Рішення

від 29.11.2018 по справі 922/2820/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2820/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 84) до Приватного підприємства "Автотранс-Брокер" (63411, Харківська обл., с. Красна Поляна, вул. Перемоги, 29) про стягнення 56837,79 грн. за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.10.18

від відповідача - не прибув

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Автотранс-Брокер" за вих. №408 від 25.09.2018 , згідно вимог якої до стягнення заявлена заборгованість у розмірі 51391,54 грн., 3 % річних у розмірі 1569,71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3876,54 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором транспортно - експедиторських послуг автомобільним транспортом №00075 від 04.09.2017 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з перевезення.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2820/18 в судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 05.11.2018 о 10:45.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 05.11.2018 на підставі ч. 1 ст. 216 ГПК України відкладено розгляд справи на 29.11.2018 о 12:00.

Позивач у судове засідання 29.11.2018 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 51391,54 грн., 3 % річних у розмірі 1569,71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3876,54 грн. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Відповідач в судове засідання 29.11.2018 свого повноважного представника не направив, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд даної справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення рекомендованого відправлення відповідачу (т.с. І а.с. 55, 56), зокрема, ухвал господарського суду Харківської області від 16.10.2018 та від 05.11.2018.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський Суд встановив наступне:

04.09.2017 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЗТ

ТрансСервіс" (перевізник) та відповідачем - Приватним підприємством "Автотранс-

Брокер" (експедитор) було укладено Договір транспортно - експедиторських послуг автомобільним транспортом № 00075 (далі - Договір) (т.с. І а.с. 12-16), відповідно до умов п. 1.1. якого, експедитор за дорученням і за рахунок замовника приймає на себе зобов'язання по організації перевезення та експедирування вантажів замовника, шляхом залучення транспортного засобу у третьої особи (перевізника), що здійснює безпосередньо перевезення вантажів на території України, а також країн ближнього і далекого зарубіжжя.

У відповідності до умов пункту 1.4. вищевказаного Договору кількість і рід вантажу, вантажовідправники, вантажоодержувачі, графік надання транспорту, ціна і валюта платежу, а також інші необхідні умови, вказуються в заявках на кожне перевезення.

При цьому, ціна (сума фрахту) за цим Договором договірна і по кожному рейсу обумовлюється у заявці на перевезення, яка являється невід'ємною частиною Договору (п. 4.1. Договору).

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, 28.09.2017 у відповідності до умов Договору між сторонами було складено та підписано Заявку № 00089 (далі - Заявка) (т.с. І а.с. 17), відповідно до якої було замовлено транспортно - експедиційне обслуговування вантажу за маршрутом Черкаси (Україна) - м. Сен-Жильда-де-Буа (Франція), а/м АІ 5993 ВС, н/п АІ 3934 ХТ, вага 12448, 20 кг, загальна вартість за транспортно - експедиційні послуги становить 2600 євро, оплата за надані послуги проводиться протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів після отримання оригіналів документів.

Отже, умовами вищевказаної Заявки сторонами погоджені умови перевезення щодо маршруту, щодо дати завантаження, а також стосовно виду та кількості вантажу, адресу та контактні дані приймаючої сторони, як і погоджено сторонами порядок та умови оплати за перевезення.

Згідно з п. 2.1.8. Договору, перевізник зобов'язаний організувати доставку ввіреного експедитором вантажу в зазначений пункт призначення і здачу його уповноваженій особі в цілісності й схоронності в терміни, зазначені в Заявці.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до вантажної накладної CMR № 975534, одержувач вантажу не має жодних претензій до перевізника. Із запису одержувача в п. 24 CMR вбачається, що вантаж отримано у належному стані, а відмітки, які б свідчили протилежне - відсутні (т.с. І а.с. 18).

Тобто, вищевказана CMR № 975534 погоджена трьома сторонами без будь - яких претензій та зауважень щодо якості перевезення, тому послуги з перевезення вантажу надані позивачем належним чином.

Умовами Договору (п. 2.2.5.) встановлено, що експедитор зобов'язаний здійснювати своєчасний повний розрахунок за надані перевізником послуги.

Так, 09.10.2017 між сторонами було складено та підписано Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001289 (т.с. І а.с. 20), відповідно до якого сторонами погоджено, що перевізником були проведені роботи (надані послуги) за Договором, а саме здійснено міжнародне перевезення вантажу автотранспортом згідно CMR 975534, за маршрутом м. Черкаси (Україна) - м. Сен-Жильда-де-Буа (Франція), а/м АІ 5993 ВС, н/п АІ 3934 ХТ, вага 12448, 20 кг, на загальну суму 81391,54 грн.

З урахуванням того, що вартість перевезення, зазначена у Заявці, встановлена сторонами у валюті євро, однак з огляду на те, що згідно чинного законодавства усі розрахунки проводяться виключно в національній валюті України - гривні, тому дана сума перерахована в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ. Станом на 09 жовтня 2017 р. офіційний курс євро за даними НБУ складав 31,30443700 грн. за 1 євро.

Відповідно до п. 5.3. Договору та згідно умов Заявки № 00089 від 28.09.2017 сторонами встановлено строк оплати - 14 банківських днів з дня отримання документів.

Таким чином, оплату послуг відповідач мав здійснити з 09.10.2017 по 30.10.2017.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує про те, що у встановлені строки відповідач повної та своєчасної оплати вартості послуг позивачу не здійснив, частково здійснивши оплату: 20.12.2017 відповідачем сплачено 10000,00 грн., 13.02.2018 відповідачем сплачено 20000,00 грн., всього - 30000,00 грн. (т.с. І а.с. 21, 22).

З урахуванням викладеного, заборгованість відповідача перед позивачем становить 51391,54 грн.

Так, у зв'язку із наявною заборгованістю та з метою досудового врегулювання спору між сторонами, позивачем було направлено на адресу відповідача ОСОБА_2 (претензію) за вих. №299 від 01.08.18 (т.с. І а.с. 24-27) про сплату заборгованості у 14-денний строк.

Однак відповідач відповіді на вищевказану ОСОБА_2 не надав та заборгованість позивачу не сплатив.

З огляду на вищенаведене, позивачем вказано про те, що відповідачем не виконано свого зобов'язання зі своєчасної оплати наданих позивачем послуг з міжнародного перевезення вантажу, не перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 51391,54 грн., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, Суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 909 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачі), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної) відповідно до вимог законодавства.

За змістом частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами статті 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі-Конвенція) застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Тобто, у даному разі міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) має містити відмітки митних органів України та Франції, а також підпис вантажоотримувача, засвідчений відбитком печатки, що свідчить про отримання вантажу та належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо його доставки.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для Суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У даному разі в матеріалах справи наявна міжнародна товарно - транспортна накладна (CMR) на підтвердження здійснення позивачем міжнародного перевезення вантажу з відповідною відміткою вантажоотримувача про прийняття вантажу.

Таким чином, заявлені позовні вимоги знаходять своє документальне підтвердження наявними в матеріалах справи:

- договором транспортно - експедиторських послуг автомобільним транспортом № 00075 від 04.09.2017;

- Заявкою № 00089 від 28.09.2017;

- міжнародної товарно - транспортної накладної (CMR) на підтвердження здійснення позивачем міжнародного перевезення вантажу за маршрутом м. Черкаси (Україна) - м. Сен-Жильда-де-Буа (Франція) з відповідною відміткою вантажоотримувача про прийняття вантажу;

- Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ - 0001289 від 09.10.2017;

Окремо Суд звертає увагу на те, що підписання відповідачем ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт без будь-яких претензій та зауважень свідчить про фактичну згоду відповідача з виконанням позивачем умов договору - заявки № 00089 від 28.09.2017.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи, позивач подав Суду належні докази, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію щодо позовних вимог про стягнення основної заборгованості, тому вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства "Автотранс-Брокер" 51391,54 грн. заборгованості визнаються Судом правомірними, обґрунтованими, тому підлягають задоволенню повністю.

Розглядаючи вимогу про стягнення 1569,71 грн. 3 % річних та 3876,54 грн. інфляційний втрат, Суд зазначає про наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши Розрахунок нарахованих інфляційних втрат у розмірі 3876,54 грн. та 3 % річних у розмірі 1569,71 грн. (т.с. І а.с. 23), Суд вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, а тому задовольняє позов в цій частині.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для Суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведені обставини, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс" підлягають повному задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у справі № 922/2820/18.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд керується статтею 129 ГПК України, покладаючи витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн. на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Автотранс-Брокер" (63411, Харківська обл., с. Красна Поляна, вул. Перемоги, 29, код ЄДРПОУ 40059526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 84, код ЄДРПОУ 20583021) - 51391,54 грн. заборгованості, 1569,71 грн. 3 % річних, 3876,54 грн. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.11.2018 р.

Суддя ОСОБА_4