Рішення

від 20.11.2018 по справі 914/1820/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2018 Справа №914/1820/18

За позовом: Заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі:

позивача: Дошкільного навчального закладу №1 м. Яворова, м. Яворів Львівської області,

до відповідача: Райкоопзаготпром Яворівської райспоживспілки, м. Яворів Львівської області,

про: визнання недійсним договору.

Суддя Козак І.Б.

при секретарі Гелеш Г.М.

Представники:

Прокурор: Куцик В.Б. (службове посвідчення №048029 від 27.09.2017р.),

Від позивача: не з'явився,

Від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Заступником керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача - Дошкільного навчального закладу №1 м. Яворова подано позов до Райкоопзаготпрому Яворівської райспоживспілки про визнання недійсним договору.

Ухвалою суду від 01.10.2018р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та розгляд справи у підготовчому судовому засіданні призначено на 23.10.2018р. Ухвалою суду від 23.10.2018р. закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 20.11.2018р.

20.11.2018р. розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 20.11.2018р. прокурор позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між позивачем та відповідачем неправомірно, на думку прокурора, у порушення вимог ЗУ «Про публічні закупівлі» укладено договір поставки продукції без конкретного визначення у договорі предмету закупівлі, як цього вимагає Національний класифікатор України «Єдиний закупівельний словник» ДК 021:2015. Зазначене порушення є підставою для визнання договору поставки №01 від 01.02.2018р. м'яса на загальну суму75' 000,00 грн. недійсним.

Представник позивача у судове засідання 20.11.2018р. не з'явився, у клопотанні(вх.№38601/18 від 12.10.2018р.) просив здійснювати розгляд справи без представника ДНЗ №1.

Відповідач у судове засідання 20.11.2018р. не з'явився, у клопотанні (вх.38598/18 від 12.10.2018р.) повністю визнав заявлені прокурором позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

01.02.2018р. між Дошкільним навчальним закладом №1 м. Яворова та Райкоопзаготпромом Яворівської райспоживспілки укладено договір поставки №01, за умовами якого постачальником (відповідачем у справі) постачається замовнику (позивачу у справі) м'ясо свіже, його транспортом, у відповідності до затверджених асигнувань протягом терміну дії договору. Днем виконання зобов'язання вважається відмітка про отримання м'яса яловичини в накладній. Загальна сума договору складає 75' 000,00 грн.(п.4.1 договору).

Термін дії договору - до 31.12.2018р.(п.5.1 договору).

Сторони також підписали Додаток №1 до договору – Специфікацію №1, у якій погоджено найменування товару – м'ясо свіже (волове), охолоджене І категорії, без кістки», одиниці виміру – « 600 кг», ціну без ПДВ « 125,00 грн.», сума « 75' 000,00 грн.».

Листом №05/25-586вих-18 від 16.08.2018р. Городоцька місцева прокуратура зверталася зі запитом до ДНЗ №1 м. Яворова з проханням надати інформацію щодо укладених договорів про використання коштів на закупівлю товарів, робіт, послуг відповідно до вимог ЗУ «Про публічні закупівлі» впродовж 2018р.

Листом №05/25-676-вих-18 від 13.09.2018р. Городоцька місцева прокуратура повідомила ДНЗ№1 м. Яворова про звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору поставки №01 від 01.02.2018р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Щодо звернення з даним позовом Заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області, суд зазначає наступне.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Щодо порушення інтересів держави в результаті укладення оскаржуваного договору, то такий суперечить вимогам ст.2,3 ЗУ «Про публічні закупівлі», ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Оскільки стороною спірного договору є Дошкільний навчальний заклад №1 м. Яворова, який є розпорядником бюджетних коштів, закупівля продукції здійснюється за кошти бюджету та повинна була здійснюватись відповідно до вимог законодавства, що регулює порядок проведення публічних закупівель.

Так, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади установлюються Законом України "Про публічні закупівлі" (надалі - Закон).

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У свою чергу, стаття 3 Закону України "Про публічні закупівлі" до принципів закупівлі відносить: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; обєктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем у справі укладено договір поставки м'яса №01 від 01.02.2018р. без визначення конкретного предмета закупівлі, всупереч вимогам Національного класифікатора України «Єдиний закупівельний словник» ДК 021:2015р, відповідно до вимог ст.2,3 ЗУ «Про публічні закупівлі», п.1 р.ІІ Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016р. №454.

Відповідно до пункту 32 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", товаром є продукція, об'єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов'язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.

Пунктом 18 частини першої статті 1 цього ж Закону визначено, що предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, які закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційні цінові пропозиції) або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до п. 1 Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17 березня 2016 року № 454, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 березня 2016 року за № 448/28578 (із змінами) предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 17, 18, 32 частини першої статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" та на основі Національного класифікатора України ДК 021:2015, "Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року № 1749, за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України (ч. ч. 1, 2, 3) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Враховуючи, що предмет є істотною умовою договору про закупівлю товарів за державні кошти, то, відповідно до вищезазначених вимог законодавства, предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 17, 18, 32 частини першої статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" та на основі Національного класифікатора України ДК 021:2015, "Єдиний закупівельний словник". Всупереч наведеним вимогам законодавства сторонами оспорюваного договору не було дотримано цих вимог.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позов з огляду на його обгрунтованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судові витрати у справі стягнути з відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 185, 241, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним договір поставки №01 від 01.02.2018р., укладений між Дошкільним навчальним закладом №1 м. Яворова (код ЄДРПОУ 22398374) та Райкоопзаготпром Яворівської райспоживспілки (код ЄДРПОУ 01784624) про постачання м'яса на загальну суму 75' 000,00 грн.

3.          Стягнути з Райкоопзаготпрому Яворівської райспоживспілки (адреса: 81000, Львівська обл., Яворівський р-н, м. Яворів, вул..Січових Стрільців, 7, код ЄДРПОУ 01784624) на користь Прокуратури Львівської області (79000, м.Львів, пр. Шевченка,17-19, ідентифікаційний код 02910031) 1' 762,00грн судового збору.

4.          Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5.           Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6.          Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2018р.

Суддя Козак І.Б.