Рішення

від 21.11.2018 по справі 914/1636/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2018 Справа №914/1636/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного геофізичного підприємства Укргеофізика , м. Київ,

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Софт Бокс , м. Дубляни,

про стягнення 144723,29 грн.

За участю представників:

від позивача - не з явився,

від відповідача не з явився.

Суть спору: Державне геофізичне підприємство Укргеофізика , м. Київ, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Софт Бокс , м. Дубляни, 30844 грн. заборгованості, 456 грн. трьох процентів річних, 111038,4 грн. пені та 2385,29 грн. інфляційних.

Стислий виклад виклад позиції позивача.

Позивач стверджує, що між сторонами у справі 17 березня 2016 р. укладено Договір зберігання № 35-ІІ/16. Позивач на виконання умов цього договору надавав відповідачу послуги зберігання, за які він розрахувався частково, сплативши 03.06.2016 р. 4000 грн. Заборгованість відповідача за надані йому позивачем у березні-жовтні 2016 р. послуги становить 30844 грн. Позивач як на підставу своїх позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, пені та інфляційних посилається на норми ст. 625 ЦК України та п.п. 4.4. Договору.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав, витребуваних судом доказів та відзиву на позов не подав, явки свого представника у судове засідання не забезпечив.

Позивач клопотав розглядати справу 21.11.2018 р. без участі його представника.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 05.09.2018 р. залишав без руху позовну заяву у справі. Ухвалою суду від 17.09.2018 р. відкрито провадження у справі. Підстави відкладення судового засідання наведені в ухвалі суду від 24.10.2018 р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Між сторонами у справі 17 березня 2016 р. укладено Договір зберігання № 35-ІІ/16. Позивач прийняв від відповідача на відповідальне зберігання майно, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі приймання наданих за договором послуг від 31 березня 2016 р., 30 квітня 2016 р., 31 травня 2016 р., листом відповідач від 26.05.2016 р., частковою оплатою відповідачем послуг з зберігання матеріалів, здійсненою 03.06 2016 р. платіжним доручення № 129, актом здачі-приймання наданих послуг від 30 вересня 2016 р. За надані послуги відповідач 03.06.2018 р. розрахувався частково, сплативши 4000 грн.

Дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст. 193 Господарського Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Як зазначено вище між сторонами у справі укладено Договір зберігання № 35-ІІ/16 від 17 березня 2016 р. Факт передачі відповідачем позивачу будівельних матеріалів на зберігання підтверджується наявними у матеріалах справи належно завіреними копіями підписаних сторонами актів здачі-приймання наданих послуг за період з 17.03.2016 р. по 31.05.2016 р., листом відповідач від 26.05.2016 р. про зменшення площі зберігання будівельних матеріалів з 1000 кв. м до 200 м кв., сплатою 03.06.2016 р. відповідачем 4000 грн. в якості оплати послуг позивача за зберігання матеріалів.

Позивач стверджує, що за період з березня по жовтень 2016 р. відповідач заборгував йому 30844 грн. Ці доводи позивача відповідачем не спростовані. Наведеними вище доказами підтверджується факт передачі відповідачем позивачу матеріалів на зберігання на підставі вищезгаданого Договору. Беручи до уваги відсутність доказів повернення позивачем відповідачу матеріалів із зберігання достроково, до припинення 16.03.2017 р. дії договору (п.п. 2.1.5., 2.2.1., 2.2.3., 7.4. Договору), враховуючи встановлений пунктом 1.1. Договору строк зберігання: з 17 березня 2016 р. до 16 березня 2017 р. включно, норми пункту 3.1. договору про оплату відповідачем послуг зберігання у розмірі 10002 грн. з ПДВ на місяць, взятий відповідачем на себе обов язок оплачувати фактичний строк зберігання майна (п. 2.2.7. Договору), закінчення строку дії договору 16.03.2017 р., претензію позивача від 07 вересня 2016 р. № 01/418 про сплату заборгованості за договором, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30844 грн. заборгованості за Договором зберігання № 35-ІІ/16 від 17 березня 2016 р., яка виникла за період з березня 2016 р. по жовтень 2016 р., підлягають задоволенню. Судом встановлено, що позивачем при розрахунку заборгованості враховано 4000 грн. оплати за послуги зберігання матеріалів, здійсненої відповідачем 03.06.2016 р. платіжним дорученням № 129. Суд також виходить з того, що у п. 3.1. ст. 3 Договору сторони погодили оплату відповідачем позивачу 10002 грн. послуг із зберігання на місяць, чим погодили помісячну оплату наданих послуг.

За наведених обставин, позивачем обгрунтовано заявлено до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 456 грн. трьох процентів річних за період з 01.11.2016 р. по 30.04.2017 р. та 2374,99 грн. інфляційних за листопад 2016 р. - квітень 2017 р. Решта інфляційних задоволенню не підлягають, оскільки позивачем допущено арифметичні помилки при їх обчисленні.

Позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 01.11.2016 р. по 30.04.2017 р. на підставі п. 4.4. Договору, в розмірі 2 % від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, підлягають задоволенню частково, в сумі 1154,61 грн. При обчисленні пені позивач необгрунтовано не врахував норми ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов язань , відповідно до якої платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір цієї пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судові витрати у справі на підставі ст.129 ГПК України покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74,76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 247-252, 327 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Софт Бокс (80381, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Шевченка, 6/80, код ЄДРПОУ 39825289) на користь Державного геофізичного підприємства Укргеофізика (03057, м. Київ, вул. Мірошниченко Євгенії, 10, код ЄДРПОУ 01432761) 30844 грн. заборгованості, 456 грн. трьох процентів річних, 2374,99 грн. інфляційних, 1154,61 грн. пені та 522,44 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 26.11.2018 р.

Суддя Бортник О.Ю.