Ухвала

від 26.11.2018 по справі 6/227-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Суми

26.11.2018 Справа № 6/227-09

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп"яненко О.Ю.,

при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В.,

Представники сторін:

кредиторів - ТОВ "Форсек" - Удовенко Р.П.,

ГУ ДФС у Сумській області - Притула Д.А., Еймонт М.О.,

Сумське об'єднане УПФУ Сумської області - Макотренко В.П.,

ПАТ "Ощадбанк" - Ющенко А.Ю.,

ОСОБА_6,

ГТУЮ у Сумській області - Ярошенко М.О.,

ліквідатор - Закорко В.В., представник ліквідатора Мальована І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 6/227-09 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Центролит" (40000, м.Суми, вул. Брянська,1, ід. код 00217875)

встановив:

Ухвалою господарського суду від 21.12.2009 порушено провадження у даній справі про банкрутство ПАТ "Центролит".

Постановою господарського суду від 15.04.2013 боржника було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Корнілова Є.О.

Ухвалою від 17.03.2015 ліквідатором банкрута призначений арбітражний керуючий Закорко В.В.

26.04.2017 ОСОБА_6 звернувся до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника, в якій просив суд визнати його поточні кредиторські вимоги до ПАТ "Центролит" на загальну суму 643 002, 60 грн., з яких 416 930, 58 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та 226 072, 02 грн. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати з віднесенням їх до першої черги задоволення реєстру вимог кредиторів (вх. №1326(з) (т. 56, а.с. 65-76).

Ухвалою господарського суду від 04.07.2017 ОСОБА_6 про визнання кредиторських вимог до боржника відмовлено.

12.12.2017 постановою Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено; ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.07.2017 у справі №6/227-09 скасовано; прийнято нове рішення, яким задоволено заяву ОСОБА_6 про визнання кредиторських вимог до боржника; визнано кредиторські вимоги ОСОБА_6 до ПАТ "Центролит" на загальну суму 643 002, 60 грн., з яких середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 416 930, 58 грн. та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати в розмірі 226 072, 02 грн., із включенням їх до першої черги реєстру вимог кредиторів ПАТ "Центролит".

Проте, постановою Верховного Суду від 25.05.2018 № 6/227-09 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.07.2017 про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_6 у справі №6/227-09 скасовано, справу №6/227-09 направлено на новий розгляд в частині грошових вимог ОСОБА_6 до Господарського суду Сумської області.

Ухвалою господарського суду від 23.10.2018 розгляд заяви ОСОБА_6 призначено в судове засідання на 26.11.2018.

В судовому засіданні ОСОБА_6 усно підтримав подану заяву та надав суду заяву від 26.11.2018 з додатком, а саме: довідкою від 24.09.2018 про нараховану заробітну плату з період з 19.10.2015 по 28.02.2017 в сумі 125 145,35 грн.

Ліквідатор надав суду відзив № 02-01/272 від 23.11.2018 на заяву ОСОБА_6 відповідно до якого просить суд відмовити заявнику в задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення ліквідатора та заявника, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог заяви ОСОБА_6 від 25.04.2017 вбачається, що заявник просить суд визнати поточні кредиторські вимоги до ПАТ Центролит на суму 643 002,60 грн., з яких: 416 930,58 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсація втрати частини доходів в сумі 226 072,02 грн.

З поданих документів вбачається, що наказом № 785-К від 14.06.2010 ОСОБА_6 прийнятий на посаду головного бухгалтера ПАТ Центролит .

10.02.2014 наказом № 4-К звільнений з вищевказаної посади.

Розрахунок в день звільнення з вищевказаним працівником проведено не було.

Ухвалою господарського суду від 27.02.2014 № 6/227-09 до реєстру вимог кредиторів ПАТ Центролит включено вимоги ОСОБА_6 по заробітній платі в сумі 305 502,73 грн.

Виплата заробітної плати в сумі 305 502,73 грн. проводилась ОСОБА_6 частинами, починаючи з липня 2015 по лютий 2017.

При цьому, остаточний розрахунок проведено 02.02.2017.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відповідно до ст. 47, 116, 117 КЗпП України.

В обґрунтування заявлених грошових вимог до ПАТ "Центролит" ОСОБА_6 зазначив про затримку у виплаті йому в період з 10.02.2014 (дата звільнення з посади) по 02.02.2017 (дата фактичного розрахунку) заробітної плати, нарахованої з вересня 2011 року по 10.02.2014 на суму 305 502, 73 грн., що надає йому право на одержання середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (з 10.02.2014 по 02.02.2017) на суму 416 930, 58 грн. на підставі статті 117 КЗпП України, а також компенсації за невиплату заробітної плати в період з 10.02.2014 по 30.06.2015 на суму 226 072, 02 грн. відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

У постанові Верховного суду від 24.05.2018 № 6/227-09, вказівки якого, в силу приписів ч. 5 ст. 310 ГПК України, є обов'язковими, вказано, що при новому розгляді справи судам належить перевірити обґрунтованість заявлених ОСОБА_6 кредиторських вимог, як вимог щодо виплати належних йому при звільненні грошових сум, у зв'язку з ліквідацією ПАТ "Центролит", зважаючи на його працевлаштування за іншим місцем роботи в період, за який розраховано виплату середньомісячного заробітку за час затримки у виплаті йому заробітної плати, та з огляду на встановлене, прийняти обґрунтоване рішення про наявність (відсутність) правових підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів на стадії ліквідаційної процедури боржника вимог ОСОБА_6 з визначенням черговості їх задоволення відповідно до статті 45 Закону про банкрутство.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 з 19.10.2015 по 25.05.2018 працював на посаді головного бухгалтера в ТОВ Головкомпресормаш - Сервіс та за період з 19.10.2015 по 28.02.2017 мав сукупний дохід в сумі 125 145,35 грн., що в середньому складає 7 821,58 грн. за місяць.

Отже, після звільнення ОСОБА_6 з посади головного бухгалтера ПАТ "Центролит" на підставі наказу №4-к від 10.02.2014, про що зроблено запис №10 у його трудовій книжці, він працевлаштувався на іншому підприємстві з 19.10.2015, а, відтак, в силу положень статті 94 КЗпП України за новим місцем праці ОСОБА_6 одержував заробітну плату на умовах трудового договору, укладеного з новим роботодавцем - ТОВ "Головкомпресормаш-Сервіс".

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999 роз'яснено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємства, установи чи організації, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 на виконання вимог частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці".

Положеннями пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються, зокрема, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати, заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких її включення до середнього заробітку передбачено чинним законодавством), компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати. В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Судом встановлено, що середньоденний заробіток вищевказаного працівника становив 558,14 грн./день.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 мав право нарахувати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.02.2014 по 19.10.2015 (дата працевлаштування на ТОВ Головкомпресормаш ), тобто за 420 робочих днів, що становить 234 418,80 грн. (420х 558,14= 234 418,80).

Щодо нарахованої суми компенсації суд зазначає наступне.

Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 - компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Стаття 3 - сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

З поданого розрахунку вбачається, що ОСОБА_6 нарахував 226 072,02 грн. компенсації за період з 10.02.2014 по 30.06.2015, виходячи з розрахунку 305 502,73 грн. (заробітна плата) х 74% (індекс інфляції з березня 2014 по червень 2015).

Таким чином, вимоги кредитора ОСОБА_6 підлягають задоволенню в сумі 461 048,96 грн., з яких 234 976,94 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 226 072,02 грн. компенсації за невиплачену заробітну плату.

Відповідно до 1. 4 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому:у першу чергу задовольняються:

вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.

Отже, вимоги ОСОБА_6 підлягають включенню до 1 черги реєстру вимог кредиторів ПАТ Центролит .

При цьому, суд зауважує, що ліквідаційна процедура ПАТ Центролит фактично завершена, ліквідатор подав суду звіт та ліквідаційний баланс для затвердження, вимоги першої черги реєстру вимог кредиторів ПАТ "Центролит" погашено.

Керуючись ст. ст. 45, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

1. Заяву ОСОБА_6 про визнання кредиторських вимог до ПАТ Центролит в сумі 643 002,60 грн. (вх. 1326) - задовольнити частково.

2. Визнати ОСОБА_6 (40031, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) кредитором у справі № 6/227-09 про банкрутство ПАТ Центролит з вимогами в сумі 460 490,82 грн., з яких 234 418,80 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 226 072,02 грн. компенсації за невиплачену заробітну плату, які включити до першої черги реєстру вимог кредиторів.

3. Копію ухвали направити кредитору, ліквідатору.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в порядку визначеному розділом IV ГПК України.

Повний текст ухвали складено 29.11.2018

Суддя О.Ю.Соп'яненко