Рішення

від 28.11.2018 по справі 826/9743/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2018 року № 826/9743/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНОФОРУМ"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНОФОРУМ" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про виправлення технічних помилок, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00003281402 від 29.03.2018р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення. Так, позивач зазначив, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень при справлянні податку на додану вартість, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є незаконним, та таким що підлягає скасуванню.

Також позивач вказав, що чинне законодавство не ставить у залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від їх господарських та виробничих можливостей.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що акт перевірки та винесене на підставі нього податкове повідомлення рішення прийняте у повній відповідності до чинного законодавства України, аргументоване доказами та актуальною судовою практикою. Відповідач зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру. Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов'язань за договорами, а формально складені первинні документи спрямовані на отримання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що на підставі наказу від 21.02.2018р. №2752 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову невиїзну перевірку ТОВ "ІНОФОРУМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ АГРОМАТ-ІНВЕСТ за період з 01.04.2017р. по 30.04.2017р.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт перевірки № 111/26-15-14-02-05/36797593 від 07.03.2018 року (далі - Акт).

Зазначеним актом перевірки було встановлено порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 50 000 грн., в т.ч. по періодам: квітень 2017 року - 50 000 гривень.

29 березня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі зазначеного Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 00003281402 (далі - ППР), яким ТОВ "ІНОФОРУМ" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62 500 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 50 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на 12 500 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Податковий кодекс України (далі- ПК України) містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року (справа №808/2549/17, адміністративне провадження №К/9901/49439/18), визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Згідно з п. 123.1 ст. 124 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Так, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 50 000,00 грн. ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарської операції у квітні 2017 року за участю позивача та його контрагента - ТОВ Агромат-Інвест (далі по тексту - Контрагент).

Висновки контролюючого органу ґрунтуються на таких обставинах:

- згідно Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік ТОВ Агромат-Інвест не мав в складі активів основних фондів. Згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, суб'єктом господарювання на 01.04.2017 та 30.06.2017 працювало - 3 особи;

- згідно Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ АГРОМАТ-ІНВЕСТ за період квітень 2017 декларував надання таких послуг як: юридичні, консультаційні, клінінгові та послуги з комплексного прибирання приміщень. Надання задекларованого ТОВ АГРОМАТ-ІНВЕСТ широкого асортименту послуг неможливе з наявною чисельністю працюючих;

- за результатами аналізу наявної податкової інформації встановлено, що ТОВ АГРОМАТ-ІНВЕСТ не декларував придбання юридичних послуг;

- при аналізі інформації із загальнодоступних джерел, а саме Єдиний державний реєстр судових рішень , встановлено, що в ході проведення досудового слідства в рамках кримінального провадження №42017100000000392 від 29.03.2017 року, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.209, ч.3 ст.209, ч.2 ст.205 КК України встановлено, що у 2016-2017 роках, невстановлені особи, використовуючи реквізити наступних СГД: ТОВ Край-Транс (код ЄДРПОУ 37132642), ТОВ Міртс (ЄДРПОУ 40185825), ТОВ Агромат- Інвест (ЄДРПОУ 39986154), ТОВ Край-Транс (ЄДРПОУ 37132642), ПП Анвіма (ЄДРПОУ 35968870) та інші здійснили господарські операції, які мають ознаки операцій, направлених на легалізацію грошових коштів, одержаних злочинним шляхом... .

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарської операції позивача із ТОВ Агромат-Інвест у квітні 2017 року; мету придбання та обставини використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив наступне.

01.03.2017р. між Позивачем та ТОВ Агромат-Інвест був укладений Договір про надання послуг № 1401, відповідно до якого Замовник (ТОВ ІНОФОРУМ ) доручає, а Виконавець (ТОВ Агромат-Інвест ) зобов'язується надати юридичні послуги. Детальна інформація щодо послуг, які надаються за договором, визначена у Додатку № 1 до договору.

Згідно Додатку № 1 до договору сторонами погоджено перелік послуг та розцінки (тарифи) на юридичні послуги, а саме: аналіз проектів договорів (300,00 грн за годину), складання текстів договорів (300,00 грн за годину), організація архівації документів юридичного характеру замовника (250,00 грн за годину), складання листів , протоколів, актів та інших документів юридичного характеру (300,00 грн за годину), представництво інтересів замовника в державних органах (500,00 грн за годину), супровід замовника на зустрічах з контрагентами, потенційними клієнтами та партнерами (300,00 грн за годину), юридичний супровід представників замовника під час вчинення ними дій з митного оформлення вантажів (300,00 грн за годину), юридичний супровід представників замовника щодо особливостей законодавства іноземних країн під час здійснення замовником діяльності в сфері організації міжнародних транспортних перевезень (300,00 грн за годину), моніторинг змін чинного законодавства з питань митної справи (425,00 грн за годину), представництво замовника в судах (500,00 грн за годину), консультування замовника щодо можливого впливу змін в митному законодавстві на процес митного оформлення (425,00 грн за годину).

На виконання договору сторони склали Акт здачі приймання робіт № 484 та Звіт до акту здачі приймання робіт № 484 від 28.04.2018р., в якому зазначені конкретний перелік та обсяг робіт, які були виконані, що за змістом наданих послуг відповідає погодженому в додатку № 1 до Договору переліку юридичних послуг.

На підставі виконання вищевказаного договору надання послуг, контрагентом Позивача була виписана податкова накладна № 284 від 25.04.2017р. на загальну суму 300 000,00 грн., у тому числі ПДВ 50 000,00 грн.

Факт оплати за поставлений товар підтверджується платіжним дорученням № 2022 від 25.04.2017р.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ТОВ Агромат-Інвест станом на час існування спірних правовідносин був належним чином зареєстрований як платники ПДВ. При цьому, відповідачем не надано суду належних доказів скасування реєстрації позивача та/або його контрагента платником ПДВ.

Зміст укладеного між позивачем та контрагентом Договору не суперечить актам цивільного законодавства. Всі послуги надані в повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт. Розрахунки проводились належним чином. Оплата послуг підтверджується розрахунковим документом.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

З приводу посилання органу ДФС в Акті перевірки на те, що контрагент не має основних засобів для здійснення господарської діяльності, чисельність працюючих становить 3 особи, суд зазначає наступне.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена в численних судових рішеннях Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, а саме в постановах від 06.02.2018 року справа № 804/4940/14, від 15.05.2018 року справа №810/4391/16, від 30.01.2018 року справа №2а-1670/4220/12, від 30.01.2018 року справа №1570/5614/2012, від 17.04.2018 року справа №826/14549/15, від 08.05.2018 року справа №814/937/15.

З цієї ж підстави суд не приймає до уваги посилання відповідача на невідповідність характеру наданих ТОВ Агромат-Інвест послуг його основному виду діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, що, на думку відповідача ставить під сумнів наявність на підприємстві кваліфікованих фахівців. Вказане спростовується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (довідка ГУ статистики у Львівській області 03.2-09/427), згідно якої одним із видів діяльності ТОВ Агромат-Інвест є діяльність у сфері права (КВЕД 69.10). Також надання контрагентом юридичних послуг не обов'язково повинно здійснюватися з використанням праці власних найманих працівників - відповідні фахівці, як зазначалось вище, можуть залучатись за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу тощо.

Відсутність факту декларування ТОВ Агромат-Інвест придбання юридичних послуг за результатами аналізу наявної податкової інформації, на думку суду, не виключає можливості залучення праці окремих фізичних осіб на умовах договорів цивільно-правового характеру, що не потребує складання податкових накладних та декларування таких операцій.

У відзиві на позов відповідач вказує на відсутність доказів будь-якого митного оформлення вантажів, хоча як вбачається з Акту перевірки, в ході перевірки відповідні документи у позивача не вимагались, їх ненадання або відмова у наданні в Акті перевірки не зафіксована.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митного оформлення вантажів, які не були предметом дослідження фіскального органу при прийнятті рішення про донарахування податкових зобов'язань.

Необґрунтованими є і посилання відповідача на наявність кримінального провадження за фактом створення фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки сам факт наявності такого провадження, без ухвалення відповідного рішення суду, не може бути підставою для висновків про фіктивність суб'єкта підприємницької діяльності.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 (№ К/9901/1349/17) справа 816/809/16 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Відсутність вироків за фактом скоєння злочинів, передбачених статтями 205, 209, 212 Кримінального кодексу України, що мало б безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагента ТОВ Агромат-Інвест надано не було. В той же час необхідно врахувати, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально поставити їм товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

При цьому, суд враховує, що контролюючим органом не було надано будь-яких доказів (пояснення свідків, засновників, посадових осіб підприємства тощо), які б вказували на фіктивну діяльність ТОВ Агромат-Інвест .

Доданий до відзиву на позов протокол допиту свідка ОСОБА_1, яка пояснила, що не має відношення до реєстрації та фінансового-господарської діяльності ряду підприємств, в тому числі ТОВ Філд-Форс лізинг (код 35076340), суд до уваги прийняти не може, оскільки у позивача були взаємовідносини з іншим підприємством - ТОВ Агромат-Інвест , директором якого згідно довідки ГУ статистики у Львівській області 03.2-09/427 був ОСОБА_2, який і підписав договір та інші первинні документи із позивачем. Протоколу допиту ОСОБА_2 або іншої посадової особи ТОВ Агромат-Інвест відповідачем суду не надано.

Як вбачається з Акту перевірки, ТОВ Філд-Форс лізинг було одним із контрагентів, з яким мав взаємовідносини ТОВ Агромат-Інвест , тобто контрагент по ланцюгу постачання, з яким позивач безпосередньо не мав взаємовідносин.

З даного приводу суд зазначає, що можливе порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року по справі №808/1507/16.

У позивача відсутній обов'язок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів. Ст. 61 Конституції України задекларовано індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

У своєму листі від 02.06.2011 р. № 11/13-11 Вищий адміністративний суд України роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції , на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Наведений висновок Європейського суду з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського суду з прав людини відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ Агромат-Інвест при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом під час розгляду справи не встановлено.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ Агромат-Інвест , тому, висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість протиправним.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 00003281402 від 29 березня 2018 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНОФОРУМ" (03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17; код ЄДРПОУ 36797593) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1 762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій