Постанова

від 20.11.2018 по справі 389/1037/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року м. Кропивницький

справа № 389/1037/18

провадження № 22-ц/4809/194/18

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Черненка В.В.,

при секретарі - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі судді Ябчик Н.М. від 02 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання рішення незаконним та зобов'язання передати у власність ділянку, -

встановив:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 05 жовтня 2016 року вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з клопотанням про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй у приватну власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Іванковецької сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області.

За результатами розгляду її клопотання, Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградської області їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Після чого, вона замовила у сертифікованого інженера - землевпорядника ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Розроблений проект землеустрою пройшов погодження у відповідності до ст. 186-1 Земельного кодексу України, підтвердженням чого є висновок експерта державної експертизи від 22.09.2017 року № 13056/82-17.

20.10.2017 року державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки, яка відводиться ОСОБА_1 внаслідок чого земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1.

У подальшому, вона подала до Головного управління Держгеокадстру у Кіровоградській області проект землеустрою на затвердження та передачу у власність земельної ділянки, однак листом від 07.11.2017 року їй було відмовлено з тих підстав, що проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих на підставі них нормативно-правових актів.

Після усунення недоліків, вона двічі зверталася із заявами про затвердження проекту землеустрою, на що Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградської області надано аналогічні відмови від 26.12.2017 року № К-23960/0-17008/0/6-17 та від 02.03.2018 року № К-1742/0-1500/0/17-18.

Вважає, дану відмову начальника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області протиправною, оскільки він не наділений повноваженнями на стадії затвердження проекту землеустрою перевіряти проект та вказувати які-небудь зауваження.

Посилаючись на ці обставини, позивач просила визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 02.03.2018 року № К-1742/0-1500/0/17-18, зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити проект землеустрою та передати їй у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка знаходиться на території Іванковецької сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області за межами населеного пункту.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 липня 2018 року позов задоволено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частина друга статті 123 ЗК України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК України).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частини десята, тринадцята та чотирнадцята статті 123 ЗК України).

З наведених норм можна зробити висновок, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Отже, правовідносини, пов'язані з прийняттям та реалізацією таких рішень не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов'язань осіб.

При прийнятті таких рішень орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах.

Предметом позову у даній справі є визнання незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовляючи у затвердженні розробленого проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, здійснював владні управлінські функції, тому даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 377, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області задовольнити частково.

Рішення Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 липня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання рішення незаконним та зобов'язання передати у власність ділянку - закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28.11.2018 року.

Головуючий:

Судді: