Рішення

від 20.11.2018 по справі 570/3900/18

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 570/3900/18

провадження № 2/570/1438/2018

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2018 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання Кмін В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне вул.П.Могили 24/ в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр реєстрації прав" П"ятигірської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, треті особи: Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕКАПІТАЛБУД" про визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

в с т а н о в и в:

покликаючись на неправомірну реєстрацію переходу права власності, позивач у поданій до суду 17 серпня 2018 року позовній заяві просить визнати протиправним та скасувати вказане рішення відповідача.

Позовні вимоги грунтуються на протиправності дій реєстратора як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав у зв'язку з недотриманням ним вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини. У цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінській рішення та дії реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

У суді позивач просить позов задоволити.

По суті спору стверджує, що у квітні 2018 року він надав довіреність раніше мало йому відомому ОСОБА_2 для оформлення купівлі-продажу двох земельних ділянок та зміну їх цільового призначення.

У червні 2018 року він вирішив ці земельні ділянки продати, проте нотаріус повідомив, що земельні ділянки передані у статутний капітал "РІВНЕКАПІТАЛБУД". Коли він запитав про це у ОСОБА_2, то той повідомив, що знайшов інвесторів для будівництва на його земельних ділянках, тому вирішив створити вказане підприємство. Вважає, що довіреність видав лише для оформлення купівлі-продажу земельних ділянок, тому вважає, що ОСОБА_2 його обманув, але звертатися до суду чи в поліцію з приводу шахрайських, на його думку, дій він не бажає.

Вважає, що державний реєстратор вчинив незаконні дії, оскільки справжність підписів в акті прийому-передачі повині нотаріально посвідчені, що ним особисто зроблено не було, а тому відповідач був зобов'язаний відмовити у державній реєстрації і порушення закону допустив саме відповідач, тому ним вірно обрано спосіб захисту порушеного права і вірно визначено коло осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач до суду не з'явився, відзиву на позов не подав.

Третя особа: Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради до суду не з'явилася, подала письмові пояснення, де зазначає, що їх державні реєстратори не проводили державну реєстрацію переходу права власності на земельну ділянку від ОСОБА_1 до ТзОВ "РІВНЕКАПІТАЛБУД", а тому жодним чином не порушували права позивача.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕКАПІТАЛБУД" до суду не з'явилася, письмових пояснень не подавала, відповідно до повідомлень пошти за адресою реєстрації не знайдена.

Позивач не заперечує слухати справу у їх відсутність та не проти заочного розгляду.

Оскільки учасників справи відповідно до ст.ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, їх явку не визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність в порядку заочного розгляду .

Суд, заслухавши пояснення позивача, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як встановлено судом, 20 квітня 2018 року нотаріусом посвідчено довіреність від імені позивача на представлення його інтересів ОСОБА_2.

16 травня 2018 року на підставі протоколу загальних зборів засновників ТзОВ "РІВНЕКАПІТАЛБУД" №1 від 02 травня 2018 року та акту прийому-передачі нерухомого майна від 11 травня 2018 року відповідачем здійснено реєстраційні дії по реєстрації переходу права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5624681500:08:001:0132, що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області від позивача до ТзОВ "РІВНЕКАПІТАЛБУД" /код ЄДРПОУ 42112937/.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у ст.317 ЦК України. Згідно з нормою ст.319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ст.321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не є законом з питань майнового забезпечення, а регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Відповідно до ч.1, 2 ст.11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (ч.3 ст.202 ЦК України).

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч.1 ст.237 ЦК України). Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (ч.1 ст.238 ЦК України). Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ч.1 ст.239 ЦК України).

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ч.1 ст.239 ЦК України). Згідно ч.1 ст.249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. При цьому, закон зобов'язує таку особу негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність (ч.2 ст.249 ЦК України).

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності земельної ділянки за ТзОВ "РІВНЕКАПІТАЛБУД", що пов'язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку. Позивач не обґрунтував, яким чином обраний ним спосіб захисту зможе забезпечити реальний та ефективний захист порушеного права, а саме повернення у власність позивача спірної земельної ділянки, оскільки фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права власності і відсутністю такого права у ТОВ "РІВНЕКАПІТАЛБУД" і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Встановивши, що позовні вимоги не спрямовані на захист права позивача та не можуть бути самостійним предметом розгляду у суді, оскільки невідривно пов'язані з кінцевим рішенням уповноваженого органу (посадової особи) про реєстрацію права власності, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективними у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводять до відновлення його прав, оскільки залишаються чинними рішення про створення товариства та передачу нерухомого майна, а сама по собі констатація фактів неповноти чи невідповідності допущених відповідачем при здійсненні реєстрації нерухомого майна не може виступати окремим предметом позовних вимог. Факт скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку не тягне за собою юридичних наслідків, при цьому позбавлення добросовісного набувача права власності на нерухоме майно без відповідної компенсації суперечить рішенням Європейського суду з прав людини та порушує статтю 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів того, що рішення про державну реєстрацію є протиправним, оскільки не відповідає вимогам закону. Об'єктивних і переконливих доказів, які б підтверджували його позицію, позивач не надав, що вказує на недоведеність позивачем тієї обставини,

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Оскарження рішення про державну реєстрацію права безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Фактично, цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та третьої особи щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського чи цивільного судочинства. Такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 № 4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин , господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів. За змістом положень п.4 ч.1 ст.12 ГПК України, ст.167 ГК України, сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи. Спори за позовами учасників юридичної особи про визнання недійсними установчих документів або їх частин, змін до них належать до корпоративних спорів, оскільки установчі документи юридичної особи затверджуються під час її створення, подаються для державної реєстрації та в подальшому регулюють відносини щодо управління нею (п.1.3.).

На підставі п.2 ч.2 ст.141 ЦК України понесені позивачем витрати залишаються на ньому у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.259, 263-265, 282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити у позові ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр реєстрації прав" П"ятигірської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, треті особи: Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕКАПІТАЛБУД" про визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт МЮ № 260714, виданий 05 травня 2011 року Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_1, проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_3 кім.109 в м.Рівне Рівненської області/.

Відповідач: Державний реєстратор Комунального підприємства "Центр реєстрації прав" П'ятигірської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області ОСОБА_3 /код ЄДРПОУ 41859322/.

Повне судове рішення виготовлено 28 листопада 2018 року.

Суддя: Кушнір Н.В.