Рішення

від 27.11.2018 по справі 923/784/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 року Справа № 923/784/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А., при секретарі судового засідання Кудак М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - уповн. предст., дов. від 12.12.2017р.

від відповідача - не прибув (засідання у режимі відеоконференції не відбулось),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії ПАТ "Укртелеком", м.Херсон

до відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації, м. Скадовськ

про стягнення 125456грн. 43коп.,

Описова частина рішення: Позовну заяву подано Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Херсонської філії ПАТ "Укртелеком" про стягнення з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації 125456грн. 43коп. на відшкодування вартості послуг, наданих Херсонською філією ПАТ "Укртелеком" пільговим категоріям абонентів на території Скадовського району, за період з січня 2017р. по грудень 2017р. (включно).

Позов обґрунтовано твердженням про невиконання відповідачем, як головним розпорядником коштів місцевих бюджетів, обов'язку з відшкодування вартості послуг, наданих позивачем пільговим категоріям абонентів, які проживають на території Скадовського району.

09.10.2018р. за вх.№2/2562/18 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за яким відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, незаконними та необґрунтованими.

Відповідач зазначає, що між позивачем та ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації не було укладено договору про надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян.

Відповідач також вказує, що ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації не являється головним розпорядником компенсаційних виплат фінансування послуг зв'язку.

ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації наголошує, що повідомляло позивача про те, що зможе прийняти звіти "2-пільга" лише при умові визначення джерела фінансування.

Окрім того, у клопотанні (вх.№1979/18 від 09.10.2018р.) відповідачем викладено прохання залучити до участі у справі в якості третьої особи - фінансове управління Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області.

З огляду на те, що вказане клопотання не містило обґрунтувань такого залучення, суд ухвалою від 09.10.2018р. відклав підготовче засідання та запропонував відповідачу надати письмово викладене обґрунтування залучення цієї особи до участі у справі.

01.11.2018р. судом отримано клопотання відповідача (вх.№3042/18), в якому повторно викладено прохання про залучення до участі у справі в якості третьої особи фінансового управління Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області. У клопотанні зазначається, що відповідно до норм Бюджетного кодексу України фінансові органи здійснюють аналіз бюджетного запиту, приймають рішення про включення бюджетного запиту до проекту місцевого бюджету, здійснюють загальну організацію та управління виконання відповідного бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету, здійснюють прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету, контролюють дотримання бюджетного законодавства.

У клопотанні метою залучення до участі у справі фінансового управління Скадовської РДА названо виконання рішення суду, повне та всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, надання їм належної оцінки.

Ухвалою суду від 06.11.2018р. було відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації про залучення до участі у справі в якості третьої особи -фінансове управління Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, з підстав викладених в ухвалі суду.

01.11.2018р. за вх.№10597/18 від позивача надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації.

Позивач зазначає, що чинне законодавство не передбачає обов'язковості укладання договору про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговим категоріям громадян на 2017р.

Позивач наголошує, що норми чинного законодавства закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодовувати такі пільги.

За твердженнями позивача саме відповідач, як головний розпорядник бюджетних коштів має відповідати за зобов'язаннями з компенсації пільг, що надавалися позивачем.

ПАТ "Укртелеком" в особі Херсонської філії ПАТ "Укртелеком" вказує, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Ухвалою суду від 06.11.2018р. підготовче провадження по справі було закрито, а розгляд справи призначено в судовому засіданні на 27.11.2018р.

19.11.2018р. за вх.№11189/18 від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 20.11.2018р. було задоволено клопотання відповідача про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Цією ж ухвалою суду Скадовському районному суду було доручено забезпечити проведення в приміщенні Скадовського районного суду 27.11.2018р. об 11год.00хв. відеоконференції щодо участі в судовому засіданні у справі №723/784/18 представника ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації.

27.11.2018р. відеоконференція не відбулася, Скадовський районний суд у визначений судом час не вийшов на відеоконференц зв'язок, що підтверджується актом від 27.11.2018р.

Враховуючи, положення п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, відповідно до якого, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 27.11.2018р. представник позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав викладених у позові.

На підставі ст. 240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

Позивачем протягом січня - грудня 2017 року пільговим категоріям громадян, які проживають у Скадовському районі Херсонської області, були надані телекомунікаційні послуги на загальну суму 125456,43грн, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, за відповідний період.

Позивач на адресу відповідача надсилав списки пільгових категорій та зазначав скільки нараховано за кожний місяць за послуги зв'язку у період з січня 2017р. по грудень 2017р.

Загальна сума вартості наданих послуг за цими розрахунками становить 125456,43грн., що підтверджується наявними у справі розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у відповідний період 2017 року, складені за формою №2-пільга.

Позивачем також складено акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, станом на 01.02.2017р., 01.03.2017р., 01.04.2017р., 01.05.2017р., 01.06.2017р., 01.07.2017р., 01.08.2017р., 01.09.2017р., 01.11.2017р., 01.12.2017р., 01.01.2018р., проте ці акти відповідачем не підписані.

21.05.2018р. позивач з супровідним листом (а.с.64) направив відповідачу повторно акти звіряння розрахунків з компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. включно та просив звірити інформацію та повідомити про наявність/відсутність розбіжностей.

На означений лист позивача, відповідач у листі від 23.05.2018р. (а.с.68) повідомив, що в державному бюджеті на 2017р. непередбачені кошти на фінансування послуг зв'язку управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації протягом 2017р., у зв'язку з чим управління у 2017р. повертало звіти "2-пільга"позивачу. Відповідач також просив позивача для підписання актів звіряння, повторно надати звіти "2-пільга" за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р.

Позивачем на вище вказаний лист відповідача з супровідним листом було направлено ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації форма "2-пільга" за січень-грудень 2017р., звіт по кількості пільговиків по кожній категорії за січень-грудень 2017р. та акти звіряння.

25.07.2018р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості у сумі 125456,43грн. (а.с.69) в якій пропонував відповідачу в семиденний строк з дня отримання вимоги перерахувати на розрахунковий рахунок ПАТ "Укртелеком" заборгованість за послуги зв'язку , що були надані на пільгових умовах населенню Скадовського району у розмірі 125456,43грн.

За повідомленням позивача відповідачем в порушення вимог чинного законодавства вартість послуг зв'язку, наданих позивачем на пільгових умовах в період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. мешканцям Скадовського районну Херсонської області, не відшкодована, внаслідок чого виник заявлений до стягнення борг.

Отже предметом даного спору є стягнення заборгованості з компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям споживачів, за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. в сумі 125456,43грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про наступне.

За змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного закону визначено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно із п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012р., установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Категорії громадян, яким надано пільги з оплати послуг зв'язку, визначені Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про охорону дитинства".

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій (зміст поняття учасника бойових дій міститься в ст. 5, 6) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонентна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

В силу п. 10 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни та прирівняним до них особам (ст. 7) надаються такі пільги: позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для інвалідів ОСОБА_3 Вітчизняної війни та війни з Японією зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів.

Крім того, ч. 6 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що учасникам бойових дій у період ОСОБА_3 Вітчизняної війни 1941-1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією, яким виповнилося 85 років і більше, надаються пільги, передбачені статтею 13 цього Закону для інвалідів війни I групи.

Згідно із п. 18 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни (ст. 8, 9) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонентна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Пунктом 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що особам, на яких поширюється чинність цього Закону (ст. 10), надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонентна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

За змістом п. 11, 28 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості); позачергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення. Зазначені у п.11 пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою - інвалідом I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 частини першої цієї статті, надаються дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20.

До того ж, в силу ч. 2 ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 статті 20, надаються дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, або опікуну (на час опікунства) дітей померлого.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" встановлено пільги у розмірі 50-відсоткової знижки з оплати за користування квартирним телефоном ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членам їх сімей, які проживають разом з ними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вдови (вдівці) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та члени їх сімей, які перебувають на їх утриманні, користуються пільгами, передбаченими пунктами 6 - 9 статті 6 цього Закону.

Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" багатодітним сім'ям надаються такі пільги: позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

При цьому суд приймає до уваги, що оскільки за змістом ст.178 Господарського кодексу України та ст.633 Цивільного кодексу Українидоговір про надання телекомунікаційних послуг є публічним, оператор, провайдер телекомунікацій зобов'язаний здійснювати надання послуг зв'язку кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законодавством. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Отже, вищенаведеними нормами чинного законодавства встановлено право фізичних осіб, які мають визначений вищевказаними законами соціальний статус, на отримання послуг зв'язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов'язок провайдера, оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Згідно з дефініціями, наведеними у ст. 1 цього Закону державні соціальні гарантії визначаються як встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно - правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

За змістом ст.19 цього ж Закону виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово - комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

В силу підп. "б" п.4 ч.1 ст.89, ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України, в редакції, що діяла з 01.01.2017р., видатки місцевих бюджетів на державні соціальні програми, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, зокрема, щодо пільг окремим категоріям громадян, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст.102 Бюджетного кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі по тексту - Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003р. №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 був затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок).

В силу п.3 Порядку, в редакції, що діяла до 24.06.2017р., головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п.1 Положення про управління соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації від 06.02.2017р. №41 (яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Положення), управління соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації є структурним підрозділом районної державної адміністрації.

За змістом підп.3 п.5. Положення основним завданням управління є забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення у Скадовському районі Херсонської області, що включає призначення та виплату соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Згідно із підп.32) п.6 Положення управління відповідно до покладених на нього завдань з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення, зокрема, організовує в межах компетенції роботу щодо надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, пільг з оплати житлово-комунальних послуг, послуг зв'язку ; здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян і призначені житлові субсидії населенню; проводить інвентаризацію особових справ і особових рахунків осіб, які одержують соціальну допомогу, субсидії та пільги в установленому законодавством порядку.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Скадовського району Херсонської області державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017р. № 426, яка набрала чинності з 24.06.2017р., були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256.

Даними змінами з п. 1 Порядку були виключені норми про те, що цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Таким чином, до 24.06.2017р. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям громадян, повинно було проводитись відповідачем за рахунок субвенції з державного бюджету до бюджету Скадовського району.

Втім, відповідач доказів сплати позивачу компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.01.2017р. по 24.06.2017р. не надав, в зв'язку з чим суд доходить висновку, що відповідні розрахунки відповідачем з позивачем проведені не були.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян за період з 01.01.2017р. по 24.06.2017р., є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Решта позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 25.06.2017р. по 31.12.2017р. також підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 3, 10, 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та м.Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи):

організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей;

ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків;

вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Уповноважений орган щомісяця:

1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:

реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";

акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";

3) до 15 числа подає:

фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга";

Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".

Отже, з огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території Скадовського району, і саме відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Доводи відповідача про відсутність субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту населення, а також відсутність призначень на здійснення таких програм в місцевому бюджеті, а відтак і відсутність у управління соціального захисту населення можливості здійснити ці виплати, судом відхиляються, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність органу державної влади чи місцевого самоврядування та не є підставою для уникнення від виконання зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", яка застосовується судом як джерело права на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" зазначено, що: "Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань".

До того ж, суд звертає увагу, що в силу ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, яка є спеціальною для спірних правовідносин щодо інших викладених у вказаній статті норм, які регулюють загальний порядок взяття бюджетних зобов'язань та на які посилається відповідач, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Отже, відповідач як орган, уповноважений державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах, зобов'язаний належно, у відповідності до вимог чинного законодавства виконати обов'язок з виплати позивачу компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 25.06.2017р. по 30.12.2017р., а зазначені ним обставин щодо відсутності бюджетних призначень на відповідні видатки в 2017р. році не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.

Тобто, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в 2017 році підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України та відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування Скадовського району видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

До того ж, суд звертає увагу, що у рішенні №26-рп/2008 від 27.11.2008р. у справі №1-37/2008 Конституційний Суд України зазначив, що: "Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.

Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України."

Статтею 92 Конституції України визначено, що правові засади функціонування бюджетної системи України встановлюються законами України. Закон про Державний бюджет України є основним фінансовим документом держави, це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Через своє спеціальне призначення цей Закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Конституційним Судом України у рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян висловлені правові позиції, які полягають у тому, що: "Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави……Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України…. Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України."

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що на наявність у особи певного права, а у держави - відповідного фінансового зобов'язання впливає не закон про Державний бюджет та похідні від нього акти (бюджетний розпис, кошторис тощо), а нормативно-правовий акт, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

Також відхиляються судом посилання відповідача на відсутність укладеного між сторонами договору, оскільки чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно із чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законодавчих актів України.

Згідно із частинами першою та другою статті 509, частинами третьою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідна правова позиція викладена у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 22.05.2018р. у справі № 927/465/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та їх належить задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації (75700, Херсонська область, Скадовський район, м.Скадовськ, вул.Маріїнська, буд.78, код ЄДР 24748660) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії ПАТ "Укртелеком" (73000, м.Херсон, пр.Ушакова, 41, код ЄДР 01188661) 125456грн.43коп. заборгованості по витратах, понесених у період з січня 2017р. по грудень 2017р. внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 1881грн.86коп. по сплаті витрат на відшкодування судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 29.11.2018р.

Суддя Н.А. Павленко