Рішення

від 29.11.2018 по справі 905/1804/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.2018р. Справа №905/1804/18

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс , м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Енерголіт , м.Маріуполь

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс , м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Енерголіт , м.Маріуполь, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу №1388/06/13-Н від 13.06.2013р., внаслідок чого у позивача, враховуючи укладання договору відступлення права вимоги №2 від 17.03.2016р., виникло право на повернення предмета лізингу.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Енерголіт зареєстроване за адресою: 87510, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Ушакова, буд. 8,

за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом.

Відповідно до ст.120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, господарський суд встановив:

13.06.2018р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд (лізингодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Енерголіт (лізингоодержувач, відповідач) був підписаний договір фінансового лізингу №1388/06/13-Н.

У п.12 договору сторонами погоджено, що додатки до договору: додаток №1 - графік лізингових платежів; додаток №2 - специфікація, додаток №3 - загальні умови договору фінансового лізингу. Є невід'ємною частиною даного договору, усі додатки (у тому числі загальні умови договору), а також всі зміни і доповнення до нього в сукупності іменуються як договір.

13.06.2018р. між сторонами підписано додаток №1 - графік лізингових платежів; додаток №2 - специфікація, додаток №3 - загальні умови договору фінансового лізингу.

Відповідно до п.1.1 Загальних умов договору фінансового лізингу, за умовами договору лізингодавець набуває власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майна (далі по тексту предмет лізингу), найменування і характеристика якого вказані в специфікації (додаток №2 до договору), а лізингодавець зобов'язується прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в графіку внесення лізингових платежів (додаток №1 до договору, далі - графік погашення ), а також інші платежі відповідно до умов даного договору.

Згідно з п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору фінансового лізингу №1388/06/13-Н від 13.06.2013р. предметом лізингу є Toyota Camry, детальний опис згідно Специфікації - додаток №2 до договору, 2013 року випуску, загальною вартістю - 312044,30 грн. в т.ч. ПДВ - 52007,38 грн., VIN - код уточнюється в акті прийому-передачі предметі лізингу.

Згідно специфікації (додаток №2 до договору), предметом лізингу є автомобіль: Toyota Camry 2,5L, 6AT, Elegance (3R) 1 H2 чорний металік, 2013р.в.

Згідно п.4.1 договору фінансового лізингу №1388/06/13-Н від 13.06.2013р. постачальником предмета лізингу є ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Автогалс .

Строк лізингу згідно п.5 договору фінансового лізингу №1388/06/13-Н від 13.06.2013р. складає 36 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Згідно додатку №1 до договору фінансового лізингу №1388/06/13-Н від 13.06.2013р. сторонами встановлено графік внесення лізингових платежів з 13.06.2013р. по 25.06.2016р.

Місце передачі - м.Донецьк, вул.Воїнська, б.36 (п.6 договору фінансового лізингу №1388/06/13-Н від 13.06.2013р.).

Згідно п.8.1 договору фінансового лізингу №1388/06/13-Н від 13.06.2013р. загальна сума лізингових платежів на дату укладання цього договору складає 437183,94 грн., може змінюватися відповідно до загальних умов договору фінансового лізингу

На виконання договору фінансового лізингу 14.06.2016р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АВТОГАЛС (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд (покупець) був підписаний договір поставки №Д-0640, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця транспортний засіб (автомобіль, товар): Toyota Camry 2,5L, 6AT, Elegance (3R) 1 H2 сталевий металік, 2013 р.в., а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його за ціною, визначеною в договорі.

За умовами п.1.2 договору поставки №Д-0640 від 14.06.2013р. покупець після придбання товару передає його на підставі договору у фінансовий лізинг третій особі - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Енерголіт , код ЄДРПОУ 38081725 (користувач), що знаходиться за адресою: 87514, АДРЕСА_1.

Згідно з п.2.1 договору поставки №Д-0640 від 14.06.2013р. сторони погоджуються, що на дату укладання договору ціна товару становить 287944,00 грн. вт.ч. ПДВ - 47990,67 грн., і встановлюється в розраховується сторонами згідно до умов цього договору.

Відповідно до п.3.9 договору поставки №Д-0640 від 14.06.2013р. з моменту підписання акту приймання-передання товару, право власності на товар та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця.

Згідно акту приймання-передачі від 19.06.2013р. продавець передав у власність покупця, а покупець оглянув та прийняв автомобіль: Toyota Camry 2,5L, 6AT, Elegance (3R), кузов №JTNBFK103023546, тип ASV50L-AETNKX, двигун №2AR0835448, опції (3R), ціна -287944,00 грн., колір - 1Н2 сталевий перламутр, в тому числі ПДВ - 47990,67 грн. у справному технічному стані та повній комплектації.

26.06.2013р. на підставі акту приймання-передачі лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв, в якості предмету лізингу - Toyota Camry, 2013р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі/кузов №JTNBFK103023546, двигун №2AR0835448.

Додатковою угодою №1 від 26.06.2013р. сторони домовились про встановлення нового графіку внесення лізингових платежів до договору фінансового лізингу №1388/06/13-Н від 13.06.2013р.

Додатковою угодою №2 від 25.06.2014р. сторонами внесено зміни до договору фінансового лізингу №1388/06/13-Н від 13.06.2013р., а саме викладено в наступній редакції п.8.1 до договору: 8.1. загальна сума лізингових платежів на дату укладання цього договору 444915,77 грн., може змінюватися відповідно до загальних умов договору фінансового лізингу . Крім того вказаного угодою сторонами встановлено графік внесення лізингових платежів з 13.06.2013р. по 26.06.2016р.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України Про фінансовий лізинг .

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно із частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг .

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст.526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.7 ч.2 ст.11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. В свою чергу, лізингодавець має право вимагати повернення предмету лізингу (ст. 10 зазначеного Закону).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів ТОВ Український лізинговий фонд належним чином виконало свої зобов'язання за лізинговим договором та передало у платне користування відповідачу обумовлений лізинговим договором об'єкт договору. Даний факт підтверджується актом приймання-передачі від 26.06.2013р, який був підписаний сторонами без зауважень.

В свою чергу, відповідно до умов договору фінансового лізингу №1388/06/13-Н від 13.06.2013р. відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі за передане у лізинг майно.

Згідно додаткової угоди №2 від 25.06.2014р. сторонами встановлено графік внесення лізингових платежів з 13.06.2013р. по 26.06.2016р.

При цьому, слід зазначити, що строк лізингу - це строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу.

Однак, в порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач не перераховував в повному обсязі лізингодавцю лізингові платежі в термін зазначений у графіку сплати лізингових платежів.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як вбачається із матеріалів справи, договір фінансового лізингу№1388/06/13-Н від 13.06.2013р. є припиненим з 27.06.2016р. - в зв`язку зі спливом строку виконання лізингоодержувачем зобов'язань за договором.

Згідно з ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічна норма міститься в п.7 ч.2 ст.11 Закону України Про фінансовий лізинг у відповідності до якої у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Як свідчать матеріали справи, відповідач після закінчення строку лізингу (27.06.2016р.) предмет лізингу лізингодавцю (ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд ) не повернув, доказів, що б свідчили про сплату вартості транспортного засобу у відповідності до умов договорів лізингу, відповідач до матеріалів справи не надав.

17.03.2017р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд (первісний кредитор) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс (новий кредитор, позивач) був підписаний договір відступлення прав вимоги (цесії) №2, за умовами якого якого первійсний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за договорами фінансового лізингу, перелік яких передбачений додатком №1 до договору, зокрема, за договором фінансового лізингу №1388/06/13-Н від 13.06.2013р., а новий кредитор набуває права вимоги за договором фінансовго лізингу та приймає на себе всі інші права первісного кредитора за договором фінансового лізингу.

Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язані може бути змінений іншою особою внаслідок, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.513 Цивільного кодексу України правочин стосовно заміни кредитора у зобов'язані вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За приписами ст.517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язані повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно п.2.1.2 договору відступлення прав вимоги (цесії) №2 від 17.03.2017р. права вимоги за розірваними договорами фінансового лізингу, в тому числі право вимагати сплати на свою користь заборгованість та повернення предмету лізингу. Перелік таких договорів, передбачений додатком №2 до договору.

Відповідно до п.2.2 договору відступлення прав вимоги (цесії) №2 від 17.03.2017р. разом з відступленням прав за діючими та розірваними договорами фінансового лізингу, первісний кредитор передає новому кредитору транспорті засоби (права власності на транспорті засоби), що є предметами лізингу згідно договорів фінансового лізингу, перелік яких наведено в додатку №1 до договору та згідно розірваних договорів фінансового лізингу, перелік яких наведено в додатку №2 до цього договору. Детальний опис відповідного предмету лізингу передбачено відповідною специфікацією до договору фінансового лізингу (додаток до відповідного договору фінансового лізингу).

В дату відступлення прав вимоги за договорами фінансового лізингу, що передбачені п.2.1.1 та п.2.1.2 цього договору, новий кредитор набуває права власності, що оформлюється підписанням між сторонами акту приймання-передачі предмету (-ів) лізинга (прав власності на предмет (-и) лізинга) за формою згідно додатку №3 до договору (п.2.2.1 договору відступлення прав вимоги (цесії) №2 від 17.03.2017р.).

На виконання п.2.2.1 договору згідно акту приймання-передачі від 17.03.2017р. первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв транспортний засіб (права власності на транспортний засіб), що є предметом лізингу за договором №1388/06/13-Н від 13.06.2013р., передача якого була здійсненана підставі договору цесії згідно специфікацій (додатки до договорів фінансового лізингу) та актів приймання передачі предмета лізингу, а саме: Toyota Camry, 2013 року випуску, VIN-номер (заводський/серійний) JTNBFK103023546.

Отже, з 17.03.2017р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс (позивач) став новим лізингодавцем за договором фінансового лізингу №1388/06/13-Н від 13.06.2013р.

31.08.2018р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення предмету лізингу на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України, у зв'язку з припиненням дії договору фінансового лізингу №1388/06/13-Н від 13.06.2013р. та несплатою лізингових платежів.

Відповідач предмет лізингу не передав та вимоги позивача не виконав.

Оскільки, станом на дату звернення з позовом відповідач своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу №1388/06/13-Н від 13.06.2013р. в повному обсязі не виконав, що, зокрема, підтверджується довідкою позивача, згідно якої станом на 20.09.2018р. непогашена заборгованість за договором фінансового лізингу №1388/06/13-Н від 13.06.2013р. складає 135370,23 грн., а договір фінансового лізингу №1388/06/13-Н від 13.06.2013р. припинив свою дію, позивач звернувся до суду про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1, 2 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується. Розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ст.325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Положеннями ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України передбачно, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогаю про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його права, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення.

Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Так, способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

За змістом ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Даний спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли майно незаконно вибуває з володіння власника. При цьому незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Положеннями ст.391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку, заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Таким чином, оскільки договір фінансового лізингу №1388/06/13-Н від 13.06.2013р. з 27.06.2016р. є припиненим, а відповідач продовжує користується переданим йому у користування предметом лізингу - Toyota Camry, 2013р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі/кузов №JTNBFK103023546, двигун №2AR0835448 без належної правової підстави після припинення договору чим порушує законні права лізингодавця, яким відповідно до договору відступлення прав вимоги (цесії) №2 від 17.03.2017р. є ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс , вимога позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.

Так, позивач на виконання вимог ст.162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, до яких позивачем включено: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі, зазначеному у доданому до цієї позовної заявии платіжному доручені; витрати на поштовий зв'язок згідно фіскальних чеків УДППЗ Укрпошта або чеків або квитанцій кур'єрської служби Нова пошта , по факту понесених витрат; витрати для відрядження на відвідання представником судових засідань визначено згідно п.п.170.9.1 Податкового кодексу України; витрати на проїзд представника для участі у судовому засіданні залізничним транспортом сполучення Харків-Київ згідно тарифів, які встановлені ПАТ Українська залізниця та відображені у вартості проїздних документів.

В резолютивній частині позовної заяви №УФ-13521 від 20.09.2018р. позивачем заявлено про вирішення судом питання про повернення позивачу понесених судових витрат у справі.

06.11.2018р. до суду від позивача надійшла заява №УФ-13521/4 від 01.11.2018р. про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження судових витрат, а саме: копію посвідчення про відрядження, видане ОСОБА_2 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс на дні для участі в судовому засідані, електронні квитки для проїзду на залізничному транспорті Київ-Харків та Харків-Київ на загальну суму 678,99 грн. (367,54 грн. + 311,45 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Понесені позивачем витрати не віднесені до п.1-3 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, а аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, вказаним у пункті 4 такої частини, суд дійшов висновку, що диспозиція такого пункту пов'язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії витрат, пов'язаних з розглядом справи , а відтак і до категорії судових витрат - їх пов'язаність з вчиненням інших процесуальних дій .

У справі Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 по вказаній справі зазначив про те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 03.10.2018р. явка сторін в судове засідання 24.10.2018р. визнана обов'язкова, в судовому засідані 24.10.18р. був присутній повноважний представник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс ОСОБА_2, а витрати понесені для забезпечення участі у вказаних судових засіданнях підтверджуються проїзними документами №000В3ЕD0-0ЕВ1-4216-0001, №000В3ЕD0-1СА1-422А-0001.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення витрати на проїзд представника для участі у судовому засіданні залізничним транспортом в загальній сумі 678,99 грн.

Вимоги позивача про стягнення витрат для відрядження на відвідання представником судових засідань визначені згідно п.п.170.9.1 Податкового кодексу України суд вважає необгрунтовними, адже Податковий кодекс України регулює порядок ведення податкового (бухгалтерського) обліку, і не регулює порядок нарахування та механізм відшкодування добових. Крім того, суду взагалі не надано доказів того, що добові представнику позивача виплачені та суму (розрахунок) її виплати.

Разом з тим, доказів понесення позивачем витрат на поштовий зв'язок до справи не надано.

Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову, відповідно п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судовий збір в сумі 4680,67 грн. та витрати, пов'язані з розглядом справи, в сумі 678,99 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 77, 123, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс , м.Київ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Енерголіт , м.Маріуполь про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити повністю.

Витребувати у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Енерголіт (87510, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. Ушакова, буд. 8, ЄДРПОУ 38081725) майно - Toyota Camry, 2013 року випуску, номер державної реєстрації АА7788МТ, номер кузова (шасі) JTNBFK103023546 та передати його ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс (04205, м.Київ, просп.Оболонський, 35-а, офіс 300, р/р №26507581735001 в АТ ТАСКОМБАНК , МФО 339500, ЄДРПОУ 41110750).

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Енерголіт (87510, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. Ушакова, буд. 8, ЄДРПОУ 38081725) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс (04205, м.Київ, просп.Оболонський, 35-а, офіс 300, р/р №26507581735001 в АТ ТАСКОМБАНК , МФО 339500, ЄДРПОУ 41110750) судовий збір в сумі 4680,67 грн. та витрати, пов'язані з розглядом справи, в сумі 678,99 грн.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

В судовому засіданні 29.11.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 29.11.2018р.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина