Рішення

від 26.11.2018 по справі 910/11315/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 910/11315/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 11 Міністерство охорони здоров'я України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Крансервіс"

про стягнення 18 433,38 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Меньшикова Е.Л. (довіреність б/н від 16.03.2018 року);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 11 Міністерство охорони здоров'я України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Крансервіс" про стягнення 18 433,38 грн. з яких 10 340,13 грн. боргу, 3 857,92 грн. пені, 393,66 грн. 3 % річних, 723,81 грн. штрафу, 1 355,86 грн. інфляційних та 1 762,00 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2018 року відкрито провадження у справі № 910/11315/18, справу № 910/11315/18 призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.11.2018 року.

В судовому засіданні 12.11.2018 року представник позивача позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримав в повному обсязі, уточнень позовних вимог не мав. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 12.11.2018 року не з'явився, про причини неможливості прибуття до суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 12.11.2018 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 12.11.2018 року закрив підготовче провадження у справі № 910/11315/18 та призначив справу судового розгляду по суті на 26.11.2018 року.

В судовому засіданні 26.11.2018 року представник позивача підтримав уточнені 29.01.2018 року позовні вимоги.

В судове засідання 26.11.2018 року відповідач не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, уповноваженого представника не направив, відзиву на позов не надав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 26.11.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

28.02.2013 року між Державним закладом "Спеціалізована медико-санітарна частина № 11 Міністерство охорони здоров'я України (далі - Виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютем-Крансервіс" (далі - Замовник, відповідач) було укладено Договір № М-38 про проведення попереднього (періодичного) медичного огляду (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання проведення попереднього (періодичного) медичного огляду працівників Замовника за участю лікарів та в обсягах лабораторних, функціональних та інших досліджень, визначених в Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов'язкові попередній (періодичні) медичний огляд працівників, та Переліку, робіт для виконання яких є обов'язковим попередній (періодичні) медичний огляд, затверджених наказом МОЗ України від 21.05.2007 року № 246 Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій (далі - наказ МОЗ від 21.05.2007 року № 246).

Вартість договору визначається калькуляцією фактичних витрат Виконавця (додаток до договору) (п. 1.2 Договору).

Зобов'язання за цим Договором вважається виконаним після підписання Сторонами Акту виконаних робіт (п. 3.2 Договору).

Датою виконання зобов'язань Виконавця за Договором є дата підписання Замовником Акту виконаних робіт (п. 3.3 Договору).

Замовник здійснює оплату проведеного попереднього (періодичного) медичного огляду протягом 5 банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт та отримання рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця (п. 3.5 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами і діє в частині розрахунків до його повного виконання (п. 6.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач протягом березня, червня та вересня 2017 року надав відповідачу послуги з медичного огляду на загальну суму 10 340,13 грн. згідно Актів здачі-приймання робіт: б/н від 20.03.2017 року на суму 6 936,75 грн., б/н від 01.06.2017 року на суму 2 219,64 грн., б/н від 05.09.2017 року на суму 1 183,74 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (копії наявні в матеріалах справи).

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури: № 61-П від 20.03.2017 року на суму 6 936,75 грн., № 134-П від 30.11.2017 року на суму 2 219,64 грн., № 201-П від 05.09.2017 року на суму 1 183,74 грн. (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.5 Договору відповідач повинен був оплатити надані відповідачем послуги за Актами здачі-приймання робіт: б/н від 20.03.2017 року до 27.03.2017 року включно, б/н від 01.06.2017 року до 08.06.2017 року включно, б/н від 05.09.2017 року до 12.09.2017 року включно .

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення п. 3.5 Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого Товару не виконав, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 10 340,13 грн.

20.06.2018 року позивач звернувся до відповідача з листом № 476 від 19.06.2018 року, яким просив підтвердити або заявити свої заперечення щодо суми боргу станом на 22.06.2016 року, яка за розрахунком позивача склала 10 340,13 грн., що відображено в Акті звірки взаєморозрахунків, доданому до листа, та на протязі 10-ти днів з дати отримання листа підписати та повернути один екземпляр Акту звірки позивачу, у разі відсутності будь-якої інформації, позивач зазначив, що буде вважати означене як згоду з його даними обліку.

Вказаний лист отримано відповідачем 22.06.2018 року, проте залишено без відповіді та задоволення (докази наявні в матеріалах справи), що й змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у березні, червні, вересні 2017 року в загальній сумі 10 340,13 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 10 340,13 грн. підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з відповідача 3 857,92 грн. пені, нарахованої на підставі п. 4.2 Договору за загальний період з 29.03.2017 року по 08.08.2018 року по кожному спірному Акту окремо, 723,81 грн. 7 % штрафу нарахованого на підставі п. 4.3 Договору на суму 10 340,13 грн., нараховані в порядку ст. 625 Господарського процесуального кодексу України 3 % річних в розмірі 393,66 грн. за загальний період 29.03.2017 року по 08.08.2018 року та інфляційні в розмірі 1 355,86 грн. за загальний період з 27.03.2017 року по 03.04.2018 року нараховані по кожному спірному Акту окремо.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що за несвоєчасну або не в повному обсязі оплату виконаних робіт, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені за кожний день прострочення до дня фактичної оплати боргу, включаючи і день оплати.

Відтак, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором здійснюється до дня фактичної оплати боргу.

У разі прострочення оплати послуг понад 30 календарних днів Замовник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості (п. 4.3 Договору).

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня по кожному періоду на суму заборгованості, існування якої у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Штраф правомірно нарахований на суму заборгованості, прострочення по якій тривало понад 30 календарних днів, що відповідає п. 4.3 Договору. Відтак, у зв'язку з тим що надані розрахунки пені та штрафу є арифметично вірними, 3 857,92 грн. пені та 723,81 грн. 7% штрафу підлягають задоволенню в заявлених розмірах.

Також, судом враховано, що пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, обидва види відповідальності та її розмір погоджені сторонами в Договорі.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нараховані 3% річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення річних та інфляційних.

Однак, судом було виявлено помилки в наданому позивачем розрахунку інфляційних, зокрема арифметичні помилки та помилки в періоді нарахування по Акту від 20.03.2017 року, оскільки позивач помилково починає проводити відповідні нарахування з 27.03.2017 року, тобто з дня який є останнім днем на оплату. Судом було здійснено правильний розрахунок інфляційних, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 1 269,22 грн. інфляційних, 3% річних підлягають задоволенню в заявленому розмірі в сумі 393,66 грн.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 16 584,74 грн. з яких: 10 340,13 грн. основного боргу, 3 857,92 грн. пені, 723,81 грн. 7% штрафу, 393,66 грн. 3% річних, 1 269,22 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 752,84 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 11 Міністерство охорони здоров'я України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Крансервіс" про стягнення 18 433,38 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Крансервіс" (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Леха Качинського, 3, ідентифікаційний номер 38015762) на користь Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 11 Міністерство охорони здоров'я України" (03057, м. Київ, вул. В. Гетьмана, 3, ідентифікаційний номер 14280983) 10 340 (десять тисяч триста сорок) грн. 13 коп. боргу, 3 857 (три тисячі вісімсот п'ятдесят сім) грн. 92 коп. пені, 723 (сімсот двадцять три) грн. 81 коп. штрафу, 393 (триста дев'яносто три) грн. 66 коп. 3 % річних, 1 269 (одна тисяча двісті шістдесят дев'ять) грн. 22 коп. інфляційних та 1 752 (одна тисяча сімсот п'ятдесят два) грн. 84 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 11 Міністерство охорони здоров'я України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Крансервіс" про стягнення 18 433,38 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.11.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін