Постанова

від 29.11.2018 по справі 806/3463/17

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/3463/17

Головуючий у 1-й інстанції:Липа В.А.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

29 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська паливна група" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська паливна група" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови №ЖИ225/06-24-005/0905 від 08.12.2017,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Українська паливна група" (далі ТОВ "Українська паливна група") до Управління Держпраці у Житомирській області в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову № ЖИ225/06-24-005/0905 від 08.12.2017 року про накладення штрафу у розмірі 256 000 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, подав апеляційну скаргу.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що в Акті від 20.11.2017 та в спірній постанові вказано, що порушення вчинено відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ще 6 охоронців, які працювали у святкові і неробочі дні, а заробітну плату у подвійному розмірі не отримували, а також відносно 8 охоронців. Однак ні в Акті, ні в постанові окрім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вказано жодної особи, відносно якої вчинено правопорушення та часу його вчинення, що не дає можливості встановити наявність об'єкту та обєктивної сторони правопорушення.

Окрім того, скаржник просив звернув увагу, що виплата коштів семи особам відбулася, хоча і з затримкою, але ще до проведення перевірки посадовими особами відповідача.

Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, повноважних представників для участі у справі, до суду не направили.

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 17.11.2017 по 20.11.2017 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Житомирській області проведено позапланову перевірку щодо дотримання вимог законодавства про працю з питань оплати праці у ТОВ "Українська паливна група" за результатами якої складено акт № 06-24-005/0905 від 20.11.2017.

На підставі вказаного акту, начальником ГУ Держпраці у Житомирській області Сечіним С.М. винесено постанову від 08.12.2017 № ЖИ225/06-24-005/0905, якою на ТОВ "Українська паливна група" на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 256000 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем належними доказами доведено правомірність спірної постанови.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, виходить зі слідуючого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі- Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 вказаного Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень визначена в Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженому наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012р. № 390, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.07.2012р. за №1291/21603 (далі за текстом - Порядок № 390).

Частиною 1 ст.265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Частиною 2 ст.265 КЗпП встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абз. 2 ч.2);

- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абз.3 ч.2);

- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абз.4 ч.2);

- недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обовязків, передбачених законами України "Про військовий обовязок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абз.5 ч.2);

- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - пятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати (абз.6 ч.2).

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок №509).

Так, у відповідності до п.2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

При цьому, у п.3 Порядку № 509 закріплено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, а згідно п.4 Порядку № 509 справа розглядається у пятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Пункт 6 Порядку № 509 передбачає, що про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють субєктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за пять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

У пункті 7 Порядку № 509 зазначено, що справа розглядається за участю представника субєкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідно до статті 107 КЗпП України, робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Крім того, статтею 108 КЗпП України регламентовано, що робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для її прийняття слугували порушення позивачем статей 107,108 КЗпП України відносно восьми працівників ТОВ "Українська паливна група".

Так, відповідно до акту перевірки та зазначеної вище постанови, посадовими особами позивача проведено позапланову перевірку додержання ТОВ "Українська паливна група" законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в результаті якої виявлено:

-поушення ст.107 КЗпП України в частині невиплати заробітної плати працівникам товариства у подвійному розмірі за роботу у святкові і неробочі дні. Правопорушення вчинено відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які відпрацювали по 16 год. 14.10.2017 та ще шести охоронців товариства, які працювали у святкові та неробочі дні, а заробітну плату у подвійному розмірі не отримували. Правопорушення вчинено протягом 2017 року, тривало станом на 20.11.2017;

-порушення ст.108 КЗпП України в частині невиплати заробітної плати працівникам товариства в підвищеному розмірі 20% за роботу в нічний час. Правопорушення вчинено протягом 2017 року відносно 8 охоронців товариства та тривало станом на 20.11.2017.

Наявність зазначених порушень у сфері законодавства про працю під час проведення перевірки, підтверджується й тим, що в ході перевірки останні частково усунуті товариством шляхом виплати коштів працівникам в сумі 3094,40 грн. та в сумі 9559,68 грн.

Факт вчинення порушень, виявлених відповідачем, не заперечується і самим позивачем, який вказав, що кошти працівникам виплачені, не зважаючи на порушення встановлених строків.

Разом з тим, Законом України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено вимоги до розпорядчих документів органів державного нагляду (контролю).

Так, із змісту ч.6 ст.7 вказаного Закону слідує, що посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Водночас, як встановлено колегією суддів, із винесеної на підставі Акта від № 06-24-005/0905 оскаржуваної постанови відповідача, з восьми осіб, відносно яких вчинено правопорушення, зазначено прізвища, імена та побатькові лише двох: ОСОБА_2 та ОСОБА_3

При цьому, відповідно до вказаного вище Акта, на підприємстві рахується 62 оформлених працівників, згідно тверджень позивача працює 12 охоронців, в табелі обліку використання робочого часу за жовтень 2017 року значиться 6 охоронців, один з них ОСОБА_2, а згідно відомостей бухгалтерської довідки №1 від 01.11.2017 донарахування за листопад 2017 року здійснено семи охоронцям, в тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вищевикладене не дає можливості визначити відносно яких саме шести працівників-охоронців, зазначених в оскаржуваній постанові, порушено КЗпП України в частині оплати праці, в якому періоді та в чому полягає.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що як слідує з обгрунтування апеляційної скарги, підприємством надавалось посадовим особам відповідача всі запитувані останніми документи за перевіряємий період. Однак, як встановлено колегією суддів, представникам контролюючого органу в якості доказів по справі надано ті, які не містять інформації про вчинення правопорушення щодо шести працівників із восьми, заначених у спірній постанові.

Стосовно доводів Управління Держпраці у Житомирській області в тій частині що відповідна доплата охоронникам, яка здійснена добровільно ТОВ "Українська паливна група", свідчить про визнання уповноваженими особами товариства порушення, яке вчинено по відношенню 7 працівників (довідка №1 від 01.11.2017), колегія суддів звертає увагу, що з вказаної довідки можливо зробити висновок про порушення прав лише ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки зі змісту наданого доказу неможливо ідентифікувати інших 6 осіб, вказаних в оскаржуваній постанові. Відтак, відсутні законні підстави вважати, що саме відносно осіб, вказаних в довідці, вчинене правопорушення, передбачене ч.2 ст.265 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №760/2846/17 (адміністративне провадження №К/9901/1018/17).

За таких обставин, розглянувши та об'єктивно оцінивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови в частині щодо накладення на ТОВ "Українська паливна група" штрафу за порушення статей 107, 108 КЗпП України щодо шести осіб, а в частині щодо виявлених правопорушень відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3-постанова правомірна.

При цьому, зважаючи, що за санкцією абз.4 ч.2 статті 265 КЗпП України, штрафні санкції розраховується у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, то оскаржувану постанову слід скасувати в частині накладення штрафу в розмірі 192 000 грн.- (6-кількість працівників, щодо якого скоєно порушення *(3200 грн.-мінімальна заробітна плата *10)).

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору дійшов частково помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, що частково спростовано доводами апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає частковому задоволенню то на користь позивача підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень-відповідача судовий збір в сумі 4800 грн., а саме- ((3840 грн./2)-судовий збір за подання позовної заяви + (5760грн./2)-судовий збір за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст. 33, 77, 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська паливна група" задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська паливна група" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови №ЖИ225/06-24-005/0905 від 08.12.2017 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Скасувати постанову № ЖИ225/06-24-005/0905 від 08.12.2017 року в частині накладення на ТОВ "Українська паливна група" штрафу за порушення статей 107, 108 КЗпП України щодо шести осіб на суму 192 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська паливна група" за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області, судові витрати в сумі 4800 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.