Рішення

від 29.11.2018 по справі 365/663/18

ЗГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/663/18

Номер провадження: 2/365/412/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.2018 року смт. Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі :

головуючого - судді ХИЖНОГО Р.В.

за участю секретаря судового засідання НОСОВОЇ О.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Згурівського районного суду Київської області із вищезазначеною позовною заявою посилаючись на те, що 10 липня 2016 року померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина за законом, яку прийняла відповідачка ОСОБА_2 Батько позивача та відповідачів, чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_5 помер 18 липня 2016 року. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований по вул. Центральна, 1 в с. Усівка Згурівського району Київської області. Житловий будинок побудований у 1960 році. Належність житлового будинку на праві власності ОСОБА_5 підтверджується відповідною довідкою Усівської сільської ради, виданою на підставі записів у погосподарських книгах. За життя ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на житловий будинок не отримав, право власності у встановленому законом порядку не зареєстрував. Крім того, до складу спадщини входить право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,4991 га, кадастровий номер 3221986900:04:010:0007, яка розташована на території Усівської сільської ради Згурівського району Київської області. Право власності посвідчувалось державним актом серії ЯА № 464204, виданим на підставі розпорядження Згурівської райдержадміністрації від 25.04.2005 року № 188 та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:05:027:00468 від 26.05.2005 року. До дня своєї смерті ОСОБА_5 постійно проживав разом з позивачем в м. Переяслав-Хмельницький Київської області. Діти померлого - відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спадщину не претендують. Позивачу було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спірні житловий будинок та земельну ділянку у зв»язку із ненаданням необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно. Позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права в досудовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на спірні житловий будинок та земельну ділянку та не стягувати з відповідачів судові витрати.

В підготовче судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Позивач ОСОБА_1 направив до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 направили до суду заяви, в яких просили проводити розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнали повністю.

Суд визнав можливим розглядати справу без учасників справи, оскільки у справі є достатньо матеріалів про права та правовідносини сторін та їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

На підставі ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України суд вважає за можливе за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення про задоводення позову, враховуючи визнання позову відповідачами та наявність для того законних підстав.

Дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами встановлено, що ОСОБА_5 на підставі розпорядження Згурівської райдержадміністрації від 25.04.2005 року № 188 передано у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,4991 га, яка розташована на території Усівської сільської ради Згурівського району Київської області. Земельній ділянці визначений кадастровий номер 3221986900:04:010:0006. На підставі зазначеного вище Рішення на ім'я ОСОБА_5 видано Державний акт серії ЯА № 464204, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:05:027:00468 від 26.05.2005 року, що встановлено з копії Державного акту (а.с.21), копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.23-29).

Також ОСОБА_5 на праві власності належав житловий будинок з господарськими спорудами та надвірними будівлями, який розташований по вулиці Центральна, 1 в с. Усівка Згурівського району Київської області, свідоцтво про право власності чи інший правовстановлюючий документ він не отримував, право власності у встановленому законом порядку не зареєстрував, що встановлено з копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.с.15-20), довідки Усівської сільської ради (а.с.14), копії повідомлення КП КОР Лівобережне бюро технічної інвентаризації про відсутність інформації про реєстрацію права власності (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_5, померлого 18 липня 2016 року, відкрилась спадщина за законом на майно померлого, зокрема спірні житловий будинок та земельну ділянку. Спадкоємцями померлого є позивач ОСОБА_1, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 Позивач спадщину у встановленому законом порядку прийняв, оскільки постійно проживав з ОСОБА_5 на день його смерті. Дружина померлого - ОСОБА_4 померла 10 липня 2016 року. Інші спадкоємці спадщину не приймали та на спадщину не претендують, що встановлено з копії свідоцтв про смерть (а.с.11,12), копії спадкової справи № 44/2016 до майна померлої 18 липня 2016 року ОСОБА_5 (а.с.45-60).

Позивачу було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірні житловий будинок та земельну ділянку (нотаріальна відмова - а.с.31).

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, враховуючи визнання позову відповідачами, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Положеннями ст. 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В силу ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

В пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 N 7 передбачено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Стаття 126 ЗК України, в редакції яка діяла до 01 січня 2013 року, передбачала, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 116 ЗК України набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В силу ст. 80 та ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно ч.1, ч. 3 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав власності на землю; захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В силу п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5 підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадковий житловий будинок суд керується законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самого спадкодавця на момент закінчення будівництва будинку, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов : якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

В ході судового розгляду судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5, померлого 18 липня 2016 року, відкрилась спадщина за законом. До складу спадщини входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,4991 га, яка розташована на території Усівської сільської ради Згурівського району Київської області та належала на праві власності ОСОБА_5 згідно Державного акту серії ЯА № 464204.

Крім того, спадщина складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в с. Усівка по вул. Центральна, 1, Згурівського району Київської області та фактично належав на праві власності ОСОБА_5 Свідоцтво про право власності чи інший правовстановлюючий документ на житловий будинок ОСОБА_5, як власник, не отримував, право власності на житловий будинок своєчасно не зареєстрував в реєстраційних органах. На момент побудови житлового будинку у 1960 році чинне законодавство не передбачало обов»язкового отримання свідоцтва про право власності на будинок та державної реєстрації права власності на нього, а тому підтвердженням належності ОСОБА_5 на праві власності житлового будинку є відповідна довідка Усівської сільської ради № 549 від 05.06.2016 року, видана на підставі записів у погосподарських книгах (а.с.14). Право власності у такому випадку визнається дійсним, незалежно від наявності державної реєстрації права власності.

Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв його син - позивач ОСОБА_1, інші спадкоємці спадщину не приймали, строк для прийняття спадщини закінчився.

Суд вважає за необхідне, визнати за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на спірні житловий будинок та земельну ділянку. Враховуючи клопотання позивача, суд вважає за можливе не застосовувати до відповідачів ст. 141 ЦПК України та понесені судові витрати залишити за сторонами. Враховуючи визнання позову відповідачами до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Керуючись ст.ст.80,116,120,126,131,152 ЗК України, ст.ст.1217,1218,1223,1225,1261,1273 ЦК України,

ст.ст.141,142,198,200,206,247,263-265,273 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителем ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5, який помер 18 липня 2016 року, право власності на:

- житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами по вулиці Центральна, 1 в селі Усівка Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,4991 га, кадастровий номер 3221986900:04:010:0007, яка розташована на території Усівської сільської ради Згурівського району Київської області згідно Державного акту серії ЯА № 464204.

Не застосовувати до ОСОБА_2, ОСОБА_3 ст. 141 ЦПК України та понесені судові витрати залишити за сторонами.

На підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним 02.11.2018 року згідно квитанції № N0S2X53512 при поданні позову, а саме грошові кошти в розмірі 1799 (одна тисяча сімсот дев»яносто дев»ять) гривень 37 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ Р.В. ХИЖНИЙ