Рішення

від 21.11.2018 по справі 914/1791/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2018 Справа №914/1791/18

м.Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Тепло» , м.Жидачів Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства «ПС Компані» , м.Червоноград Львівської області

про стягнення заборгованості. Ціна позову 36850,00 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 02.08.2018р.)

Від відповідача: не з'явився

На розгляді господарського суду знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Тепло» до Приватного підприємства «ПС-Компані» про стягнення 36850,00грн.

Ухвалою суду від 01.10.2018р. відкрито провадження за даним позовом, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 01.11.2018р.

Від відповідача поступило клопотання від 01.11.2018р. №01/11-Г/с, в задоволенні якого протокольною ухвалою відмовлено з підстав викладених у протоколі судового засідання.

01.11.2018р. судове засідання відкладено на 12.11.2018р., про що ухвалою-викликом повідомлено відповідача.

12.11.2018р. за вх.№43243/18 в документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника у зв'язку із його хворобою.

12.11.2018р. за вх.№43260/18 від відповідача поступило клопотання від 01.11.2018р. №01/11-Г/с, про відкладення розгляду справи, зі змісту якого також вбачається, що дане клопотання є одночасно й відзивом на позовну заяву, поданим в порядку ст.165 ГПК України.

Ухвалою суду від 12.11.2018р. розгляд справи відкладено на 21.11.2018р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 21.11.2018 забезпечив, позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві просить задоволити та стягнути з відповідача 36850,00 грн. заборгованості.

В судове засідання 21.11.2018 представник відповідача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення (вх.№44732/18 від 21.11.2018р.).

Однак, 21.11.2018 на електронну адресу суду від імені відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Щодо вказаного клопотання суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Статтею 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги". визначено, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; ідентифікаційні дані особи - унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи; ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Відповідно до п.1.5.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. №28, електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом.

Документи, отримані електронною поштою без електронного підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі (1.5.17. Інструкції).

З надісланого на електронну адресу суду клопотання не вбачається можливості ідентифікувати підписувача, оскільки документ надісланий у вигляді файлу, який не скріплено електронним підписом. Оскільки оригінал документу в паперовій формі судом станом на дату проведення судового засідання не отримано, надісланий електронною поштою без електронного цифрового підпису документ не може вважатися офіційними та братися судом до уваги.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 21.11.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позиція позивача.

15 липня 2015 року між Приватним підприємством ПС КОМПАНІ (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Захід - Тепло (покупець) було укладено Договір № 15/07/2015.

Згідно пункту п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язується поставити вугілля марки Г, а Покупець оплатити і прийняти його на умовах, передбачених цим Договором.

У відповідності до пункту 5.1. Договору, оплата покупцем окремої партії Товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 5-ти календарних днів з моменту поставки. За взаємною згодою Сторін можлива попередня оплата.

На виконання умов вище вказаного Договору № 15/07/2015 від 15.07.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Захід - Тепло в період з 03 листопада 2015 року по 29 березня 2016 року здійснено Приватному підприємству ПС КОМПАНІ передоплату за вугілля в загальній сумі 36 850,00 грн., в т.ч.: 03 листопада 2015 року згідно платіжного доручення № 2610 перераховано грошові кошти в сумі 16 350,00 грн.; 20 листопада 2015 року згідно платіжного доручення № 2629 перераховано грошові кошти в сумі 10 000,00 грн.; 29 березня 2016 року згідно платіжного доручення № 2734 перераховано грошові кошти в сумі 10 500,00 грн.

Як стверджує позивач, незважаючи на неодноразові звернення позивача до відповідача, з приводу поставки позивачу вугілля, відповідачем так і не поставлено цього вугілля ТОВ Захід - Тепло по даний час.

Наведена обставина, на думку позивача, також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами по даній справі, станом на 31.10.2016 року.

Станом на 28 серпня 2018 року заборгованість відповідача перед позивачем по виконанню умов Договору № 15/07/2015 від 15.07.2015 року становить 36 850,00 грн.

02 липня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Захід - Тепло було направлено Приватному підприємству ПС Компані Вимогу № 02-07/18 від 02.07.2018 року на суму 36 850.00 грн.

Однак, направлена Вимога № 02-07/18 від 02.07.2018 року залишена відповідачем без задоволення.

Позивач зазначає, що згідно пункту 10.1 Договору, термін дії договору: з моменту підписання сторонами і до 31.12.2016 року. Термін дії цього договору між сторонами не продовжувався і додаткової угоди про продовження терміну дії цього договору між сторонами не укладалося. А тому вважає, що відповідач по даній справі зобов'язаний був поставити позивачу товар на протязі терміну дії договору № 15/07/2015 від 15.07.2015 р., тобто в термін до 31.12.2016 року.

Стверджує, що незважаючи на те, що позивачем по даній справі на виконання умов вище вказаного Договору № 15/07/2015 від 15.07.2018 року, в період з 03 листопада 2015 року по 29 березня 2016 року здійснено Приватному підприємству ПС КОМПАНІ передоплату за вугілля в загальній сумі 36 850,00 грн., відповідачем з моменту укладення цього договору по даний час жодної поставки позивачу вугілля не було здійснено і вищевказаних коштів (передоплати) позивачу не повернуто.

Також позивачем зазначено, що інших договорів між сторонами по даній справі не укладалося.

Актом звірки взаємних розрахунків підтверджено сторонами станом на 31.10.2016р., що заборгованість відповідача перед позивачем становить 36850,00 грн. (кошти попередньої оплати) та, що жодної господарської операції з поставки відповідачу вугілля на перераховану позивачем суму коштів здійснено не було.

Позиція відповідача.

Відповідач долучає до матеріалів справи бухгалтерські документи, які на його думку свідчать про відсутність заборгованості та поштові квитанції які свідчать про надіслання на адресу відповідача цих документів.

Відповідач зазначає, що відповідно до накладної № 25 від 03.11.2015 року вугілля було поставлено ТзОВ Захід - Тепло на користь Медичного реабілітаційного центру МВС України (с. Татарів Івано - Франківська область). Оплата 03.11.2015 - 16 350,00 с. Татарів (Медичного реабілітаційного центру МВС України), Акт відбору зразків 06.11.2015 року. Оплата 20.11.2015 - 10 000,00 с. Татарів (Медичного реабілітаційного центру МВС України), Відповідно до Акту здавання - приймання наданих послуг за квітень року: Оплата 29.03.2016 року за перевезення зі ст. Соснівка Л/з до ст. Заставна Л/з код 365900 - 6956 грн з ПДВ/ ваг 69т Послуги ТЕХПД 2539.00 грн з ПДВ Завантаження - 1000,00 грн з ПДВ Разом: 10 495,00 грн з ПДВ

Відтак, відповідач вважає, що ним виконано умови договору та поставлено товар на суму 26350,00 грн. та надано транспортні послуги на суму 10495,00 грн., а тому у відповідача відсутня заборгованість перед Позивачем.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до положень частин 1,2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено у частині 2 статті 202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У справі, що розглядається, 15 липня 2015 року між Приватним підприємством ПС КОМПАНІ та Товариством з обмеженою відповідальністю Захід - Тепло було укладено Договір № 15/07/2015.

У відповідності до пункту 5.1. Договору, оплата покупцем окремої партії Товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 5-ти календарних днів з моменту поставки. За взаємною згодою Сторін можлива попередня оплата.

На виконання умов вище вказаного Договору № 15/07/2015 від 15.07.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Захід - Тепло в період з 03 листопада 2015 року по 29 березня 2016 року здійснено Приватному підприємству ПС КОМПАНІ передоплату за вугілля в загальній сумі 36 850,00 грн., в т.ч.: 03 листопада 2015 року згідно платіжного доручення № 2610 перераховано грошові кошти в сумі 16 350,00 грн.; 20 листопада 2015 року згідно платіжного доручення № 2629 перераховано грошові кошти в сумі 10 000,00 грн.; 29 березня 2016 року згідно платіжного доручення № 2734 перераховано грошові кошти в сумі 10 500,00 грн.

Однак, незважаючи на звернення позивача до відповідача, з приводу поставки позивачу вугілля, відповідачем так і не поставлено цього вугілля ТОВ Захід - Тепло по даний час.

Пунктом 10.1 Договору, термін дії договору: з моменту підписання сторонами і до 31.12.2016 року. Термін дії цього договору між сторонами не продовжувався і додаткової угоди про продовження терміну дії цього договору між сторонами не укладалося.

Відповідно до ч.7 ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Отже, строком дії договору є період часу на котрий встановлюється господарський договірний зв'язок між сторонами і протягом якого договір підлягає виконанню в повному обсязі (за визначенням ч.1 ст.631 ЦК України строком дії договору є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору).

Відтак, відповідач по даній справі зобов'язаний був поставити позивачу товар на протязі терміну дії договору № 15/07/2015 від 15.07.2015 р.

Виходячи з умов п.3.1 Договору суд зазначає, що умови поставки EXW склад продавця свідчить про те, що продавець / постачальник здійснює поставку / відвантаження товару, коли він передає його в розпорядження покупця в узгодженому раніше місці: на своєму виробництві (заводі або фабрики), на складі, в магазині і т.д.

При цьому відповідальність продавця за поставку товару закінчується в момент передачі товару, що поставляється безпосередньо покупцеві або залученої покупцем компанії-перевізнику.

Проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань поставку обумовленого договором товару не здійснив. Матеріали справи також не містять доказів того, що продавець (відповідач) повідомляв покупця (позивача) про готовність товару для поставки та наявність такого товару (вартістю 36850,00 грн.) на складі відповідача.

02 липня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Захід - Тепло було направлено Приватному підприємству ПС Компані Вимогу № 02-07/18 від 02.07.2018 року на суму 36 850,00 грн., яка залишено відповідачем без відповіді та задоволення. У вимозі йшлось про те, що незважаючи на неодноразові звернення позивача по телефону щодо поставки товару (за договором на суму перерахованих коштів 36850,00 грн.) відповідачем та і не поставлено товар. Відтак, позивач просив перерахувати відповідача кошти в сумі 36850,00 грн. безвідкладно, але не пізніше в термін до 12 липня 2017 року, (доказ надіслання вимоги, а саме опис вкладення та квитанція у справі).

Посилання відповідача у клопотанні від 01.11.2018р. №01/11- Г/с на відсутність заборгованості перед позивачем, не підтверджена належними та допустимими доказами, оскільки накладна №25 від 03.11.2015р. та акт здавання - приймання послуг за квітень 2016 року від 30.04.2016 року не містять підпису уповноваженої особи позивача, якою б підтверджувалось отримання товару на суму 26350,00 грн. та надання транспортних послуг на суму 10495,00 грн. Окрім того, в акті здавання - приймання послуг за квітень 2016 року від 30.04.2016 року міститься посилання на договір №01/05/2015 про надання транспортних послуг від 01 травня 2015 року, який не є підставою заявлених позовних вимог та відсутній в матеріалах справи.

Крім того, доказів на підтвердження волевиявлення позивача на поставку відповідачем товару за договором №15/07/2015 від 15.07.2015р. третім особам до матеріалів справи відповідачем не надано. Договір на поставку товару, що укладений між сторонами є двостороннім договором, тобто яким визначено права та обов'язки лише щодо двох сторін: позивача як покупця за договором та відповідача як продавця за договором. Зі змісту договору №15/07/2015 від 15.07.2015р. не вбачається, що він укладений на користь третьої (чи третіх осіб).

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема доказів щодо поставки обумовленого договором товару у повному обсязі або повернення грошових коштів, сплачених позивачем за договором.

При цьому судом враховується, що господарських операцій з поставки товару за договором до моменту перерахування позивачем відповідачу коштів в сумі 36850,00 грн. не було здійснено, зазначене підтверджується і відомостями у наявному в матеріалах справи акті звірки взаємних розрахунків. Отже, перераховані позивачем кошти є коштами попередньої оплати. Доказів зворотнього відповідач суду не надав. Враховуючи викладене, а також те, що доказів поставки товару або повернення суми оплати за товар матеріали справи не містять, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача коштів в сумі 36850,00 грн. попередньої оплати.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1762,00 грн.

При поданні позову позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України є витратами, пов'язаними з розглядом справи, і відносяться до судових витрат.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать в т.ч. витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат до позовної заяви та у матеріали справи подано: орієнтовний розрахунок суми судових витрат, з яких витрати на професійну правничу допомогу становили 3000,00 грн.; копію договору про надання правничої допомоги від 26.06.2018р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1095 від 06.07.2005р. , платіжне доручення №3149 від 13.09.2018р. на суму 3000,00 грн., перерахованих позивачем, ТзОВ Захід-Тепло , адвокату ОСОБА_1 за правову допомогу згідно договору б/н від 26.06.2018р.

Адвоката ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру адвокатів України, що підтверджується даними порталу Національної асоціації адвокатів України://erau.unba.org.ua/.

Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ч. 6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення не співрозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Станом на час проведення засідання з боку відповідача суду не було надіслано ніякого клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Отже, неспіврозмірність таких витрат відповідач не доводить.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу береться за такими витратами, що сплачені або підлягають сплаті на користь адвоката.

На підставі викладеного, понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн. слід покласти на відповідача повністю, оскільки позов задоволено повністю (ч. 4 ст. 129 ГПК).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 18, 73-79, 80, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства ПС Компані (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Львівська, 44; ідентифікаційний код 36518451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Тепло» (81700, Львівська область, м.Жидачів, вул.Друкарська, 4, ідентифікаційний код 36465997) кошти в сумі 36850,00 грн., 1762,00 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат, пов'язаних з правничою допомогою.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 26.11.2018р.

Суддя Кітаєва С.Б.