Рішення

від 27.11.2018 по справі 910/12005/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2018Справа № 910/12005/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-ТРАНС"

про стягнення 174735,63 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-ТРАНС" про стягнення 174735,63 грн., з яких: 142519,95 грн. - заборгованість зі сплати лізингових платежів, 2139,61 грн. - 3% річних, 8698,10 грн. - пеня, 21377,97 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу №3126-02/09/14-В від 17.09.2014, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість за договором у розмірі 142519,95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12005/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання у справі на 02.10.2018.

02.10.2018 через відділ діловодства суду позивачем подано до суду довідку про стан заборгованості відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 відкладено розгляд справи № 910/12005/18 на 16.10.2018.

В судовому засіданні 16.10.2018 відкладено розгляд справи, про що постановлено ухвалу яка занесена до протоколу судового засідання. Відповідачу направлено ухвалу про виклик в судове засідання 13.11.2018.

В судове засідання 13.11.2018 представники учасників судового процесу не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 відкладено розгляд справи № 910/12005/18 на 22.11.2018.

Представник позивача в судове засідання 22.11.2018 не з'явився, однак 20.11.2018 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 3126-02/09/14-В до Генерального договору № 3126 від 29.08.2014.

Відповідно до п. 1.1. генерального договору, лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене лізингоодержувачем майно (далі - предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна постачальника, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у відповідному договорі фінансового лізингу, що є невід'ємною частиною генерального договору (далі - договір), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов цього генерального договору та відповідного договору, а в кінці строку дії договору має право придбати предмет лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у відповідному договорі.

У відповідності до додатку №2 до договору фінансового лізингу №3126-02/09/14-В від 17.09.2014 предметом лізингу є автомобіль VOLVO ХС90, 2013 року випуску; шасі № YV1CZ3056E1693621; двигун №D5244T181404060 реєстраційний номер АА 3857 OK.

Згідно із п. 1.2. генерального договору, лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний у відповідному договорі. Строк лізингу починається з дати підписання сторонами акта прийому-передачі відповідного предмета лізингу, але в будь-якому разі не може бути менше одного року.

Як підтверджено актом прийому-передачі предмета лізингу 22.09.2014, лізингодавець передав лізингоодержувачу предмет лізингу - автомобіль VOLVO ХС90, 2013 року випуску.

Пунктом 3.7. генерального договору визначено, що з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі предмета лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі, але не обмежуючись, відповідальність за збереження, ризик випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження предмета лізингу, ризик допу щення помилки при монтажі або експлуатації). Лізингоодержувач несе повну цивільно-правову відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі збитки третім особам, заподіяні внаслідок експлуатації предмета лізингу, в частині, не передбаченій договором(-ами) страхування. лізингоодержувач покриває всі витрати (включаючи штрафні санкції), пов'язані з використанням предмета лізингу відповідно до чинного законодавства, в т.ч. пов'язані з використанням предмета лізингу як таксі чи для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

В пункті 8.3. договору фінансового лізингу №3126-02/09/14-В від 17.09.2014 передбачено, що порядок проведення оплат здійснюється у відповідності з графіком внесення лізингових платежів (додаток № 1 до договору).

Сума лізингових платежів за користування предметом лізингу зазначається у відповідному договорі і може змінюватися відповідно до умов цього генерального договору. Порядок, розмір та терміни оплати лізингоодержувачем лізингових платежів певного предмета лізингу встановлюються в графіку платежів, який зазначається у відповідному договорі (п. 2.2. генерального договору).

Загальна вартість предмету лізингу становить 758000,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість, загальна сума лізингових платежів - 1238808,19 грн. (пп. 3.3.1. п. 3.1., п. 8.1. договору фінансового лізингу №3126-02/09/14-В від 17.09.2014).

Відповідно до п. 8.4. договору фінансового лізингу, сплата лізингових платежів здійснюється у гривні з коригуванням курсу валют з прив'язкою до долара США, відповідно до п. 2.6. генерального договору.

25.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" як лізингодавцем, ОСОБА_1 як первісним лізингоодержувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАН-ТРАНС" як новим лізингоодержувачем було укладено договір про переведення прав та обов'язків, відповідно до умов якого первісний лізингоодержувач перевів на ТОВ "ЛАН-ТРАНС" (нового лізингоодержувача, відповідача) свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № 3126-02/09/14-В до Генерального договору № 3126 від 29.08.2014. Отже, відповідач прийняв на себе всі зобов'язання за договором фінансового лізингу, в тому числі щодо сплати лізингових та інших платежів.

Згідно із актом приймання-передачі від 25.04.2016 первісним лізингоодержувачем передано новому лізингоодержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛАН-ТРАНС" предмет лізингу.

Пунктом 13.8. генерального договору фінансового лізингу передбачено, що лізингодавець має право переуступати свої права та обов'язки за генеральним договором третім особам, про що письмово повідомляє лізингоодержувача.

17.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" як новим кредитором укладений договір відступлення права вимоги (цесії) № 1, відповідно до умов якого первісний кредитор (лізингодавець) відступив (передав), а новий кредитор (лізингодавець) прийняв права вимоги за договорами фінансового лізингу, перелік яких передбачено додатком № 1 до договору, а також всі інші права первісного кредитора за договорами фінансового лізингу, в тому числі, але не виключно, набув право вимагати виконання лізингоодержувачем (боржником) на свою користь зобов'язань за вищезазначеними договорами фінансового лізингу.

Відповідно до п. 2.2. договору про відступлення права вимоги новому кредитору (лізингодавцю) передано право власності на транспортні засоби, які є предметами лізингу за зазначеними договорами фінансового лізингу.

Згідно із додатком №1 до договору договір відступлення права вимоги, позивач набув всі права та обов'язки ТОВ "Український лізинговий фонд" за договором фінансового лізингу № 3126-02/09/14-В до Генерального договору № 3126 від 29.08.2014.

Відповідно до пункту 7.2. генерального договору, у разі якщо лізингоодержувачем буде допущено прострочення в оплаті одного лізингового платежу терміном 20 і більше календарних днів, сторони дійшли згоди, що про те, що в якості оперативно-господарських санкцій лізингодавець має право у будь-який момент тимчасово обмежити право користування (володіння) предметом лізингу.

Відповідно до пункту 7.2. Генерального договору, в межах застосування оперативно-господарської санкції 23 травня 2018 року лізингодавець скористався своїм правом на тимчасове обмеження права користування (володіння) предметом лізингу лізингоодержувача, шляхом тимчасового вилучення майна, що підтверджується Актом тимчасового вилучення майна (в межах застосування оперативно-господарських санкцій) від 23.05.2018.

Відповідно до пункту 11.2.1. генерального договору, передбачено, що лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку відмовитись (розірвати) від договору та вилучити предмет лізингу у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів.

У відповідності до п. 11.4. генерального договору, лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати генеральний договір та/або відповідний договір (відмовитися від генерального договору та/або відповідного(их) договору(ів)) та вилучити предмет(и) лізингу у разі, якщо протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати направлення лізингоодержувачу повідомлення згідно з п. 11.3. Генерального договору лізингоодержувач не усуне визначені в повідомленні порушення або не викупить предмет лізингу, сплативши лізингодавцю суму викупу згідно з п.8.5. генерального договору, а також при настанні обставин, передбачених п.п. 11.1., 11.2.9. та п.11.2.10. генерального договору, лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від генерального договору (його розірвання) і повернення предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі лізингодавцю.

Пунктом 7.2. Генерального договору, сторони узгодили, що коли відносно предмета лізингу застосовано оперативно-господарські санкції, та лізингодавець на підставах, передбачених статтею 11 генерального договору, приймає рішення про відмову від відповідного договору фінансового лізингу та/або генерального договору (його розірвання), договір вважатиметься розірваним, а предмет лізингу таким, що повернутий з лізингу з дати направлення відповідного повідомлення про відмову від договору.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що з грудня 2017 року відповідач припинив виконувати зобов'язання по оплаті згідно договору фінансового лізингу, у зв'язку із чим на підставі ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 11.4. генерального договору, позивач направив відповідачу повідомлення про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу вих. № УФ-10829 від 12.06.2018.

Посилаючись на наведені положення генерального договору, позивач зазначає, що з 12 червня 2018 року договір вважається розірваним, а предмет лізингу повернутим з фінансового лізингу, що підтверджується актом повернення майна з фінансового лізингу від 12.06.2018.

Відповідно до п. 11.8. генерального договору, вилучення предмету лізингу та відмова (розірвання) від договору, не звільняє від сплати всіх нарахованих, на момент вилучення та/або відмови від договору, але не сплачених платежів передбачених договором, в тому числі не сплаченої суми штрафних санкцій та відшкодування завданих збитків, в тому числі витрат, пов'язаних з вилученням предмета лізингу.

Відповідно до пп. 7.1.1., пп. 7.1.2. п. 7.1. генерального договору, за несвоєчасну оплату лізингових платежів за договором та інших платежів, передбачених генеральним договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі несвоєчасної сплати лізингових платежів за договором та інших платежів лізингоодержувач сплачує штраф в залежності від терміну заборгованості понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу №3126-02/09/14-В від 17.09.2014 заборгованість відповідача за період з грудня 2017 року по травень 2018 року становить 142519,95 грн.

Внаслідок прострочення зобов'язань зі сплати лізингових платежів позивачем нараховані 3% річних у сумі 2139,61 грн., пеня у сумі 8698,10 грн. та штраф у сумі 21377,97 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець зобов'язаний, зокрема, у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Згідно із ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" вказаного нормативно-правового акту передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу та користуватись ним відповідно до його призначення та умов договору.

Предметом лізингу за договором фінансового лізингу №3126-02/09/14-В від 17.09.2014 до генерального договору № 3126 від 29.08.2014 є автомобіль VOLVO ХС90, 2013 року випуску; загальна вартість предмету лізингу - 758000,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість; загальна сума лізингових платежів - 1238808,19 грн.

Стаття 520 Цивільного кодексу України визначає, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як встановлено судом вище, у відповідності до договору про переведення прав та обов'язків від 25.04.2016, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАН-ТРАНС", змінено лізингоодержувача за договором фінансового лізингу № 3126-02/09/14-В до Генерального договору № 3126 від 29.08.2014, а саме на ТОВ "ЛАН-ТРАНС" (відповідача у справі).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У відповідності до договору відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 17.03.2017, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС", лізингодавцем за договором фінансового лізингу № 3126-02/09/14-В до Генерального договору № 3126 від 29.08.2014 є ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" (позивач у справі).

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В додатку № 1 до договору фінансового лізингу сторони погодили порядок, розмір та терміни оплати лізингових платежів.

Відповідно до п. 8.4. договору фінансового лізингу, сплата лізингових платежів здійснюється у гривні з коригуванням курсу валют з прив'язкою до долара США, відповідно до п. 2.6. генерального договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За розрахунком позивача, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу, заборгованість відповідача за період з грудня 2017 року по травень 2018 року становить 142519,95 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач жодних доказів в спростування заявленої до стягнення заборгованості не надав.

Враховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов'язання за договором фінансового лізингу №3126-02/09/14-В від 17.09.2014 у розмірі 142519,95 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 142519,95 грн.

Позивачем заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2139,61 грн., нарахованих за періоди з 23.12.2017 по 04.09.2018, з 23.01.2018 по 04.09.2018, з 23.02.2018 по 04.09.2018, 23.03.2018 по 04.09.2018, 23.04.2018 по 04.09.2018, з 23.05.2018 по 04.09.2018, пеня у сумі 8698,10 грн., нарахована за період з 23.13.208 по 04.09.2018, з 23.04.2018 по 04.09.2018, з 23.05.2018 по 04.09.2018 та штрафу у сумі 21377,97 грн.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати лізингових платежів встановлена у пп. 7.1.1. п. 7.1. генерального договору.

З розрахунку позивача вбачається, що при нарахуванні пені за період з 23.05.2018 по 04.09.2018 позивачем допущено помилку щодо суми боргу, на яку здійснювалось нарахування, а саме: зазначено 22553,28 грн., в той час як сума заборгованості у зазначений період становила 22323,25 грн. Таким чином нарахування пені за період з 23.05.2018 по 04.09.2018 слід здійснювати на суму заборгованості у розмірі 22323,25 грн.

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено сума пені становить 8675,26 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пп. 7.1.2. п. 7.1. генерального договору, у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів за договором понад 20 днів відповідач сплачує штраф у розмірі 15% від суми простроченої заборгованості.

Розрахунок штрафу у сумі 21377,97 грн. є арифметично вірним, а тому вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунок 3% річних у розмірі 2139,61 грн. є арифметично вірним, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-ТРАНС" (01015, м. Київ, вулиця ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 3-А, ідентифікаційний код 38781618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (04205, м. Київ, ПРОСПЕКТ ОБОЛОНСЬКИЙ, будинок 35-А, офіс 300, ідентифікаційний код 41110750) заборгованість зі сплати лізингових платежів у сумі 142519,95 грн., 3% річних у сумі 2139,61 грн., пеню у сумі 8675,26 грн., штраф у сумі 21377,97 грн. та судовий збір у сумі 2620,69 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.11.2018.

Суддя О.В. Гулевець