Постанова

від 21.11.2018 по справі 908/46/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2018 року м.Дніпро Справа № 908/46/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Березкіної О.В.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Джіоєва Гурама Данієловича та Токмацької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 (оформлено та підписано 21.05.2018, суддя Носівець В.В.) у справі

за позовом Заступника прокурора Запорізької області - начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді в інтересах держави

до відповідача-1 Токмацької міської ради, м.Токмак, Запорізької області

відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Джіоєва Гурама Данієловича, м.Токмак, Запорізька область

про визнання незаконним і скасування п. 10 рішення Токмацької міської ради від 17.05.2012 № 30 "Про надання дозволів на зміну цільового призначення земельних ділянок та розроблення проектів із землеустрою щодо їх відведення"; визнання незаконним і скасування п. 1.2 рішення Токмацької міської ради від 19.07.2012 № 12 "Про внесення змін до рішення Токмацької міської ради № 30 від 17.05.2012"; визнання незаконними і скасування пунктів 2, 2.2 рішення Токмацької міської ради від 19.06.2014 № 19 "Про затвердження проекту із землеустрою та зміни цільового призначення земельної ділянки"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,2965 га, кадастровий номер 2311000000:01:011:0295, від 10.07.2014 № 174; зобов'язання відповідача-2 повернути на користь Токмацької міської ради земельну ділянку, кадастровий номер 2311000000:01:011:0295, площею 0,2965 га, яка знаходиться у м.Токмак, вулиця Володарського (в районі будинку № 304)

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про визнання незаконним і скасування п. 10 рішення Токмацької міської ради від 17.05.2012 № 30 "Про надання дозволів на зміну цільового призначення земельних ділянок та розроблення проектів із землеустрою щодо їх відведення"; визнання незаконним і скасування п. 1.2 рішення Токмацької міської ради від 19.07.2012 № 12 "Про внесення змін до рішення Токмацької міської ради № 30 від 17.05.2012"; визнання незаконними і скасування пунктів 2, 2.2 рішення Токмацької міської ради від 19.06.2014 № 19 "Про затвердження проекту із землеустрою та зміни цільового призначення земельної ділянки"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,2965 га, кадастровий номер 2311000000:01:011:0295, від 10.07.2014 № 174; зобов'язання відповідача-2 повернути на користь Токмацької міської ради земельну ділянку, кадастровий номер 2311000000:01:011:0295, площею 0,2965 га, яка знаходиться у м.Токмак, вулиця Володарського (в районі будинку № 304).

Зазначені вимоги обґрунтовані посиланням на те, що прокуратурою області під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді за результатами опрацювання Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено факт надання Токмацькою міською радою в оренду фізичній особі-підприємцю Джіоєву Гураму Данієловичу земельної ділянки комерційного призначення за рахунок земель комунальної власності територіальної громади м. Токмак з порушенням вимог ст.ст. 124, 134 ЗК України.

Посилаючись на приписи ст.ст.19,131-1 Конституції України, ст.23 Закону України Про прокуратуру , ст.ст.21, 203, 215, 216 ЦК України та ст.ст.116, 124, 152 ЗК України, прокурор просив позов задовольнити.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 у даній справі позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано п. 10 рішення Токмацької міської ради від 17.05.2012 № 30 "Про надання дозволів на зміну цільового призначення земельних ділянок та розроблення проектів із землеустрою щодо їх відведення", яким надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2016 га по вул. Володарського (район буд. № 304) для обслуговування автостоянки приватному підприємцю Джіоєву Гураму Данієловичу, адреса: вул.Чкалова, 63, з метою подальшої передачі в оренду.

Визнано незаконним та скасовано п. 1.2 рішення Токмацької міської ради від 19.07.2012 № 12 "Про внесення змін до рішення Токмацької міської ради № 30 від 17.05.2012", яким п.10 рішення Токмацької міської ради від 17.05.2012 № 30 викладено в наступній редакції: "10. Надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2965 га по вул. Володарського (район буд. № 304) для обслуговування автостоянки приватному підприємцю Джіоєву Гураму Данієловичу, адреса: вул.Чкалова, 63 з метою подальшої передачі в оренду."

Визнано незаконними та скасовано пункти 2, 2.2 рішення Токмацької міської ради від 19.06.2014 № 19 "Про затвердження проекту із землеустрою та зміни цільового призначення земельної ділянки", якими затверджено проект землеустрою (із зміною цільового призначення частини земельної ділянки) щодо відведення земельної ділянки площею 0,2965 га по вул. Володарського (в районі буд.304), кадастровий номер 2311000000:01:011:0295, для обслуговування автостоянки (землі житлової та громадської забудови), фізичній особі-підприємцю Джіоєву Гураму Данієловичу, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,2965 га (сформовану шляхом об'єднання земельних ділянок площею 0,0516 га та площею 0,2449 га) по вул. Володарського (в районі буд. № 304), кадастровий номер 2311000000:01:011:0295, з метою обслуговування автостоянки (землі житлової та громадської забудови), фізичній особі-підприємцю Джіоєву Гураму Данієловичу, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, терміном до 19 червня 2024 року.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,2965 га, кадастровий номер 2311000000:01:011:0295, від 10.07.2014 № 174, укладений Токмацької міською радою (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 45, ідентифікаційний код 20520724) та фізичною особою-підприємцем Джіоєвим Гурамом Данієловичем.

Зобов'язано Джіоєва Гурама Данієловича повернути на користь Токмацької міської ради земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання, площею 0,2965 га, яка знаходиться у м. Токмак, вул. Володарського (в районі будинку № 304), кадастровий номер 2311000000:01:011:0295.

Стягнуто з Токмацької міської ради на користь прокуратури Запорізької області кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 4000,00 грн.

Стягнуто з Джіоєва Гурама Данієловича на користь прокуратури Запорізької області кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 4000,00 грн.

Зазначене рішення обґрунтовано посиланням на те, що прийняття міською радою рішення та отримання підприємцем спірної земельної ділянки в користування відбулось з порушенням вимог діючого законодавства, тобто при неправильному його застосування, що свідчить про наявність підстав для вжиття у даному випадку заходів, спрямованих на захист "суспільного інтересу".

Джіоєв Гурам Данієлович, не погодившись із зазначеним рішення, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, просить рішення господарського суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що згідно приписів ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор, який звертається з позовом в інтересах держави повинен чітко визначити той державний орган на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Окрім цього, у відповідності до ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. Позивач повністю проігнорував вказані норми, а суд не звернув увагу на цей факт під час відкриття провадження у справі.

З моменту укладення оскаржуваного договору й по теперішній час, включно, орендар здійснює сплату орендних платежів у розмірі, визначеному у цьому договорі; заборгованість по сплаті орендної платі відсутня. Відтак, на думку скаржника, інтереси держави в особі Токмацької міської ради не порушуються.

Апелянт вважає, що судом жодним чином не обґрунтовано власне твердження, що земельна ділянка за оскаржуваним договором може використовуватись орендарем при здійсненні різних видів діяльності, не пов'язаних з забезпеченням функціонування ним транспортного комплексу.

Стосовно пропущення строку позовної давності, судом помилково зазначено, що інформування Токмацької міської прокуратури не є тотожним інформуванню прокуратури Запорізької області - адже Токмацька міська прокуратура є підрозділом прокуратури Запорізької області й прокуратури України в цілому.

Посилання суду на лист виконавчого комітету Токмацької міської ради (самостійної юридичної особи, відмінної від Токмацької міської ради) за вихідним № 2444/21-38 від 05.12.2017 як на підставу доведеності позивачем строків позовної давності, є також безпідставним, оскільки в даному листі зазначено, що саме органам прокуратури області не направлялись дані рішення, але не зазначено, що в взагалі в прокуратуру такі рішення не направлялись.

Судом не надано оцінки того факту, що на момент звернення до суду та розгляду справи по суті даною земельною ділянкою користується третя особа - суборендатор ТОВ "Альфітон" і розляд справи безпосередньо стосується його прав та інтересів.

Судом жодним чином не обґрунтовано чому судові витрати покладаються на відповідача-1 та відповідача-2 порівну, при цьому, судом встановлені порушення лише зі сторони відповідача-1 - Токмацької міської ради.

Токмацька міська рада у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт звертає увагу на ігнорування судом факту постійного існування орендних відносин між Токмацькою міською радою та ФОП Джіоєв Г.Д. та неможливості проведення земельних торгів на земельну ділянку, яка не є "вільною". Так, земельна ділянка 0,2965 га, кадастровий номер 2311000000:01:011:0295 не перебувала у статусі "вільної", була сформована виключно за рахунок двох земельних ділянок: 0,0516 га, кадастровий номер 2311000000:01:011:0234, яка була в орендному користуванні ФОП Джіоєва Г.Д. згідно договору оренди землі №458 від 26.10.2009 та частини площею 0,2449 га із земельної ділянки площею 0,5628 га, кадастровий номер 2311000000:01:011:0162, яка також була в орендному користуванні ФОП Джіоєва Г.Д. згідно договору оренди землі № 90 від 14.11.2005. Вказані земельні ділянки та їх частини фактично не були "вільними", використовувались ФОП "Джіоєв Г.Д." за призначенням, а Токмацька міська рада отримувала орендну плату за їх використання. Існування фактичних орендних відносин також підтверджується тим, що ні земельна ділянка площею 0,0516 га ні частина земельної ділянки площею 0,2449 га із земельної ділянки площею 0,5628 га не повертались з орендного користування і залишаються в користуванні Джіоєва Г.Д. Існування фактичних орендних відносин унеможливлювало проведення земельних торгів.

Токмацька міська рада вважає, що про порушення свого права або про особу, яка його порушила позивач міг довідатися 17.05.2012 (сорок п'ята сесія Токмацької міської ради шостого скликання, на засіданні якої прийнято рішення № 30 від 17.05.2012), 19.07.2012 (сорок дев'ята сесія Токмацької міської ради шостого скликання, на засіданні якої прийнято рішення № 12 від 19.07.2012), 19.06.2014 (сто третя сесія Токмацької міської ради шостого скликання, на засіданні якої прийнято рішення № 19 від 19.06.2014, на яку було запрошено прокурора).

На думку скаржника, судом помилково зазначено, що інформування Токмацької міської прокуратури не є тотожним інформуванню прокуратури Запорізької області - адже Токмацька міська прокуратура є підрозділом прокуратури Запорізької області.

У відзиві на апеляційні скарги прокуратура Запорізької області зазначає, що доводи, наведені в апеляційних скаргах є безпідставними, а рішення Господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 є законним та обґрунтованим.

Прокуратура Запорізької області вважає безпідставними доводи апелянтів про недотримання прокурором порядку здійснення представництва інтересів держави, через ненаправлення на адресу уповноваженого органу відповідного повідомлення про здійснення представництва.

Органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастиру у Запорізькій області, однак у вказаного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, прокурор самостійно звернувся з цим позовом в інтересах держави з метою захисту порушених інтересів держави та відповідно до ч.5 ст.53 ГПК України набув статусу позивача.

Доводи відповідачів про необхідність залучення у якості позивача Токмацької міської ради, не відповідають вимогам ст.45 ГПК України, адже Токмацька міська рада у вказаній справі вже є відповідачем, як орган яким винесено незаконне рішення.

Внаслідок невірного застосування положень ч.2 ст.134 ЗК України, ФОП Джіоєв Г.Д. у апеляційній скарзі зазначає, що відведення спірної земельної ділянки мало відбуватись поза конкурсною процедурою, оскільки ділянка надавалась в оренду для обслуговування автостоянки, що належить до "об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури".

Автомобільна стоянка призначена для комерційного використання приватним підприємцем із цільовим призначенням землі - для будівництва та обслуговування об'єктів торгівлі (п.16 оспорюваного договору) не є об'єктом транспортної інфраструктури у розумінні вимог ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Крім того, надання в оренду земельної ділянки житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування об'єктів транспортної інфраструктури вимагає обов'язкової зміни цільового призначення землі та її віднесення до категорії земель транспорту згідно вимог ст.ст.19,20 ЗК України.

Приймаючи оскаржуване рішення міська рада надала в оренду приватному підприємцю земельну ділянку для обслуговування комерційної автостоянки, а не для будівництва та обслуговування об'єктів транспортної інфраструктури, що виключає застосування положень ч.2 ст.134 ЗК України до спірних правовідносин.

Прокурор вважає доводи Токмацької міської ради, що спірна земельна ділянка площею 0,2965 га утворилась за рахунок земельних ділянок площею 0,0516 га та 0,2449 га, що вже перебували у користуванні відповідача та відповідно не була вільною на момент відведення та мала передаватись йому поза конкурсом не ґрунтується на жодній нормі матеріального права. Ні у оскаржуваних рішеннях міської ради, ні у договорі оренди землі не йде мова про поновлення інших договорів оренди землі. Земельна ділянка площею 0,2965 га сформована як об'єкт речових прав проектом землеустрою, який затверджено рішенням Токмацької міської ради від 19.06.2014 № 19, доказів продовження орендних правовідносин між відповідачами саме стосовно цієї земельної ділянки суду не надано.

Закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом проінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли стало відомо про порушення закону та у зв'язку з цим - прав й охоронюваних законом інтересів.

Про порушення відповідачем-1 вимог ч.2 ст.124 ЗК України під час передачі в оренду ФОП Джіоєву Г.Д. земельної ділянки комунальної власності прокуратурі стало відомо у квітні 2017 за результатами опрацювання Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оскаржувані рішення та договір оренди отримані прокуратурою області від відповдіача-1 на підставі листа в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

21.11.2018 сторони не забезпечили у судове засідання явку повноважених представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що неявка учасників справи, повідомлених про час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи.

21.11.2018 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Матеріали справи свідчать про те, що 17.05.2012 Токмацькою міською радою прийнято рішення № 30 Про надання дозволу на зміну цільового призначення земельних ділянок та розроблення проекту із землеустрою щодо їх відведення , пунктами 9,10,11 якого надано дозвіл на зміну цільового призначення частини земельної ділянки площею 0,1500 га по вул.Володарського, 304, яка знаходиться в орендному користуванні для обслуговування гуртожитку (землі житлової та громадської забудови) приватному підприємцю Джіоєву Гураму Данієловичу, адреса: вул.Чкалова,63; надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2016 га по вул. Володарського (район буд. № 304) для обслуговування автостоянки приватному підприємцю Джіоєву Гураму Данієловичу, адреса: вул.Чкалова,63, з метою подальшої передачі в оренду; надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4128 га по вул. Володарського, 304, для обслуговування житлового будинку приватному підприємцю Джіоєву Гураму Данієловичу, адреса: вул.Чкалова,63, з метою подальшої передачі в оренду.

Рішенням Токмацької міської ради № 12 від 19.07.2012 Про внесення змін до рішення Токмацької міської ради № 30 від 17.04.2012 викладено пункти 9, 10, 11 рішення № 30 від 17.05.2012 в наступній редакції: 9. Надати дозвіл на зміну цільового призначення частини земельної ділянки площею 0,2449 га по вул.Володарського, 304, яка знаходиться в орендному користуванні для обслуговування гуртожитку (землі житлової та громадської забудови) приватному підприємцю Джіоєву Гураму Данієловичу, адреса: вул.Чкалова,63; 10. Надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2965 га по вул.Володарського (район буд. № 304) для обслуговування автостоянки приватному підприємцю Джіоєву Гураму Данієловичу, адреса: вул.Чкалова,63, з метою подальшої передачі в оренду; 11. Надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3196 га по вул. Володарського, 304, для обслуговування житлового будинку приватному підприємцю Джіоєву Гураму Данієловичу, адреса: вул.Чкалова,63, з метою подальшої передачі в оренду.

19.06.2014 Токмацькою міською радою прийнято рішення № 19 Про затвердження проекту із землеустрою та зміни цільового призначення земельної ділянки , пунктом 2 якого затверджено проект землеустрою (із зміною цільового призначення частини земельної ділянки) щодо відведення земельної ділянки площею 0,2965 га по вул. Володарського (в районі буд. 304), кадастровий номер 2311000000:01:011:0295, для обслуговування автостоянки (землі житлової та громадської забудови), фізичній особі-підприємцю Джіоєву Гураму Данієловичу, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно із пунктом 2.2 вказаного рішення надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,2965 га (сформовану шляхом об'єднання земельних ділянок площею 0,0516 га та площею 0,2449 га) по вул. Володарського (в районі буд. № 304), кадастровий номер 2311000000:01:011:0295, з метою обслуговування автостоянки (землі житлової та громадської забудови), фізичній особі-підприємцю Джіоєву Гураму Данієловичу, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, терміном до 19 червня 2024 року.

На підставі вищезазначених рішень, 10.07.2014 Токмацькою міською радою (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем Джіоєвим Гурамом Данієловичем (орендарем) укладено договір оренди землі (надалі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець надає на підставі рішення 103 сесії 6 скликання Токмацької міської ради від 19.06.2014 № 19, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання, яка знаходиться у м.Токмак, вул.Володарського (в районі буд.№304), кадастровий номер 2311000000:01:011:0295 (п. 1 договору оренди).

В оренду передається земельна ділянка площею 0,2965 га (п.2 договору).

Строк дії договору - до 19 червня 2024 року (п.8 договору).

Згідно п.9 договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 51312,59 грн. в рік.

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 26.11.2014 Токмацькою міською радою передано, а фізичною особою-підприємцем Джіоєвим Гурамом Данієловичем прийнято в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Токмак, вул. Володарського (в районі буд. № 304), загальною площею 0,2965 га.

Прокурор вважає, що оспорювані рішення прийняті Токмацької міською радою з порушенням вимог ч. 2 ст. 124 ЗК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних рішень), а саме: передача в оренду спірної земельної ділянки повинна була відбуватись за результатами земельних торгів, а не на підставі рішення органу місцевого самоврядування, у зв'язку з чим звернувся до місцевого господарського суду з цим позовом.

В силу статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключних повноважень органу місцевого самоврядування віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; також розпорядження землями територіальних громад віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад на території сіл, селищ, міст за пунктом "а" частини першої статті 12 ЗК України.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Приписами ч.ч. 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Спірна земельна ділянка, площею 0,2965 га знаходиться в межах міста Токмак, відповідно, повноваження щодо її розпорядження належать Токмацькій міській раді.

Абзацом першим частини першої ст. 116 ЗК України (в редакції, чинній на час надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Приписами ч.ч.1,2 ст.124 ЗК України (в редакції, чинній на час надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.134 ЗК України (в редакції, чинній на час надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Згідно із ч.1 ст.67 ЗК України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

За ч.2 ст.31 Закону України Про транспорт та ч.2 ст.71 ЗК України до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди; майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу; будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; захисні насадження.

Відповідно до оскаржуваних прокурором пунктів рішень ФОП Джіоєву Г.Д. спірну земельну ділянку надано для обслуговування автостоянки - землі житлової та громадської забудови.

Інженерно-транспортна інфраструктура - комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій ( статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної документації" ).

Державний класифікатор будівель та споруд ДК - 018-2000, затверджений наказом Держстандарту України № 507 від 17.08.2000, визначає, що споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.

Інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об'єкта. До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно - посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди.

Під транспортною інфраструктурою слід розуміти певну матеріально - організаційну структуру, призначену для забезпечення ефективної роботи транспорту. Об'єкти транспортної інфраструктури містять у собі залізничні, трамвайні та внутрішні водні шляхи, контактні лінії, автомобільні дороги, тунелі, естакади, мости, вокзали, залізничні і автобусні станції, метрополітени, аеродроми і аеропорти, об'єкти систем зв'язку, навігації та управління рухом транспортних засобів, і інші пристрої і устаткування, призначенні для забезпечення функціонування транспортного комплексу.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наявних в матеріалах технічної документації із землеустрою, до видів діяльності фізичної особи-підприємця Джіоєва Г.Д. не належить здійснення будівництва об'єктів транспортної інфраструктури у тому числі доріг, автострад, мостів та тунелів.

Зміст оскаржених прокурором рішень та договору оренди № 174 від 10.07.2014 свідчить про те, що земельну ділянку площею 0,2965 га надано ФОП Джіоєву Г.Д. для обслуговування автостоянки.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна земельна ділянка кадастровий номер 2311000000:01:011:0295 площею 0,2965 га за цільовим призначенням віднесена - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування автостоянки.

Таким чином, побудовані та заплановані для будівництва на спірній земельній ділянці об'єкти можуть використовуватись підприємцем при здійсненні різних видів діяльності, не пов'язаних з забезпеченням функціонування транспортного комплексу.

Приймаючи оскаржувані рішення міська рада надала спірну земельну ділянку саме для обслуговування автостоянки, а не для обслуговування об'єкту транспортної інфраструктури.

Наведене спростовує доводи відповідача-1 та відповідача-2 про те, що автостоянка відноситься до об'єктів транспортної інфраструктури, оскільки вона не призначена для забезпечення ефективної діяльності транспорту.

Крім того, надання в оренду земельної ділянки житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування об'єктів транспортної інфраструктури вимагає обов'язкової зміни цільового призначення землі та її віднесення до категорії земель транспорту згідно вимог ст.ст. 19, 20 ЗК України.

Всупереч наведеному, ані у оскаржуваних рішеннях Токмацької міської ради, ані у договорі оренди землі не зазначено про віднесення спірної ділянки до земель транспорту.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача-1 та відповідача-2 на те, що оспорюваними рішеннями та договором оренди надавалась не інша (нова) земельна ділянка, а земельна ділянка, сформована шляхом поділу/об'єднання земельних ділянок площею 0,0516 га та 0,5628 га, які раніше перебували у користуванні ФОП Джіоєва Г.Д., тому проведення земельних торгів не вимагалось.

Так, на підставі рішення Токмацької міської ради від 10.11.2005 № 16, з ФОП Джіоєвим Гурамом Данієловичем укладено договір оренди землі від 14.11.2005 № 90, за умовами якого останнім прийнято у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання площею 0,5628 га, яка знаходиться у м.Токмак по вул.Володарського, 304, кадастровий номер 2311000000:01:011:0162.

Пунктом 8 вказаного договору визначено, що договір укладено до 09.11.2010. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 15 цього договору земельна ділянка передана в оренду для завершення будівництва гуртожитку.

На підставі рішення Токмацької міської ради від 15.10.2009 № 18 та договору оренди землі від 26.10.2009 № 458 ФОП Джіоєву Гураму Данієловичу надано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання площею 0,0516 га, яка знаходиться у м. Токмак по вул. Володарського (р-н будинку № 304), кадастровий номер 2311000000:01:0234. Договір укладено на три роки до 14 жовтня 2012 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

Земельна ділянка передана в оренду для обслуговування автостоянки (п. 15 договору).

В матеріалах справи відсутні докази того, що орендар звертався до орендодавця з відповідною заявою про продовження строку дії наведених договорів суду не надано.

Водночас, відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору оренди землі від 14.11.2005 № 90) обов'язкового повідомлення орендарем про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк не вимагалось, проте, наведене не звільняло сторони від обов'язку приведення вказаного договору до вимог чинного законодавства і належного оформлення права оренди земельної ділянки шляхом реєстрації такого речового права.

На час закінчення строку дії договору оренди землі від 26.10.2009 № 458 стаття 33 Закону діяла вже у новій редакції, відповідно до якої встановлено певний порядок поновлення строку дії договору оренди землі, що виключало автоматичну пролонгацію договору та вимагало здійснення орендарем та орендодавцем певних обов'язкових дій.

Отже, підстави вважати діючими договори оренди землі від 14.11.2005 № 90 та від 26.10.2009 № 458 на момент передачі в оренду спірної земельної ділянки відсутні, як відсутні підстави для визначення, що земельна ділянка кадастровий номер 2311000000:01:011:0295 площею 0,2965 га не є новоствореною, а сформована за рахунок земельних ділянок, що вже перебували у користуванні відповідача-2.

Крім того, ані в оскаржуваних рішеннях міської ради, ані у договорі оренди землі не йде мова про поновлення інших договорів оренди землі.

Спірна земельна ділянка кадастровий номер 2311000000:01:011:0295 площею 0,2965 га, у розумінні ст. 79-1 ЗК України, сформована як об'єкт речових прав проектом землеустрою, який затверджено рішенням Токмацької міської ради від 19.06.2014 № 19.

Посилання в п.3 рішення Токмацької міської ради від 19.06.2014 № 19 на втрату чинності договорів оренди землі від 14.11.2005 № 90 та від 26.10.2009 № 458 не свідчить про дійсність цих договорів на час прийняття цього рішення.

Враховуючи відсутність передбачених частиною 2 статті 134 ЗК України умов, що виключають проведення земельних торгів, передача в оренду земельної ділянки, яка знаходиться за адресою вул.Чкалова, 63, мала здійснюватись за результатами проведення земельних торгів.

Таким чином, в порушення вимог ч.2 ст.124 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спірну земельну ділянку надано у користування відповідачу-2 відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України на підставі рішення органу місцевого самоврядування без проведення земельних торгів.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 та ст.21 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Приймаючи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що п.10 рішення Токмацької міської ради від 17.05.2012 № 30 "Про надання дозволів на зміну цільового призначення земельних ділянок та розроблення проектів із землеустрою щодо їх відведення", п. 1.2 рішення Токмацької міської ради від 19.07.2012 № 12 "Про внесення змін до рішення Токмацької міської ради № 30 від 17.05.2012" та п.п. 2, 2.2 рішення Токмацької міської ради від 19.06.2014 № 19 "Про затвердження проекту із землеустрою та зміни цільового призначення земельної ділянки" слід визнати недійсними та скасувати, як прийняті з порушенням вищевказаних вимог законодавства.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги, що спірний договір укладеного сторонами без дотримання встановленого законодавством порядку надання земельної ділянки в оренду, зокрема, без дотримання конкурентних засад (земельних торгів), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що цей договір підлягає визнанню недійсним.

Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у зв'язку з визнанням недійсним спірного договору, земельна ділянка, яка є предметом цього договору, підлягає поверненню власнику - Токмацькій міській раді.

Колегія суддів приймає до уваги, що статтею 2 Закону України "Про охорону земель" визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Надання земель без проведення конкурсу не забезпечує захисту економічних та соціальних інтересів місцевого самоврядування, наповнення місцевих бюджетів, застосування ринкових ставок орендної плати за землю, що завдає істотної шкоди інтересам держави. Зокрема, у разі проведення земельних торгів щодо продажу права оренди та наявності попиту на ділянку, під час аукціону збільшуватиметься стартова ціна на крок торгів з подальшим послідовним збільшенням ціни. Значення кроку торгів встановлюється організатором у розмірі до 5 відсотків стартової ціни земельної ділянки, або до 0,5 відсотка стартової плати за користування земельною ділянкою (оренди, суперфіцію, емфітевзису) у разі продажу права на неї. Вказане свідчить, що у разі дотримання конкурсної процедури надання в оренду спірної земельної ділянки можна було б забезпечити надходження значно більшої суми коштів.

А відтак, прийняття міською радою рішення та отримання підприємцем спірної земельної ділянки в користування відбулось з порушенням вимог діючого законодавства, тобто при неправильному його застосуванні, що свідчить про наявність підстав для вжиття у даному випадку заходів, спрямованих на захист "суспільного інтересу".

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржників щодо недотримання прокурором порядку здійснення представництва інтересів держави.

Так, згідно ч.3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частинами 3,4,5 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

За п.3 ч.1 ст.131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Аналіз положень частин 3- 5 статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що органом місцевого самоврядування -Токмацькою міською радою не здійснюється захист інтересів держави, про що свідчить незаконне використання відповідачем-2 землі, яка належить до комунальної власності, чим завдається шкода інтересам територіальної громади, та невжиття відповідачем-1 відповідних заходів, спрямованих на захист державних інтересів.

Таким чином, приймаючи до уваги наявність, передбачених законом виключних підстав, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави без зазначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що прокурор набув процесуального статусу органу, якому законом (ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру") надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Стосовно доводів скаржників щодо пропуску прокурором строку позовної давності суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне.

Вимоги про визнання незаконними та скасування актів ненормативного характеру та визнання недійсним договору не віднесені до переліку вимог, відносно яких ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність, отже на такі вимоги розповсюджується загальний строк у три роки. (ст. 257 ЦК України).

Стаття 261 ЦК України визначає початок перебігу строку позовної давності від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах держави та набув статусу позивача, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права довідався або міг довідатись саме прокурор.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28.02.2018 у справі № 372/5906/14-ц.

Як зазначає прокурор, про порушення речового права держави, як власника спірної земельної ділянки, прокуратурі Запорізької області стало відомо у квітні 2017 року за результатами опрацювання відомостей, розміщених на Публічній кадастровій карті України, та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, встановити факт порушення вимог законодавства при відведенні спірної земельної ділянки в оренду можливо лише шляхом опрацювання відповідних документів, тому 19.04.2017 прокурором направлено Токмацькій міській раді запит щодо надання до прокуратури області копій матеріалів та документів щодо передачі в оренду земельної ділянки з кадастровими номерами 2311000000:01:017:0023 та 2311000000:01:011:0295.

Листом від 26.04.2017 № 854/22-38, який отримано прокуратурою Запорізької області 10.05.2017, виконавчим комітетом Токмацької міської ради надано витребувані документи. Отже, саме з цієї дати слід визначити строк, коли прокуратура дізналася/могла дізнатися про порушення.

Крім того, з листа Токмацької міської ради від 05.12.2017 № 2444/21-38 вбачається, що матеріали та документи, які стали підставою для прийняття рішень Токмацької міської ради від 17.05.2012 № 30, від 19.07.2012 № 12 та від 19.06.2014 № 19 до органів прокуратури не направлялись.

З урахуванням наведеного, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що в спірних правовідносинах позовна давність пропущена не була.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача-2, про те, що на момент звернення до суду та розгляду справи по суті даною земельною ділянкою користується третя особа - суборендатор ТОВ "Альфітон" і розгляд справи безпосередньо стосується його прав та інтересів, оскільки наведене не підтверджено заявником належними та допустимими доказами.

Посилання відповідача-2 про те, що судом жодним чином не обґрунтовано чому судові витрати покладаються на відповідача-1 та відповідача-2 порівну, відхиляються колегією суддів, оскільки таке право суду передбачено ст.129 ГПК України.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність фізичної особи-підприємця Джіоєва Гурама Данієловича, як суб'єкта господарювання припинена 28.03.2018.

Позовна заява у даній справі надійшла до суду 09.01.2018; провадження у справі відкрито 12.01.2018, про що суд виніс ухвалу.

Приймаючи до уваги предмет спору у даній справі, колегія суддів вважає, що позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції як за суб'єктним критерієм, так і за характером спірних відносин.

При цьому, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції пересвідчився, що відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності та належним чином зареєстрований у Реєстрі та правильно порушив провадження у справі за позовом, поданим на захист порушеного права.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 8 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (у редакції, чинній на час порушення провадження у справі, далі - Закон № 755- IV) визначено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Якщо відповідна зміна статусу особи відбулася після порушення провадження у справі, вона не спричиняє наслідків у виді зміни підвідомчості такої справи і відповідно - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03.07.2018 у справі № 916/559/17).

Враховуючи викладене, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, прийнятому з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

З урахуванням приписів ч.4 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційних скарг Джіоєва Гурама Данієловича та Токмацької міської ради відмовити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 у справі №908/46/18 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 29.11.2018.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.В.Березкіна