Рішення

від 21.11.2018 по справі 914/1670/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2018 Справа №914/1670/18

                                                                                 м.Львів

за позовом: Приватного підприємства науково-технічних послуг «Обрій», м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства «ШБУ Косівець», смт.Великий Любінь Городоцького району Львівської області

про: стягнення заборгованості в розмірі 37 464,57грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання: Зарицька О.Р.

Представники сторін:

від позивача: не з»явився;

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Приватне підприємство науково-технічних послуг «Обрій», м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «ШБУ Косівець», смт.Великий Любінь Городоцького району Львівської області, 37 464,57 грн. заборгованості, з якої: 29 772,34 грн. основний борг, 3 992,76 грн. пеня, 2 718,21 грн. інфляційні втрати та 981,26 грн. – 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не в повному обсязі виконано свої грошові зобов'язання перед позивачем з оплати поставленої продукції та наданих послуг з доставки продукції згідно Договору купівлі-продажу №25/05/17-2 від 25.05.2017 року.

Ухвалою суду від 11.09.2018р. позов залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів з дня вручення ухвали на усунення недоліків. 20.09.2018р. за вх.№34989/18 в документообігу суду зареєстровано подану позивачем заяву про усунення недоліків. Відтак, ухвалою суду від 24.09.2018 року відкрито провадження у справі №914/1670/18 за даним позовом, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 10.10.2018 року. Вимоги до учасників процесу по підготовці справи до розгляду висвітлені в ухвалі. 10.10.2018р. судове засідання відкладено на 07.11.2018р., про що в порядку ст.121 ГПК України ухвалою-викликом повідомлено відповідача.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

19.10.2018р. за вх.№39588/18 в документообігу суду зареєстровано подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог з додатковими доказами та доказами скерування її примірника з додатками відповідачу.

Представник позивача в судове засідання 07.11.2018р. з'явився, надав усні пояснення по суті поданої заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 07.11.2018р. не забезпечив, поважності причин неявки суду не повідомив, клопотань чи заяв до суду подано не було. Направлена на адресу відповідача, а саме: 81555, Львівська область, Городоцький район, смт.Великий Любінь, вул.Львівська, 74, поштова кореспонденція (ухвала-виклик від 10.10.2018р.), повернута установою зв'язку з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши заяву про уточнення позовних вимог, судом встановлено таке.

Як вбачається з поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 37734,25грн., з яких 29772,34грн. основного боргу, 3552,46грн. пені, 3316,60грн. інфляційних втрат, 1092,85грн. 3 % річних. В той час, як, відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просив суд стягнути 37464,57грн., з яких 29772,34грн. основного боргу, 3992,76грн. пені, 2718,21грн. інфляційних втрат та 981,26грн. 3 % річних. Відтак, за своєю природою дана заява є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, позивач праві збільшити або зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Суд зазначає, що ухвалою суду про відкриття провадження від 24.09.2018р. розгляд справи було ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження і судове засідання з розгляд справи по суті було призначено та відбулося 10.10.2018р. В той же час, заява про уточнення позовних вимог, яка, як встановлено судом, є заявою про збільшення розміру позовних вимог, подана позивачем 19.10.2018р. (вх.№39588/18), тобто після проведення першого судового засідання, що суперечить приписам п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України. Отже, заява позивача вих.№54 від 17.10.2018 про уточнення позовних вимог подана до суду з порушення строку встановленого процесуальним законом. Так, ст.118 ГПК України, передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин заява позивача про уточнення позовних вимог, яка подана до суду з порушенням строків встановлених Господарським процесуальним кодексом України, підлягала поверненню позивачу без розгляду.

За наведених обставин, а також з метою повного та всестороннього з'ясування обставин справи, зважаючи на неявку в судове засідання відповідача, суд вважав за необхідне відкласти розгляд справи. Ухвалою від 07.11.2018 року суд залишив без розгляду заяву позивача вих.№54 від 17.10.2018 (вх.№39588/18 від 19.10.2018р.), розгляд справи відклав на 21.11.2018 року.

В судове засідання 21.11.2018 року сторони явку повноважних представників не забезпечили. Заяви, клопотання від сторін, відзив від відповідача, до суду не надходили.

У попередніх засіданнях представник позивача підтвердив наявність у відповідача перед позивачем основного боргу в заявленій до стягнення сумі 29 772,34 грн., пояснив, що пеня у розмірі 3 992,76 грн.нарахована відповідно до п.п.9.1,9.3 Договору, а інфляційні втрати в сумі 2 718,21 грн. та 3 % річних в сумі 981,26 грн. – відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Львівської області встановив наступне.

25.05.2017 між Приватним підприємством науково-технічних послуг «Обрій» (продавець) та Приватним підприємством «ШБУ Косівець» (покупець), укладено Договір купівлі-продажу №25/05/17-2 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі , продавець зобов'язується передати (відвантажити) у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію.

Під продукцією у цьому Договорі розуміється бетонна продукція власного виробництва , зокрема малі архітектурні форми з бетону та елементи благоустрою, бетонні розчини і суміші, інші будівельні матеріали ( п.2.1).

Найменування, одиниці вимірювання, ціна, кількість та вартість продукції за даним Договором визначається Сторонами в межах загального асортименту та виробничих можливостей продавця за спільною згодою на основі усної заявки покупця, і, вказується в розрахункових документах (рахунку) та відвантажувальних документах (видатковій накладній) на продукцію, які після їх складання та підписання уповноваженими представниками сторін становлять невід'ємну частину цього Договору (п.2.2).

У п.3.1 Договору сторони узгодили, що продукція передається покупцю за цінами , що виражаються в національній валюті України і визначені діючим на момент передачі (відвантаження) прейскуранту цін продавця, згідно виставлених рахунків , з урахуванням ПДВ .

Відповідно до п.4.1, загальна сума Договору складається з суми усіх видаткових накладних, виписаних на підставі даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

Строки відвантаження продукції погоджуються сторонами в усному порядку, виходячи із виробничих можливостей продавця та наявності продукції на його складі. В разі необхідності строки відвантаження оформляються письмовими документами ( п.5.1).

В п.5.2 Договору сторони погодили, що відвантаження продукції здійснюється на умовах само вивозу зі складу продавця. В окремих випадках за згодою сторін продукція може бути поставлена силами продавця , при цьому вартість доставки оплачується покупцем додатково згідно виставленого рахунку.

Відповідно до п.5.3 датою відвантаження продукції вважається дата передання продукції в розпорядження покупця на складі продавця, що знаходиться за адресою: м.Новояворівськ, вул.Б.Пасічника,3, про що оформляється видаткова накладна. Сторони підтверджують факт відвантаження та отримання покупцем продукції на підставі довіреності або відбитку печатки/штампу, встановленого взірця та підпису уповноваженої особи покупця на накладній.

Прийом продукції за кількістю та якістю здійснюється представником продавця за обов'язкової присутності уповноваженого представника покупця в порядку, встановленому чинним законодавством ( п.5.5).

Претензії щодо асортименту, кількості та якості продукції, що передається, повинні бути вчинені в момент приймання-передачі продукції за підписом представників сторін. Після приймання продукції претензії щодо асортименту та кількості продукції продавцем не розглядаються ( п.5.6).

У п.5.8 Договору сторони погодили, що у разі поставки покупцю бетонних розчинів і сумішей автотранспортом продавця, які не відповідають вимогам, що наведені в паспорті, покупець повинен повідомити продавця протягом 3-х (трьох) годин з часу розвантаження на будівельному об'єкті. Зауваження та претензії після спливу даного терміну вважаються такими, що вчинені безпідставно. У випадку проведення покупцем експертизи із залученням незалежної контролюючої організації, відбір проб бетону з конструкцій повинен проводитись в присутності представника продавця.

Відповідно до п.6.1 Договору, розрахунок за продукцію здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п.6.2, умови оплати: передоплата 100% вартості продукції згідно із виставленим продавцем рахунком протягрм 5-ти банківських днів з дня виставлення рахунку. Сторони можуть домовитися про інші способи оплати та терміни взаєморозрахунків.

Відповідно до п.6.3 Договору, датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Сторони зобов'язуються належним чином виконувати свої зобов'язання за Договором та не вчиняти дій, що наносять шкоду чи збитки одна одній ( п.8.1).

Продавець зобов'язується в повному обсязі у строк, погоджений сторонами, виконати замовлення покупця та відвантажити йому продукцію на умовах Договору (п.8.2).

Покупець зобов'язується прийняти продукцію, своєчасно і повною мірою оплатити його вартість, належним чином (з урахуванням вимог, що ставляться до транспортування, зберігання, монтування, експлуатації залізобетонних та бетонних виробів тощо) розпоряджатися отриманою продукцією та нести усі негативні наслідки за невиконання цього пункту Договору ( п.8.4).

Сторони також мають інші права та обов'язки, що випливають з цього Договору, та передбачені чинним законодавством України (п.8.5).

Відповідно до умов в п.8.6 Договору, у разі доставки бетонних розчинів і сумішей автотранспортом продавця покупець зобов'язується підготувати під'їзні шляхи для автотранспорту і забезпечити безпечні умови проїзду та розвантаження згідно встановлених нормативів, підготувати та надати уповноваженим особам постачальника місця для змивання залишків бетонів та миття коліс автомобіля. Розвантаження продукції автобетонозмішувачем об'ємом до 8 м.куб. на об'єкті покупця повинно бути проведено не більше, ніж за 1 годину від моменту прибуття автотранспорту продавця. У разі перевищення цих термінів покупець сплачує продавцю простої за тарифом, встановленим продавцем.

У випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством України (п.9.1).

Покупець за невиконання чи неналежне виконання свого обов'язку по оплаті продукції сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення платежу (п.9.3).

Сплата стороною визначених цим Договором штрафних санкцій не звільняє її від обов'язку виконати умови цього Договору у повному обсязі та від обов'язку відшкодувати на вимогу другої сторони збитки, завдані порушенням Договору, у повному обсязі ( п.9.6).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 р., але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання сторонами ( п.12.1).

Відповідно до п.12.2 умови Договору можуть бути змінені та доповнені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документу, який стає невід'ємною частиною Договору.

Дострокове розірвання Договору можливе лише за письмовою згодою сторін, якщо інше не встановлено Договором або законодавством України (п.12.2).

На виконання своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу №25/05/17-2 від 25.05.2017 продавцем (позивачем) у період з червня 2017 по липень 2017 року було передано (відвантажено) продукцію та надано послуги по її доставці покупцю (відповідачу) згідно наступних видаткових (далі – ВН) та товарно-транспортних накладних (далі –ТТН), належно засвідчені копії яких долучено позивачем до позовної заяви, а саме:

-ВН №130, ТТН №130 від 09.06.2017 на суму 3870,01 грн., в т.ч. ПДВ 20% -645,00 грн.;

-ВН №131, ТТН №131-1,131-2 від 09.06.2017 на суму 18 943,99 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3 157,33 грн.;

-ВН №139, ТТН №139-1, 139-2 від 14.06.2017 на суму 7 740,02 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1290,00 грн.;

-ВН №140, ТТН №№140-1,140-2 від 14.06.2017 на суму 19807,99 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3 301,33 грн.;

-ВН №142, ТТН №142-1, 142-2, 142-3, 142-4, 142-5,142-6,142-7,142-8, 142-9 від 14.06.2017 на суму 56 252,03 грн., в т.ч. ПЛДВ 20% - 9 375,34 грн.;

-ВН №147, ТТН №147-1, 147-2,147-3,147-4,147-5, 147-6,147-7,147-8,147-9 від 16.06.2017 на суму 35 200,02 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 5 866,67 грн.;

-ВН №151, ТТН №151-1,151-2,151-3,151-4,151-5 від 19.06.2017 на суму 19 682,02 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3 280,34 грн.;

-ВН №153, ТТН №153 від 20.06.2017 на суму 2 085,01 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 347,50 грн.;

-ВН №155, ТТН №155-1,155-2 від 21.06.2017 на суму 11 257,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 876,30 грн.;

-ВН №156, ТТН ;156-1,156-2,156-3,156-4,156-5,156-6 від 21.06.2017 на суму 23 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3 900,00 грн.;

-ВН №163, ТТН №163-1,163-2 від 22.06.2017 на суму 9 128,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% -1521,33 грн.;

-ВН №164, ТТН №164-1, 164-2 від 23.06.2017 на суму 4 323,01 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 720,50 грн.;

-ВН №166, ТТН №166-1,166-2, 166-3,166-4,166-5 від 23.06.2017 на суму 8 061,50 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 343,58 грн.;

-ВН №169, ТТН №169-1,169-2, 169-3, 169-4, 169-5 від 26.06.2017 на суму 10 831,01 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 805,17 грн.;

-ВН №171, ТТН №171-1, 171-2, 171-3 від 27.06.2017 на суму 12 279,00 грн., в т.ч.ПДВ 20% - 2 046,50 грн.;

-ВН №173, ТТН №173-1,173-2, 173-3 від 29.06.2017 на суму 3 637,01 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 606,17 грн.;

-ВН №199, ТТН №199-1, 199-2 від 18.07.2017 на суму 8 138,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 356,33 грн.

Загалом на підставі Договору (по вищеперелічених видаткових та товарно-транспортних накладних) позивачем відвантажено продукції та надано послуг з перевезення, а відповідачем отримано продукцію та послуги з перевезення на загальну суму 254 636,42 грн. ( двісті п'ятдесят чотири тисячі шістсот тридцять шість гривень 42 коп) в т.ч. ПДВ 2-% - 42 439,40 грн.

Відповідачем у період з 30.05.2017 по 30.06.2017 частково оплачено вартість відвантаженої продукції по Договору, в сумі 224 864,08 грн. (двісті двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні 08 коп.) на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату, що підтверджується наступними банківськими платіжними дорученнями та наявними у справі копіями рахунків на оплату:

-рахунок на оплату №95 від 309.05.2017 на суму 56 252,03 грн. оплачено згідно платіжного доручення №16 від 30.05.2017 та платіжного доручення №41 від 20.06.2017;

-рахунок на оплату №109 від 08.06.2017 на суму 3 870,01 грн. оплачено згідно платіжного доручення №23 від 09.06.2017 та платіжного доручення №36 від 19.06.2017 ;

-рахунок на оплату №110 від 08.06.2017 на суму 18 943,999 грн. оплачено згідно платіжного доручення №24 від 09.06.2017 та платіжного доручення №37 від 19.06.2017 ;

-рахунок на оплату №121 від 14.06.2017 на суму 7 740,02 грн. оплачено згідно платіжного доручення №38 від 19.06.2017 та платіжного доручення №39 від 20.06.2017 ;

-рахунок на оплату №122 від 14.06.2017 на суму 19807,99 грн. оплачено згідно платіжного доручення №40 від 20.06.2017 ;

-рахунок на оплату №129 від 16.06.2017 на суму 35 200,02 грн. оплачено згідно платіжного доручення №43 від 20.06.2017, платіжного доручення № 44 від 22.06.2017 та платіжного доручення №47 від 23.06.2017 ;

-рахунок на оплату №134 від 19.06.2017 на суму 19 682,02 грн. оплачено згідно платіжного доручення №50 від 23.06.2017 та платіжного доручення №53 від 30.06.2017;

-рахунок на оплату №137 від 20.06.2017 на суму 2 085,01 грн. оплачено згідно платіжного доручення №55 від 30.06.2017;

-рахунок на оплату №139 від 2' 1.06.2017 на суму 23400,00 грн. оплачено згідно платіжного доручення №56 від 30.06.2017 р.;

-рахунок на оплату №140 від 21.06.2017 на суму 11 257,80 грн. оплачено згідно платіжного доручення №57 від 30.06.2017 ;

- рахунок на оплату №142 від 22.06.2017 на суму 9 128,00 грн. оплачено згідно платіжного доручення №59 від 30.06.2017 ;

- рахунок на оплату №145 від 23.06.2017 на суму 8 061,50 грн. оплачено згідно платіжного доручення №61 від 30.06.2017 ;

- рахунок на оплату №146 від 23.06.2017 на суму 4 323,01 грн. оплачено згідно платіжного доручення №62 від 30.06.2017 ;

- рахунок на оплату №150 від 26.06.2017 на суму 10 831,01 грн. оплачено частково згідно платіжного доручення №64 від 30.06.2017 в сумі 5 112,68 грн.;

- рахунок на оплату №153 від 27.06.2017 на суму 12 279,00 грн. не оплачено ;

- рахунок на оплату №155 від 29.06.2017 на суму 3 637,01 грн. не оплачено ;

- рахунок на оплату №177 від 18.07.2017 на суму 8 138,00 грн. не оплачено .

Таким чином, станом на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем по Договору становить 29 772,34 грн. (двадцять дев'ять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 34 коп.), в т.ч. ПДВ.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем направлялась відповідачу претензія з вимогою погасити заборгованість (вих.№44 від 03.11.2017, рекомендоване повідомлення №8105400648790 від 06.11.2017), лист вих.№5 від 24.01.2018, рекомендоване повідомлення № 8105400666003 від 24.01.2018). Відповіді від відповідача на претензію та на лист позивач не отримав, заборгована сума основного боргу 29 772,34 грн. не погашена.

Крім основного боргу, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3 992,76 грн. пені. Відповідно до Розрахунку , долученого до позовної заяви, пеня нарахована позивачем за період з 26.07.2017 по 26.01.2018 від суми основного боргу 29 772,34 грн. Підстава нарахування – умови п.9.1,9.3 Договору.

Окрім того , від суми боргу 29 772,34 грн., за період з 26.07.2017 по 31.07.2018 позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення інфляційні втрати в сумі 2 718,21 грн. та 3 % річних в сумі 981,26 грн. Підстава нарахування - ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Судові витрати по справі (1 762,00 грн. судового збору) позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобовязанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 665 ЦК України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови Договору в частині поставки товару та надання послуг по перевезенню на загальну суму 254 636,42 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими та товарно-транспортними накладними, а саме: ВН №130, ТТН №130 від 09.06.2017 на суму 3870,01 грн., в т.ч. ПДВ 20% -645,00 грн.; ВН №131, ТТН №131-1,131-2 від 09.06.2017 на суму 18 943,99 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3 157,33 грн.; ВН №139, ТТН №139-1, 139-2 від 14.06.2017 на суму 7 740,02 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1290,00 грн.; ВН №140, ТТН №№140-1,140-2 від 14.06.2017 на суму 19807,99 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3 301,33 грн.; ВН №142, ТТН №142-1, 142-2, 142-3, 142-4, 142-5,142-6,142-7,142-8, 142-9 від 14.06.2017 на суму 56 252,03 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 9 375,34 грн.;ВН №147, ТТН №147-1, 147-2,147-3,147-4,147-5, 147-6,147-7,147-8,147-9 від 16.06.2017 на суму 35 200,02 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 5 866,67 грн.;-ВН №151, ТТН №151-1,151-2,151-3,151-4,151-5 від 19.06.2017 на суму 19 682,02 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3 280,34 грн.; ВН №153, ТТН №153 від 20.06.2017 на суму 2 085,01 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 347,50 грн.; ВН №155, ТТН №155-1,155-2 від 21.06.2017 на суму 11 257,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 876,30 грн.;-ВН №156, ТТН ;156-1,156-2,156-3,156-4,156-5,156-6 від 21.06.2017 на суму 23 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3 900,00 грн.; ВН №163, ТТН №163-1,163-2 від 22.06.2017 на суму 9 128,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% -1521,33 грн.; ВН №164, ТТН №164-1, 164-2 від 23.06.2017 на суму 4 323,01 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 720,50 грн.; ВН №166, ТТН №166-1,166-2, 166-3,166-4,166-5 від 23.06.2017 на суму 8 061,50 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 343,58 грн.; ВН №169, ТТН №169-1,169-2, 169-3, 169-4, 169-5 від 26.06.2017 на суму 10 831,01 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 805,17 грн.; ВН №171, ТТН №171-1, 171-2, 171-3 від 27.06.2017 на суму 12 279,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2 046,50 грн.; ВН №173, ТТН №173-1,173-2, 173-3 від 29.06.2017 на суму 3 637,01 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 606,17 грн.; ВН №199, ТТН №199-1, 199-2 від 18.07.2017 на суму 8 138,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 356,33 грн.

Відповідачем у період з 30.05.2017 по 30.06.2017 частково оплачено вартість відвантаженої продукції та по наданих послугах з перевезення за Договором, в сумі 224 864,08 грн. (двісті двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні 08 коп.) на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату, що підтверджується наявними у справі копіями банківських платіжних доручень та рахунків на оплату.

Фактично, станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач не виконав грошових зобов'язань з оплати отриманої від позивача продукції та послуг з її перевезення на суму 29 772,34 грн.

Матеріалами у справі (видатковими накладними та товарно-транспортними накладними) підтверджується факт поставки продукції, її вид, кількість, ціна без ПДВ та сума з ПДВ та надання послуг з перевезення продукції - доставки позивачем продукції відповідачу, а також погоджена сторонами у видаткових накладних вартість послуг з перевезення.

Як вбачається, кожна товарно-транспортна накладна містить посилання на видаткову накладну – супровідний документ на вантаж, а також відомості про найменування вантажу (продукції), кількість та ціну без ПДВ, загальну суму з ПДВ, що відповідає відомостям про товар у видаткових накладних.

Продукцію, згідно вище перелічених видаткових накладних, відповідач отримав без будь-яких зауважень та претензій щодо її найменування, якості , ціни тощо. Видаткові накладні підписані уповноваженими на отримання продукції особами відповідача, кожна видаткова накладна завірена гербовими печатками сторін (у т.ч. й покупця, відповідача по справі). Факт доставки продукції відповідачу позивачем підтверджується наявними у справі товарно -транспортними накладними, які містять записи про отримання продукції уповноваженими особами відповідача та які (ТТН) містять підписи уповноважених осіб відповідача, підписи в графі (прийняв, відповідальна особа вантажоодержувача) завірені печаткою відповідача. При цьому слід зазначити, що за відомостями у товарно-транспортних накладних ПП НТП «Обрій» є автомобільним перевізником, а ПП «ШБУ Косівець» - замовником, вантажоодержувачем.

У Договорі сторони узгодили, що у випадку, якщо продукція поставляється силами продавця, то вартість доставки оплачується покупцем додатково до вартості поставленої продукції, згідно виставленого рахунку ( п.5.2).

Матеріалами у справі підтверджено, що відповідачем частково, в сумі 5 112,68 грн., оплачено рахунок позивача на оплату №150 від 26.06.2017 на суму 10 831,01 грн. згідно платіжного доручення №64 від 30.06.2017 в сумі 5 112,68 грн. Відтак, залишок боргу склав 5 718,33 грн. ( продукція поставлена по видатковій накладній №169 від 26.06.2017; ТТН ТТН №169-1,169-2, 169-3, 169-4, 169-5 від 26.06.2017). Неоплаченими залишились: рахунок на оплату №153 від 27.06.2017 на суму 12 279,00 грн. (видаткова накладна №171 від 27.06.2017; ТТН ТТН №171-1, 171-2, 171-3 від 27.06.2017 на суму 12 279,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2 046,50 грн); рахунок на оплату №155 від 29.06.2017 на суму 3 637,01 грн. (видаткова накладна №173 від 29.06.2017; ТТН №173-1,173-2, 173-3 від 29.06.2017 на суму 3 637,01 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 606,17 грн.); рахунок на оплату №177 від 18.07.2017 на суму 8 138,00 грн. ( видаткова накладна №199 від 18.07.2017; ТТН ТТН №199-1, 199-2 від 18.07.2017 на суму 8 138,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 356,33 грн.).

Видаткові накладні, рахунки на оплату, згідно яких поставлена продукція залишилась неоплаченою, як і послуги з перевезення, містять посилання на Договір купівлі-продажу №25/05/17-2 від 25.05.2017 р., як на підставу поставки продукції продавцем та надання послуг з її доставки покупцю.

Позивач вживав заходи для досудового врегулювання спору з відповідачем. Так, позивачем направлялась відповідачу претензія з вимогою погасити заборгованість в сумі 254 636,42 грн. (вих.№44 від 03.11.2017, рекомендоване повідомлення №8105400648790 від 06.11.2017), лист вих.№5 від 24.01.2018, (рекомендоване повідомлення № 8105400666003 від 24.01.2018). Відповіді від відповідача на претензію та лист позивач не отримав, заборгована сума основного боргу 29 772,34 грн. не погашена.

Таким чином, станом на момент звернення позивача з позовом до суду , як і станом на момент вирішення спору по суті, основний борг відповідача перед позивачем по Договору, який складається з вартості поставленої продукції та вартості послуг з її перевезення до відповідача, є незмінним та складає 29 772,34 грн.

Станом на час розгляду даної справи, будь-яких доказів сплати відповідачем основного боргу у сумі 29 772,34 грн., суду не надано.

Відтак, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 29 772,34 грн.

Вмога позивача про стягнення на його користь з відповідача 29 772,34 грн. основного боргу є обгрунтована та підлягає до задоволення повністю.

Крім суми основної заборгованості за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 992,76 грн. пені, 2 718,21 грн. інфляційних втрат та 981,26 грн. – 3 % річних.

У п.6.2 Договору сторони погодили умови оплати: передоплата 100% вартості продукції згідно із виставленим продавцем рахунком протягом 5-ти банківських днів з дня виставлення рахунку.

Сторони узгодили, що у випадку, якщо продукція поставляється силами продавця, то вартість доставки оплачується покупцем додатково до вартості поставленої продукції, згідно виставленого рахунку (п.5.2).

Відповідно до п.п.9,1,9.3 Договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством України.

Покупець за невиконання або неналежне виконання свого обов'язку по оплаті Продукції сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення платежу.

Таким чином, умовами укладеного сторонами Договору не передбачено відповідальності відповідача, як покупця, у вигляді сплати пені за прострочення оплати вартості наданих позивачем, як продавцем, послуг з перевезення продукції.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» роз»яснено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання. (пункт 2 постанови Пленуму).

Відповідно до ч.2 ст.251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати ( частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Відповідно до ч.6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачуюють на користь одержувачів цих коштів та прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні відносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Відповідно до Розрахунку , долученого до позовної заяви, пеня нарахована позивачем за період з 26.07.2017 по 26.01.2018 від суми основного боргу , який залишився непогашеним, тобто, від 29 772,34 грн.

Однак, такий розрахунок пені не відповідає вимогам вищенаведених норм чинного законодавства.

Судом проведено перерахунок пені за прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань з оплати поставленої продукції за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018».

Згідно рахунку №150 від 26.06.2017 та видаткової накладної №169 від 26.06.2017 на суму 10 831,00 грн. відповідачем здійснено часткову оплату згідно платіжного доручення №64 від 30.06.2017 в сумі 5 112,68 грн. Як випливає із платіжного доручення №64 від 30.06.2017 відповідач згідно «призначення платежу» оплатив «за послуги згідно рахунку №150 від 26.06.2017р.», що становить 1699,99 грн. (666,66 грн. +750,00 грн. + 283,33 грн.(20% ПДВ) = 1699,99 грн.) та частково, в сумі 3 412,69 грн., вартість поставленої продукції.

Решту вартості поставленої продукції згідно рахунку на оплату та видаткової накладної в сумі 5 718,33 грн. відповідачем на момент звернення з позовом до суду оплачено не було.

Рахунок №150 виставлено відповідачу 26.06.2017, оскільки у видатковій накладній №169, по якій відповідач отримав від позивача продукцію 26.06.2017 року, вже зазначена погоджена відповідачем вартість послуг з перевезення, яка відображена у рахунку №150.

Відповідач повинен був виконати зобов'язання з оплати поставленої по видатковій накладній №169 від 26.06.2017 продукції протягом 5-ти банківських днів з дня виставлення рахунку №150, а саме з 27.06.2017 по 04.07.2017 року включно. Частково, в сумі 3412,69 грн. за отриману продукцію відповідач розрахувався з позивачем вчасно. З 05.07.2017 року має місце прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманої по видатковій накладній №169 від 26.06.2017 року продукції на суму 5 718,33 грн.

Пеня підлягає нарахуванню з 05.07.2017 по 05.01.2018 від суми основного боргу 5 718,33 грн.

Провівши перерахунок пені, судом встановлено, що пеня за прострочку виконання грошового зобов'язання з оплати отриманої продукції по видатковій накладній №169 від 26.06.2017, яка підлягає до стягнення, складає 753,72 грн.

Згідно рахунку №153 від 27.06.2017 та видаткової накладної №171 від 27.06.2017 на суму 12 279,00 грн. відповідачем на момент звернення до суду не оплачено вартість готової продукції, яка становить 11 179,01 грн. ( 495,84 грн. + 8 820,00 грн. +1 863,168 грн. ( 20% ПДВ) = 11 179,01 грн.).

Рахунок №153 виставлено відповідачу 27.06.2017, оскільки у видатковій накладній №171, по якій відповідач отримав від позивача продукцію 27.06.2017 року, вже зазначена погоджена відповідачем вартість послуг з перевезення, яка відображена у рахунку №153.

Відповідач повинен був виконати зобов'язання з оплати поставленої продукції по видатковій накладній №171 від 27.06.2017 протягом 5-ти банківських днів з дня виставлення рахунку №153, а саме з 29.06.2017 по 05.07.2017 року включно. З 06.07.2017 року має місце прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманої по видатковій накладній №171 від 27.06.2017 року продукції на суму 11 179,01 грн.

Пеня підлягає нарахуванню з 06.07.2017 по 06.01.2018 від суми основного боргу 11 179,01 грн.

Провівши перерахунок пені в системі, судом встановлено, що пеня за прострочку виконання грошового зобов'язання з оплати отриманої продукції по видатковій накладній №171 від 27.06.2017, яка підлягає до стягнення, складає 1474,71 грн.

Згідно рахунку №155 від 29.06.2017 та видаткової накладної №173 від 29.06.2017 на суму 3 637,01 грн. відповідачем на момент звернення до суду не оплачено вартість поставленої продукції, яка становить 2 737,01 грн. ( 2 280,84 грн.+ 456,168 грн. (20% ПДВ) = 2 737,01 грн.).

Рахунок №155 виставлено відповідачу 29.06.2017, оскільки у видатковій накладній №173, по якій відповідач отримав від позивача продукцію 29.06.2017 року, вже зазначена погоджена відповідачем вартість послуг з перевезення, яка відображена у рахунку №153.

Відповідач повинен був виконати зобов'язання з оплати поставленої продукції по видатковій накладній №173 від 29.06.2017 протягом 5-ти банківських днів з дня виставлення рахунку №155, а саме з 30.06.2017 по 06.07.2017 року включно. З 07.07.2017 року має місце прострочення виконання відповідачем грошового зобов»язання з оплати отриманої по видатковій накладній №173 від 29.06.2017 року продукції на суму 2 737,01 грн.

Пеня підлягає нарахуванню з 07.07.2017 по 07.01.2018 від суми основного боргу 2 737,01 грн.

Провівши перерахунок пені в системі, судом встановлено, що пеня за прострочку виконання грошового зобов»язання з оплати отриманої продукції по видатковій накладній №173 від 29.06.2017, яка підлягає до стягнення, складає 361,36 грн.

Згідно рахунку №177 від 18.07.2017 та видаткової накладної №199 від 18.07.2017 на суму 8 138,00 грн.відповідачем на момент звернення до суду не оплачено вартість поставленої продукції, яка становить 7 338,01 грн. ( 1 525,01 грн. + 4 590,00 грн. + 1 223,002 грн. (20% ПДВ) = 7 338,01 грн.).

Рахунок №177 виставлено відповідачу 18.07.2017, оскільки у видатковій накладній №199, по якій відповідач отримав від позивача продукцію 18.07.2017 року, вже зазначена погоджена відповідачем вартість послуг з перевезення, яка відображена у рахунку №177.

Відповідач повинен був виконати зобов'язання з оплати поставленої продукції по видатковій накладній №199 від 18.07.2017 протягом 5-ти банківських днів з дня виставлення рахунку №177, а саме з 19.07.2017 по 25.07.2017 року включно. З 26.07.2017 року має місце прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманої по видатковій накладній №199 від18.07.2017 року продукції на суму 7 338,01 грн.

Пеня підлягає нарахуванню з 26.07.2017 по 26.01.2018 від суми основного боргу 7 338,01 грн.

Провівши перерахунок пені, судом встановлено, що пеня за прострочку виконання грошового зобов'язання з оплати отриманої продукції по видатковій накладній №199 від 18.07.2017, яка підлягає до стягнення, складає 984,10 грн.

Відтак, вимога позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції становить 3573,89 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 718,21 грн., нарахованих за період з 26.07.2017 по 31.07.2018, та 3% річних в сумі 981,26 грн., нарахованих за період з 26.07.2017 по 31.08.2018 на загальну суму основного боргу 29 772,34 грн. (тобто, який (основний борг) включає борг за поставлену продукцію і борг по оплаті послуг з перевезення продукції), то перевіривши ці розрахунки суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018», суд встановив:

по видатковій накладній №169 від 26.06.2017 з 05.07.2017 року має місце прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманої по видатковій накладній №169 від 26.06.2017 року продукції на суму 5 718,33 грн. Однак, позивач нараховує інфляційні втрати і 3% річних з 26.07.2017.

Інфляція з 26.07.2017 по 31.07.2018 від суми 5 718,33 грн. = 509,63 грн.

3% річних з 26.07.2017 по 31.08.2018 від суми 5 718,33 грн = 188,94 грн.

по видатковій накладній №171 від 27.06.2017 на суму 12 279,00 грн. відповідачем на момент звернення до суду не оплачено вартість готової продукції, яка становить 11 179,01 грн. ( 495,84 грн. + 8 820,00 грн. +1 863,168 грн. ( 20% ПДВ) = 11 179,01 грн.).

Інфляція з 26.07.2017 по 31. 07.2018 від суми 11 179,01 грн. = 996,30 грн.

3% річних з 26.07.2017 по 31.08.2018 від суми 11 179,01 грн. = 369,37 грн.

по видатковій накладній №173 від 29.06.2017 на суму 2 737,01 грн.

Інфляція з 26.07.2017 року по 31. 07.2018 від суми 2 737,01 грн.= 243,93 грн.

3% річних з 26.07.2017 по 31.08.2018 від суми 2 737,01 грн.= 90,43 грн.

по видатковій накладній №199 від 18.07.2017 на суму 7 338,01 грн.

Інфляція з 26.07.2017 року по 31.07.2018 від суми 7 338,01 грн. = 653,98 грн.

3% річних з 26.07.2017 року по 31.08.2018 від суми 7 338,01 грн. = 242,46 грн.

Таким чином, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати вартості отриманої продукції інфляційні втрати складають 2403,84 грн., 3% річних складають 891,20 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості наданих позивачем послуг з перевезення продукції до відповідача, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище у рішенні, у п.5.2 Договору сторони погодили , що в окремих випадках за згодою сторін продукція може бути поставлена силами продавця, при цьому вартість доставки оплачується покупцем додатково згідно виставленого рахунку.

Умовами Договору купівлі-продажу №25/05/17-2 від 25.05.2017 не визначені строки виконання відповідачем грошових зобов»язань з оплати вартості наданих позивачем послуг з перевезення продукції.

Як встановлено судом на підставі наявних у справі документів (рахунків, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок) сторони досягли згоди щодо вартості послуг з перевезення продукції, факт надання послуг з перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними.

У п.п.1.7 , 1.7-1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України .

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

Господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Як встановлено судом, виставлені позивачем відповідачу рахунки на оплату, в яких включена і вартість послуг з перевезення продукції ( а саме, рахунки : №150 від 26.06.2017; №153 від 27.06.2017 ; №155 від 29.06.2017 ; №177 від 18.07.2017) не містять відомостей про строки, в які відповідач повинен виконати свої зобов'язання з оплати позивачу вартості наданих послуг з перевезення продукції.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач 06.11.2017 року надсилав відповідачу претензію за вих.№44 від 03.11.2017 року, у якій заявляв вимогу перерахувати позивачу заборгованість в сумі 34 747,34 грн., яка складалась із суми основного боргу та боргу з оплати вартості послуг за перевезення продукції станом на 03.11.2017 року.

До претензії долучались акти звірки взаємних розрахунків за період з травня 2017 по жовтень 2017 та за період з 30.05.2017 по 18.07.2017 року для погодження відповідачем.

Претензія отримана відповідачем 13.11.2017 року, що підтверджується наявними у справі копіями повідомлення №8105400648790 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції та фіскального чеку за 06.11.2017.

Крім того, позивач скеровував відповідачу повторно , в додаток до листа вих.№5 від 24.01.2018, для погодження акт звірки взаємних розрахунків у двох примірниках з розрахунком заборгованості станом на 31.12.2017, просив належним чином підписаний і завірений акт звірки повернути позивачу (а у випадку непогодження із даними в акті - повернути примірник акту разом із запереченнями до нього).

Однак, відповіді на претензію та лист позивач від відповідача не отримав, розрахунків не провів.

Враховуючи, що у договорі строки виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати позивачу вартості послуг з перевезення продукції не встановлені, положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України та те, що претензія з вимогою про погашення заборгованості отримана відповідачем 13.11.2017, що заборгованість не погашена відповідачем, то за надані послуги з перевезення продукції відповідач мав провести розрахунки у наступні строки:

згідно рахунку №150 від 26.06.2017 та видаткової накладної №169 від 26.06.2017 на суму послуг 1699,99 грн (666,66 грн. +750,00 грн. + 283,33 грн.(20% ПДВ) = 1699,99 грн.) розрахунок проведено повністю.

згідно рахунку №153 від 27.06.2017 та видаткової накладної №171 від 27.06.2017 на суму боргу 1 099,99 грн.(666,66 грн. +250,00 грн. + 183,33 грн. (20% ПДВ) розрахунок мав бути проведений відповідачем по 20.11.2017 року включно ( з 14.11.2017 +7 днів).З 21.07.2017 має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.

Однак, позивач нараховує інфляційні втрат та 3% річних починаючи з 26.07.2017р. Із заявами про збільшення позовних вимог позивач не звертався.

Відтак, інфляційні втрати за період з 26.07.2017 по 31.07.2018 року від суми боргу 1 099,99 грн. складають 98,03 грн., 3 % річних за період з 26.06.2017 по 31.08.2018 від суми боргу 1 099,99 грн. складають 36,34 грн.

Згідно рахунку №155 від 29.06.2017 та видаткової накладної №173 від 29.06.2017 від суми боргу 900,00 грн. (750,00 грн. + 150,00 грн. (20% ПДВ) ) розрахунок мав бути проведений відповідачем по 20.11.2017 року включно ( з 14.11.2017 +7 днів). З 21.07.2017 має місце прострочення виконання грошового зобов»язання.

Відтак, інфляційні втрати за період з 26.07.2017 по 31.07.2018 року від суми боргу 900,00 грн. складають 80,21 грн., 3 % річних за період з 26.07.2017 по 31.08.2018 від суми боргу 900,00 грн. складають 29,74 грн.

Згідно рахунку №177 від 18.07.2017 та видаткової накладної №199 від 18.07.2017 від суми боргу 799,99 грн. (666,66 грн. +133,33 грн. 20% (ПДВ) розрахунок мав бути проведений відповідачем по 20.11.2017 року включно ( з 14.11.2017 + 7 днів). З 21.07.2017 має місце прострочення виконання грошового зобов»язання.

Відтак, інфляційні втрати за період з 26.07.2017 по 31.07.2018 року від суми боргу 799,99 грн. складають 71,30 грн., 3 % річних за період з 26.07.2017 по 31.08.2018 від суми боргу 799,99 грн. складають 26,43 грн.

Із врахуванням вищенаведеного заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення: в частині основного боргу в сумі 29 772,34 грн.; в частині пені частково в сумі 3573,89 грн.; в частині інфляційних частково в сумі 2653,38 грн.

Оскільки, із заявою про збільшення розміру позовних вимоги в частині стягнення 3 % річних позивач не звертався, а за розрахунком суду 3 % річних становлять більшу суму ніж заявлено позивачем, то вимога позивача про стягнення 981,26 грн. 3 % річних підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1739,25 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 73, 76-80, 86, 91, 123, 129, 194, 195, 201, 207, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ШБУ Косівець» (81555, Львівська область, Городоцького району, смт.Великий Любінь, вул.Львівська, 74, ідентифікаційний код 40744177) на користь Приватного підприємства науково-технічних послуг «Обрій» (81053, Львівська область, м.Новояворівськ, вул.Б.Пасічника, 3, ідентифікаційний код 13835321) 29772,34 грн. основного боргу, 3573,89 грн. пені, 2653,38 грн. інфляційних втрат, 981,26 грн. 3% річних та 1739,25 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовти.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено 26.11.2018р.          

Суддя Кітаєва С.Б.