Постанова

від 22.11.2018 по справі 52/126

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2018 р. Справа№ 52/126

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Разіної Т.І.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 22.11.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 30.07.2018 (повне рішення складено 08.08.2018)

у справі №52/126 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Науково-виробничий центр Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод

до Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

про стягнення 160 592,65 грн.

В С Т А Н О В И В :

У березні 2009 року Публічне акціонерне товариство Науково-виробничий центр Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал про стягнення 160 592,65 грн. безпідставно отриманих коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 у справі № 52/126 позов задоволено повністю: за рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 160592,65 грн. боргу, 1 605,93 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України до договірних правовідносин, а також невідповідності рішення правовій позиції Верховного Суду України (постанови від 06.11.2004 у справі № 922/1136/16 та від 25.03.2015 у справі № 910/1913/14.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що вона є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

13.04.2006 між Закритим акціонерним товариством Науково-виробничий центр Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод (абонент) та Розрахунковим департаментом Відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник) був укладений договір №06538/5-08 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник прийняв на себе зобов'язання забезпечити абоненту постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків, а абонент - сплатити за вищевказані послуги на умовах, які визначені договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженим наказом Голови Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року.

Згідно п. п. 2.2.1. Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у випадку прийняття органами місцевого самоврядування чи виконавчої влади нормативних актів, якими регулюються відносини з надання послуг за цим договором , прийняття рішень щодо зміни порядку розрахунків між суб'єктами господарювання, нове законодавство та новий порядок поширюються на умови цього договору без узгодження його сторонами та внесення додаткових змін.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1127 від 28.08.2007 затверджені тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води в розмірі 2,82 грн. за водопостачання 1 куб. м води та 1,68 грн. за водовідведення 1 куб. м стічних вод.

В подальшому, Київською міською державною адміністрацією були прийняті розпорядження № 1661 від 27.11.2008, № 1662 від 27.11.2008 та № 1780 від 25.12.2008.

Разом з тим, вищевказані розпорядження Київської міської державної адміністрації не пройшли державної реєстрації у встановленому законом порядку та в подальшому були скасовані Указами Президента України відповідно № 1199/2008 від 24.12.2008 та 65/2009 від 03.02.2009, як такі, що не відповідають Конституції та законам України, актам Кабінету Міністрів України.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач нараховував позивачеві та виставляв рахунки до сплати за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року на загальну суму 249 300,53 грн. - за послуги по тарифам відповідно до скасованих Указами Президента України розпоряджень Київської міської державної адміністрації № 1661 від 27.11.2008, № 1662 від 27.11.2008 та № 1780 від 25.12.2008.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем були оплачені усі виставлені рахунки на загальну суму 224 209,15 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3433 від 16.12.2008, №10588 від 23.12.2008, № 488 від 23.01.2009, № 895 від 24.02.2009.

При цьому, відповідно до діючих тарифів, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1127 від 28.08.2007, вартість спожитих позивачем послуг за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року складає 63 615,50 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем безпідставно при нарахуванні позивачу платежів та виставленні рахунків за водопостачання та водовідведення було застосовано завищені тарифи за розпорядженнями КМДА №1661 і №1662 від 27.11.2008 та №1780 від 25.12.2008, які були скасовані Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008 та 65/2009 від 03.02.2009, як такі, що не відповідають Конституції та законам України, актам Кабінету Міністрів України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та їх задоволення, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими затверджені тарифи на житлово-комунальні послуги, скасовані Указами Президента України як такі, що суперечать законодавству, тому вони (розпорядження) є нечинними з моменту їх прийняття.

Таким чином, у позивача відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання води і водовідведення, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень, а нарахування відповідачем оплати за надані послуги на підставі тарифів, встановлених цими розпорядженнями, змушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність достатньої правової підстави або те, що така підстава відпала (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої палати Верховного Суду від 26.08.2018 у справі №910/9072/17, від 12.09.2018 у справі 3911/3134/17).

Отже, зі скасуванням розпоряджень Київської міської державної адміністрації № 1661 від 27.11.2008, № 1662 від 27.11.2008 та № 1780 від 25.12.2008, і тарифів, на підставі яких відповідач виставляв рахунки на оплату послуг водопостачання та водовідведення, відпала підстава, згідно якої позивачем перераховано відповідачу спірні кошти.

Відтак, відповідачем безпідставно виставлялись, а позивачем безпідставно оплачувались рахунки на оплату послуг водопостачання та водовідведення відповідно тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1661 від 27.11.2008, № 1662 від 27.11.2008 та № 1780 від 25.12.2008, які скасовані Указами Президента України.

Тобто, відповідачем безпідставно набуто грошові кошти позивача на загальну суму 160 592,65 грн. (224 209,15 грн. - 63 615,50 грн.).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення 160 592,65 грн. безпідставно отриманих коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають правовій позиції Верховного Суду України, зокрема, постановам від 14.10.2004 у справі №922/1136/16 та від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, спростовується вищевикладеним.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 у справі № 52/126 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 267, 270, 273, 275, 276, 281- 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 у справі № 52/126 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 у справі № 52/126 залишити без змін.

Матеріали справи № 52/126 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст.ст. 281-285 ГПК України.

Повний текс складено: 29.11.2018

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б.Михальська

Т.І. Разіна