Рішення

від 26.11.2018 по справі 365/451/18

ЗГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/451/18

Номер провадження: 2/365/308/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.2018 смт. Згурівка Київської області

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Денисенко Н.О.

секретар

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Селянського фермерського господарства Риск про розірвання договору оренди землі,

за участі представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

3 серпня 2018 року позивач звернулася до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,5376 га, кадастровий номер якої 3221986400:07:008:0032, яка розташована на території Турівської сільської ради Згурівського району Київської області та належать їй на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії Р1 № 246077, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 600.

Згідно із договором оренди землі від 14.03.2010 № 285, зареєстрованого 11.05.2012 за № 32219000400099 (далі - Договір від 14.03.2010), вона передала відповідачу цю земельну ділянку в оренду. П. 6.7 Договору від 14.03.2010 передбачає внесення орендарем орендної плати у грошовій формі в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік з урахуванням індексів інфляції до 31 грудня поточного року, розмір якої переглядається за згодою обох сторін. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 47926,40 грн.

Всупереч умовам спірного Договору відповідач у 2015 році самостійно переглянув розмір орендної плати та утримав з неї 4000,00 грн судових витрат, що призвело до неотриманням нею орендної плати за цей рік. Також у 2016 та 2017 роках відповідач не сплачував їй орендну плату за користування землею. Її лист-претензію про припинення Договору від 14.03.2010 відповідач отримав 10.04.2018, проте до цього часу не надав відповіді. Систематична несплата орендної плати є істотною умовою порушення Договору від 14.03.2010, тому просить розірвати цей Договір та скасувати його державну реєстрацію, зобов'язати відповідача повернути їй земельну ділянку та стягнути понесені нею судові витрати.

До початку розгляду справи по суті уповноважений представник позивача ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги у частині зазначення номера реєстрації Договору оренди землі, а саме, 322190004000994 замість 32219000400099 , та не просить стягнути із відповідача понесені нею судові витрати.

У відзиві на позов уповноважений представник відповідача ОСОБА_5 заперечує проти позову повністю та зазначає, що звернення позивача ґрунтується на умовах Договору від 14.03.2010. У 2015 році позивачу нарахована орендна плата у розмірі 5057,35 грн, з якої вирахувано податок на доходи в розмірі 15%, що становить 758,60 грн. До виплати підлягає 4298,74 грн, які відповідно до повідомлення від 05.04.2016 № 12 були частково виплачені в розмірі 298,75 грн. Згідно з повідомленням про електронний переказ від 19.09.2018 № 284 орендна плата за 2015-2017 роки була оплачена повністю у розмірі 14281,05 грн, тобто на час розгляду справи. Причиною затримки у виплаті є те, що після набрання чинності Договором від 14.03.2010 позивач отримувала орендну плату особисто. Починаючи з 2015 року, припинила отримувати. З метою з'ясування причин цього відповідач направляв позивачу рекомендовані листи від 29.09.2015 № 13 та від 02.02.2017 № 299 з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди та сам текст додаткової угоди від 02.02.2017. Позивач відповіді не надала.

Відповідно до п. 32 Договору від 14.03.2010 його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором. Проте СФГ Риск натепер виконав свої зобов'язання та належним чином виплатив орендну плату позивачу. Відтак вважає недоведеним порушення істотних прав позивача, так як спірний Договір є дійсним, діє понад три роки та відповідач виконує істотні його умови. Доводи позивача про невиплату відповідачем орендної плати за 2015-2017 роки не знайшли свого підтвердження та спростовані. Крім того, у 2015 році позивач зверталась до суду з позовом про визнання недійсним спірного Договору, у якому їй було відмовлено.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_4 зазначає, що виплата орендної плати за 2015-2017 роки проведена після звернення позивача до суду з порушенням строків, встановлених договором, правовим наслідком чого є розірвання договору. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25.06.2011 у справі № 6-17цс11, відповідно до якої у разі систематичного невиконання орендарем обов'язків, передбачених статтями 24, 25 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-ХІV (далі - Закон № 161-ХІV) та умовами договору оренди земельної ділянки, несплати орендної плати в установлений договором строк позовні вимоги в частині розірвання договору оренди земельної ділянки підлягають задоволенню. Щодо затримки у виплаті нібито через небажання позивача особисто через касу господарства отримувати гроші, то у договорі не встановлено місце виконання орендарем грошового зобов'язання. Тому відповідно до п. 4 абзацу 2 ч. 1 ст. 532 ЦК України таке зобов'язання повинно виконуватись за місцем проживання орендодавця - позивача, який має право на своєчасне внесення орендної плати. Відповідач же має докладати зусиль для його виконання та зобов'язаний довести відсутність своєї вини в порушенні зобов'язання (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12). Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що він вживав заходи щодо внесення орендної плати за договором за місцем проживання орендодавця щороку до 31 грудня, що позивач була відсутня по місцю виконання зобов'язання впродовж 2015-2017 років та відмовилась отримати орендну плату у встановлені строки. Натомість матеріали справи містять докази того, позивач зверталась до відповідача із листом-претензією з приводу виплати їй орендної плати ще у квітні 2018 року, на що відповіді не отримала.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю, представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання були належним чином повідомлений, направив заяву про розгляд справи за його відсутності. Крім того, повідомив про зміну своєї позиції щодо позовних вимог та зазначив, що позов визнає повністю.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 надав пояснення, які повністю відтворюють зміст позовних вимог та відповіді на відзив. Просить судові витрати покласти позивача.

Представник позивача ОСОБА_4 підтримав пояснення, надані ОСОБА_3

Оцінюючи наведені у справі аргументи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з'ясованих обставин, об'єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд дійшов висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,5376 га, кадастровий номер якої 3221986400:07:008:0032, розташованої на території Турівської сільської ради Згурівського району Київської області та належить їй на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії Р1 № 246077 від 20.03.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 600 (а.с.7 - копія Державногого акта).

СФГ Риск є юридичною особою та здійснює сільськогосподарську діяльність (а.с.80-86 - копії Статуту та Витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

14.03.2010 між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_6 фермерським господарством Риск (орендар) був укладений договір оренди землі № 285, а саме, зазначеної земельної ділянки (а.с.101- копія Договору від 14.03.2010).

За умовами Договору від 14.03.2010 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування зазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 1). Її нормативна грошова оцінка становить 47926,40 грн (п. 3).

Строк дії договору становить десять років (п. 5).

Пункт 6 Договору від 14.03.2010 передбачає внесення орендарем орендної плати у грошовій формі у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року (п. 7).

Розмір орендної плати переглядається за згодою обох сторін (п. 8).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі, погодженому за згодою двох сторін, в процентах несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 9).

Орендодавець має право отримувати орендну плату (п. 24). Орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату (п. 27).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором (п. 32).

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та до цього договору (п. 35).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 37).

Після державної реєстрації договір набрав чинності. Він не припинений та не розірваний, що визнається та не оспорюється сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач здала, а відповідач прийняв в оренду спірну земельну ділянку та до 2015 року своєчасно сплачував позивачу орендну плату. У 2015 році позивач не отримала орендну плату до 31 грудня. Розмір орендної плати не змінювався.

Відповідно до копій довідки, виданої СФГ Риск , та податкового розрахунку орендна плата за 2015 рік була нарахована в розмірі 5057,35 грн, в тому числі податок з доходів фізичних осіб - 758,60 грн (а.с.28, 30-33). Відтак до виплати підлягали грошові кошти в розмірі 4298,75 грн. У квітні 2016 року відповідач поштовим переказом за адресою місця проживання позивача частково сплатив їй орендну плату в розмірі 298,75 грн, оскільки із зазначеної суми вирахував 4000,00 грн на власну користь, понесені ним судові витрати на правову допомогу у 2015 році у справі по спору між цими ж сторонами, у якій позов позивача було залишено без задоволення (а.с.46, 68, 69 - копії поштового переказу, повідомлення та претензії).

Листом від 02.02.2017 відповідач повідомив позивачу, що орендна плата буде сплачена поштовим грошовим переказом у зв'язку з тим, що вона не повідомила, яким чином бажає її отримувати. Одночасно запропонував укласти додаткову угоду про підвищення орендної плати до 8% та провести відповідні перерахунки та виплату за попередні роки. Проте у проекті додаткової угоди зазначив лише 7% (а.с.39, 40, 41 - копії листа, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та додаткової угоди).

У квітні 2018 позивач звернулась до відповідача із листом-претензією про добровільне розірвання Договору від 14.03.2010 та вимогою сплатити заборгованість із орендної плати за 2015-2017 роки (а.с.8, 9, 10 - копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, додаткової угоди та листа- претензії).

Як вбачається із наданих відомостей, відповідач нарахував позивачу грошові кошти за оренду землі за 2016-2017 роки, а саме, в розмірі 6068,82 грн щорічно, в тому числі податок з доходів фізичних осіб - 1092,39 грн, військовий збір - 91,03 грн (а.с.28, 35-38, 42-45 - копії довідки та податкових розрахунків). Ці виплати та доплату за 2015 рік у розмірі 4000,00 грн відповідач направив позивачу поштовим переказом на загальну суму 14070,00 грн за адресою село Турівка 19.09.2018, тобто після звернення позивачем до суду (а.с.46 - копія фіскального чеку).

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 1409,60 грн (а.с.1, 2 - квитанції).

Відповідно до ст. 21 Закону № 161-ХІV, ст.ст. 96, 206 ЗК України, ст. 288 ПК України встановлено, що використання землі в Україні є платним і землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, повязані з орендою землі, є Закон № 161-ХІV.

За змістом ст. 1 Закону № 161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону № 161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 32 Закону № 161-ХІV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі ст. 24 цього Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. "д " ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Законодавство конкретизує, що лише систематична несплата орендної плати (така несплата є порушенням ст. 24 Закону № 161-ХІV) є підставою для розірвання договору.

Відповідно до правової позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 146цс12 від 12.12.2012 згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

До такого ж висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 478/2375/16-ц від 31.10.2018, зазначивши, що аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що зазначені вище положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Зазначене положення ЦК України повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Аналогічна норма закріплена і в статті 31 Закону № 161-ХІV.

Відповідно до п.п. 19, 22 Рішення Європейського суду з прав людини про справі Кечко проти України (Заява № 63134/00) від 08 листопада 2005 року кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із врахуванням вимог ст. 80 ЦПК України надані сторонами докази вбачаються достатніми для встановлення обставин, що мають значення для справи.

У Договорі від 14.03.2010 не встановлено місце виконання орендарем грошового зобов'язання. Тому відповідно до п. 4 абзацу 2 ч. 1 ст. 532 ЦК України таке зобов'язання повинно виконуватись за місцем проживання орендодавця - позивача, який має право на своєчасне внесення орендної плати.

Відповідач же має докладати зусиль для його виконання та зобов'язаний довести відсутність своєї вини в порушенні зобов'язання (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12). Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що він вживав заходи щодо внесення орендної плати за договором за місцем проживання орендодавця щороку до 31 грудня впродовж 2015-2017 років, що позивач була відсутня по місцю виконання зобов'язання у цей період часу та відмовилась отримати орендну плату у встановлені строки. Натомість вона зверталась до відповідача із листом-претензією з приводу виплати їй орендної плати у квітні 2018 року, на що відповіді не отримала.

При цьому суд звертає увагу, що відповідач лише після подання позивачем позову направив на адресу місця проживання останньої поштовий переказ грошових коштів у розмірі 14070,00 грн, який був нею отриманий, що не заперечують її представники.

Твердження представника відповідача про сплату відповідачем позивачу орендної плати у розмірі 14281,05 грн, викладене у відзиві, спростовується копією фіскального чека про переахування грошових коштів у розмірі 14070,00 грн.

Докази, надані представником відповідача, та наведені ним у відзиві аргументи на необґрунтованість позовних вимог є неспроможними та не спростовують доказів та аргументів позивача щодо неналежного виконання відповідачем умов спірного Договору.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, так як в судовому засіданні доведено, що законні права позивача істотно порушені відповідачем, що є систематичним порушенням відповідачем умов Договору від 14.03.2010, що відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України та п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України є підставою для його розірвання.

Виплата орендарем орендної плати за договором є його основним обов'язком, невиконання якого є істотним порушенням умов договору, так як орендна плата для орендодавця є його стабільним джерелом доходу і при передачі землі в оренду орендодавець розраховує лише на її виплату.

За клопотанням представників позивача судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Законом України Про оренду землі , ст.ст. 96, 141, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 11, 532, 651 ЦК України, постановами Верховного Суду України від 12.12.2012 № 146цс12, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 478/2375/16-ц від 31.10.2018, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 80, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Селянського фермерського господарства Риск про розірвання договору оренди землі задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 фермерським господарством Риск від 14.03.2010 № 285, зареєстрований у Відділі Держкомзему України у Згурівському районі Київської області 11.05.2012 за № 322190004000994, та скасувати його державну реєстрацію.

Зобов'язати ОСОБА_6 фермерське господарство Риск повернути ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 3,5376 га, кадастровий номер якої 3221986400:07:008:0032, розташовану на території Турівської сільської ради Згурівського району Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_6 фермерське господарство Риск ,вулиця Тичини, буд. 6 Турівка Згурівського району Київської області, 07631, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20623424.

Повне судове рішення складене 29 листопада 2018 року.

Головуючий суддя Н.О. Денисенко