Рішення

від 13.11.2018 по справі 826/658/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2018 року № 826/658/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. при секретарі судового засідання Кириллові М.С.,

за участі представників:

позивача - Баца Катерина Валеріївна (ордер від 14.09.2017 серії КВ № 377104),

відповідача - Малогіна Альона Олександрівна (довіреність від 20.09.2018 №1892/26-15-10-02-17),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Центр"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2016 №0006421401, №0006431401, №0006441401, №0025251404,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотто Центр" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2016 №0006421401, №0006431401, №0006441401, №0025251404.

Податкові зобов'язання позивачу нараховано за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 06.10.2014 по 31.12.2015, що стали предметом заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Центр" від 08.08.2016 № 808/16 (вх. № 32872/10 від 10.08.2016) до акта документальної планової виїзної перевірки від 03.08.2016 № 323/26-15-14-01-01/39427027, якою встановлено відсутність фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ "АЕК КОМПАНІ" та ТОВ "ГЕРКОС-ПРОФ".

Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, від мав з ТОВ "АЕК КОМПАНІ" та ТОВ "ГЕРКОС-ПРОФ" фінансово - господарські взаємовідносини, які мали реальний характер та факт здійснення поставки товару за якими підтверджується відповідними первинними документами. Також позивач посилався на те, що ним у повному обсязі в порядку визначеному законодавством здійснюється оприбуткування готівки у касі на АЗС. Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, які обґрунтовує тим, що позивачем на підтвердження фактичного отримання товару від контрагентів ТОВ "АЕК КОМПАНІ" та ТОВ "ГЕРКОС-ПРОФ" не було надано до перевірки паспорти якості, сертифікати відповідності, акти приймання - здавання нафтопродуктів, акти приймання продукції за якістю, пакувальні ярлики з тарних місць, та ніші документи. Також відповідач посилався на те, що правовідносини між позивачем та контрагентами Відповідач проти позовних вимог заперечив надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, які обґрунтовує тим, що позивачем на підтвердження фактичного отримання товару від контрагентів ТОВ "АЕК КОМПАНІ" та ТОВ "ГЕРКОС-ПРОФ" не було надано до перевірки паспорти якості, сертифікати відповідності, акти приймання - здавання нафтопродуктів, акти приймання продукції за якістю, пакувальні ярлики з тарних місць, та ніші документи. Також відповідач посилався на те, що правовідносини між позивачем та контрагентами ТОВ "АЕК КОМПАНІ" та ТОВ "ГЕРКОС-ПРОФ" була направлені не на досягнення взаємної вигоди, а на безпідставне формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог.

Під час судового розгляду справи, суд встановив наступне.

В період з 07.11.2016 по 18.11.2016 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Центр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 06.10.2014 по 31.12.2015, що стали предметом заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Центр" від 08.08.2016 № 808/16 (вх. № 32872/10 від 10.08.2016) до акта документальної планової виїзної перевірки від 03.08.2016 № 323/26-15-14-01-01/39427027.

За результатами перевірки складено акт від 02.12.2016 № 378/26-15-14-01-01/39427027, яким встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на 4 718 173,00 грн., порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 5 102 136,00 грн. та порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

16.12.2016 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення №0006421401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 4 718 173,00 грн., № 0006431401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 6 377670,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 275 534,00 грн., № 0006441401, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 14 028,00 грн. та № 0025251404, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 294279,20 грн.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 16.12.2016 №0006421401, №0006431401, №0006441401 та №0025251404 вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду не були порушені з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9).

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено договори з ТОВ "АЕК КОМПАНІ" від 01.04.2018 № 1/4/15 та з ТОВ "ГЕРКОС-ПРОФ" від 30.04.2015 № 30/04/15, які є аналогічні за змістом та предметом якого є здійснення поставки товару.

Відповідно до пункту 1.2 зазначених договорів якість товару повинна відповідати вимога державних стандартів та технічних умов, що діють на території України та підтверджуватись сертифікатом відповідності (якості) підприємства - виробника.

Пунктом 3.1 договорів від 01.04.2018 № 1/4/15 та від 30.04.2015 № 30/04/15 визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар шляхом 100% передоплати не пізніше трьох банківських днів з дати отримання повідомлення від постачальника про готовність до відвантаження товару (нафтопродуктів) та рахунку - фактури, шляхом безготівкового перерахування зазначеної у рахунку загальної суми вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 5.4 вказаних договорів товар вважається переданим по якості відповідно до технічних умов та інших нормативно - технічних актів (паспорт та/або сертифікат заводу - виробника) по кількості - відповідно до товарно - транспортних або накладних документів (накладна та/або акт приймання - передачі, довіреність) на товар, у відповідності із вибраним базисом поставки товару.

Пунктом 5.5 договорів від 01.04.2018 № 1/4/15 та від 30.04.2015 № 30/04/15 визначено, що покупець проводить прийомку товару по кількості і якості у відповідності з умовами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України № 281/171/578/155, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України. Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008.

Згідно з пунктом 5.4 розділу 5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900. Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Таким чином у випадку здійснення поставки товару за договорами поставки нафтопродуктів від 01.04.2018 № 1/4/15 та від 30.04.2015 № 30/04/15 мало бути складено повідомлення про готовність продукції до відвантаження, рахунки - фактури, товарно - транспортний або накладений документ (накладна та/або акт приймання - передачі, довіреність), акт про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальною особою складений за її підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Позивачем суду повідомлень про готовність продукції до відвантаження, рахунків - фактур, та актів про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальною особою складених за її підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданому позивачем суду на підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "АЕК КОМПАНІ" видаткових накладних в графах "Від постачальника*" та "Отримав(ла)" міститься підписи скріплена печаткою позивача, водночас не зазначено даних осіб, які відповідні підписи вчинили.

Таким чином, з наданих позивачем на підтвердження отримання нафтопродуктів від ТОВ "АЕК КОМПАНІ" видаткових накладних є неможливим встановити осіб, які їх склали, а отже він не можуть бути беззаперечним доказом на підтвердження факту існування вказаних правовідносин.

Надані позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "АЕК КОМПАНІ" документи щодо фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "РЕАЛ-НП" не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з них є неможливим встановити, що саме товар придбаний ТОВ "АЕК КОМПАНІ" у ТОВ "РЕАЛ-НП" був поставлений позивачу, у той час, як реальність фінансово - господарських правовідносин між ТОВ "АЕК КОМПАНІ" та ТОВ "РЕАЛ-НП" не є предметом розгляду справи.

Доказів на підтвердження факту використання товару отримано від з ТОВ "АЕК КОМПАНІ" та ТОВ "ГЕРКОС-ПРОФ" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем суду надано не було.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано належних первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договорів укладених з ТОВ "АЕК КОМПАНІ" та ТОВ "ГЕРКОС-ПРОФ", а надані складені з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік", а також те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту використання послуг, які за його твердження були отримані від ТОВ "АЕК КОМПАНІ" та ТОВ "ГЕРКОС-ПРОФ" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з контрагентами ТОВ "АЕК КОМПАНІ" та ТОВ "ГЕРКОС-ПРОФ"

Позивач в позовній заяві зазначаючи про необґрунтованість висновків акту від 02.12.2016 №378/26-15-14-01-01/39427027 в частині встановлення порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а саме факту не оприбуткування належним чином в книгах обліку розрахункових операцій готівкових коштів в сумі 58855,84 грн. на підставі фіскальних звітних чеків та протиправність податкового повідомлення - рішення від 16.12.2016 №0025251404 посилається на те, що ним у повному обсязі в порядку визначено чинним законодавством здійснюється оприбуткування готівки у касі на АЗС, водночас жодних доказів на підтвердження відповідного факту суду не надав, як і не зазначив про причини неможливості надання відповідних документів.

Таким чином у суду відсутні підстави для висновку про необґрунтованість висновку акту від 02.12.2016 № 378/26-15-14-01-01/39427027 в частині встановлення порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та наявність підстав для визнання придаткового повідомлення - рішення від 16.12.2016 №0025251404 протиправним.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Центр" (04116, м. Київ, вул. В. Васильківська, буд. 7, код ЄДРПОУ 39427027) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2016 №0006421401, №0006431401, №0006441401, №0025251404 - відмовити повністю .

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов