Рішення

від 26.11.2018 по справі 922/2453/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2453/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Першого заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури, м. Чугуїв в інтересах держави, в особі Чугуївської міської ради Харківської області, м. Чугуїв третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача - Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коршун-ДС", м. Чугуїв про стягнення 10993,14 грн. заборгованості та зобов'язання повернути земельну ділянку за участю представників учасників справи:

прокурор - Клейн Л.В.

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи - ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області звернувся Перший заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, в інтересах держави, в особі Чугуївської міської ради Харківської області (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коршун-ДС" (відповідач). У позові прокурор просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коршун-ДС" на користь держави в особі Чугуївської міської ради Харківської області заборгованість у розмірі 10993,14 грн. (розрахунковий рахунок 33210812020020, отримувач: Чугуївське УК/м.Чугуїв/18010600, код отримувача (ЄДРПОУ) 37792204, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 18010600);

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Коршун-ДС" повернути Чугуївській міській раді Харківської області земельну ділянку площею 0,2094 га, кадастровий номер 6312090001:69:001:0007, яка знаходиться за адресою: м. Чугуїв, с. Клугіно-Башкирівка, вул. Горішного у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому одержано її в оренду.

Витрати по оплаті судового збору прокурор просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору оренди земельної ділянки від 07.02.2008 в частині сплати орендної плати та повернення земельної ділянки у разі припинення дії договору оренди.

Під час розгляду справи третьої особою суду були подані письмові пояснення по справі, в яких третя особа вказує на те, що відповідач має заборгованість по орендній платі за землю яка станом на 01.09.2018 становить 13969,04 грн., з яких: 10933,14 грн. заборгованість, яка виникла за рахунок не сплати податкових зобов'язань по орендній платі за землю за 2016-2017 роки; 2975,90 грн. виникла на основі податкових повідомлень-рішень №0073721210 від 01.11.2017 на суму 307,41 грн. (за затримку до 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання та №0073741210 від 01.11.2017 на суму 2668,49 грн. (за затримку більше 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання).

Представник позивача у судове засідання 26.11.2018 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 26.11.2018 до суду від позивача надійшла заява, в якій він просить суд розглядати справу за відсутності представника Чугуївської міської ради Харківської області, вказує на те, що позов підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе вказане клопотання задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов'язком, а обов'язковість явки в судове засідання представника позивача судом не визнавалась.

У судовому засіданні 26.11.2018 прокурор підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник третьої особи у судовому засіданні 26.11.2018 підтримав позов та просив суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "за даною адресою не зареєстровано". Судом перевірено адресу відповідача та згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача - 63505, АДРЕСА_1 та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення прокурора та представника третьої особи, суд встановив наступне.

21.01.2008 між Чугуївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коршун-ДС" був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Чугуївському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.02.2008 за №040868200012, відповідно до умов якого ТОВ «Коршун-ДС» надано в строкове платне користування земельну ділянку на землях житлової та громадської забудови, площею 0,2094 га, кадастровий номер 6312090001:69:001:0007, для розташування та обслуговування торгівельного павільйону з майданчиком, яка знаходиться за адресою: м. Чугуїв, с. Клугіно-Башкирівка, вул. Горішного.

Об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці не має (п. 3 договору). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 164018,62 грн. (п. 5 договору).

Відповідно до п. 8 договору, цей договір укладено строком на десять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 9 договору орендна плата за землю вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 8200,93 грн. на рік, у розмірі 5 (п'яти) відсотків до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з п. 11 договору орендна плата вноситься щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до п. 30 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з п. 34 вищевказаного договору оренди земельної ділянки орендар зобов'язаний у відповідності з цим договором своєчасно вносити орендну плату, а з п. 45 - за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Відповідно до п. 41 договору, його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 23 договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

07.02.2008 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду вищевказану земельну ділянку.

Як вказує прокурор у позові та свідчать матеріали справи, станом на 01.08.2018 за ТОВ «Коршун-ДС» рахується заборгованість з орендної плати за землю за період з липня 2017 року по січень 2018 року у розмірі 10993,14 грн. Відповідно до листа Чугуївської міської ради №02.02-46/1846 від 09.08.2018, у зв'язку з припиненням терміну дії договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Чугуївському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Держкомземі України" 07.02.2008 за №040868200012, з дати закінчення строку дії договору по 01.08.2018 звернень від ТОВ "Коршун-ДС" щодо продовження договору оренди не надходило. Об'єкти нерухомого майна на вказаній земельній ділянці відсутні.

Як зазначає прокурор у позові, ТОВ «Коршун-ДС» добровільно не погашено вищевказану заборгованість по орендній платі за землю, а також територіальній громаді не повернуто вищевказану земельну ділянку, відповідний факт передачі належним чином не оформлено сторонами договору, у тому числі внаслідок бездіяльності орендодавця - Чугуївської міської ради, який не вжив заходів щодо стягнення вищевказаної заборгованості по орендній платі за землю та зобов'язання повернути територіальній громаді вищевказану земельну ділянку, внаслідок чого кошти не надходять до місцевого бюджету. Вказане й стало підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 17 названого Закону, об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та

комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, а тому відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати на суму 10993,14 грн. за період з липня 2017 року по січень 2018 року.

За змістом ст. 31 цього Закону договір оренди землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

В матеріалах справи відсутні докази щодо реалізації відповідачем права на поновлення договору оренди на новий строк.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Виходячи з приписів ст. 319, 626 Цивільного кодексу України реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури, строків та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування ч.1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25.05.2016 № 3-312гс16, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених зокрема ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність певних юридичних фактів, укладення сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди.

При цьому, згідно з частиною 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Тобто нормами законодавства України встановлена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач з листами-повідомленнями та проектом додаткової угоди про намір поновлення договору до позивачів не звертався.

Крім того, положеннями ст. 33 Закону України "Про оренду землі" унормовано право орендаря на оскарження в суді дій орендодавця у разі отримання відмови, а також наявного зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди.

Згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі» і п. 41 договору, договір оренди землі припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що відповідач повинен був виконати взяте на себе зобов'язання щодо повернення орендодавцеві земельної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, після припинення дії договору оренди. В порушення умов договору і чинного законодавства, відповідачем спірна земельна ділянка повернута не була (доказів зворотного відповідачем надано не було).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи на наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коршун-ДС" (63505, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35162942) на користь Держави в особі Чугуївської міської ради Харківської області (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Старонікольська, 35А, код ЄДРПОУ 21227883) заборгованість у розмірі 10993,14 грн. на розрахунковий рахунок 33210812020020, отримувач: Чугуївське УК/м.Чугуїв/18010600, код отримувача (ЄДОРПОУ) 37792204, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету:18010600.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Коршун-ДС" (63505, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35162942) повернути Чугуївській міській раді Харківської області (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Старонікольська, 35А, код ЄДРПОУ 21227883) земельну ділянку площею 0,2094га, кадастровий номер 6312090001:69:001:0007, яка знаходиться за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, с. Клугіно-Башкирівка, вул. Горішного у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому її одержано в оренду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коршун-ДС" (63505, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35162942) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) - 3524,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Роз'яснити прокурору, що сума судового збору, сплачена у більшому розмірі ніж встановлено законом, відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Прокурор - Перший заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, 98).

Позивач - Чугуївська міська рада Харківської області (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Старонікольська, 35А, код ЄДРПОУ 21227883).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Коршун-ДС" (63505, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35162942).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46).

Повне рішення складено 28 листопада 2018 року.

Суддя ОСОБА_2