш, вул.Поліська,2, ідентифікаційний код 39303947) задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Довбиський фарфор" (12724, Житомирська обл., Баранівський район, смт. Довбиш, вул. Поліська,2, ідентифікаційний код 39303947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грань-Кор" (61052, м.Харків, вул. Ярославська, 10, ідентифікаційний код 39546172):

- 237014,79 грн основного боргу;

- 3871,61грн 3 відсотків річних;

- 1725,65грн інфляційних втрат;

- 4484,43грн судового збору.

4. Відмовити в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Грань-Кор" (61052, м.Харків, вул. Ярославська, 10, ідентифікаційний код 39546172) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довбиський фарфор" (12724, Житомирська обл., Баранівський район, смт. Довбиш, вул. Поліська,2, ідентифікаційний код 39303947) в частині стягнення 4565,89грн інфляційних втрат та 5000,00грн витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.11.18

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2,3 - сторонам (рек. з пов.)

4- позивачу на електронну адресу: 2595900910@mail.gov.ua