Рішення

від 21.11.2018 по справі 911/1610/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2018 р. м. Київ Справа №911/1610/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "УТК"

про стягнення боргу в сумі 174 124,20 грн.,

за участю представника:

позивача: Лялюк Л.В. (довіреність №062/15/1/03-43 від 04.01.2018 року);

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "УТК" (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 174 124,20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов договору про встановлення сервітуту №08-С/444 від 01.08.2013 року, а саме несплачену в повному обсязі орендну плату за період з листопада 2016 року до березня 2018 року.

Ухвалою суду від 24.07.2018 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 15 серпня 2018 року.

15 серпня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

15 серпня 2018 року в засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 15.08.2018 року підготовче засідання відкладено на 12 вересня 2018 року.

12 вересня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 12.09.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 24 жовтня 2018 року.

24 жовтня 2018 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 24.10.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 21 листопада 2018 року.

21 листопада 2018 року в судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 24.07.2018 року відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, а також попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

01 серпня 2013 року між комунальним підприємством "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "УТК" (далі - відповідач) був укладений договір про встановлення сервітуту №08-С/444 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язувався надати, а відповідач прийняти на праві обмеженого користування житлові та нежитлові будівлі комунальної власності (далі - об'єкти).

31 грудня 2014 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №08-С/444 про встановлення сервітуту від 01 серпня 2013 року (далі - додаткова угода №1), відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти договір в наступній редакції:

"2.1. Встановлення сервітуту позивачем відповідачу для розміщення обладнання, в місцях вказаних в додатку 1 до даного договору, розпочинається з моменту укладення даного договору".

Пунктом 2.2 договору встановлено, що розміщення обладнання за умовами сервітуту в місцях вказаних в додатку №1 до даного договору здійснюється на підставі підписаного сторонами акту розміщення обладнання на умовах сервітуту (надалі - акт розміщення), зразок якого наведено в додатку №2 до даного договору.

Оскільки відповідачем орендна плата за період з листопада 2016 року до березня 2018 року в повному обсязі сплачена не була, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 174 124,20 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Судом встановлено, що згідно з п. 3.1 договору, відповідач зобов'язується вносити позивачу щомісячну плату за користування об'єктом розміщення, відповідно до умов договору (далі за текстом - плата).

Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунок щомісячної плати за кожен об'єкт розміщення та в цілому за договором наводиться в додатку 1 до даного договору.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що щомісячний розмір плати за даним договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється позивачем відповідачу не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного місяця.

Рахунок надається позивачем відповідачу шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв'язку відповідно до реквізитів відповідача вказаних в даному договорі.

На момент підписання даного договору щомісячна плата становить 10 242 грн. 60 коп. (десять тисяч двісті сорок дві гривні 60 копійок), в тому числі ПДВ 1 707 грн. 10 коп.

Загальний розмір плати за даним договором становить суму всіх здійснених щомісячних плат.

Згідно з п. 3.4 договору, плата сплачується відповідачем протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від позивача.

Відповідно до п. 3.5 договору, нарахування плати починається з дати укладення договору та припиняється з дня підписання сторонами акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку №3 до даного договору.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що плата перераховується на розрахунковий рахунок позивача вказаний у договорі прямим банківським переказом. Датою здійснення оплати відповідно до умов цього договору вважається дата зарахування відповідних коштів банком на рахунок позивача визначений даним договором

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було направлено на адресу відповідача рахунки на оплату №4158 від 01 листопада 2016 року на суму 10 242,60 грн., №4741 від 01 грудня 2016 року на суму 10 242,60 грн., №146 від 01 січня 2017 року на суму 10 242,60 грн., №517 від 01 лютого 2017 року на суму 10 242,60 грн., №1188 від 01 березня 2017 року на суму 10 242,60 грн., №1676 від 01 квітня 2017 року на суму 10 242,60 грн., №2042 від 01 травня 2017 року на суму 10 242,60 грн., №2482 від 01 червня 2017 року на суму 10 242,60 грн., №2936 від 01 липня 2017 року на суму 10 242,60 грн., №3372 від 01 серпня 2017 року на суму 10 242,60 грн., №4079 від 01 вересня 2017 року на суму 10 242,60 грн., №4261 від 01 жовтня 2017 року на суму 10 242,60 грн., №4766 від 01 листопада 2017 року на суму 10 242,60 грн., №5194 від 01 грудня 2017 року на суму 10 242,60 грн., №140 від 01 січня 2018 року на суму 10 242,60 грн., №569 від 01 лютого 2018 року на суму 10 242,60 грн., №1009 від 01 березня 2018 року на суму 10 242,60 грн., що підтверджується реєстрами поштової відправки простих листів по ДРТМ КП "Київжитлоспецексплуатації" м. Київ з 01 липня 2016 року до 31 грудня 2016 року, з 03 січня 2017 року до 31 березня 2017 року, з 01 квітня 2017 року до 29 вересня 2017 року, з 02 жовтня 2017 року до 30 листопада 2017 року, з 03 січня 2018 року до 30 березня 2018 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте відповідач плату за розміщення обладнання за період з листопада 2016 року до березня 2018 року не оплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно ч. 1 ст. 402 Цивільного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Частиною 1 ст. 403 Цивільного кодексу України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Згідно з ч. 5 ст. 403 Цивільного кодексу України, сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Частиною 3 ст. 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 174 124,20 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 401 ч. 1 ст. 402, ч. ч. 1, 5 ст. 403, ч. ч. 1, 3 ст. 404, ч. 1 ст. 509, ст. 525, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" до товариства з обмеженою відповідальністю "УТК" про стягнення боргу в сумі 174 124,20 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УТК" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 221, ідентифікаційний код 32932691) на користь комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 174 124,20 грн. (сто сімдесят чотири тисячі сто двадцять чотири грн. 20 коп.) боргу; 2 611,87 грн. (дві тисячі шістсот одинадцять грн. 87 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 29.11.2018 року.

Суддя С. Грабець