Окрема думка

від 14.11.2018 по справі 825/1652/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

14 листопада 2018 року

Київ

справа №825/1652/15-а

адміністративне провадження №К/9901/17846/18

судді Верховного Суду Данилевич Н.А. в адміністративній справі №825/1652/15-а, провадження №К/9901/17846/18 за касаційною скаргою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, Управління державної автомобільної інспекції України в Чернігівській області про визнання протиправними дій, скасування висновку, наказу про звільнення та поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду рішенням від 14 листопада 2018 року касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області було залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року - без змін.

Основу цього спору становлять твердження позивача стосовно того, що 7 травня 2015 року його було звільнено із займаної посади згідно з пунктом 14 статті 5 Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII Про очищення влади та пунктом 62 а Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з поставкою на військовий облік), у зв'язку із встановленням Прилуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області під час проведення перевірки відповідно до вимог Закону України Про очищення влади недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного позивачем у декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік.

У сформованому висновку Прилуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області вказано, що позивачем у декларації не відображено відомості про наявність у нього транспортних засобів KIA Magentis, 2002 року випуску та ВАЗ 211340, 2007 року випуску. Крім того, встановлено розбіжність суми сукупного доходу на 58000 грн., а саме позивачем не зазначено вказані кошти від продажу рухомого майна в першому кварталі 2014 року.

ОСОБА_1 вказує, що ним подано письмові пояснення, згідно яких зазначено, що вказані транспортні засоби були продані іншим особам на підставі довіреності, а дохід в розмірі 58000грн. він не отримував, проте, вони не були враховані під час складання висновку, а відтак вважає наказ про його звільнення незаконним, у зв'язку з чим звернувся до суду з метою захисту своїх прав.

Вирішуючи даний спір, вважаю, що необхідно виходити з наступного.

Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону України Про очищення влади перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України Про засади запобігання і протидії корупції , набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до ч.10 статті 5 Закону України Про очищення влади у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 року за № 1100 затверджено Порядок проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України Про очищення влади , та форми висновку про результати такої перевірки (Далі - Порядок №1100).

Так, згідно п.3 Порядку №1100 загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові: 3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до п.6 Порядку №1100 отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.

За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.

Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.

Пунктом 7 Порядку №1100 передбачено, що у ході перевірки здійснюється арифметичний контроль зазначених у підрозділі А розділу ІІ декларації даних про доходи, який полягає у встановленні арифметичної точності суми доходів, вказаних у позиціях 6-20 декларації, сумі загального сукупного доходу, вказаного у позиції 5 декларації.

Відомості про загальну суму доходу, відображену у позиції 5 декларації, а також про суми доходів, відображені у позиціях 6-21 декларації, порівнюються з наявною податковою інформацією на предмет їх достовірності та повноти відображення.

Також, згідно п. 9 Порядку №1100 у розділі ІV декларації перевірці підлягають: достовірність відомостей щодо наявності транспортних засобів, вказаних у декларації, набутих особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про транспортні засоби такої особи; відповідність вартості транспортних засобів, вказаних у декларації, набутих особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.

Тобто, вказаним Порядком передбачено, що перевірка проводиться податковим органом на предмет достовірності та повноти відомостей, що зазначені в декларації та на предмет відповідності вартості набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону майна, наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел. Таким чином, наявності одного з двох вказаних критеріїв достатньо для підготовки негативного висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України Про очищення влади стосовно цієї особи.

Слід також зазначити, що згідно ч.14 статті 5 Закону України Про очищення влади керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку. Отже, норма щодо звільнення особи із займаної посади на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті є імперативною та не може піддаватись додатковому аналізу.

Згідно з частиною 8 статті 3 вказаного Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що вживання у тексті частини восьмої статті 3 Закону України "Про очищення влади" єднального та розділового сполучника "та/або" дозволяє дійти висновку, що вказана заборона застосовується до осіб за наявності одного з двох наступних критеріїв, а не обох одночасно. Натомість в подальшому, судами зроблено протилежний висновок стосовно того, що недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону та ця обставина обов'язково повинна бути поєднана із висновком про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач в судовому засіданні пояснив, що вказані транспортні засоби були продані іншим особам на підставі довіреності. Разом з тим, матеріали справи не містять даних щодо надання позивачем довіреності на продаж легкового комбі - В, ВАЗ 211340, 2007 року випуску. Крім того, судами попередніх інстанцій не надано оцінку факту отримання позивачем доходу в розмірі 58000 грн. від продажу на підставі Договору купівлі-продажу від 19.02.2014 року ТОВ Автокредит Плюс транспортного засобу KIA Magentis, 2002 року випуску, що підтверджується Відомостями з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів та не встановлено власника карткового рахунку отримувача грошей за цим договором.

Отже, судами не було досліджено зібрані у справі докази.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин, вважаю, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої та другої інстанції судових рішень) щодо законності і обґрунтованості, а тому касаційна скарга Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області підлягає частковому задоволенню, такі рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суддя Верховного Суду Н.А. Данилевич