Рішення

від 19.11.2018 по справі 0740/785/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2018 року м. Ужгород№ 0740/785/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання - Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач: Приватне підприємство фірма "Карпати-Укр" - представник - ОСОБА_1;

відповідач: Управління Держпраці у Закарпатській області - представник - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства фірми "Карпати-Укр" до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовом Приватне підприємство фірма "Карпати-Укр" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Закарпатська, 33, код ЄДРПОУ 19107048) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035), в якому просить суд: "1. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК277/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-117 від 10.07.2018 року про накладення на ПП Фірма "Карпати-Укр" штрафу передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 558 450, 00 грн.; 2. Витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача."

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року було відмовлено у вжитті заходів забезпечення даного адміністративного позову.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року було відмовлено представнику Приватного підприємства фірми "Карпати-Укр" у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року було викликано в якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, фізичну особу-підприємця ОСОБА_3.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року було закрито підготовче провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року було вжито заходи забезпечення адміністративного позову.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Позивач вказує, що під час проведення перевірки на об'єкті будівництва, дійсно, працювали п'ять чоловік: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, але з всіма наведеними фізичними особами з 01 червня 2018 року було укладено цивільно-правові угоди з ПП Фірма "Карпати-Укр" на виконання будівельних робіт, пов'язаних з внутрішнім шпаклюванням стін та облицюванням фасаду плитами, термін дії цивільно-правових угод до 31 липня 2018 року (Т.1 а.с.а.с. 36-40). Стосовно роботи вищевказаних громадян на об'єкті будівництва багатоквартирного житлового будинку по вулиці Котляревського у травні місяці 2018 року, директором ПП Фірма "Карпати-Укр" ОСОБА_9 були надані інспектору Берник З.П. пояснення, що будівельно-монтажні роботи на об'єкті здійснюються в основному підрядниками, і тому в травні місяці 2018 року ці люди працювали на об'єкті по договору підряду № 04/05-18 від 14 травня 2018 року укладеного з ФОП ОСОБА_3 (Т. 1 а.с.а.с. 31-34).

У запереченні проти адміністративного позову представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що директор ПП Фірма "Карпати-Укр" ОСОБА_9, протягом травня 2018 року, допустив до роботи на будівництві багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Ужгород, вул. Котляревського, б/н, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, не уклавши з ними трудовий договір, чим було порушено статтю 24 частину 3 КЗпП України.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до службової записки Головного державного інспектора Берника З.П. від 12 червня 2018 року в ході проведення профілактичних заходів з'ясовано, що ПП Фірма "Карпати-Укр" використовує неоформлені трудові відносини з найманими працівниками (Т. 2 а.с. 2).

Наказом Управління держпраці у Закарпатській області № 107 від 19 червня 2018 року було наказано ОСОБА_10 організувати проведення інспекційного відвідування ПП Фірма "Карпати-Укр" щодо порушень при оформлені трудових відносин (Т.2 а.с. 3).

19 червня 2018 року було складено направлення на проведення інспекційного відвідування № 668 ПП Фірма "Карпати-Укр" щодо дотримання трудового законодавства при оформленні трудових відносин (Т.1 а.с. 69).

23 червня 2018 року інспектором праці ОСОБА_11 було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗК 277/7/АВ, в якому вказано, що директор ПП Фірма "Карпати-Укр" ОСОБА_9, протягом травня 2018 року, допустив до роботи на будівництві багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Ужгород, вул. Котляревського, б/н, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, не уклавши з ними трудовий договір, чим було порушено статтю 24 частини 3 КЗпП України (Т.1 а.с.а.с. 72-83).

26 червня 2018 року директором ПП Фірма "Карпати-Укр" ОСОБА_9 було надіслано лист за вих. № 02 до Управління Держпраці у Закарпатській області, де вказано, що дані особи у травні 2018 року працювали на об'єкті у підрядника ФОП ОСОБА_3 (Т.1 а.с. 86).

27 червня 2018 року листом Управління Держпраці у Закарпатській області № 07 - 02/2232 було надано відповідь, де вказано, що відповідно до листів Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області № 8738/04.03 від 25 червня 2018 року (Т.1 а.с. 148) та № 8809/04.03 від 26 червня 2018 року (Т.1 а.с. 147) встановлено, що дані особи в період з 01.01.2018 року по 01.06.2018 року не перебували у трудових або цивільно-правових відносинах із суб'єктами господарювання в т.ч. із ФОП ОСОБА_3 (Т.1 а.с.а.с. 84-85).

10 липня 2018 року Управлінням держпраці у Закарпатській області було складено постанову № ЗК 277/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-117 про накладення штрафу на позивача в розмірі 558450 гривень (Т.1 а.с.а.с. 27-30). Вказана постанова було складена, зокрема, на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року (далі по тексту - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі по тексту - ОСОБА_11 № 877-V) заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до пункту 4 підпункту 11 Положення № 96 встановлено, що Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний контроль за дотриманням підприємствами, установами та організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів у частині: реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів; подання звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 визначено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно із статтею 7 частиною 1, 2 Закону № 877-V - для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Відповідно до статті 7 пункту 6 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Відповідно до пункту 19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі по тексту - Порядок № 295) за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Відповідно до пункту 20 Порядок № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акту залишається в об'єкта відвідування.

Отже, судом встановлено, що Управлінням Держпраці у Закарпатській області за результатами інспекційного відвідування ПП Фірма "Карпати-Укр" було виявлено порушення, про що складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 23 червня 2018 року № ЗК 277/7/АВ, який був підписаний інспектором праці ОСОБА_11 та директором ПП Фірма "Карпати-Укр" (Т.1 а.с.а.с. 15-26).

Відповідно до пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Судом встановлено, що за результатами акту інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Закарпатській області було складено постанову про накладення штрафу № ЗК277/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-117 від 10 липня 2018 року у розмірі 558450 грн., якою встановлено, що директором ПП Фірма "Карпати-Укр" протягом травня 2018 року було допущено до роботи на будівництві багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Ужгород, вул. Котляревського, б/н, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, не уклавши з ними трудовий договір, чим було порушено статтю 24 частини 3 КЗпП України (Т.1 а.с.а.с. 27 - 30), яка оскаржується позивачем у судовому порядку.

Відповідно до письмових пояснень директора ПП Фірма "Карпати-Укр" від 21 червня 2018 року у період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2018 року з даними особами було укладено цивільно-правові угоди, які були ним надані під час інспекційного відвідування інспектору. На запитання яким чином виплачувалась зарплата (винагорода) за вказаними вище угодами та скільки разів на місяць директор ПП Фірма "Карпати-Укр" пояснив, що винагорода виплачувалася за виконані роботи, згідно відомостей раз на місяць (Т.1 а.с. 94), даний факт та період не розглядався інспекцією праці при складані акту інспекційного відвідування № ЗК 277/7/АВ від 23 червня 2018 року, як порушення ( Т.1 а.с.а.с. 15 - 26), оскільки постанову про накладення штрафу № ЗК277/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-117 від 10 липня 2018 року у розмірі 558450 грн. було складено на вчинення порушень щодо працевлаштування працівників протягом травня 2018 року ( Т.1 а.с.а.с. 27 - 30).

Судом встановлено, що відповідно до пояснень директора ПП Фірма "Карпати-Укр" у період протягом травня 2018 року вищезгадані особи працювали на умовах цивільно-правових договорів у ФОП ОСОБА_3 з яким ПП Фірма "Карпати-Укр" уклала договір підряду № 04/05 - 18 від 14 травня 2018 року (Т.1 а.с.а.с. 31- 34), після виконання якого 04 червня 2018 року було підписано акт № 1 приймання передачі виконаних робіт між підрядником ФОП ОСОБА_3 та замовником ПП Фірма "Карпати- Укр" (Т.1 а.с.а.с. 31-35).

Згідно зі статтею 1 частиною 1 КЗпП України, даний кодифікований акт регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

При цьому, Положенням № 96, не передбачено здійснення вказаним органом та/або його територіальними органами контролю та/або нагляду за додержанням цивільного законодавства України юридичними та/або фізичними особами. Так само вказаний орган не має жодних повноважень щодо кваліфікації (трактування) тих чи інших цивільних або будь-яких інших правовідносин у якості трудових, а також щодо здійснення контролю та/або нагляду за правильністю ведення бухгалтерського обліку та звітності.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик; предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, за наслідками яких замовник зобов'язується оплатити підрядникові виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці; метою договору підряду є отримання певного матеріального результату.

Відповідно до статті 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину. яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що договір підряду укладений позивачем з ФОП ОСОБА_3, не був визнаний недійсним чи неукладеним у порядку встановленому законом.

Чинне законодавство України не містить жодного обов'язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов'язання зобов'язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов'язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними.

Вимоги статті 24 КЗпП (працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) та вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", щодо того, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком "до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором", застосовуються до трудових правовідносин.

Отже, оскільки позивач уклав з ФОП ОСОБА_3 договір підряду (цивільно-правовий договір), який є предметом регулювання Цивільного кодексу України, у ПП Фірма "Карпати-Укр" та ФОП ОСОБА_3 не виникло жодного обов'язку щодо надання тому чи іншому органу повідомлення за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2015 року № 413.

Також враховуючи презумцію дійсності правочину, суд зазначає, що юридичні особи не обмежені в праві залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів, і не зобов'язані законодавством укладати тільки трудові договори.

Крім того, необхідно зазначити, що законодавцем, у спірних відносинах, не встановлено обов'язку, зокрема підрядника, повідомляти замовника послуг інформацію щодо осіб, які безпосередньо виконують договірні підрядні роботи, як от у яких правових стосунках робітники перебувають у підрядника.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 08 травня 2018 року (справа №127/21595/16-ц) дійшов схожого висновку, зазначивши, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

З системного аналізу умов договорів підряду, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_12, вбачається, що предметом цього договору є кінцевий результат праці, а не сам її процес. В той час, як для трудових договорів, характерним було би зворотнє.

Наведене також підтверджується показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, допитаних в судовому засіданні, які підтвердили факт того, що протягом травня 2018 року працювали у ФОП ОСОБА_3 на тому ж самому об'єкті будівництва, а не у ПП Фірма "Карпати-Укр". Серед іншого свідки надали суду підтвердження даної обставини, а саме індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-7, надані Пенсійним фондом України, де вказано, що у травні місяці по даним особам було сплачено єдині соціальні внески, саме ФОП ОСОБА_3 (Т.2 а.с.7, Т.2 а.с. 10). Вказані свідки також зазначили, що й інші особи, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у травні 2018 року працювали у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

В той же час, необхідно звернути увагу на те, що Управлінням Держпраці у Закарпатській області не було надано жодних доказів для підтвердження встановленого факту, щодо допуску до роботи на будівництві багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Ужгород, вул. Котляревського, б/н, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, не уклавши з ними трудовий договір, саме протягом травня 2018 року, тобто періоду, який зафіксований у постанові про накладення штрафу № ЗК277/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-117 від 10 липня 2018 року.

Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У відповідності до статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Підсумовуючи викладене вище суд зазначає, що у спірному періоді - травень 2018 року, позивачем використовувались послуги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо виконання будівельно-монтажних робіт, які в свою чергу здійснювалися за посередництвом (безпосередньо виконувалися) ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і які в свою чергу перебували із Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у відносинах цивільно-правового характеру.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу не відповідає критеріям, встановленим статтею 2 частини 2 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 139 частини 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 8377 грн.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Приватного підприємства фірми "Карпати-Укр" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Закарпатська, 33, код ЄДРПОУ 19107048) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК277/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-117 від 10.07.2018 року про накладення на Приватне підприємство фірма "Карпати-Укр" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Закарпатська, 33, код ЄДРПОУ 19107048) штрафу передбаченого статтею 265 частиною 2 абзацом 2 Кодексу законів про працю України у розмірі 558 450 грн..

Стягнути на користь Приватного підприємства фірми "Карпати-Укр" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Закарпатська, 33, код ЄДРПОУ 19107048) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) судові витрати у розмірі 8377 грн. (восьми тисяч триста сімдесяти семи гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 19 листопада 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 28 листопада 2018 року.

СуддяОСОБА_13