Рішення

від 23.11.2018 по справі 925/988/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року м. Черкаси справа № 925/988/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача - не з'явились, відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Хижинської сільської ради до Лисянського районного споживчого товариства про визнання договору дійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Хижинська сільська рада, звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Лисянського районного споживчого товариства, в якому просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна будівлі магазину площею 197,4 кв.м., що розташована за адресою с. Хижинці, вул. Юрія Лавріненка (Леніна), 4а, від 14.08.2018 року, укладеного між Лисянським районним споживчим товариством та Хижинською сільською радою.

Позовні вимоги мотивовані відмовою відповідача нотаріально посвідчувати у встановленому порядку договір купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна від 14.08.2018 року, укладений із позивачем, що потягло за собою неможливість зареєструвати право власності на об'єкт договору купівлі-продажу.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 25.09.2018 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення наявних в ній недоліків, а від 08.10.2018 - прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/988/18, справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.11.2018 року підготовче провадження у справі закрито, справу № 925/988/18 призначено до судового розгляду по суті.

Відповідач відзив на позов не подав, в засіданнях суду його представник позов визнав повністю.

Позивач явку свого представника в судові засідання не забезпечив, хоч належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, просив справу розглядати без його участі.

Згідно з частиною 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.07.2008 року, нежитлова будівля магазину, загально площею 197,4 кв. м., яка знаходиться за адресою: Черкаська обл., Лисянський район, с. Хижинці, вул. Леніна, буд 4а, належить на праві приватної власності відповідачу - Лисянському РайСТ (а. с. 18).

ОСОБА_2 проведення аукціону від 05.10.207 року вбачається, що переможцем аукціону з продажу лота № 1 - будівлі магазину (Літ- А-1), площею 197,4 кв.м., в с. Хижинці, вул. Ю. Лавриненка, буд. 4а, Лисянського РСТ, визнано учасника аукціону № 1 - Хижинську сільську раду (голова ОСОБА_3В.), який купив зазначений лот за 100000 грн. з ПДВ (а. с. 11).

В протоколі зазначено, що кошти будуть перераховані на розрахунковий рахунок Лисянського районного споживчого товариства не пізніше 31.11.2017 року.

На виконання умов проведення аукціону, позивач сплатив відповідачу 9000 грн. гарантійного внеску, що підтверджується платіжним дорученням № 93 від 28.09.2017 року, які були зараховані як часткова оплата вартості придбаної позивачем будівлі магазину (а. с. 19).

Із інвентаризаційної справи на будинок № 49 на вул. Леніна у с. Хижинці, Лисянського району Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації вбачається, що за зазначеною адресою знаходиться магазин, площею 197,4 кв. м., позначений на плані земельної ділянки літ. А-1 (а. с. 23-30).

14.08.2018 року відповідачем - Лисянським районним споживчим товариством, як продавцем, та позивачем - Хижинською сільською радою, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна (далі - Договір, а.с. 31) за умовами п. 1 якого, продавець передає, а покупець приймає у власність нежитлове приміщення загальною площею 197,4 кв. м., що знаходиться по вул. Юрія Лавріненка (вул. Леніна), буд. 4а в с. Хижинці (далі в тексті Договору - нежитлове приміщення). Дане нежитлове приміщення належить продавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 606599 від 17.07.2008 року.

Сторони погодили всі істотні умови даного Договору, зокрема, домовилися про наступне:

п. 2 - продаж зазначеного нежитлового приміщення вчиняється відповідно до протоколу проведення аукціону з продажу нерухомого майна від 05.10.2017 року, лот № 1, а саме: будівля магазину площею 197,4 м. кВ., що розташована по вул. Юрія Лавріненка (вул. Леніна), буд. 4а, в с. Хижинці, переможцем якого визначено Хижинську сільську раду в особі сільського голови ОСОБА_3, за ціною 100000 грн., частину суми, відповідно до платіжного доручення № 93 від 28.09.2017 року продавець перерахував, а покупець отримав 9000 грн., як гарантійний внесок, відповідно до умов проведення аукціону, дана сума коштів була зарахована у вартість нежитлового приміщення. Таким чином кінцева сума для сплати покупцем продавцю становить 91000 грн., яку покупець зобов'язується сплатити продавцю. Своїм підписом під цим договором продавець підтверджує факт отримання частини суми за нежитлове приміщення в розмірі 9000 грн., а покупець своїм підписом під цим договором зобов'язується сплатити продавцю 91000 грн. після нотаріального посвідчення даного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення продавцем. Загальна оцінювальна вартість нежитлового приміщення загальною площею 197,4 кв. м. становить 79985 грн., згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 від 05.04.2018 року;

п. 7 - право власності на дане нежитлове приміщення виникає у покупця з моменту державної реєстрації та після сплати продавцю 91000 грн.;

п. 14 - продавцеві передається технічна документація на нежитлове приміщення лише після сплати продавцеві 91000 грн.

Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений їхніми печатками.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань, бюджетних фінансових зобов'язань та проведення платежів, Переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань проведення платежів, затверджених наказом Державної казначейської служби України Про внесення змін до наказу Державної казначейської служби України від 29.04.2013 № 68 від 15.04.2016 року № 116, для здійснення розрахунків позивача перед відповідачем у сумі 91000 грн. позивачу необхідно надати до до Управління державної казначейської служби України в Лисянському районі нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна від 14.08.2018 року.

У зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо нотаріального посвідчення зазначеного Договору, позивач не може здійснити свій обов'язок по оплаті цього Договору. Це й стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Таким чином, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача про визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна будівлі магазину площею 197,4 кв.м., що розташована за адресою с. Хижинці, вул. Юрія Лавріненка (Леніна), 4а, від 14.08.2018 року, укладеного між Лисянським районним споживчим товариством та Хижинською сільською радою.

Спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов'язки, виникли із договору купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна будівлі магазину площею 197,4 кв.м., що розташована за адресою с. Хижинці, вул. Юрія Лавріненка (Леніна), 4а, від 14.08.2018 року, за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань купівлі-продажу і права власності, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, про право власності, набуття і припинення права власності визначені главами 23-25 розділу 1 книги третьої ЦК України.

Згідно із ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 2-4 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 1, 3 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 386 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України встановлена презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до норм ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до норм ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 220 ЦК України унормовано, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року N 9 роз'яснив, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведені норми, господарський суд приходить до висновку, що суд може визнати такий договір дійсним за умов: 1) сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами; 2) відбулося повне або часткове виконання договору; 3) одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, дослідивши при цьому чи втрачена така можливість безповоротно; 4) якщо немає інших підстав нікчемності правочину.

У пункті 2 спірного Договору сторони, зокрема, погодили, що своїм підписом під цим договором продавець підтверджує факт отримання частини суми за нежитлове приміщення в розмірі 9000 грн., а покупець своїм підписом під цим договором зобов'язується сплатити продавцю 91000 грн. після нотаріального посвідчення даного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення продавцем.

Крім того, відповідно до Методичних рекомендацій щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань, бюджетних фінансових зобов'язань та проведення платежів, Переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань проведення платежів, затверджених наказом Державної казначейської служби України Про внесення змін до наказу Державної казначейської служби України від 29.04.2013 № 68 від 15.04.2016 року № 116, для здійснення розрахунків позивача перед відповідачем у сумі 91000 грн. позивачу необхідно надати до Управління державної казначейської служби України в Лисянському районі нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна від 14.08.2018 року.

Таким чином, із зазначеного вбачається пряма залежність виконання позивачем свого обов'язку за договором купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна від 14.08.2018 року із сплати відповідачу 91000 грн. вартості приміщення магазину, від обов'язку відповідача здійснити нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна від 14.08.2018 року.

У договорі купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна від 14.08.2018 року сторони досягли всіх істотних умов, договір сторонами підписано, скріплено їхніми печатками, позивач частково договір оплатив, відповідач свій обов'язок із нотаріального посвідчення зазначеного договору не виконав. Представник відповідача зазначені обставини підтвердив, тому вимогу позивача про визнання дійсним договір купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна будівлі магазину площею 197,4 кв.м., що розташована за адресою с. Хижинці, вул. Юрія Лавріненка (Леніна), 4а, від 14.08.2018 року, укладеного між Лисянським районним споживчим товариством та Хижинською сільською радою суд вважає обґрунтованою, доказаною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд приймає визнання позову відповідачем, у зв'язку з чим, позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна будівлі магазину площею 197,4 кв.м., що розташована за адресою с. Хижинці, вул. Юрія Лавріненка (Леніна), 4а, від 14.08.2018 року, укладеного між Лисянським районним споживчим товариством та Хижинською сільською радою задовольняє повністю.

Керуючись ст.ст. 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір від 14 серпня 2018 року купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна будівлі магазину площею 197,4 кв. м, розташованого за адресою: Черкаська область, Лисянський район, село Хижинці, вул. Юрія Лавріненка (Леніна) 4а, укладений між Лисянським районним споживчим товариством (код ЄДРПОУ 01774092, місцезнаходження: 10301, Черкаська область, Лисянський район, смт. Лисянка, вул. Київська, 17) і Хижинською сільською радою (код ЄДРПОУ 34116916, місцезнаходження: 19320,Черкаська область, Лисянський район, село Хижинці, вул. Шевченка, 18а).

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 29.11.2018 року.

Суддя В.М. Грачов