Постанова

від 27.11.2018 по справі 809/647/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/18/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року у справі № 809/647/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС ТІМ" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0001131404, №0001141404 від 01.03.2018 та №0001911404, №0001921404 від 30.03.2018,-

суддя в 1-й інстанції - Скільський І.І.,

час ухвалення рішення - 10.08.2018 року, 11:33 год,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 14.08.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АС ТІМ" (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001131404, №0001141404 від 01.03.2018, №0001911404, №0001921404 від 30.03.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за результатами проведених невиїзних документальних перевірок, які ґрунтуються на безпідставних висновках прийнято неправомірні податкові повідомлення-рішення про збільшення грошових зобов'язань, які підлягають до скасування.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновкам, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того апелянт вказує, що згідно поясненнями до товарної позиції 8419 не включаються заглибні нагрівачі, не вмонтовані постійно, для нагрівання рідин, в'язки (крім твердих тіл) речовин чи газів так само, як заглибні нагрівачі, постійно вмонтовані в чан бак і т.п. і призначені лише для нагрівання води (товарна позиція 8516). Вищезазначена позиція узгоджується з позицією Департаменту адміністрування митних платежів ДФС України від 25.01.2018 №175/99-99-19-03-01-18.

Також зазначив, що підхід до класифікації аналогічних товарів у товарній позиції 8516 за кодом 8516797000 підтверджується обов`язковою тарифною інформацією (ВТІ) митної адміністрації Республіки Польща від 28.11.2017 №PLBTIWIT- 2017-000030. З урахуванням викладеного вважає, що оскільки ввезений ТзОВ АС ТІМ товар Марміт настільний електричний та Електрична настільна супниця (марміт перших страв), призначений виключно для нагрівання води, то його слід класифікувати у товарній позиції 8516 УКТЗЕД. Крім того, з урахуванням положень ОПІ, пункту 1 пояснень товарної позиції 9403УКТЗЕД, до товарної групи 87 УКТЗЕД, до товарної позиції 8716 УКТЗЕД, товар Візок сервірувальний, з нержавіючої сталі, призначений для переміщення на підприємствах громадського харчування продуктів, готових страв, напоїв та посуду підлягає класифікації у товарній під категорії 8716800000 ставка мита (10%). Відповідно до бази даних АСМО Інспектор-2006 на Івано-Франківській митниці здійснюється митне оформлення ідентичних товарів платником ПП Європрофтек з 2016 по 2018 рік ручний візок транспортувальний, для продуктів харчування, матеріал нержавіюча сталь з полицями у товарній під категорії 8716800000 (ставка мита 10%).

Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду відповідачем не доведено належними доказами правомірність віднесення товару до іншої позиції УКТ ЗЕД, а також не доведено неправомірність дій працівників митниці при оформленні даного обладнання за іншими кодами УКТ ЗЕД.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Ч.2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 08.02.2018 №220, проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ АС ТІМ з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, за кодами УКТЗЕД 8419818090 та 9403208000 в період з 01.02.2015 по 01.02.2018 року.

Підставою для проведення перевірки були листи ДФС України від 31.01.2018 року за №2021/7/99-99-14-04-02-17, від 08.02.2018 року за №3834/7/99-99-14-04-02-17 та Департаменту адміністрування митних платежів ДФС України від 25.01.2018 року за №175/99-99-19-03-01-18, від 01.02.2018 за №244/99-99-19-03-01-18, щодо невірної класифікації товарів за кодом УКТЗЕД 8419818090 Електричний марміт настільний для підігріву готових страв , Електрична настільна супниця (марміт перших страв)(т.1, а.с.76-83).

За наслідками проведеної перевірки складено акт за № 3/09-19-14-04/38712654 від 16.02.2018 (т.1, а.с.17-26), згідно висновків якого позивачем допущено порушення:

-занижено податкове зобов`язання по сплаті мита, та податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 19994,77 грн., в тому числі: ч.4 ст.69 Митного кодексу України, Закону України Про Митний тариф України , правил 1-6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Закону України Про Митний тариф України в частині правильності класифікації товару при митному оформленні, застосуванні при цьому заниженої ставки ввізного мита, що призвело до заниження ввізного мита на суму 16662,32 грн.;

- пп.54.3.6 п.54.3 статті 54, пп. в) п.185.1 ст.185, п.187.8 статті 187 та п.190.1 статті 190 Податкового кодексу, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3332,45 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 01.03.2018 року:

- за №0001131404, відповідно до якого ТОВ "АС ТІМ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на території України товарів мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 4 165, 56 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 3332,45 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 833,11 грн. (т.1, а.с.29);

- за №0001141404, відповідно до якого ТОВ "АС ТІМ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у розмірі 20 827, 90 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 16662,32 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4165,58 грн. (т.1, а.с.30).

Позивач не погодився з вищезазначеним податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Ч.ч. 1-2 ст. 69 МК України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно із ч. 4 ст. 69 МК України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Відповідно до ч. 7 ст. 69 МК України, рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до п. 3 .ч. 3 ст. 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Частиною 6 статті 345 МК України визначено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до ч. 14 ст. 354 МК України, в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов'язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Згідно із ч. 12 ст. 354 Митного кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов'язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

Відповідно до п.п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних "Класифікаційні рішення" програми "Інспектор 2006" ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів "а" та "б" абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару; перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТЗЕД відомостям, наведеним у ПРК, у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

У випадку, передбаченому підпунктом "а" абзацу четвертого цього пункту, класифікація товару згідно з УКТЗЕД проводиться без додаткових процедур контролю.

У випадку, передбаченому підпунктом "б" абзацу четвертого цього пункту, перевіряється відповідність характеристик товару критеріям, визначальним для класифікації товару згідно з УКТЗЕД за наведеними характеристиками товару в Рішенні.

У випадку, передбаченому підпунктами "б", "в" абзацу четвертого цього пункту, виявлені Рішення на ідентичні або подібні (аналогічні) товари беруться до уваги.

Отже, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.

Класифікація товарів згідно з УКТЗЕТ провадиться з урахуванням визначальних характеристик товару та Основних правил інтерпретації класифікації товарів та пояснень до УКТЗЕД.

Відповідно до пункту 3 глави Основні правила інтерпретації УКТЗЕД Митного тарифу України (далі - Митний тариф України), що є додатком до Закону України Про Митний тариф України від 19.09.2013 №584-VII, у разі коли з будь-яких інших причин товар на перший погляд можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис.

Пунктом 6 глави Основні правила інтерпретації УКТЗЕД визначено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень, положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Відповідно до розділу XVI Митного тарифу України до товарної позиції коду 8419 УКТЗЕД включаються: машини, обладнання промислове або лабораторне з електричним чи неелектричним нагрiванням (за винятком печей, камер та іншого обладнання товарної позиції 8514) для обробки матерiалiв шляхом змiни температури, наприклад, нагрiванням, варiнням, пiдсмажуванням, дистиляцiєю, ректифiкацiєю, стерилiзацiєю, пастеризацiєю, пропарюванням, сушiнням, випарюванням, конденсацiєю або охолодженням, крiм машин або обладнання, призначеного для використання у побутi; неелектричнi водонагрiвачi безінерційні або теплові водяні акумулятори: неелектричнi водонагрiвачi безінерційні або теплові водяні акумулятори.

Тобто, до товарної позиції 8419 включається лише техніка, що не застосовується в побуті, крім безінерційних водонагрівачів і теплових водяних акумуляторів.

Водночас у товарну позицію 8516 включаються електричні водонагрівачі акумулювальні або безінерційні та електричнi нагрівачі занурені; прилади електричнi для обiгрiвання примiщень, ґрунту; електронагрiвальнi апарати перукарськi (наприклад, сушарки для волосся, бiгудi, щипцi для гарячої завивки) або сушарки для рук; праски електричнi; iншi побутовi електронагрiвальнi прилади; елементи опору нагрiвальнi, крiм включених до товарної позицiї 8545.

При цьому, відповідно до пояснень до товарної позиції 8516 конструкції, що складаються з нагрівачів занурюваної дії, постійно змонтовані в цистернах, чанах або інших посудинах, включаються до товарної позиції 8419, крім тих випадків, коли вони розроблені лише для нагрівання води для побутового використання, у таких випадках вони залишаються в цій товарній позиції. Сонячні водонагрівачі також включаються до товарної позиції 8419.

Так, як вбачається з вищевказаних Пояснень до товарної позиції 8516, товари не включаються для даної позиції, якщо вони розроблені лише для нагрівання води для побутового використання, тобто має бути одночасна наявність двох функціональних ознак, а саме: можливість нагрівання води та використання в побуті. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що електронагрівачі, розроблені для нагрівання води, однак призначені для промислового або комерційного використання, тобто не для використання в побуті, не можуть бути класифіковані у товарній позиції 8516.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до пояснень до товарної позиції 9403 включаються інші меблі та їх частини, а також частини, що не включаються до попередніх товарних позицій. До неї включаються меблі загального призначення (наприклад, буфети, вітрини, столи, підставки для телефону, письмові столи, секретери, книжкові шафи, інші меблі з полицями (включаючи окремі полиці, представлені з кріпленням для фіксації їх на стіні), а також меблі спеціального призначення.

При цьому, відповідно до опису товарної позиції 8716 УКТЗЕД, до неї включаються причепи та напівпричепи; інші несамохідні транспортні засоби; їх частини.

А відтак, товар оформлений посадовими особами Івано-Франківської митниці візок сервірувальний, з нержавіючої сталі, призначений для переміщення на підприємствах громадського харчування продуктів, готових страв, напоїв та посуду класифікується у товарній позиції 9403 УКТЗЕД.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем не доведено належними доказами правомірність віднесення товару до іншої позиції УКТ ЗЕД, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а відтак підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області - залишити без задоволення .

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року у справі № 809/647/18 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Я. С. Попко Повне судове рішення складено 28.11.2018 року